Єдиний державний реєстр судових рішень
УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №283/1685/17 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.2 ст.125 КК Доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі в кримінальне провадження №283/1685/17 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_9 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 09 листопада 2017 року відносно
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,
в с т а н о в и в :
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_9 просить вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Рахує, що висновку суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Також, судом при розгляді провадження допущені й істотні порушення вимог кримінально процесуального закону, а саме право потерпілого на правову допомогу в кримінальному процесі. Вважає, що злочинні дії ОСОБА_8 необхідно кваліфікувати за ст.15, ч.1 ст.115 КК України, як замах на навмисне вбивство. Однак, органами досудового розслідування, а також судом було невірно кваліфіковані дії обвинуваченого за ч.2 ст.125 КК України. Звертає увагу на те, що після перенесеної черепно-мозкової травми у нього погіршився слух і він майже нічого не чув, що відбувається в судовому процесі. Він розраховував, що інтереси потерпілого належним чином буде захищати прокурор, але належного захисту він так і не отримав. Також, йому не було роз`яснено право на подачу цивільного позову до початку розгляду справи по суті, а тому цивільний позов ним не був заявлений, хоча у нього є докази щодо вартості його лікування. Одночасно, звертає увагу й на те, що ОСОБА_8 жодного разу не вибачився, коштів на лікування не надавав, а навпаки продовжує насміхатися та погрожувати. Крім того, не погоджується і з призначеним обвинуваченому судом покаранням, яке не відповідає фактичним обставинам вчиненого останнім та правовій кваліфікації.
Згідно вироку Малинського районного суду Житомирської області від 09 листопада 2017 року, ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначено покарання у виді 3 місяців арешту.
Звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання у виді арешту на підставі пункту «е» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016.
Цивільний позов прокурора задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь Малинської міської ради витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_9 в розмірі 5323 грн. 68 коп.
Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, 06 серпня 2017 року близько 18 години ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу господарських приміщень на вул. Центральній в с. Федорівка Малинського району Житомирської області, на ґрунті неприязних відносин розпочав суперечку з ОСОБА_9 . Під час суперечки у обвинуваченого виник умисел на спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. З цією метою ОСОБА_8 , тримаючи в руках молоток, наблизився до потерпілого та наніс йому два удари вищевказаним молотком в тім`яну ділянку голови. Внаслідок даних ударів ОСОБА_8 спричинив потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді забійної рани потиличної ділянки голови та струсу головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку представника потерпілого ОСОБА_10 , яка просила апеляційну скаргу задовольнити, заперечення проти задоволення скарги обвинуваченого, позицію прокурора, який просив вирок залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, судовий розгляд у ньому проведено з додержанням вимог кримінального процесуального закону, висновки суду про винність ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.125 КК України, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджені належно перевіреними судом першої інстанції та викладеними у вироку доказами. Доводи викладені потерпілим в апеляційній скарзі є необґрунтованими і спростовуються наявними у справі доказами.
Так, будучи допитаним у суді першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України визнав повністю та показав, що він та потерпілий проживають в с.Федорівка Малинського району Житомирської області та мають поруч господарські приміщення в яких тримають свійську птицю. Одного разу прийшов з роботи і дружина розповіла, що у них померли курчата. Думав, що це зробила жінка потерпілого. У зв`язку з цим 06 серпня 2017 року близько 18 години, зустрівши потерпілого біля господарського приміщення, запитав у нього навіщо його дружина потравила курчат. За таких обставин виник словесний конфлікт під час якого вдарив потерпілого молотком по голові.
Ці показання обвинуваченого повністю підтверджуються й показаннями самого потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_11 (дружини потерпілого), які суд першої інстанції, належно проаналізувавши, обґрунтовано поклав в основу вироку як доказ вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України за обставин встановлених судом першої інстанції, також підтверджується і іншими наявними в провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 06 серпня 2017 року; протоколом проведення слідчого експерименту від 08.08.2017 за участю потерпілого ОСОБА_9 ; речовим доказом молотком; висновком експерта №171 від 30 серпня 2017 року, №184 від 05 вересня 2017 року, №186 від 07 вересня 2017 року згідно яких у потерпілого ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження, які відносяться до легкого ступеню важкості з короткочасним розладом здоров`я.
Згідно ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Відповідно до ч.3 ст.337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Згідно матеріалів кримінального провадження його досудове розслідування було проведено за ч.2 ст.125 КК України. Обвинувальний акт щодо обвинуваченого ОСОБА_8 також було складено за ч.2 ст.125 КК України.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції провів судовий розгляд та ухвалив відповідний вирок з дотриманням меж судового розгляду, як передбачено ст.337 КПК України, давши правильну юридичну оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_8 , кваліфікувавши їх саме за ч.2 ст.125 КК України - як дії, які виразились в нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Наведені з цього приводу апеляційні доводи потерпілого ОСОБА_9 є необґрунтованими.
Крім того, є необґрунтованими твердження потерпілого про порушення судом першої інстанції його прав як потерпілого. Згідно до матеріалів кримінального провадження №283/1685/17, потерпілому ОСОБА_9 як під час досудового розслідування (а.п.35), так і в суді першої інстанції (а.п.18), у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства України, було належно роз`яснено його обов`язки та відповідні права, у тому числі й право на відшкодування матеріальної шкоди, подачу доказів та їх перевірку, тощо.
Апеляційний суд звертає увагу на право потерпілого звернутись з таким цивільним позовом про відшкодування обвинуваченим завданої матеріальної та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.
В матеріалах провадження відсутні будь-які докази на підтвердження апеляційних доводів потерпілого про те, що у зв`язку із станом свого здоров`я, він не міг з достатньою повнотою чути перебіг судового розгляду. Згідно звукозапису судового засідання, потерпілий з цього приводу не звертався до суду першої інстанції з відповідними клопотаннями. Про наявність хворобливого стану здоров`я (зниження слуху) медичні документи не надав.
Що стосується призначеного обвинуваченому покарання то, відповідно до змісту ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Апеляційний суд погоджується з встановленими судом першої інстанції обставинами, які впливають на вид і розмір покарання та вважає, що суд першої інстанції в повній мірі врахував, особу обвинуваченого, його характеристики, характер вчиненого правопорушення та інші обставини.
Так, судом першої інстанції з достатньою повнотою було враховано, що ОСОБА_8 вчинив злочин невеликої тяжкості, є раніше не судимим, має позитивні характеристики за місцем проживання, за відсутності пом`якшуючих та обтяжуючих обставин.
Покарання, призначене обвинуваченому ОСОБА_8 , яке за розміром передбаченим санкцією ч.2 ст.125 КК України, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, призначене в межах санкції статті, є справедливим, співрозмірним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Є законним і належно обґрунтованим й висновок суду першої інстанції про можливість звільнення обвинуваченого від призначеного покарання на підставі п.е ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році»
Таким чином, вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування чи зміни з наведених мотивів у апеляційній скарзі потерпілого ОСОБА_9 - відсутні.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Малинського районного суду Житомирської області від 09 листопада 2017 року відносно обвинуваченого ОСОБА_8 без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
