Постанова
Іменем України
19 квітня 2018 року
м. Київ
справа №405/2620/17
провадження № 61-2132св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
представник позивача - ОСОБА_4,
відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 вересня 2017 року в складі судді Фришко І. М. та на ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ :
У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5.) про захист прав споживача та відшкодування шкоди.
В обґрунтування позову зазначав, що 23 жовтня 2016 року він та представник заводу «Корпосистем» ФОП ОСОБА_5 уклали договір підряду № 208, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_5 зобов'язався за його замовленням організувати роботи з виготовлення і передачі у власність ПВХ конструкції (металеві вироби) та встановити їх на території будинку замовника протягом 30 робочих днів.
Указував, що передав відповідачу завдаток в сумі 10 000 грн.
Відповідно до Акту прийому-передачі від 30 листопада 2016 року відповідач передав йому у власність ПВХ конструкції (металеві вироби), а він передав залишок боргу в розмірі 5 935 грн, однак відповідач свої зобов'язання щодо установки ПВХ конструкції до цього часу не виконав, вимогу про виконання з договірних зобов'язань в повному обсязі ігнорує, кошти, отримані за установку ПВХ конструкцій, не повертає.
Просив розірвати договір підряду № 208, укладений між ним та відповідачем 23 жовтня 2016 року, стягнути з відповідача на його користь сплачені кошти за ПВХ конструкції та їх установку в розмірі 15 935 грн, а також неустойку за кожен день прострочення, починаючи з 01 грудня 2016 року у розмірі 0,1% від вартості договору, в сумі 2 693 грн 86 коп.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору зобов'язання по установленню ПВХ конструкцій (металевих виробів) не входили до обов'язків відповідача і оплата за встановлення виробів не здійснювалася, а всі інші умови договору від 23 жовтня 2016 року відповідачем виконані.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
У грудні 2017 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх судових інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки судами не в повній мірі досліджено надані позивачем докази та його пояснення та не застосовано закон, який підлягає застосуванню.
Ухвалою Верховного суду від 25 січня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
19 лютого 2018 року справа надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Суди встановили, що 25 жовтня 2016 року ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5 уклали угоду про завдаток на купівлю (установку) метало пластикових вікон або ролетних систем, відповідно до якого ОСОБА_3 передав ФОП ОСОБА_5 завдаток на придбання та виготовлення метало пластикових виробів або ролетних систем в сумі 100 грн.
Цього ж дня ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5 уклали договір № 208, відповідно до якого позивач доручає, а відповідач зобов'язується організувати роботи з виготовлення і передачу у власність ПВХ конструкції за розцінками відповідача.
Позивач зобов'язувався оплатити та прийняти готові вироби згідно з умовами договору, якість виробів, що поставляються за договором, повинна відповідати технічним умовам виконавця, нормам якості для даного виду виробу (пункти 1.2, 1.3 договору). Вартість виробів визначена у пункті 2.1 договору та становить 15 935 грн.
Відповідно до пункту 3.1 договору позивач зобов'язувався оплатити вартість виробів, що становить 15 935 грн.
Після оплати коштів вироби передаються у власність замовнику за актом прийому-передачі протягом 30 днів з дня укладення договору (пункт 3.2).
Зобов'язання виконавця за договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання замовником акту прийому-передачі виробів.
30 листопада 2016 року сторонами підписано акт прийому-передачі виробів. Позивач претензій по кількості, якості комплектності, розмірам виробів не мав.
Після підписання цього акта обов'язки виконавця вважаються виконаними в повному обсязі, а претензії замовника по кількості, якості, комплектності, розмірам виробів не приймаються.
Відповідно до пункту 3.11 договору після підписання цього договору всі попередні домовленості та угоди втрачають свою силу.
Згідно зі статтями 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконати роботу (стаття 865 ЦК України).
Статтею 866 ЦК України передбачено, що договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.
Вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо (стаття 873 ЦК України).
За змістом частин 1 і 2 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди на підставі положень Закону України «Про захист прав споживачів» та норм Цивільного кодексу України дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для розірвання договору у зв'язку з неповним виконанням його відповідачем, оскільки, підписуючи спірний договір, позивач погодився з тим, що умовами договору передбачено лише виготовлення та передача у власність позивачу ПВХ конструкцій вартістю 15 935 грн. При цьому умов договору щодо встановлення та монтажу цих виробів, а також вартість цих робіт не передбачено.
Суди розглянули дану справу в межах заявлених позивачем вимог, на підставі наданих сторонами доказів та з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки суди ухвалили рішення на підставі наданих сторонами доказах та встановлених фактичних обставин справи.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів' Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В.І. Журавель
В.І. Крат
