Центральний районний суд м. Миколаєва
_____________________________________________________________________________________
Справа № 490/1765/18
Провадження № 1-кс/490/5060/2018
У Х В А Л А
15 серпня 2018 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі: головуючого судді - Алєйнікова В.О.,
при секретарі - Шаповалової О.І.
за участі: прокурора - Зінич Р.В.
слідчого - Чуб О.І.
підозрюваного - ОСОБА_1
захисників - Жосан В.М., Трушнікова М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в місті Миколаєві скаргу захисника ЖОСАН Вікторії Михайлівни на повідомлення слідчого Полторак Г.А. від 25 квітня 2018 року про підозру ОСОБА_1., складене в межах кримінального провадження № 42018150000000014 від 13 березня 2018 року, -
В С Т А Н О В И В :
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
31 липня 2018 року захисник Жосан В.М. звернулась до слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва із скаргою, у якій просила скасувати повідомлення про підозру, що було вручене
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року у м. Миколаєві, є громадянином України, не є одруженим, неповнолітніх дітей не має, є інвалідом ІІІ групи, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
В обґрунтування послалась про те, що висунута йому підозра не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.
Під час судового розгляду захисник та підозрюваний скаргу підтримали.
Прокурор під час судового розгляду вважала скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
В обґрунтування послалась перш за все, про те, що оскарження повідомлення про підозру в цьому випадку діючим законодавством не передбачене, адже кримінальне провадження зареєстроване до закріплення права на оскарження підозри у діючому законодавстві.
Окрім того, відзначила, що на думку сторони обвинувачення висунута ОСОБА_1 підозра відповідає зібраним в межах кримінального провадження матеріалам.
Слідчий у суді позицію прокурора підтримав.
Встановлені судом обставин із посиланням на докази
1. Як встановлено вироком суду від 26 січня 2012 року, 21 лютого 2011 року близько 10:45 години ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем "Mercedes-Benz E 280" /державний реєстраційний номер НОМЕР_1/, рухався по сухій асфальтованій проїжджій частині вул. 9 Військової /на той час - Маршала Василевського/ з боку вулиці Чкалова у бік вулиці Степової.
В той же час проїжджу частину вулиці 9 Військової в районі її перетину з проспектом Центральним /на той час - Леніна/ по лінії тротуару з права наліво по ходу руху вказаного автомобіля переходила пішохід ОСОБА_5
При цьому ОСОБА_1, рухаючись вулицею 9 Військовою, при наближенні до регульованого перехрестя з проспектом Центральним, зустрічні смуги руху по якому розділені газоном, з метою швидкого проїзду перехрестя не зупинився, але - збільшив швидкість, виїхав на перехрестя зі смугою руху зліва на право по ходу його руху на забороняючий "жовтий" сигнал світлофора, потім - не зупиняючись, виїхав на перехрестя зі смугою руху з права на ліво по ходу його руху на забороняючий "червоний" сигнал світлофора, після чого виїжджаючи з перехрестя, на лінію продовження тротуарів збив ОСОБА_5, провіз її близько 50 метрів на капоті свого автомобіля, далі не зупиняючи автомобіль, зкинув потерпілу з капоту, після чого з місця ДТП зник.
Таким чином ОСОБА_1 порушив п.п. 1.3, 1.5, 2.3"б", 8.7.3"г", 8.7.3 "е", 8.10, 12.3, 12.4 Правил Дорожнього Руху України та вимоги дорожнього знаку 5.62 /згідно Правил Дорожнього Руху/.
Внаслідок такого потерпілій ОСОБА_5 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких сталась її смерть.
2. Вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 26 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня 2012 року, в зв'язку із вчиненням вказаних дій ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 135, частиною 2 статті 286 Кримінального Кодексу України, та за сукупністю цих злочинів йому було призначене покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 3 роки.
Цим же вироком з ОСОБА_1 було стягнуто:
-на користь ОСОБА_6 - 49.460,59 грн. на відшкодування витрат на поховання та 50.000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а загалом - 99.460,59 грн.;
-на користь ОСОБА_7 - 50.000 грн. на відшкодування моральної шкоди;
-на користь ОСОБА_8 - 50.000 грн. на відшкодування моральної шкоди;
-на користь ОСОБА_9, діючої в інтересах малолітньої ОСОБА_9 - 50.000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, вказаним вироком суду встановлено, що:
-21 лютого 2011 року ОСОБА_1 вчинив суспільне-небезпечне діяння, яке містить склади злочинів, передбачених частиною 1 статті 135, частиною 2 статті 286 Кримінального Кодексу України, через що в той же момент в нього виник обов'язок зазнати державного осуду у формі кримінального покарання /зазнати кримінальної відповідальності/;
-в той же день він заподіяв шкоду фізичним особам (вчинив цивільно-правовий делікт), через що в той же момент в нього виник обов'язок зазнати визначених судом майнових обтяжень на користь фізичних осіб з метою поновлення порушеного права.
3. Щодо обставин реалізації кримінальної відповідальності ОСОБА_1 суд відзначає таке.
Постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 20 липня 2012 року ОСОБА_1 було звільнено від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі в зв'язку із захворюванням на тяжку хворобу.
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 24 червня 2014 року ОСОБА_1 було звільнено від покарання /як основного, так й додаткового/, призначеного вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 26 січня 2012 року на підставі пункту "г" статті 1 Закону України "Про амністію у 2014 році".
Таким чином, заходи примусу, що застосовувались від імені держави до ОСОБА_1 в зв'язку із вчиненням ним злочину були вичерпані.
Далі , у липні 2017 року судимість ОСОБА_1 була погашеною.
Таким чином, обов'язок ОСОБА_1 бути відповідальним за вчинений ним злочин /його кримінальна відповідальність/ у липні 2017 року також був вичерпаний.
4. Щодо обставин реалізації цивільної відповідальності ОСОБА_1 суд відзначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що 18 травня 2018 року ОСОБА_1 виплатив кожному з потерпілих від вчинених ним 21 лютого 2011 року дій визначені судом суми.
Таким чином, обов'язок ОСОБА_1 зазнати майнових обтяжень /його цивільно-правова відповідальність/ 18 травня 2018 року також був вичерпаний.
5. Окрім того, як свідчать надані суду матеріали, вказаний вирок суду в частині, зокрема, майнового стягнення, був звернутий до примусового виконання.
Та саме з моменту звернення цього вироку до виконання між ОСОБА_1 та органами та особами, які здійснюють примусове виконання рішення, виникли взаємні права та обов'язки щодо виконання судового рішення.
При цьому на ОСОБА_1 були покладені права та обов'язки, прямо вказані у відповідних нормативно-правових актах, що регулювали порядок примусового виконання судового рішення у певний період, але не обов'язки щодо перерахування коштів конкретним громадянам.
З пояснень учасників кримінального провадження вбачається, що наразі ці виконавчі провадження також закриті.
6. Окрім того, 26 грудня 2016 року о 01.20 год. ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом "Мерседес" /реєстраційний номер CZT 185/, рухався по вулиці Кузнечній в м. Миколаєві.
Біля будинку 185 він був зупинений працівниками поліції.
Оскільки у працівників поліції виникли підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння - спостерігались порушення мови, координації рухів, зіниці ока не реагували на світло - йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння.
ОСОБА_1 ж в присутності двох свідків /ОСОБА_10 та ОСОБА_19/ відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку.
7. Постановою судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 24 січня 2017 року, залишеною без змін постановою судді судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області від 09 березня 2017 року, ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення /у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння/, та на нього було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 10.200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Таким чином, вказаною постановою суду встановлено, що 26 грудня 2016 року ОСОБА_1 вчинив адміністративний проступок, через що в той же момент в нього виник обов'язок зазнати державного осуду та понести адміністративне стягнення у вигляді, зокрема, позбавлення спеціального права /зазнати адміністративної відповідальності/.
8. Відомостей про те, що ОСОБА_1 не здав посвідчення водія, матеріали справи не містять.
9. 13 березня 2018 року за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень до Єдиного Реєстру Досудових Розслідувань були внесені відомості про те, що
ОСОБА_1, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, умисно не виконує рішення суду, що набрало законної сили, і систематично продовжує керувати транспортними засобами, в тому числі і в стані наркотичного сп'яніння, створюючи реальну загрозу життю і здоров'ю учасників дорожнього руху, чим заподіює істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам.
Кримінальному провадженню щодо перевірки цих відомостей був присвоєний номер 420181500000000014
24 квітня 2018 року до Єдиного Реєстру Досудових розслідувань були внесені відомості про те, що
ОСОБА_1 умисно не виконує вирок Центрального районного суду міста Миколаєва № 1-608/11 від 26.01.2012, що набрав законної сили.
В подальшому кримінальне провадження щодо перевірки цих відомостей було об'єднане з кримінальним провадженням № 420181500000000014
10. 25 квітня 2018 року старшим слідчим в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП в Миколаївській області майором поліції Полторак Г.А. в межах цього кримінального провадження ОСОБА_1 була пред'явлена підозра у вчиненні злочинів за таких обставин.
вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.01.2012 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135 та ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, водійське посвідчення вилучено відповідно.
Постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 20.07.2012 ОСОБА_1, у зв'язку із захворюванням на тяжку хворобу, звільнено, на підставі ст. 84 КК України, від подальшого відбування покарання на весь строк, що залишився та становить 05 років 03 місяці 22 дні.
Відповідно до вказаної вище ухвали суду, ОСОБА_1 встановлено діагноз: гліальна пухлина базальних відділів лівої гемісфери головного мозку, продовжений ріст, з ураженням підкоркових структур, проростанням Варолієіва моста з ліва, здавленням та проростанням лівого шлуночка мозку, правобічна пірамідна недостатність, правобічна гемігіпестензія, геміанопсія справа, синдром внутрішньочерепної гіпертензії, стан після операції вентрікулошунтування зліва, часткова атрофія дисків зорових нервів обох очей.
У подальшому, ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.06.2014 ОСОБА_1 звільнено від покарання, призначеного за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.01.2012 на підставі ст. 1 п. г.. Закону України «Про амністію у 2014 році».
Відповідно до ст. 3, 6, 8, 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, утвердження і забезпечення яких є головним обов'язком держави, що реалізується через органи місцевого самоврядування та органи законодавчої, виконавчої і судової влади.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Так, достеменно знаючи про відсутність водійського посвідчення, яке надає право керування транспортними засобами, ОСОБА_1, розуміючи, що був засуджений за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть людини, перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння та створюючи при цьому небезпеку для інших учасників дорожнього руху, 26.12.2016 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. За вказаним фактом, стосовно ОСОБА_1 26.12.2016 складено протокол про адміністративне правопорушення, серії АП2 № 007769, який передано на розгляд до Заводського районного суду м. Миколаєва.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.01.2017, яка ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 09.03.2017 залишена без змін, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 10.200 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 (один) рік.
Однак, ОСОБА_1 будучи належним чином ознайомленим з постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.01.2017, що набрала законної сили 09.03.2017 , ігноруючи вимоги вказаного рішення суду та усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи з прямим умислом, вказану постанову не виконував.
Так, ОСОБА_1, не зважаючи на вказану вище заборону суду, з метою ухилення від призначеного йому покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на три роки, усвідомлюючи протиправність своїх дій. проявляючи зухвалість, демонструючи зневагу до встановленого порядку правосуддя та існуючих правил поведінки в суспільстві, з метою підриву авторитету та престижу органів правосуддя, діючи з прямим умислом на відверту відмову від виконання судового акту від 15.05.2017, 06.03.2018 о 13 год. 40 хв. здійснював керування автомобілем «Mercedes-Benz Е-320 CDI», д.н. НОМЕР_2 (Грузія), в м. Миколаєві, по вул. Соборна, 1-А, з ознаками наркотичного сп'яніння (порушення мови, тремтіння пальців рук), створюючи при цьому небезпеку для інших учасників дорожнього руху, зупинений працівниками патрульної поліції.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції за ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки він повторно протягом року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім цього, працівниками поліції винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимі, серії БД № 656369 від 06.03.2018, згідно з якою ОСОБА_1, будучи особою позбавленою права керування, керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Е-320 CDI», д.н. НОМЕР_2 (Грузія), не маючи на це законного права, за що передбачена відповідальність за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_1, діючи із прямим умислом на відверту відмову від виконання судових рішень постановлених щодо нього, усвідомлюючи протиправність своїх дій, проявляючи зневагу до встановленого порядку правосуддя та існуючих правил поведінки в суспільстві, всупереч приписів судових актів про заборону керування транспортними засобами та покладені на нього обов'язки постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.01.2017, яка набрала законної сили 09.03.2017, перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння та створюючи при цьому небезпеку для інших учасників дорожнього руху, здійснив керування 06.03.2018 автомобілем марки «Mercedes-Benz Е-320 CDI», д.н. НОМЕР_2 (Грузія), чим проявив особливий цинізм та явну неповагу до правової системи держави, заподіявши суспільно-небезпечні наслідки нематеріального характеру - завдання істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу органів правосуддя, що з огляду на обставини стало способом скоєння ОСОБА_1 суспільно-небезпечних адміністративних правопорушень та як наслідок відчуття безкарності.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.01.2012 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135 та ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, водійське посвідчення вилучено відповідно.
Також, вказаним вироком суду на ОСОБА_1 накладено стягнення на користь ОСОБА_6 матеріальної шкоди, пов'язаної із витратами на поховання загиблої у розмірі 49.460,59 грн. та моральної шкоди у розмірі 50.000 грн., а також на користь ОСОБА_7 50.000 грн., на користь ОСОБА_8 50.000 грн., на користь ОСОБА_9, діючої в інтересах малолітньої ОСОБА_9 50.000 грн., що становить загальну суму 249.460, 59 грн.
Постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 20.07.2012 ОСОБА_1, у зв'язку із захворюванням на тяжку хворобу, звільнено, на підставі ст. 84 КК України, від подальшого відбування покарання на весь строк, що залишився та становить 05 років 03 місяці 22 дні.
У подальшому, ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.06.2014 ОСОБА_1 звільнено від покарання, призначеного за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.01.2012 на підставі ст. 1 п. г Закону України «Про амністію у 2014 році».
Відповідно до ст.3, 6, 8, 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, утвердження і забезпечення яких є головним обов'язком держави, що реалізується через органи місцевого самоврядування та органи законодавчої, виконавчої і судової влади.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Проте, ОСОБА_1, достеменно знаючи про вищевказаний вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.01.2012, що набрав законної сили, усвідомлюючи реальну можливість та обов'язок виконати судовий акт щодо відшкодування матеріальної так і моральної шкоди, маючи умисел на відверту та свідому відмову від його виконання, демонструючи зневагу до встановленого порядку правосуддя, ухиляється від його виконання, чим порушує охоронювані Конституцією України права і свободи людини і громадянина, а саме ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та малолітньої ОСОБА_16, чим спричинив останнім матеріальну істотну шкоду у сумі 249.460, 59 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, тобто в умисному невиконанні вироку суду, який набрав законної сили, яке заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян.
Ці дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 3 статті 382 Кримінального Кодексу України - як два епізоди умисного невиконання рішення (постанови та вироку) суду, що набрало законної сили, яке заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам.
11. Наразі, як стверджують прокурор та слідчий, досудове розслідування у справі перебуває на заключній стадії та для його завершення планується провести такі дії:
-отримати висновок раніше призначеної судово-психіатричної експертизи;
-проаналізувати отриману таким чином інформацію;
-провести інші слідчі дії;
-виконати вимоги ст.290 КПК України;
-виконати вимоги ст.291 КПК України.
Положення закону, якими керувався суд при постановленні ухвали.
Відповідно до правової позиції, що міститься у Постанові Верховного Суду від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16, підозра є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення, повідомлення про яке складається на певному етапі досудового розслідування, коли є підстави для формулювання підозри (частина перша статті 276 КПК). Повідомлення про підозру персоніфікує кримінальне провадження, є юридичним фактом, що породжує виникнення кримінальних процесуальних правовідносин, та етапом, з якого починає реалізовуватися кримінальна відповідальність /пункт 4 Постанови/.
Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:
-можна перевірити у судовому розгляді;
-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.
При цьому відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка є джерелом права, кожен, кого звинуватили у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього
Диспозиція частини 3 статті 382 Кримінального Кодексу України передбачає кримінальну відповідальність, зокрема, за умисне невиконання вироку, постанови суду, що набрали законної сили якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.
Вона може полягати у навмисних діях чи бездіяльності, що свідчать про невиконання особою своїх передбачених законом обов'язків, передбачених у відповідних нормативно-правових актах, що передбачають порядок примусового виконання судового рішення.
Норми глави 30 розділу V Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що постанова про позбавлення спеціального права, зокрема - права керування транспортним засобом - підлягає виконанню шляхом лише вилучення посвідчення водія; розширеному тлумаченню види адміністративного покарання не підлягають.
Мотиви , з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Наведені вище фактичні обставини, встановлені судом під час розгляду цього питання, та вимоги діючого законодавства дозволяють дійти такого.
І…… .Аналізуючи пред'явлену ОСОБА_1 підозру, суд відзначає таке.
1. На теперішній час текст наявного у справі повідомлення про підозру дозволяє інтерпретувати її сутність таким чином.
1.ОСОБА_1, керував транспортним засобом впродовж року з моменту винесення Заводським районним судом міста Миколаєва постанови, якою до нього було застосоване адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік.
2.До того ж, він маючи обов'язок щодо відшкодування ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_18 шкоди у розмірі, визначеному вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 26 січня 2012 року, фактичне відшкодування не здійснює.
Проте , жодна з цих дій сама по собі складу будь-якого злочину не утворює, адже:
1)керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування ним, відповідно до прямих вказівок у частині 4 статті 126 КУпАП є адміністративним правопорушенням;
2)невиконання цивільних зобов'язань складу злочину не утворює.
2. При цьому суд відзначає, що ця підозра здебільшого побудована на підміні понять, тобто, пред'являючи її, органи досудового розслідування та державного обвинувачення при оперуванні певними термінами не надають чітко визначеного смислу, внаслідок чого термін в підозрі набуває певного суб'єктивного змісту і його підміняють іншим.
а . Так, термін "позбавлення права керування транспортним засобом" в підозрі підмінений терміном "заборона керування транспортним засобом".
Між цим, ці терміни не є тотожними, в дійсності в певних випадках вони співвідносяться, як причина /позбавлення права/ та наслідок /заборона права керування/.
Використовуючи результати такої підміни, органи досудового розслідування та публічного обвинувачення в пред'явленій підозрі виду адміністративного стягнення у вигляді "позбавлення права керування транспортним засобом" безпідставно надають зміст "заборона керувати транспортним засобом", хоча адміністративного стягнення з таким змістом в дійсності не існує.
Далі, органи досудового розслідування та державне обвинувачення в пред'явленій ОСОБА_1 підозрі підміняють термін адміністративну відповідальність яка полягає в обов'язку понести адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, терміном судове рішення по справі про адміністративну відповідальність. В дійсності ж ці терміни не є тотожними, адже судове рішення лише встановлює вид та міру адміністративної відповідальності.
Використовуючи результати такої підміни, органи досудового розслідування та державного обвинувачення надають постанові судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 24 січня 2017 року хибного змісту, безпідставно стверджуючи, ніби цією постановою ОСОБА_1 був позбавлений водійських прав замість дійсного - що цією постановою були визначені вид та міра його адміністративної відповідальності.
Зрештою, використовуючи результати перелічених підмін понять, органи досудового розслідування та публічне обвинувачення у підозрі стверджують, ніби ОСОБА_1, продовжуючи керування транспортним засобом, навмисно не виконує постанову Заводського районного суду міста Миколаєва від 24 січня 2017 року.
В дійсності ж:
1)цією постановою його дії не визначались взагалі, через що він й не мав її виконувати;
2)адміністративного стягнення у вигляді заборони керування транспортними засобом не існує, та таке стягнення до ОСОБА_1 не застосовувалось;
б . Термін "обов'язок щодо відшкодування шкоди" в підозрі підмінений терміном "вирок, яким ухвалено про стягнення коштів на відшкодування шкоди". Між цим, ці терміни не є тотожними, адже ухвалення судового рішення (вироку) є лише способом захисту прав, який полягає у примусі до виконання обов'язку.
Використовуючи результати такої підміни, органи досудового розслідування та публічного обвинувачення в пред'явленій підозрі підмінили поняття "цивільно-правова відповідальність" поняттям "вирок суду"
Зрештою використовуючи результати перелічених підмін понять, органи досудового розслідування та публічного обвинувачення у підозрі стверджують, ніби ОСОБА_1, не виконуючи свої цивільно-правові зобов'язання, навмисно не виконує вирок суду. Підтвердженням цієї обставини, зокрема, може слугувати той факт, що про невиконання ОСОБА_1 обов'язків боржника під час виконавчого провадження /що, власне, й становить об'єктивну сторону стверджуваного злочину за певних умов/ в наданому суду та ОСОБА_1 повідомленні про підозру не йдеться взагалі.
3. Також слід відзначити, що повідомлена ОСОБА_1 підозра буяє невиправданими перебільшеннями.
Так , автор повідомлення про підозру постійно вживає слова, як то: "ігнорує", "зухвалість", "демонструючи зневагу до встановленого порядку правосуддя та існуючих правил поведінки в суспільстві, з метою підриву авторитету та престижу органів правосуддя". Між цим, ці вислови не мають жодного відношення ані до предмету кримінального провадження, ані до елементів складу злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального Кодексу України та в даному випадку вносять лише емоційне забарвлення до повідомлення про підозру.
Більше того, автор повідомлення про підозру стверджує, що 26 грудня 2016 року ОСОБА_1: "вчинив адміністративне правопорушення. передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП" тим, що керував транспортним засобом: "перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння та створюючи при цьому небезпеку для інших учасників дорожнього руху", про що було "складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 № 007769"
Проте, це твердження є перебільшенням.
Так, як зазначалось вище, 26 грудня 2016 року ОСОБА_1 дійсно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, але - лише тим, що відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння. При цьому, як свідчить додана до матеріалів справи копія постанови судді апеляційного суду Миколаївської області, 26 грудня 2016 року ОСОБА_1 пройшов медичний огляд, який довів, що він був тверезим.
Наведене у сукупності доводить, що висунута ОСОБА_1 підозра є наслідком маніпуляції термінами та невиправданих перебільшень, що у сукупності дозволило надати певним подіям, що мали місце у дійсності, вигляду кримінального правопорушення.
ІІ……Вирішуючи питання про доведеність обґрунтованості висунутої ОСОБА_1 підозри, суд враховує таке.
1. Припущення, що ґрунтується на маніпуляції термінами та перебільшеннях, а не на об'єктивних термінах, вважати добросовісним неможливо.
2. Водночас суд враховує, що, як свідчать пояснення прокурора, версія, викладена у цьому припущенні, не є остаточною. Зокрема, прокурор зазначала, що органи досудового розслідування та публічного обвинувачення вважають, що злочин ОСОБА_1 вчинив тим, що протягом тривалого часу не повідомляв органи державної виконавчої служби про наявність в його доходу в зв'язку з отриманням виплат по інвалідності.
Зібрані ж на цей час відомості містять об'єктивні данні, що можуть бути покладеними у підґрунтя версії про те, що ОСОБА_1 вчиняв дії, що становлять елементи об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального Кодексу України.
Так, матеріали кримінального провадження свідчать, що під час існування в ОСОБА_1 обов'язку щодо відшкодування шкоди він також був боржником у виконавчому провадженні з виконання вироку суду в частині цивільного позову про стягнення з нього грошових коштів.
При цьому тривалість строку виконавчого провадження /а воно тривало загалом біля шести років/ дозволяє, незалежно від змісту повідомлення про підозру, припустити, що ОСОБА_1 вчиняв дії щодо ухилення від виконання своїх обов'язків по виконавчому провадженню.
3. При цьому наразі є наявною можливість вчинення практичних дій задля перевірки цього припущення, адже для такого необхідно лише належним чином вивчити матеріали виконавчого провадження, які долучені до матеріалів цього кримінального провадження.
4. Та обставина, що до теперішнього часу таке не зроблене, свідчить про відсутність сумління в органів досудового розслідування
При цьому суд відзначає, що на цій стадії кримінального провадження, а саме - за спливом п'яти місяців досудового розслідування, з огляду на предмет розслідування, така відсутність сумління додатково свідчить про недобросовісність органів досудового розслідування під час пред'явлення підозри.
Сукупність виявлених ознак пред'явленої ОСОБА_1 підозри, а саме:
-недобросовісність під час її висунення;
-недобросовісність під час досудового розслідування;
-наявність об'єктивних відомостей для обґрунтування припущення про вчинення ним злочину;
-наявність практичної можливості перевірити таке припущення
дозволяють на цій стадії кримінального провадження прийти до висновку про те, що наразі найменша межа стандарту обґрунтованості висунутої ОСОБА_1 підозри є досягнутою.
Отже, фактичні підстави для задоволення скарги є відсутніми.
Керуючись ст. 369 - 371, 376 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
У задоволенні скарги захисника ЖОСАН Вікторії Михайлівни на повідомлення слідчого Полторак Г.А. від 25 квітня 2018 року про підозру ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскарженою до апеляційного суду Миколаївської області протягом 5 днів.
.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ =АЛЄЙНІКОВ В.О.=
