Єдиний унікальний номер 236/2201/17 Номер провадження 11-кп/775/279/2018
ВИРОК
Іменем України
09 липня 2018 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі: ОСОБА_4 ,
за участю
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
представника потерпілих ОСОБА_7 ,
потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області матеріали кримінального провадження № 12017050420000763 від 20.07.2017 року за апеляційними скаргами представника потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ОСОБА_7 в їх інтересах, прокурора ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 13.11. 2017 року стосовно ОСОБА_10 за ч.1 ст. 119 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 13.11.2017 року,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська Донецької області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, одруженого, працює машиністом електропотягу в Лиманському мото-вагонному депо на станції Лиман регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України та призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки.
Згідно до вироку Краснолиманського міського суду Донецької області, встановлено, що 15.07.2017 року у вечірній час доби, приблизно о 19 годині 30 хвилин, точного часу в ході судового слідства не встановлено, на ділянці місцевості, розташованій поблизу багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 , між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які перебували в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптових неприязних відносин трапився словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_14 , не маючи наміру спрямованого на умисне вбивство та спричинення тяжких тілесних ушкоджень, діючи необережно, наніс один удар кулаком правої руки в область щелепи зліва ОСОБА_13 , від якого останній втративши рівновагу впав та, вдарившись скронево-потиличною частиною голови об тверду поверхню ґрунту, втратив свідомість, отримавши тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в м`які тканини потилично-скроневої області з права; лінійний перелом тім`яної, скроневої та клиноподібної кісток з права; крововиливи під м`які мозкові оболонки лобно-скроневої області зліва, які за ступенем тяжкості у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Після того, як потерпілий впав на ґрунт та втратив свідомість, ОСОБА_10 став надавати останньому першу допомогу та викликав швидку медичну допомогу, від якої ОСОБА_13 , коли прийшов до свідомості, відмовився.
15.07.2017 приблизно між 21 та 22 годиною ОСОБА_13 неподалік від місця події було знайдено без свідомості та транспортовано до лікарні.
ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15 годині 50 хвилин, ОСОБА_13 помер у приміщенні КЗОЗ «Центральна районна лікарня» м. Лиман Донецької області. Причиною смерті стала закрита черепно-мозкова травма з переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливом над твердою мозковою оболонкою правої скронево-потиличної області, субарахноїдальними крововиливами лівої лобно-скроневої області, яка ускладнилась набряком головного мозку та легень. Між травмою та смертю потерпілого існує прямий причинний зв`язок.
Суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_10 вбачається склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, тобто вбивство, вчинене через необережність.
Захисником ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 подано апеляційну скаргу, в якій він вважає вину обвинуваченого недоведеною, просить вирок суду скасувати у зв`язку з неповнотою судового розгляду та закрити кримінальне провадження. Звертає увагу суду, що судом, на його думку, не з`ясовано причини, з якої настала смерть потерпілого та чи є зв`язок між діями ОСОБА_10 та причиною смерті ОСОБА_13 . Вказує, що судом не проведено усіх необхідних слідчих дій, у тому числі, усіх необхідних експертиз, проведення яких дало би можливість органу досудового розслідування встановити причину смерті потерпілого. На його думку, судом безпідставно відмовлено у проведенні комісійної судово-медичної експертизи. Вважає, що смерть потерпілого настала у зв`язку з неправильним лікуванням, а тому відсутні ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.119 КК України, а наявні лише ознаки ст. 128 КК України. На підставі викладеного вважає, необхідним обвинуваченого виправдати.
На вказаний вирок суду захисником ОСОБА_7 в інтересах потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 подано апеляційну скаргу, в якій він вважає, що вказаний вирок є незаконним, необґрунтованим, та таким що підлягає скасуванню, у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду, невірною оцінкою доказів. Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно було вказано про відсутність конфліктів між потерпілим та обвинуваченим, оскільки такий конфлікт між ними стався, а тому висновки суду про відсутність попередніх конфліктів між обвинуваченим та потерпілим, на його думку, не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що судом безпідставно не враховано характер завданого обвинуваченим потерпілому удару, а тому висновки суду у вироку ніяким чином не свідчать про умисел ОСОБА_10 на нанесення тяжких тілесних ушкоджень або бажання настання таких. Вважає, що ОСОБА_10 цілеспрямовано наніс удар, характер якого свідчить про умисел обвинуваченого на нанесення певних ушкоджень потерпілому, а не лише на необережність. Вважає, що попередні конфлікти обвинуваченого та потерпілого під час святкування, характер нанесеного удару та замовчування обвинуваченим факту цього удару, не повідомлення лікарям швидкої про реальні причини їх виклику, свідчить про наявність умислу в обвинуваченого на нанесення тілесних ушкоджень та про бажання приховати вчинені ним дії. Просить дії обвинуваченого перекваліфікувати на ч. 2 ст. 121 КК України. Вважає, що міра покарання призначена без урахування того, що обвинувачений скоїв злочин у стані алкогольного сп`яніння, на протязі всього судового засідання не вибачився перед потерпілими та не вчиняв дій для відшкодування моральної та майнової шкоди, а тому просить призначити покарання за ч.2 ст. 121 КК України у виді 8 років позбавлення волі. Якщо суд не погодиться за зазначеною кваліфікацією, просить призначити покарання без застосування вимог ст. 75 КК України.
Прокурор в своїй апеляційній скарзі, не оспорюючи кваліфікацію та доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого злочину, вважає, що вирок суду першої інстанції є незаконним і підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. На його думку, у суду були відсутні підстави для застосування вимог ст. ст. 75, 76 КК України, а тому просить вирок скасувати в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_10 покарання у виді 3 років 6 місяців обмеження волі. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_6 в його інтересах, які підтримали доводи своєї апеляційної скарги та заперечували проти задоволення апеляційних скарг потерпілих та прокурора, думку прокурора, потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , їх представника ОСОБА_7 , які заперечували проти доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 та підтримали доводи своїх апеляційних скарг,дослідивши матеріали кримінальних проваджень, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 не підлягає задоволенню, апеляційні скарги представника потерпілих ОСОБА_7 в інтересах потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 підлягають частковому задоволенню, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини по справі, дійшов до правильного висновку про об`єм та доведеність провини обвинуваченого ОСОБА_10 кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 119 КК України.
За змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Ці вимоги закону судом першої інстанції дотримані, вина обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, у скоєнні якого його визнано винним за викладених у вироку обставин, підтверджується сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.
Судом першої інстанції справу розглянуто у межах пред`явленого обвинувачення, дії обвинуваченого ОСОБА_10 обґрунтовано кваліфіковано за ч.1ст.119 КК України, а доводи апеляційних скарг щодо незаконності та необґрунтованості вироку у частині їх кваліфікації, є безпідставними.
Вина ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується показами самого обвинуваченого, потерпілих, свідків, дослідженими та проаналізованими у судовому засіданні письмовими матеріалами кримінального провадження.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано послався у вироку на покази обвинуваченого ОСОБА_10 , який в судовому засіданні визнав факт того, що 15.07.2017 року, після «Спартакіади» та святкування цієї події, де всі вживали алкогольні напої, по дорозі до вокзалу, під час спілкування з ОСОБА_16 , останній сказав нецензурне слово на його адресу, після чого він спонтанно наніс останньому удар правою рукою в підборіддя, від якого ОСОБА_13 впав на землю, втративши свідомість. Він робив штучне дихання, доки той прийшов до тями та сів. Парубки, які проходили повз, викликали «швидку допомогу». Він вважав, що той перебував у стані алкогольного сп`яніння. Переконавшись, що з ОСОБА_13 все гаразд, попросивши незнайомих хлопців дочекатись «швидкої», наздогнав знайомих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які були присутні при події і які поспішали на електричку, біля залізничного вокзалу, та розповів, що трапилось. Наступного дня бачив в депо оголошення про те, що ОСОБА_13 потрапив до лікарні з інсультом, проводився збір грошової допомоги, він також здав 250 грн. Пізніше йому стало відомо, що потерпілий помер. Пояснив, що шкодує про свій вчинок, оскільки не бажав настання таких наслідків та не думав, що ОСОБА_19 міг померти внаслідок його дій.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_10 у скоєнні вбивства, вчиненого через необережність, знайшли своє повне підтвердження показами потерпілих та свідків, при обставинах, викладених у вироку, яким суд надав належну оцінку.
Так, потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_20 , які є матір`ю та дружиною померлого, підтвердили, що 15.07.2017 року їм стало відомо, що ОСОБА_13 потрапив до лікарні, нібито, з крововиливом у мозок, та що його забрала «швидка допомога», де він, не приходячи до тями, помер.
Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_17 в судовому засіданні підтвердили факт нанесення ОСОБА_10 15.07.2017 року, приблизно між 17 год. 30 хв. та 18 год., по дорозі до вокзалу, після святкування Спартакіади, де всі вживали алкогольні напої, удару потерпілому в область голови, від якого той одразу впав на спину на грунт з щебенем та будівельним сміттям, втративши. свідомість. Підтвердили, що ніякого очевидного конфлікту між обвинуваченим та потерпілим не було. Пояснювали, що ОСОБА_10 робив штучне дихання потерпілому, доки той прийшов до тями. Подальших подій не бачили, оскільки поспішали на електричку. Пізніше до них приєднався обвинувачений, який був засмучений, шкодував про те, що вдарив ОСОБА_13 , та розповів, що дочекався «швидку медичну допомогу».
Свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , які працюють, відповідно, лікарем, фельдшером та водієм виїзної бригади станції швидкої медичної допомоги в м. Лиман, в судовому засіданні підтвердили факт виїзду їх бригади за викликом 15.07.2017 року на АДРЕСА_2 недалеко від кафе «Замок», у зв`язку з втратою парубком, який назвався ОСОБА_19 , свідомості. З його слів, нічого не трапилось і медична допомога не потрібна. Лікар наполягала, щоб він сів до машини «швидкої медичної допомоги», проте він в грубій формі відмовився та пішов у напрямку кафе «Замок». Тілесних ушкоджень на ньому свідки не побачила, ознак поганого самопочуття не мав, оглянути себе не дав. Хлопці, які зустрічали машину медичної допомоги, повідомили, що викликали їх через те, що ОСОБА_19 лежав на землі.
Свідок ОСОБА_24 підтвердив в суді, що у зазначений у вироку день, приблизно о 21 год., на проспекті ОСОБА_25 побачив, що на газоні лежить хлопець, який був без свідомості, нічого не казав, крутився зі спини на бік і знов на спину. Знайомий на ім`я ОСОБА_26 , сказав, що його звуть ОСОБА_19 та викликав швидку медичну допомогу.
З пояснень свідка ОСОБА_27 вбачається, що у зазначений у вироку день, о 21 год., від знайомого ОСОБА_28 йому стало відомо, що його друг ОСОБА_19 лежить на проспекті ОСОБА_25 . Приїхавши на місце, він побачив потерпілого, який лежав на газоні без свідомості. Травм на ньому видно не було, але він сильно хрипів. Він бризкав на нього водою та викликав швидку медичну допомогу, яка забрала ОСОБА_16 .
Як пояснила свідок ОСОБА_29 , що працює молодшою медичною сестрою швидкої медичної допомоги, пояснювали в суді, що липні 2017 року, поступив виклик на АДРЕСА_3 , де на траві на спині лежав хлопець без свідомості, мав судоми в руках. Від присутніх біля нього узнала, що він спортсмен, звуть його ОСОБА_19 . Візуальних тілесних ушкоджень на ньому не було. Хлопця на машині швидкої медичної допомоги доставили до Центральної районної лікарні, де фельдшер передав його черговому лікарю ОСОБА_30 .
Свідки ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , які працюють, відповідно, завідуючим відділення анестезіології (реанімаційний відділ) та лікарем невропатологом КЛПУ ЦРЛ, пояснили суду, що ввечері у зазначений у вироку день, до лікарні було доставлено хворого у тяжкому стані коми невідомого походження, якого знайшли на проспекті ОСОБА_25 без свідомості. Видимих тілесних ушкоджень, синців він не мав, кісних ушкоджень не виявлено, запаху алкоголю не було. За результатом пункції було встановлено крововилив у мозок, причини якого могли бути різними, встановлено попередній діагноз «інсульт», лікарем реаніматологом призначено необхідне лікування. Покращень не відбулося і через 4 дні після надходження до лікарні хворий помер.
Свідки ОСОБА_33 та ОСОБА_33 пояснили суду, що про подію їм стало відомо від дочки, що ОСОБА_19 швидка медична допомога везе до лікарні. Видимих ушкоджень він не мав, незважаючи на лікування, через кілька днів зять помер. Лікар наполіг на розтині, під час якого, було виявлено перелом скроневої кістки.
Покази вказаних свідків, не суперечать один одному, підтверджуються фактичними обставинами справи, підтверджують події, які відбулися після отримання ОСОБА_13 тілесного ушкодження, отриманого в результаті падіння від удару в голову, від чого він в подальшому помер.
Колегія суддів вважає, що покази зазначених свідків спростовують доводи апеляційної скарги захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , про, нібито, неправильне лікування потерпілого. Як вбачається з наведених показань свідків, останнього було знайдено на проспекті Гагаріна без свідомості, який знаходився тяжкому стані коми невідомого походження. Видимих тілесних ушкоджень, синців потерпілий, не мав, кісних ушкоджень не виявлено. ОСОБА_16 був доставлений до лікарні, де йому надавалось відповідне лікування в реанімації за встановленим на той час діагнозом за результатом пункції - крововилив у мозок. Даних про те, що потерпілий отримав удар в голову, від якого впав та ударився головою, в медичному закладі відомо не було. Сам обвинувачений про це не повідомив, ані швидку допомогу, ані в подальшому, коли йому стало відомо, що потерпілий знаходиться в лікарні.
Згідно до письмових доказів, досліджених судом, на які послався суд у вироку, та надав їм відповідний аналіз, вина обвинуваченого ОСОБА_10 у скоєнні інкримінованого злочину, знайшла повне підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до висновку експерта № 68 від 25.07.2017 року (том. 2, а.с.16-19а) у потерпілого ОСОБА_13 були виявлені тілесні ушкодження: крововилив в м`які тканини потилично-скроневої області справа, крововилив над твердою мозковою оболонкою скронево-потиличної області справа, лінійний перелом тім`яної, скроневої та клиноподібної кісток справа, крововиливи під м`які мозкові оболонки лобно-скроневої області зліва, які могли утворитися (судячи з їх характеру та наявності крововиливів під м`які мозкові оболонки на протилежній стороні від місця переломів кісток черепа противоудар) від одного удару головою об тверду поверхню (ґрунтове покриття зі щебенем), при падінні потерпілого з положення стоячи після надання тілу додаткового прискорення від удару (поштовху) в строк за 4 доби до смерті потерпілого, і відносяться у сукупності до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Найбільш вірогідно, що удар (поштовх) відбувся у напрямку спереду назад та зліва направо по відношенню до тіла потерпілого. На тілі (зовні) будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено.
Причиною смерті ОСОБА_13 стала закрита черепно-мозкова травма з переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливом над твердою мозковою оболонкою скронево-потиличної області, субарахноїдальними крововиливами лівої лобно-скроневої області, яка ускладнилась набряком головного мозку та легенів. Смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15:50, між травмою та смертю є прямий причинний зв`язок. Після отримання тілесних ушкоджень, потерпілий був здатен вчиняти будь-які самостійні дії в невеликий проміжок часу.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , про, нібито, не встановлення причини смерті потерпілого, не є слушними, оскільки спростовуються висновками наведеної у вироку експертизи.
Крім того, суд обґрунтовано, як на доказ винуватості ОСОБА_10 , послався на висновки експерта, згідно до якого, тілесні ушкодження, виявлені на тілі потерпілого ОСОБА_13 , могли виникнути при обставинах, на які вказали свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та сам обвинувачений ОСОБА_10 при проведенні слідчих експериментів.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про те, що встановлене у потерпілого тілесне ушкодження він, нібито, міг отримати не від дій Гусинського, а в іншому місці, оскільки після удару та падіння прийшов до тями та самостійно пішов, спростовуються показами допитаного в суді експерта ОСОБА_34 , який пояснив, що при такій травмі смерть могла настати, як одразу, так і через деякий час, який залежить від індивідуальних особливостей. Втрата свідомості для такої травми є характерною. При цьому не виключається, що особа може приходити до тями, вчиняти самостійні дії, знову втрачати свідомість. Також пояснив, що травма у потерпілого утворилася саме від удару об тверду плоску поверхню, оскільки малися сліди проти удару. Виключив вірогідність удару об виступаючий твердий предмет, оскільки були відсутні сліди на тілі. Зазначив, що на місці проведення слідчих експериментів, в яких він брав участь, грунт був представлений укатаною почвою з рідко зустрічающимся щебенем.
Таким чином, з наведених показань вбачається, що ОСОБА_13 не міг отримати наявні у нього тілесні ушкодження в іншому місці.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 про неправильне лікування в медичному закладі потерпілого ОСОБА_13 , та що, нібито, його смерть настала з провини медичних працівників, є необґрунтованим, та такими, що нічим не підтверджені, так як і доводи про безпідставне відхилене клопотання про відмову в проведенні комісійної судово-медичної експертизи, що на думку захисника, потягло неповноту судового розгляду, є неспроможними та спростовуються дослідженим апеляційною інстанцію матеріалами кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження за № 12017050420000788 по факту неналежного виконання своїх професійних обов`язків лікарями КЛПЗ «Лиманська ЦРЛ», що спричинило до тяжких наслідків смерті ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч. 1 ст. 140 КК України, згідно до постанови від 25.12.2017 року було закрито вказане кримінальне провадження відносно лікарів КЛПЗ «Лиманської центральної районної лікарні», у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України.
Також, згідно висновку експерта за № 227 від 02.11.2017 року, яка була проведена у приміщенні КЗ «Дніпропетровського обласного бюро судово-медичних експертиз» ДОР» відділом комісійних судових-медичних експертиз, експертизи за матеріалами справи № 12017050420000788 по факту смерті ОСОБА_13 , встановлено, що медичні заходи, проведені під час лікування ОСОБА_13 , не були причиною тяжкого ускладнення травматичного перебігу тяжкої черепно-мозкової травми, яка призвела до настання смерті останнього.
На думку колегії суддів, аналіз доказів, в їх сукупності, підтверджує провину обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні саме злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України за ознаками вбивства, яке вчинене через необережність, що заподіяло смерть потерпілого.
Колегія суддів вважає, що немає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 та виправдання останнього.
Що стосується доводів апеляційних скарг представника потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . ОСОБА_7 щодо неправильної, на їх думку кваліфікації дій обвинуваченого, які посилались на наявність значного проміжку часу між заподіяним ударом та смертю ОСОБА_13 , а також щодо усвідомлення обвинуваченим сили свого удару, що, на їх думку, свідчить про те, що завданий удар спричинив саме тяжкі тілесні ушкодження, які в подальшому привезли до його смерті, колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд повно та всебічно дослідив надані докази, розглянувши справу в межах висунутого обвинувачення, та критично послався до версію про наявність в діях ОСОБА_10 іншого складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, оскільки фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення знайшли своє підтвердження доказами, дослідженими під час судового засідання, докладно викладеними у вироку.
Суд першої інстанції надав ґрунтовний аналіз обстановки, що передувала події правопорушення, поведінці обвинуваченого ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_13 перед завданням удару, та правильно зазначив, що вони не свідчать про існування будь-яких очевидних серйозних конфліктів між ними чи агресії один до одного, характеру самого удару, поведінці обвинуваченого одразу після падіння ОСОБА_13 , спрямованої на надання невідкладної допомоги, які спростовують доводи представника потерпілих про наявність у діях ОСОБА_10 умислу на заподіяння ОСОБА_13 тяжкого тілесного ушкодження.
За таких обставин, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з погляду належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з погляду достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні вбивства через необережність при встановлених судом фактичних обставинах поза розумним сумнівом.
Посилання в апеляційних скаргах захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , представника потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . ОСОБА_7 на неповноту судового слідства та на те, що в основу вироку покладено недопустимі докази, на думку колегії суддів не є такими, що підлягають задоволенню .
Що стосується доводів апеляційних скарг прокурора ОСОБА_11 та представника потерпілих ОСОБА_7 в частині призначеного покарання ОСОБА_10 , яке на їх думку, є занадто м`яким та не відповідає тяжкості скоєного злочину, безпідставним звільненням обвинуваченого від відбування покарання в випробуванням, колегія суддів вважає їх обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції не навів у вироку достатніх підстав для застосування положень ст. ст. 75, 76 КК України, а тому доводи прокурора та представника потерпілих про призначення ОСОБА_10 несправедливого покарання внаслідок його м`якості, є обґрунтованими, тому в частині призначеного покарання ОСОБА_10 вирок суду необхідно скасувати, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора та частково - апеляційні скарги представника потерпілих, оскільки воно не відповідає вимогам Закону про кримінальну відповідальність, виходячи з наступного.
Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання».
При призначенні покарання ОСОБА_10 судом першої інстанції було взято до уваги, що обвинувачений ОСОБА_10 визнав провину у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному, працює машиністом електропотягу, позитивно характеризується, у зв`язку з чим суд визнав ці обставини пом`якшувальними.
Колегія суддів не погоджується з доводами суду першої інстанції стосовно мотивів звільнення обвинуваченого від призначеного покарання з застосуванням вимог ст. 75 КК України та вважає, що суд не в повному обсязі прийняв до уваги, що вчинене ОСОБА_10 кримінальне правопорушення у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості, фактичні обставини, подальшу поведінку обвинуваченого, який не повідомив лікарів про втрату свідомості потерпілим через його дії, а саме спричинення удару в голову потерпілого, внаслідок чого, той впав та ударився головою, тобто наслідки настали внаслідок необережних дій обвинуваченого, а саме - смерть потерпілого ОСОБА_13 . Тобто, своєчасне повідомлення ОСОБА_10 про травму голови ОСОБА_13 надало б можливість медичним працівникам на час доставки потерпілого до лікарні визначитись у ситуації та надати правильну медичну допомогу, що могло запобігти смерті потерпілого. Крім того, обвинувачений до теперішнього часу не вибачився перед потерпілими за скоєне та не прийняв ніяких мір для сплати цивільного позову.
Відповідно до вимог ст. 67 КК України суд обґрунтовано визнав обставиною, що обтяжують покарання, скоєння злочину у стані алкогольного сп`яніння.
Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції обвинуваченому покарання з застосуванням вимог ст. 75 КК України, в даному випадку, не є таким, що відповідає вчиненому злочину.
Призначене ОСОБА_10 покарання є несправедливим внаслідок м`якості, оскільки воно не співвідноситься із тяжкістю та обставинами вчинених злочинів, а тому, колегія суддів вважає за необхідне вирок стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий вирок.
Колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_10 покарання у виді обмеження волі, керуючись вимогами ст. ст. 50, 65 КК України, згідно до яких, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів засудженими. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Суд, при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
На думку колегії суддів, обвинуваченому ОСОБА_10 має бути призначене покарання в межах санкції ч. 1 ст. 119 КК України у виді 3 років 6 місяців обмеження волі, без застосування вимог ст. 75 КК України, саме таке покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і буде відповідати засадам ст. 65 КК України.
Будь-яких виключних обставин, які б свідчили про можливість виправлення ОСОБА_10 без відбування покарання, колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, що є підставою для скасування судового рішення на підставі ст. 414 КПК України.
Виходячи з викладеного та погоджуючись з доводами, наведеними в апеляційних скаргах прокурора та представника потерпілих, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_10 скасувати, та у відповідності із ст. 420 КПК України, постановити новий вирок.
В решті вирок слід залишити без змін.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_11 - задовольнити.
Вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 13 листопада 2017 року стосовно ОСОБА_10 - скасувати в частині призначеного покарання.
Призначити ОСОБА_10 покарання за ч. 1 ст. 119 КК України у виді обмеження волі на строк 3 /три/ роки 6 /шість/ місяців.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Строк покарання ОСОБА_10 обчислювати з моменту його прибуття до місця відбування покарання.
Вирок апеляційного суду вступає в законну силу негайно. Вирок може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня його проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді
