ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" червня 2018 р. Справа № 914/2649/17
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Дубник О.П.
суддів Скрипчук О.С.
ОСОБА_1
при секретарі Лагутіні В.Б.
розглянув апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 2302-вих-2524 від 11.04.2018 (вх. № 01-05/1145/18 від 16.04.2018)
на рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2018 (суддя Стороженко О.Ф., повний текст складено 26.03.2018)
у справі № 914/2649/17
за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача: Приватного підприємства (далі – ПП) “Міська оренда”, м. Львів
про внесення змін у Договір оренди нежитлових приміщень №4280 від 15.10.1997 р.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 2302-вих-203 від 10.01.2018р.);
від відповідача: ОСОБА_3 – представник (ордер серії ЛВ № 131752 від 29.05.2018р.).
Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.
У судовому засіданні 13.06.2018р. здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ст. 222 ГПК України.
Підстави відкладення розгляду справи викладені у відповідній ухвалі суду від 24.05.2018 р..
У судовому засіданні 06.06.2018 р. у розгляді справи оголошено перерву до 13.06.2018р.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.03.2018р. (суддя Стороженко О.Ф.) у справі №914/2649/17 в задоволенні позову Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до відповідача: ПП “Міська оренда” про внесення змін у Договір оренди нежитлових приміщень №4280 від 15.10.1997р. відмовлено повністю.
Судове рішення у справі мотивоване ч. 1 ст. 638, ст.ст. 651, 652 ЦК України, ст. 181, ч.ч. 2, 4 ст. 188 ГК України, і зроблено висновок: оскільки позивач у справі не надсилав пропозицій відповідачу щодо внесення змін у договір оренди нежитлових приміщень №4280 від 15.10.1997р. то, відповідно, спір між сторонами щодо таких змін не виникав, а відтак, відсутніми були правові підстави для звернення до суду з вимогою про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення, так як, згідно з нормою п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України, суд вирішує саме спори, що виникають при укладанні чи зміні правочинів (а не змінює сторону правочину та її волевиявлення). Також судом першої інстанції зроблено висновок, що договір укладається за домовленістю сторін і всі зміни до нього необхідно вносити за двостороннім погодженням, а суд може розглядати і вирішувати лише спір, що виник між сторонами у ході погодження змін до договору, а тому, при відсутності виникнення між сторонами спору щодо внесення змін до договору, наявний факт передчасного заявлення позову (з вимогою про внесення змін до правочину), що унеможливлює задоволення позовних вимог.
Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його таким, що винесене з неповним з’ясуванням обставин справи та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням норм права. Апелянт зазначає, зокрема, що в п. 12 діючого договору оренди нежитлового приміщення сторони дійшли згоди, що відносини щодо оренди нежитлових приміщень та будинків, котрі знаходяться у комунальній власності міста, регулюються Законами України “Про оренду майна державних підприємств та організацій”, “Про власність”, ”Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування”, іншими законодавчими актами України та Положенням про оренду нежитлових приміщень, що є у комунальній власності м.Львова. Апелянт звертає увагу на те, що в чинному на момент укладення договору оренди № 4280 від 15.10.1997р. Законі України “Про оренду майна державних підприємств та організацій”, зокрема в ст. 21, передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. Зміни у вищезазначену норму внесено Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 29.06.2004р. Отже, апелянт вважає, що при укладенні договору сторонами погоджено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. Скаржник вважає, що має “законне сподівання” стосовно ефективного здійснення права власності, в тому числі на внесення змін до Договору № 4280 від 15.10.1997р. щодо розміру орендної плати. Оскільки ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007р. затверджено нову ОСОБА_1 розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, якою затверджено нові орендні ставки за користування нерухомим майном комунальної власності територіальної громади м. Львова, відтак скаржником відповідно до зазначеної ухвали здійснено перерахунок розміру орендної плати за договором оренди № 4280 від 15.10.1997р. Скаржник вважає, що він позбавлений можливості ефективно здійснювати від імені територіальної громади м. Львова право власності орендованих приміщень. Місцевий бюджет м. Львова недоотримує значну суму коштів від сплати орендної плати за вищевказаним договором і зазначені кошти не будуть спрямовані за цільовим призначенням для потреб територіальної громади, що є важливим для функціонування міста. Апелянт просить оскаржуване рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задоволити.
ПП “Міська оренда” у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2018р. без змін. Зокрема, відповідач звертає увагу на той факт, що за існуючих умов у позивача немає права вимагати внесення змін у договір в односторонньому порядку і сплати орендної плати у розмірі більшому, ніж визначено умовами договору. Відповідач стверджує, що позовні вимоги позивача є такими, що не грунтуються на нормах чинного законодавства України, оскільки позивач не довів у встановленому чинним законодавством України порядку належними, допустимими та достатніми доказами факт наявності законодавчо визначених підстав для внесення у діючий договір оренди нежитлового приміщення змін, зазначених у позовній заяві, з огляду на наступне. Частиною 1 ст. 21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. В ч.2 ст. 21 цього ж Закону наведено обставини, за яких розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об’єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Відтак, відповідач вважає, що для зміни розміру орендної плати на вимогу позивача (однієї сторони Договору), останній не надав підтверджень того, що мала місце істотна зміна стану об’єкта оренди, як і підтверджень факту наявності інших випадків, визначених законодавчими актами України, за яких розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін. Крім цього, умовами договору не передбачено можливості для зміни в односторонньому порядку, а також зміни за рішенням суду на вимогу позивача умов договору щодо розміру орендної плати та порядку його визначення, тобто, позивачем та відповідачем не було погоджено в умовах договору права позивача в односторонньому порядку змінювати будь-які умови договору. Разом з тим, ч.4 ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. Відтак, відповідач вважає, що зміна в односторонньому порядку, а також зміна за рішенням суду на вимогу позивача умов договору щодо розміру орендної плати та порядку його визначення матиме наслідком погіршення становища орендаря, що відповідно до чинного законодавства є недопустимим.Також відповідач зазначає, що позивач не спростував наведених відповідачем аргументів того, що відсутні підстави для проведення оцінки нежитлового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Грінченка, як передумови для зміни орендної плати, оскільки згідно ч.2 ст.11 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” оцінка об’єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об’єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди проводиться оцінка об’єкта оренди. Відповідач також вважає, що позивач не спростував його доводів про те, що ОСОБА_1 розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова за існуючих обставин взагалі не поширюється на відносини позивача та відповідача за договором. Відтак, відповідач вважає, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, усі обставини, які мають значення для справи були доведені, рішення прийнято у відповідності з нормами процесуального та матеріального права.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, при цьому, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини та керувалася такими мотивами.
Сторонами не заперечується та встановлено судами, що 15.10.1997р. Управлінням комунального майна (орендодавець, правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради) та Відкритим акціонерним товариством «Львівський хлібокомбінат» (орендар, правонаступником якого у частині, що стосується даного договору, є ПП «Міська оренда») укладено договір №4280 на оренду нежитлових приміщень (далі – Договір), умовами якого, зокрема, п. 1 передбачено, що Орендодавець надав, а Орендар прийняв у користування з 20.06.1997р. до 20.06.2022р. нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Грінченка, 6 фірмовий маг. №2 під реалізацію хлібобулочних виробів загальною площею 141,7 кв. м. (а.с. 8-10, 31).
Між пунктами 1 та 2 Договору зазначено формулу розрахунку розміру орендної плати за базовий місяць, що складає 115,85грн. (без ПДВ) з 01.05.1997 р.
Згідно п. 3Договору орендна плата у місяць складає всього 115,85грн.+ПДВ з 01.05.1997 р.
Відповідно до п. 4 Договору за здане в оренду приміщення Орендар повинен щомісяця до 10 числа місяця за попередній місяць сплачувати Орендодавцю орендну плату у встановленому розмірі шляхом перерахунку на рахунок р/р 001142339 в ОДАК УСБ м. Львова МФО 325019 ЖЕК №408.
Згідно п. 5 Договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення (включаючи день оплати).
Відповідно до п. 6 Договору несплата оренди протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди на вимогу Орендодавця. При цьому в Орендаря стягується заборгована сума орендної плати з урахуванням пені за кожен день прострочення.
Згідно п. 12 Договору відносини щодо оренди нежитлових приміщень та будинікв, котрі знаходяться у комунальній власності міста, регулюються Законами України «Про оренду майна державних підприємств та організацій», «Про власність», «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», і іншими законодавчими актами України та Положенням про оренду нежитлових приміщень, що є у комунальній власності м. Львова.
Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом у якому просило (з урахуванням уточненого розрахунку у відповіді на відзив а.с. 65-67) внести зміни у договір оренди нежитлових приміщень №4280 від 15.10.1997р., а саме абзац 1 розділу 1.1 Договору викласти в такій редакції: «Згідно з висновком оцінювача, ринкова вартість об’єкта оренди станом на 30.06.2017р. становить 2 235 840,00 грн. (два мільйони двісті тридцять п’ять тисяч вісімсот сорок гривень 00 коп.) без ПДВ». Пункт 1.1 Договору викласти в такій редакції: «Розмір орендної плати за Об’єкт оренди визначається відповідно до ОСОБА_1 розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради №897 від 07.06.2007 (зі змінами та доповненнями) і складає 14 919,54 грн. (чотирнадцять тисяч дев’ятсот дев’ятнадцять гривень 54 коп.) без ПДВ за жовтень 2017 року. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначену чинним законодавством. Річна сума орендної плати на момент внесення змін до цього Договору, відповідно до ОСОБА_1 розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради №897 від 07.06.2007 (зі змінами та доповненнями), без врахування індексу інфляції становить 178 856,00 (сто сімдесят вісім тисяч вісімсот п’ятдесят шість гривень 00 коп.) без ПДВ.” Пункт 4 Договору викласти в такій редакції: «Орендну плату Орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок Орендодавця. Несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди. У разі прострочення по сплаті орендних платежів Орендар сплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.»
Нормами гл. 53 ЦК України врегульовано порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів, а нормами гл. 20 ГК України – порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів.
Відносини щодо оренди державного та комунального майна регулюються спеціальним Законом України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ в редакції Закону України від 14.03.1995 р. № 98/95-ВР (зі змінами)(далі - Закон № 2269-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2269-ХІІ (в редакції Закону України від 23.12.97 р. N 768/97-ВР, із змінами, внесеними згідно із Законом України від 29.06.2004 р. N 1905-IV) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін (ч.1 ст. 21 Закону № 2269-ХІІ).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 10 Закону № 2269-ХІІ, однією з істотних умов договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.
Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. (ч. 2 ст. 19 Закону № 2269-ХІІ (в редакції Закону України від 23.12.97 р. N 768/97-ВР, із змінами, внесеним згідно із Законами України від 20.05.99 р. N 685-XIV, від 29.06.2004 р. N 1905-IV, у редакції Закону України від 21.04.2011 р. N 3269-VI).
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп-2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) передбачає право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Постановою від 20.11.2012 р. Верховний Суд України (справа № 28/5005/640/2012) зазначає, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов’язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов’язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч.2 ст.188 ГК України щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.
Враховуюче наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки позивач у справі не надсилав пропозицій відповідачу щодо внесення змін у договір оренди нежитлових приміщень №4280 від 15.10.1997р. і, відповідно, спір між сторонами щодо таких змін не виникав, тому відсутніми були правові підстави для звернення до суду з вимогою про внесення змін, так як, згідно з нормою п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України, суд вирішує саме спори, що виникають при укладанні чи зміні правочинів (а не змінює сторону правочину та її волевиявлення) та відсутність правових підстав для розгляду судом по суті запропонованих позивачем змін до договору.
Згідно п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна” від 29.05.2013 р. № 12 роз’яснено, що спори про внесення змін до договору оренди (найму) у зв'язку із запровадженням нових тарифів, ставок орендної плати (в т. ч. внесенням змін до відповідних методик) мають вирішуватися з урахуванням вимог приписів статті 632 ЦК України та частини другої статті 21 Закону "Про оренду державного та комунального майна", згідно з якими розмір орендної плати в договорі встановлюється за домовленістю сторін і може бути змінено за погодженням сторін або у випадках та на умовах, встановлених законом.
Згідно зі ч.1,2 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Частиною 2 ст. 21 Закону № 2269-ХІІ (у редакції Закону України від 29.06.2004 р. N 1905-IV) передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
Частиною 3 ст. 762 ЦК України визначено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
У відповідності до ст.11 Закону № 2269-ХІІ (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.04.2011 р. N 3269-VI) оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.
Згідно Звіту про оцінку майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Грінченка, 6, станом на 30.06.2017р. ринкова вартість приміщень становить 2 682 840,00 грн. разом з ПДВ., а вартість приміщень без ПДВ становить 2 235 700,00 грн. (а.с. 11).
Згідно до розрахунку Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради наведеного у позовній заяві, орендна плата по Договору оренди нежитлових приміщень №4280 від 15.10.1997р. у відповідності до Звіту про оцінку майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Грінченка, 6, за рік становить 178 856,13 грн.
Згідно п.п. 1.6, 1.7 ОСОБА_1 розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженою ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007 року “Про врегулювання питань оренди майна територіальної громади м.Львова”, зі змінами та доповненнями (надалі – ОСОБА_1) орендна плата за цією Методикою розраховується без врахування непрямих платежів – податку на додану вартість (надалі – ПДВ). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до п. 7.8 Положення про оренду майна територіальної громади м.Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007 року “Про врегулювання питань оренди майна територіальної громади м. Львова”, зі змінами та доповненнями (надалі – Положення) терміни внесення орендної плати визначаються у договорі.
Згідно п. 7.13 Положення у разі прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, умовами спірного договору оренди нежитлового приміщення (п.12) встановлено: відносини щодо оренди нежитлових приміщень та будинків, котрі знаходяться у комунальній власності міста, регулюються Законами України «Про оренду майна державних підприємств та організацій», «Про власність», «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», і іншими законодавчими актами України та Положенням про оренду нежитлових приміщень, що є у комунальній власності м. Львова.
Закон № 2269-ХІІ в редакції станом на час укладення договору 15.10.1997р., ч. 2 ст. 21 передбачав, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.
Таким чином, встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, та наведені вище норми матеріального права, в тому числі спеціального Закону № 2269-ХІІ дають підстави зробити висновок, що сторони домовились і це не суперечить законодавству, про перегляд істотної умови договору в разі зміни методики її розрахунку (п.12 договору).
Однак, відповідач зазначав про застосування позовної давності до спірних правовідносин подавши відповідну заяву (а.с. 95-96).
У відповідності до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність, відповідно до статті 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява подана до суду першої інстанції 18.12.2017р., беручи до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не пропущено трьохрічний строк позовної давності.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2018р. у справі №914/2649/17 і прийняття нового рішення, яким позов Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ПП “Міська оренда” задоволити та внести зміни у договір оренди нежитлових приміщень №4280 від 15.10.1997р.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.
Згідно ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до пп. «б», «в», п. 4 ч. 1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в місцевому господарському суді та в суді апеляційної інстанції в розмірі 1600,00 грн та 2400,00 грн покладаються судом апеляційної інстанції на ПП “Міська оренда” з їх відшкодуванням Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на підставі ст.ст.129,282 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 252, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу задоволити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2018р. у справі №914/2649/17 скасувати і прийняти нове рішення.
3. Позов Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ПП “Міська оренда” задоволити. Внести зміни у договір оренди нежитлових приміщень №4280 від 15.10.1997р. Абзац 1 п. 1.1 Договору викласти в наступній редакції: «Згідно з висновком оцінювача, ринкова вартість об’єкта оренди станом на 30.06.2017р. становить 2 235 840,00 грн. (два мільйони двісті тридцять п’ять тисяч вісімсот сорок гривень 00 коп.) без ПДВ». Пункт 1.1 Договору викласти в такій редакції: «Розмір орендної плати за Об’єкт оренди визначається відповідно до ОСОБА_1 розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради №897 від 07.06.2007 (зі змінами та доповненнями) і складає 14 919,54 грн. (чотирнадцять тисяч дев’ятсот дев’ятнадцять гривень 54 коп.) без ПДВ за жовтень 2017 року. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначену чинним законодавством. Річна сума орендної плати на момент внесення змін до цього Договору, відповідно до ОСОБА_1 розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради №897 від 07.06.2007 (зі змінами та доповненнями), без врахування індексу інфляції становить 178 856,00 (сто сімдесят вісім тисяч вісімсот п’ятдесят шість гривень 00 коп.) без ПДВ.» Пункт 4 Договору викласти в наступній редакції: «Орендну плату Орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок Орендодавця. Несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди. У разі прострочення по сплаті орендних платежів Орендар сплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.»
4. Стягнути з ПП “Міська оренда” (79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, 72, код ЄДРПОУ 36873226) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, вул. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) 1600,00 грн судового збору за розгляд справи в місцевому господарському суді та 2400,00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 18.06.2018р.
Головуючий суддя Дубник О.П.
Суддя Скрипчук О.С.
Суддя Хабіб М.І.
