ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2018 року
Львів
№ 876/7355/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання Гром І.І.
позивач: ОСОБА_1,
представник позивача: ОСОБА_2
представник відповідача: Кіх О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року (суддя Гулкевич І.З. м. Львів, повний текст постанови виготовлено 12.06.2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА _1 звернувся з адміністративним позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, у якому просив стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 24200 грн за період з 05.04.2016 року по 20.09.2016 р; стягнути з відповідача моральну шкоду за час вимушеного прогулу в сумі 100000 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 року позовні вимоги у справі №813/1220/16 ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 04 квітня 2016 року №17-0 «Про звільнення працівників»; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора - інспектора сектору доходів і зборів з фізичних осіб Яворівського відділення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 05 квітня 2016 року. Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 допущено до негайного виконання. Постанова набрала законної сили 17.01.2017 року, що стало підставою для подальшого звернення ОСОБА_1 з вимогами щодо виплати заробітної плати за період вимушеного прогулу з 05 квітня 2016 року по 20 вересня 2016 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.
Стягнуто з Городоцької об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 18 993,78 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Городоцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, вважає дану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає про те, що вимоги про стягнення середньої заробітку за час вимушеного прогулу не були заявлені у первісному позові про оскарження наказу про звільнення, а тому у ОСОБА_1 відсутні підстави для звернення з відповідними вимогами.
Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 у справі №813/1220/16 задоволено повністю : визнано протиправним та скасовано наказ Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 04 квітня 2016 року №17-0 «Про звільнення працівників»; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора - інспектора сектору доходів і зборів з фізичних осіб Яворівського відділення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 05 квітня 2016 року. Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 допущено до негайного виконання.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 року у справі №813/1220/16.
ОСОБА_1 звернувся з вимогою від 31.01.2017 року до начальника Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обґрунтовуючи право на отримання вказаних коштів судовим рішенням про поновлення на роботі, що набрало чинності.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги підтвердив підстави заявлених вимог ОСОБА_1 щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05.04.2016 року по 20.09.2016 року.
Отже, предметом розгляду в даній справі є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05.04.2016 року по 20.09.2016 року, які були заявлені після розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 04 квітня 2016 року №17-0 «Про звільнення працівників» та поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора - інспектора сектору доходів і зборів з фізичних осіб Яворівського відділення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 05 квітня 2016 року.
Колегія суддів вважає, що позов в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05.04.2016 року по 20.09.2016 року не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 року позовні вимоги у справі №813/1220/16 ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 04 квітня 2016 року №17-0 «Про звільнення працівників», поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора - інспектора сектору доходів і зборів з фізичних осіб Яворівського відділення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 05 квітня 2016 року. Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 допущено до негайного виконання. Постанова набрала законної сили 17.01.2017 року.
Однак , у вищевказаній справі про поновлення на роботі №813/1220/16 позивач не пред'являв вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Отже , про можливе порушення своїх прав на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення позивач дізнався - 04.04.2016 р. тобто, в день звільнення відповідно до наказів про припинення перебування на державній службі від 04 квітня 2016 року №17-0 «Про звільнення працівників».
Наказом Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 21.09.2016 року №55-0 ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного ревізор-інспектора сектору податків і зборів з фізичних осіб Яворівського відділення Городоцького ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.
В подальшому, ОСОБА_1 звернувся з заявою від 31.01.2017 року (а.с. 10) у якій просив нарахувати заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 05 квітня по 20 вересня 2016 року. Відмова у реалізації вказаної заяви була підставою звернення до суду першої інстанції та винесення рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 р. № 13 глава XV КЗпП України не передбачає винятків щодо застосування строків звернення до суду. Тому, вимоги ст. 238 КЗпП України про право органу який розглядає спір постановити рішення про виплату працівникові належних йому сум ( крім передбачених ст. 235 КЗпП України виплат середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи ) без обмеження будь-яким строком застосовується за умови дотримання строків звернення з позовом до суду.
Частиною третьою статті 99 Кодексу встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Дана позиція знайшла своє відображення в Постанові Вищого адміністративного суду України від 06.06.2013 р. № к/9991/79888/11.
Твердження представника позивача в судовому засіданні про те, що відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, є помилковим оскільки, на спірні правовідносини вказана правова норма не поширюється. Дана норма застосовується лише до правовідносин, коли право особи на отримання такої виплати не оспорюється і спірна виплата була їй нарахована проте, з певних причин не виплачена.
В даній справі оспорюється право позивача на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки спірна виплата не нарахована.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ст. ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» (справа № 1-13/2013), аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходив з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Таким чином, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які він має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.
Так, у частині першій зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Вказані обставини повністю заперечують твердження представника позивача про відсутність законодавчо встановлених строків на звернення особи з вимогам про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У дані справі не слід ототожнювати поняття нарахованих та не виплачених з вини роботодавця складових заробітної плати та розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, право на звернення з яким мав позивач, коли звертався з дотриманням строків до суду з вимогами щодо оскарження наказу про звільнення з займаної посади.
У Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 (далі - Рішення) Конституційний Суд України зазначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, початок перебігу якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (пункт 1 резолютивної частини).
За вказаних обставин, твердження суду першої інстанції про наявність підстав щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 05.04.2016 року по 20.09.2016 року є помилковими та необґрунтованими.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з врахуванням вказаних мотивів.
Керуючись, п.3 ст.34, ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі № 813/1247/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
Н. М. Судова-Хомюк
судді
В. В. Гуляк
Р. Й. Коваль
Повне судове рішення складено 02.04.2018 року.
