Постанова
Іменем України
04 квітня 2018 року
м. Київ
справа № 761/16124/15-ц
провадження № 61-1173св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва у складі головуючого судді Андрієнко А. М. від 29 червня 2016 року,
ВСТАНОВИВ:
08 червня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» (далі - ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива») про стягнення заборгованості та захист прав споживача.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_3 проценти за користування грошовими коштами за період з 20 листопада 2014 року по 03 червня 2015 року у розмірі 607,61 доларів США та 3% річних у розмірі 142,97 долари США. В іншій частині вимог позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
ОСОБА_3 виявив намір оскаржити в апеляційному порядку вищевказане рішення місцевого суду, подавши апеляційну скаргу до Апеляційного суду міста Києва разом із клопотанням про звільнення його від сплати судового збору.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09 червня 2016 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, його апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2016 року залишено без руху, з наданням заявнику строку для направлення доказів сплати судового збору.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2016 року повернуто заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 відповідно до ухвали суду від 09 червня 2016 року у встановлений строк не сплатив суму судового збору.
Суд апеляційної інстанції, мотивуючи відсутність правових підстав для звільнення заявника від сплати судового збору, послався на те, що в редакції Закону України «Про судовий збір», чинній на момент звернення ОСОБА_3 із апеляційною скаргою, не передбачено права на звільнення споживачів від сплати судового збору, а норми Закону України «Про захист прав споживачів» в даному випадку застосуванню не підлягає.
11 липня 2016 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить: скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2016 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Також заявник просить ініціювати конституційне подання щодо неконституційності норм Закону України «Про судовий збір».
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом при вирішенні питання про прийняття його апеляційної скарги не враховано, що він звільнений від сплати судового збору під час розгляду цієї справи на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».
14 липня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» про стягнення заборгованості та захист прав споживача призначено до судового розгляду.
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
22 грудня 2017 року вказану справу передано до Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.
Позов ОСОБА_3 пред'явлений з підстав недотриманням з боку ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» вимог Закону України «Про захист прав споживачів» і порушення його прав як споживача послуг банку, у зв'язку із чим позивач зазначав, що відповідно до положень цього Закону він звільнений від сплати судового збору.
У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз положень зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, визначеному статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
Стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить норму про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, визначив, що вони звільняються від сплати судового збору з метою захисту їх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» слова «державного мита» були замінені словами «судового збору».
Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певної категорії осіб щодо сплати судового збору.
Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Стадії цивільного процесу об'єднані єдиним завданням - справедливим розглядом і вирішенням цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 «Про захист прав споживачів», статті 1 ЦПК України, у редакції на час постановлення оскарженої ухвали, стаття 2 ЦПК України, у редакції на час розгляду справи Верховним Судом).
Саме таке тлумачення норм Закону України «Про судовий збір» і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» викладене у постанові ВеликоїПалати Верховного Суду від 21 березня 2018 року по справі 761/24881/16-ц. З прийняттям цієї постанови внесена визначеність при застосуванні частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Апеляційний суд неправильно витлумачив вказані вище норми та безпідставно поклав на позивача, який звернувся до суду за захистом прав споживача, обов'язок зі сплати судового збору та безпідставно визнав апеляційну скаргу ОСОБА_3 неподаною у зв'язку із несплатою судового збору і повернув її.
Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 402, 406, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2016 року скасувати, справу передати на розгляд суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді О. В. Білоконь
Є.В. Синельников
С. Ф. Хопта
Ю.В.Черняк
