Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25.06.2018
Справа№607/15112/17
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді – Сливки Л.М.,
за участі секретаря судового засідання – Зарічної О.П., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, третьої особи – ОСОБА_3 та її представника за довіреністю – ОСОБА_4, третьої особи – ОСОБА_5 та його представника – адвоката ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області, треті особи – Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, ОСОБА_5, про встановлення нікчемності правочину,
ВСТАНОВИВ :
Позивач ОСОБА_1 пред’явила в суд позов до відповідача – Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області про встановлення нікчемності заповіту, вчиненого від імені ОСОБА_7, який помер 24 лютого 2015 року, на користь ОСОБА_3, посвідченого секретарем Сокільчанської сільської ради Попільнянського району Житомирської області 28 листопада 2014 року. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 є її рідним братом. За життя він не мав ні сім'ї, ні дітей, а тому вона, тобто позивач, є спадкоємцем другої черги на його майно. Вона звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Згодом їй стало відомо, що окрім неї заяву про прийняття спадщини подав ще один їх брат – ОСОБА_5 та ОСОБА_3 В користь останньої складено спірний заповіт. Вказаний заповіт позивач вважає нікчемним, оскільки він посвідчений особою, що не мала права на вчинення таких дій.
27 лютого 2018 року, судом було залучено до участі в справі ОСОБА_3, ОСОБА_5 та Першу тернопільську державну нотаріальну контору, як третіх осіб.
Окрім цього, 22 березня 2018 року представник ОСОБА_5 – ОСОБА_8 подав заяву про вступ його довірителя у справу, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. У цій заяві також зазначено, що ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує та просить їх задовольнити. Вказує, що він є рідним братом ОСОБА_7, а отже спадкоємцем другої черги на все його майно.
Позивач та її представник – ОСОБА_2, у судовому засіданні вказані вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності згідно наявних у справі доказів.
Третя особа – ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги заперечили, обґрунтовуючи це тим, що спірний заповіт вчинений у визначений законом спосіб, натомість позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заявлених позовних вимог .
Представник третьої особи - Першої Тернопільської державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності згідно наявних у справі документів.
Суд, заслухавши пояснення учасників, всесторонньо, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі, вважає за необхідне зазначити таке:
24 лютого 2015 року помер ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ИД № 186601, виданого повторно 26 березня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції; актовий запис № 3721, здійснений у Відділі реєстрації смерті у м. Києві.
ОСОБА_7 є рідним братом позивача та ОСОБА_5. Вказані обставини доказуванню не підлягає в силу частини 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), оскільки визнані сторонами та сумнівів щодо їх достовірності або добровільності визнання у суду не виникає.
Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина.
27 травня 2015 року позивач подала приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 заяву № 77 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7; спадкова справа № 42/2015.
За життя ОСОБА_7 належало, окрім іншого, нерухоме майно, котре розташовано у м. Тернополі та Тернопільському районі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями свідоцтва про право власності на житло, договору дарування та реєстраційних посвідчень.
28 листопада 2014 року ОСОБА_7 склав заповіт відповідно до якого все належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось та все те, що ще буде належне йому на час смерті і на що він матиме право за законом заповів ОСОБА_3. Даний заповіт посвідчено секретарем Сокільчанської сільської ради Попільнянського району Житомирської області ОСОБА_10 та зареєстровано в реєстрі за № 14.
17 серпня 2016 року Сокільчанська сільська рада Попільнянського району Житомирської області, шляхом об’єднання, увійшла до складу Попільнянської селищної об'єднаної територіальної громади Попільнянського району Житомирської області. Вказані обставини доказування не потребують в силу норм частини 3 ст. 82 ЦПК України, оскільки є загальновідомими.
Надаючи правову оцінку доводам ОСОБА_1 щодо відсутності у секретаря Сокільчанської сільської ради Попільнянського району Житомирської області ОСОБА_10 повноважень на посвідчення спірного заповіту суд звертає увагу на наступне:
10 листопада 2010 року, рішенням першої сесії VI скликання Сокільчанської сільської ради Попільнянського району Житомирської області «Про обрання секретаря сільської ради» вирішено обрати секретарем Сокільчанської сільської ради Попільнянського району Житомирської області ОСОБА_10
Цього ж дня, тобто 10 листопада 2010 року, рішенням першої сесії VI скликання Сокільчанської сільської ради Попільнянського району Житомирської області «Про сформування виконавчого комітету сільської ради» вирішено сформувати виконавчий комітет сільської ради в кількості семи чоловік, а саме: сільського голови – ОСОБА_11, заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради – ОСОБА_12, секретаря ради – ОСОБА_10, та членів виконкому: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16.
08 січня 2014 року сільський голова Сокільчанської сільської ради Попільнянського району Житомирської області виніс розпорядження № 4/02-03 «Про відповідального за здійснення нотаріальних дій», яким здійснення нотаріальних дій поклав на секретаря сільської ради ОСОБА_10 Пунктом 2 цього розпорядженням визначено, що на період відпуски обов’язки покладено на сільського голову.
Як убачається з листа відповіді в.о. старости с. Сокільча, Попільнянського району Житомирської області, направленого на адресу позивача, вказане вище розпорядження було єдиним чинним документом на підставі якого секретар Сокільчанської сільської ради Попільнянського району Житомирської області ОСОБА_10 посвідчила спірний заповіт.
Відповідно до частини 3 ст. 1247 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 1, 2 Закону України «Про нотаріат» № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року (в редакції від 30 жовтня 2014 року – чинній на момент вчинення спірного заповіту; далі Закон № 280/97-ВР), нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
У населених пунктах, де немає нотаріусів, заповіти (крім секретних), посвідчують уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування. (пункт 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про нотаріат»)
Пунктом 1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом № 3306/5 від 11 листопада 2011 року, визначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.
Підпунктом 5 п. б ч. 1 ст. 38 Закону № 280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських рад належать делеговані повноваження щодо вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.
Виконавчим органом сільської ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. (частина 1 ст. 51 Закону № 280/97-ВР)
Частиною 6 ст. 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що виконавчий комітет сільської в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Проаналізувавши вказані норми права суд приходить до переконання, що виключно виконавчий комітет Сокільчанської сільської ради Попільнянського району Житомирської області мав повноваження покласти на посадову особу цього органу місцевого самоврядування функції щодо вчинення нотаріальних дій – посвідчення заповітів, зокрема.
Вказані висновки суду кореспондуються з правовою позицію Верховного Суду України, викладеною в ухвалі від 19 січня 2006 року, де зазначено, що вирішуючи питання про правильність посвідчення заповіту секретарем сільської ради, суд повинен витребувати та дослідити рішення виконавчого комітету сільської ради, яке б надавало цій посадовій особі право на вчинення нотаріальних дій, оскільки відповідно до ст. 37 Закону України «Про нотаріат», статей 38, 42, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на яких такий обов’язок покладено рішенням виконавчого комітету відповідної ради.
Однак всупереч зазначеним вимогам законів, про наділення секретаря Сокільчанської сільської ради Попільнянського району Житомирської області повноваженнями здійснювати нотаріальні дії сільським головою було винесено розпорядження.
Відповідно до частини 8 ст. 59 та пункту 20 ч. 4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР, розпорядження сільського голови, як акт посадової особи органу місцевого самоврядування, може ним видаватись виключно в межах своїх повноважень.
Такі повноваження, в свою чергу, визначені у пункті 20 ч. 4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР і до них не входить право визначати особу, відповідальну за здійснення нотаріальних дій у органі місцевого самоврядування.
Отже секретар Сокільчанської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, посвідчуючи спірний заповіт, не мала на це повноважень.
Не було визначено таких її повноважень і посадовій інструкції останньої.
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. (частина 1 ст. 1257 ЦК України)
Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Водночас, як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 5 своєї постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у випадку наявності спору вимога про встановлення нікчемності правочину може бути заявлена.
Таким чином спірний заповіт посвідчений з порушення вимог закону, а тому є нікчемним та такий факт слід встановити.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 89,141, 142, 264, 265,268, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України , суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області, треті особи – Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, ОСОБА_5, про встановлення нікчемності правочину – задовольнити.
Встановити, що заповіт, вчинений від імені ОСОБА_7, який помер 24 лютого 2015 року, на ім’я ОСОБА_3, посвідчений секретарем Сокільчанської сільської ради Попільнянського району Житомирської області 28 листопада 2014 року та зареєстрований в журналі (реєстрі) вчинення нотаріальних дій Сокільчанської сільської ради за № 14 – є нікчемним.
Стягнути з Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області в користь ОСОБА_1 640 (шістсот сорок) гривень судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення строку на апеляційне скарження в порядку вимог частини 2 ст. 354 ЦПК України.
Дата складення повного рішення суду 03 липня 2018 року.
Головуючий суддя
ОСОБА_17
