АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2018 року
м .Харків
справа № 623/633/17
провадження № 22-ц/790/2679/18
Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого : Колтунової А.І.,
суддів : Пилипчук Н.П., Кругової С.С.
за участю: секретаря - Семикрас О.В.
учасників справи –
представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області – ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права на завершення приватизації земельної частки (паю) у порядку спадкування за апеляційною скаргою представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області – ОСОБА_3 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05 липня 2017 року, ухвалене суддею Винниченко П.П. в залі суду в м. Ізюм Харківської області,-
ВСТАНОВИВ:
22 березня 2017 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права на завершення приватизації земельної частки (паю) у порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на ті обставини, що вона є спадкоємицею за законом після померлого 19 червня 2014 року її батька ОСОБА_4
Її батько прийняв спадщину після смерті його матері ОСОБА_5, яка померла 15 грудня 2006 року, спадщина складається із земельної ділянки земель державного резервного фонду, на рівні земельної частки (паю) визначеної для членів ААП «Світанок» із площі 14,0 га, поля №1 третьої ґрунтозахисної сівозміни, розташованої на території Левківської сільської ради.
Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 травня 2006 року було зобов’язано ОСОБА_6 районну державну адміністрацію видати ОСОБА_5 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку за рахунок земель резерву.
Відповідно до розпорядження ОСОБА_6 районної державної адміністрації №338 від 01 серпня 2006 року ОСОБА_5 було передано у власність із земель державного резервного фонду, на рівні земельної частки (паю) визначеної для членів ААП «Світанок» із площі 14,0 га, поля №1 третьої ґрунтозахисної сівозміни, розташованої на території Левківської сільської ради.
За життя ОСОБА_5 не встигла закінчити процедуру приватизації вищевказаної земельної ділянки та отримати правовстановлюючий документ на неї.
24 квітня 2015 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її батька ОСОБА_4
Зазначає, що через відсутність правовстановлюючого документу на вказану земельну ділянку, вона не може оформити спадщину, оскільки ОСОБА_4 не набув права власності на земельну ділянку після смерті ОСОБА_5
У зв’язку з чим, позивач просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право на завершення приватизації земельної ділянки із земель державного резервного фонду, на рівні земельної частки (паю) визначеної для членів ААП «Світанок» із площі 14,0 га, поля №1 третьої ґрунтозахисної сівозміни, розташованої на території Левківської сільської ради та одержання документів на її ім’я, що посвідчують право власності на земельну ділянку, приватизацію якої розпочала ОСОБА_5, яка померла 15 грудня 2006 року.
Представником Головного управління Держгеокадастру у Харківській області було подано заперечення на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилався на те, що спадкодавці ОСОБА_5 та ОСОБА_4 належним чином не оформили за собою право на спірну земельну ділянку, підстав для задоволення позову не вбачав.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05 липня 2017 року визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право на завершення приватизації земельної ділянки із земель державного резервного фонду, на рівні земельної частки (паю) визначеної для членів ААП «Світанок» із площі 14,0 га, поля №1 третьої ґрунтозахисної сівозміни, розташованої на території Левківської сільської ради та одержання документів на ім’я ОСОБА_2, що посвідчують право власності на земельну ділянку, приватизацію якої розпочала ОСОБА_5, яка померла 15 грудня 2006 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представником Головного управління Держгеокадастру у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на ті обставини, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі. Вказує, що в рішенні суду першої інстанції не зазначено, які саме дії вчинив ОСОБА_4 протягом 2006 – 2014 року з метою завершення приватизації земельної частки (паю). Докази того, що ОСОБА_5 розпочала процедуру приватизації земельної ділянки в матеріалах справи відсутні. Зазначає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до ОСОБА_7 України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують факт прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті померлої 15 грудня 2006 року ОСОБА_5
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задоволено. Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05 липня 2017 року скасовано.
Постановою Верховного Суду від 21 березня 2018 року за касаційною скаргою ОСОБА_2 рішення апеляційного суду Харківської області від 28 вересня 2017 року скасовано. Справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
В суді апеляційної інстанції представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області підтримувала апеляційну скаргу.
ОСОБА_2, її представник та представник Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. В заявах просили суд розглядати справу за їх відсутності (а.с. 226, 227, 229, 231, 233,234, 235, 236 том 1, а.с. 9,10, 14 том 2).
Вислухавши пояснення представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права на завершення приватизації земельної частки (паю) у порядку спадкування суд першої інстанції виходив із того, що позивач є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_4, який за життя почав процедуру прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5, померлої 15 грудня 2006 року.
Проте, правовстановлюючі документи про право на спадщину за життя не отримав.
Суд дійшов висновку про порушення прав позивача на завершення приватизації земельної ділянки, яке вона набула в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4
Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають доказам, що містяться в матеріалах справи, та ґрунтуються на нормах матеріального права.
Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що відповідно до розпорядження ОСОБА_6 районної державної адміністрації Харківської області від 01 серпня 2006 року ОСОБА_5 було передано у власність із земель державного резервного фонду, на рівні земельної частки (паю) визначеної для членів ААП «Світанок» із площі 14 га, поля № 1 третьої ґрунтозахисної сівозміни, розташованої на території Левківської сільської ради (а.с. 9 том 1).
15 грудня 2006 року ОСОБА_5 померла (а.с. 6 том 1).
За життя ОСОБА_5 не закінчила процедуру приватизації вищевказаної земельної ділянки та не отримала правовстановлюючий документ на неї.
08 червня 2007 року ОСОБА_4 звернувся в ОСОБА_6 державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 (а.с. 4 том 2).
Згідно витягу зі спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) після смерті ОСОБА_5, 08 червня 2007 року була зареєстрована спадкова справа (а.с. 7 том 2).
Отже, після смерті матері ОСОБА_4 в установленому законом порядку прийняв спадщину.
Крім того, набравшим законної сили рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31 травня 2011 року у справі № 2-176/11 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 районної державної адміністрації Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, встановлено факт прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті його матері ОСОБА_5 (а.с. 162-163 том 1).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_4 не прийняв спадщину після смерті матері, не заслуговують на увагу.
19 червня 2014 року помер батько позивача ОСОБА_4 (а.с. 7 том 1).
24 квітня 2015 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька (а.с. 10 том 1).
ОСОБА_6 нотаріальної контори від 27 січня 2017 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку із земель державного резервного фонду, на рівні земельної частки(паю), визначеної для членів ААП «Світанок», із площі 14 га, поля №1 третьої грунтозахистної сівозміни (згідно з проектом землеустрою ААП «Світанок»), яка розташована на території Левківської сільської ради, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, оскільки спадкодавець – ОСОБА_4, який прийняв спадщину після померлої 15 грудня 2006 року ОСОБА_5 не набув права власності на земельну ділянку згідно статті 125 Земельного кодексу України. Зазначено, що ОСОБА_5 розпочала процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України (а.с. 11).
Правовою основою виділення земельної частки (паю) є Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
ОСОБА_7 визначено, що виділення земельної частки (паю) в окрему земельну ділянку здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.
Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради в межах населених пунктів, а за межами населених пунктів - відповідних органів виконавчої влади (райдержадміністрацій).
Відповідно до частини 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до ОСОБА_7.
Із матеріалів справи вбачається, що державний нотаріус відмовив спадкоємцям оформити спадщину і видати правовстановлюючі документи на земельну ділянку, приватизацію якої розпочав спадкодавець.
Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно пункту «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини 3 статті 152 ЗК України.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною 1 статті 1225 ЦК України.
Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.
Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
На підставі абзацу 2 пункту 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі ОСОБА_7 України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абзац 2 згідно із ОСОБА_7 від 16 вересня 2008 року № 509-VI). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.
Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 Земельного Кодексу України).
Доводи, викладені в апеляційній скарзі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про те, що померлі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не вчиняли дії щодо завершення процесу приватизації земельної ділянки, не можуть бути визнані обґрунтованими підставами для скасування рішення суду оскільки ОСОБА_5 в установленому законом порядку набула право на приватизацію земельного паю (частки), а ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5, в тому числі і право на приватизацію зазначеної земельної ділянки.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про порушення прав ОСОБА_2 на завершення приватизації земельної ділянки, яке вона набула у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області – ОСОБА_3, були предметом розгляду суду першої інстанції та зазначеним доводам дана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують.
У зв’язку з чим, колегія суддів дійшла до висновку, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 367, 368, 371, п.1. ч.1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384, ст. 389 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області – ОСОБА_3 – залишити без задоволення.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05 липня 2017 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 22 червня 2018 року.
Головуючий : А.І. Колтунова
Судді : Н.П. Пилипчук
ОСОБА _8
