П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 675/1112/17
Головуючий у 1-й інстанції: Король О.В.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
21 березня 2018 року
м . Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання обмеження прав та законних інтересів, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
В червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання обмеження прав та законних інтересів, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що нормами кримінально-виконавчого законодавства України засудженим гарантується право користування мережею Інтернет під контролем адміністрації колонії протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. Однак, час відведений для користування мережею Інтернет в ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" суттєво скорочений, а саме: до 30 хвилин лише один раз на тиждень, що унеможливлює використання наданого права ефективно. Також він звертає увагу, що по причині бездіяльності відповідача, обмежений в праві користуватися електронною скринькою. Вважає, що внаслідок зазначених вище протиправних дій Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" йому завдано моральної шкоди, яка полягає у неможливості реалізувати свої права внаслідок службової недбалості адмністрації колонії. Вважає, що заслуговує уваги та обставина, що провайдер СІКС, який надає підключення до мережі Інтернет збільшив абонентську плату за доступ до мережі з 20 до 50 гривень. Передбачений у цьому тарифному плані об'єм даних абоненту для використання складає 5000 Мбайт, однак в силу обмеження доступу до мережі відповідач завдає йому матеріальних збитків, що в свою чергу викликає душевні страждання в зв'язку з відчуттям повної безпорадності.
Таким чином, ОСОБА_2 просив суд зобов'язати ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" при наданні йому доступу до користування глобальною мережею Інтернет діяти виключно в межах та у спосіб передбачені Законами України та стягнути з останнього, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог 15000, 00 грн. моральної шкоди.
Постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що час відведений апелянту на користування глобальною мережею інтернет складає всього дві години на місяць, при цьому він сплачує повну вартість тарифного плану. Також вважає, що судом не з'ясовано чи подавались ним заяви про розширення списку електронних адрес, хоча він і клопотав про виклик свідків, які могли б дати показання з цього приводу. Окрім того ОСОБА_2 вважає, що судом першої інстанції не вірно оцінено предмет позову, оскільки він просив, визнати порушеним його право, що полягає в забезпеченні належного доступу до мережі інтернет, а не право доступу взагалі.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року задоволено клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручено Ізяславському районному суду Хмельницької області забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
З технічних причин Ізяславський районний суд Хмельницької області не зміг забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Відповідно до ч.4 ст.195 КАС України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв’язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів визнала за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надавши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду – без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ «Мережа-С» та Замковою виправною колонією УДПтСУ у Хмельницькій області (№58) укладено Договір №К58/А-2 від 15.10.2015 року про розгортання та забезпечення функціонування Спеціальної інформаційно-комунікаційної системи органів та установ ДПтСУ України.
ОСОБА_2 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" та відповідно до ст.107 КВК України має право на користування глобальною мережею Інтернет.
Разом з тим, позивач вважає, що його право, відповідачем обмежене, оскільки користуватись інтернетом йому дозволено лише до 30 хвилин один раз на тиждень. Окрім того, адміністрацією установи, в якій він відбуває покарання проігноровано його заяву про розширення списку електронних адрес.
Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв у межах та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, у зв'язку із чим не допустив порушення права позивача на користування глобальною мережею Інтернет.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.
За приписами ст. 2 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Положеннями ст. 3 КВК України встановлено, що до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.
Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.
Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду
Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання. (ч. 1, 2, 4 ст. 7 КВК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 151 КВК України на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 107 КВК України засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови, у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку, користуватися глобальною мережею Інтернет.
За приписами ч. 5 ст. 110 КВК України засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених.
Крім того, ч. 7 ст. 110 КВК України визначає, що засудженим надається право користуватися мережею Інтернет під контролем адміністрації.
Засуджені можуть створювати електронну поштову скриньку та користуватися нею під контролем адміністрації установи виконання покарань. Адміністрація установи виконання покарань ознайомлюється зі змістом вхідних та вихідних повідомлень у разі, якщо це необхідно з огляду на індивідуальні ризики окремих засуджених.
Під час користування глобальною мережею Інтернет засудженим забороняється:
-вносити будь-яку інформацію, у тому числі направляти листи, коментарі, знаки тощо, та реєструватися на веб-сайтах, крім випадків створення та користування електронною поштовою скринькою в порядку, визначеному цією статтею, а також у разі необхідності здійснення реєстрації для користування дозволеними сайтами;
-формувати будь-які бази даних та накопичувальні диски, у тому числі віртуальні; відвідувати веб-сайти соціальних мереж, сайти, що пропагують жорстокість, насильство, еротичного або порнографічного змісту, переглядати сайти, що можуть негативно вплинути на психічний стан засудженого.
-відвідувати веб-сайти соціальних мереж, сайти, що пропагують жорстокість, насильство, еротичного або порнографічного змісту, переглядати сайти, що можуть негативно вплинути на психічний стан засудженого.
Перелік сайтів, до яких дозволяється доступ, формується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, та за заявою засуджених може бути доповнений адміністрацією установи виконання покарань сайтами, зміст яких не суперечить вимогам цієї статті.
Користування глобальною мережею Інтернет проводиться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.
Користування глобальною мережею Інтернет оплачується з особистих коштів засуджених або коштів інших осіб шляхом їх внесення на електронний гаманець.
Сам же порядок організації побачень, телефонних розмов, користування мережею Інтернет встановлюється Міністерством юстиції України (ч. 8 ст. 110 КВК України).
Так, наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 року № 2186/5 затверджено Порядок організації надання засудженим до позбавлення волі доступу до глобальної мережі Інтернет (чинний час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 1-7 розділу І даного Порядку, для надання засудженим можливості доступу до глобальної мережі Інтернет адміністрація установи виконання покарань чи слідчого ізолятора (далі - установа) забезпечує оптимальний спосіб підключення установи до провайдера, який надає послуги доступу до глобальної мережі Інтернет.
Для організації надання засудженим послуг доступу до глобальної мережі Інтернет у відокремлених приміщеннях житлової зони поза межами локальних дільниць відділень соціально-психологічної служби у місці, доступному для відвідування усіма засудженими установи, або у комп’ютерному класі загальноосвітнього навчального закладу установи обладнується інтернет-клас.
У структурних дільницях установ виконання покарань, де передбачено тримання засуджених у приміщеннях камерного типу, для надання засудженим доступу до мережі Інтернет у відокремлених приміщеннях обладнуються ізольовані робочі місця.
Інтернет-клас обладнується необхідною кількістю робочих місць - зон доступу засуджених до глобальної мережі Інтернет, оснащених необхідними засобами для користування веб-ресурсами (далі - робоче місце), які об’єднуються у локальну мережу.
Для організації доступу робочих місць до глобальної мережі Інтернет, визначення їх прав доступу та контролю за використанням веб-ресурсів і часом роботи встановлюється спеціалізований сервер, на якому налаштовується відповідне програмне забезпечення.
Роботу інтернет-класу забезпечує посадова особа відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв’язку та інформатизації, яка відповідно до розподілу функціональних обов’язків організовує роботу з питань доступу засуджених до глобальної мережі Інтернет (далі - адміністратор).
Нагляд за засудженими під час їх перебування в інтернет-класі здійснюється відповідно до вимог статей 102, 103 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Згідно з розділом ІІ Порядку № 1275/5 перелік веб-ресурсів, до яких надається доступ для користування засудженими установи (далі - перелік), затверджується комісією установи у складі начальника установи та керівників структурних підрозділів установи. Перелік щокварталу переглядається та доповнюється за заявами засуджених.
Комісія установи також надає дозвіл на користування засудженими засобами IP-телефонії та відеозв’язку через мережу Інтернет (Skype) у порядку, передбаченому главою 46 розділу IX Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року № 275, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2003 року за № 1277/8598 (зі змінами).
Забороняється доступ засуджених до веб-ресурсів, не включених до переліку, таких, що демонструють жорстокість, насильство, агресію, носять еротичний або порнографічний зміст тощо, а також до соціальних мереж та користування електронною поштою.
Для упорядкування користування глобальною мережею Інтернет адміністратором складається графік роботи інтернет-класу, затверджений начальником установи, відповідно до поданих засудженими заяв та кількості робочих місць.
Заяви на користування глобальною мережею Інтернет та включення конкретних веб-ресурсів до переліку засуджені подають через начальника відділення соціально-психологічної служби установи, які у дводенний строк розглядаються комісією установи.
Засуджені користуються глобальною мережею Інтернет у вільний час, відведений розпорядком дня, згідно з графіком роботи інтернет-класу.
Графік роботи інтернет-класу розміщується у засобах наочної інформації відділень соціально-психологічної служби.
При розрахунку вартості для засуджених оплати за користування мережею Інтернет враховуються вартість тарифного плану підключення установи до провайдера, час, впродовж якого засуджений користувався глобальною мережею Інтернет, витрати на обслуговування мережі та інтернет-класу.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що права засуджених до позбавлення волі захищені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють питання виконання покарань, при цьому, умови виконання покарання, визначені Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, які є обов'язковими до виконання як адміністрацією установ виконання покарань, так і усіма засудженими.
Як слідує з матеріалів справи, 15.10.2015 року між ТОВ «Мережа-С» та Замковою виправною колонією УДПтСУ у Хмельницькій області (№58) було укладено Договір №К58/А-2 про розгортання та забезпечення функціонування Спеціальної інформаційно-комунікаційної системи органів та установ ДПтСУ України і позивач є користувачем цієї системи.
Наказом ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" від 17.01.2017 року №38/ОД-17 затверджено склад комісії установи, що проводить перегляд та затвердження веб-ресурсів, до яких надається доступ для користування засудженими та надає дозвіл на користування засобами IP-телефонії і відеозвязку через спеціальну інформаційно-комунікаційну систему (СІКС) в Замковій виправній колонії №58, а також графік роботи інтернет-класу (понеділок-пятниця в період з 14:00 до16:00 (крім вихідних та святкових днів), субота-неділя вихідний).
Згідно акту прийому-передачі обладнання відповідачу на тимчасове зберігання від 22.10.2015 року у відповідності до Договору №К58/А-2 від 15.10.2015 року було передано обладнання: маршрутизатор MikroTik hap Lite (1 шт.) та планшетний комп'ютер Lenovo A3500-FL (1 шт.).
Відповідно до наказу начальника ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" від 03.02.2017 року за №58/ОД-17 затверджено розпорядок дня для засуджених та введено його в дію з 25.01.2017 року.
Згідно книги обліку надання засудженим доступу на користування мережею інтернет № 7167 позивач користувався послугами інтернет зв'язку в квітні 2017-тричі по 30 хв., в травні 2017-4 рази по 30 хв., в червні 2017-3 рази по 30 хв., в липні 2017 року-5 разів по 30 хв.
Як видно з графіку надання користування інтернетом за серпень 2017 року, ОСОБА_2 чотири рази (7,14,21 та 29 серпня) надавався доступ до користування інтернетом.
Отже, є безпідставними твердження позивача про те, що користуватися глобальною мережею Інтернет йому дозволяється лише раз на місяць-30 хв.
Крім того, як слідує із записів в книзі обліку № 7167, ОСОБА_2 не єдиний засуджений, що відбуває покарання в ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" і виявив бажання користуватися мережею інтернет. І як було зазначено вище для осіб, засуджених до позбавлення волі не встановлено окремих привілеїв щодо користування інтернетом, на них поширюються тіж права і обов'язки, що й до засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.
Колегія суддів також приймає до уваги ту обставину, що користування засудженими глобальною мережею Інтернет під контролем представників адміністрації установи виконання покарань прямо визначено нормами КВК України .
Стосовно доводів позивача про те, що йому відмовлено в розширенні списку електронних адрес, колегія суддів вказує на таке.
Як вбачається з довідки від 31.08.2017 року начальника відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв'язку та інформатизації ОСОБА_3 перелік веб-сайтів, якими на даний час користуються засудженні колонії сформований центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері виконання кримінальних покарань та пробації, відповідно до частини 7 ст. 110 КВК України, що в свою чергу вказує на те, що в установі даний перелік не розробляється та не затверджується, а лише може доповнюватись адміністрацією установи за заявою засудженого, зміст яких не суперечить вимогам вище вказаної статті КВК України.
Згідно довідки начальника сектору - начальника відділення соціально - психологічної служби сектору для тримання чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 04.09.2017 року від засудженого ОСОБА_2, в період з 26.01.2017 року по 05.06.2017 року заяв щодо доповнення переліку дозволених в користування веб-сайтів глобальної мережі не надходило.
Таким чином, враховуючи те, що кількість місць та техніки в інтернет-класі обмежена, а також те, що посадові особи відповідача не взмозі вести постійний контроль за засудженими під час користування мережею Інтернет, оскільки на них покладено й інші посадові обов'язки, а також те, що від ОСОБА_2, в період з 26.01.2017 року по 05.06.2017 року заяв щодо доповнення переліку дозволених в користування веб-сайтів глобальної мережі не надходило, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність з боку відповідача порушень дотримання порядку надання засудженому ОСОБА_2 доступу до мережі Інтернет.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що відповідачем в повній мірі доведено правомірність своїх дій, що вказує на безпідставність заявлених позовних вимог, а відтак доводи апеляційної скарги позивача є необґрунтованими.
Стосовно вимоги ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, колегія суддів вказує на те, що вона є похідною від позовної вимоги про визнання дій відповідача такими, що обмежують право позивача, а оскільки суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позову в цій частині то правомірно відмовив в частині задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення за дотримання норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 грудня 2017 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий
ОСОБА_1
Судді
ОСОБА_4 ОСОБА_5
