Справа № 168/525/18
Провадження № 2-а/168/20/18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 серпня 2018 року смт. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого-судді Назарука О.В.,
секретар судових засідань ОСОБА_1,
з участю:
позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Стара Вижівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора СРПП №1 Любомльського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати дії відповідача щодо накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за порушення «Правил дорожнього руху» протиправними та скасувати постанову відповідача серії НК № 110128 від 28 травня 2018 року, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що інспектором СРПП № 1 Любомльського ВП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 28 травня 2018 року о 21 год. 35 хв., відносно неї винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії НК № 110128 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за частиною 1 статті 126 КУпАП. Позивач вважає, що зазначена постанова протиправна, винесена з порушенням процесуальних норм, а саме: зупинка транспортного засобу була незаконною відповідно Закону України «Про національну поліцію»; відповідач незаконно розглянув справу безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцем знаходження органу, який уповноважений розглядати такі справі; відповідач позбавив можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими частиною 1 статті 268 КУпАП; поліцейський порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, зокрема проігнорував порядок встановлений статтями 278, 279 КУпАП.
Зазначає, що дійсно, 28 травня 2018 року після 21 год. 00 хв. керувала автомобілем «Volkswagen Bora», номерний знак WRA 34 AX, по вул. Ковельській в смт. СтараВижівка Волинської області. В цей час їй на зустріч рухався автомобіль поліції без проблискових маячків, який раптом зупинився та подав вимогу про зупинку позивача. Позивач зупинилась, після чого до неї підійшов інспектор поліції та попросив предявити документи на перевірку. Позивач просила пояснити причину зупинки, на що відповідач пояснив, що у них відбувається відпрацювання району. Після цього вона надала всі необхідні документи, крім полісу обовязкового страхування та вказала, що дії поліцейського незаконні. Вважає, що інспектор поліції не мав жодних підстав для зупинки транспортного засобу. Після перевірки документів інспектор поліції запропонував підійти до службового автомобіля де й була складена оскаржувана постанова. Від підпису в постанові позивач відмовилась, оскільки їй не було розяснена нормативно правова база за фактом притягнення до адміністративної відповідальності та не було ознайомлено з правами, передбаченими статтею 268 КУпАП. ОСОБА_3 того, постанова була винесена одразу на місці зупинки транспортного засобу, без зясування усіх обставин справи. Це унеможливило обєктивний і справедливий розгляд справи. На думку позивача, постанова в справі про адміністративне правопорушення винесена з порушенням положень КУпАП. Посилаючись на вказані обставини просила визнати дії інспектора протиправними, постанову по справі про адміністративне правопорушення та накладення на неї адміністративного стягнення скасувати.
В судовому засіданні позивач вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні до викладених у позові. Також додала, що у інспектора поліції не було жодних підстав для зупинки транспортного засобу під її керуванням, оскільки вона жодних правил ПДР України не порушувала.
Відповідач в судове засідання не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Жодних заяв, клопотань чи заперечень щодо заявленого позову не подавав. Відзив на предявлений позов не подав.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Стаття 280 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний зясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що 28 травня 2018 року інспектором СРПП №1 Любомльського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії НК № 110128 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП.
З оскаржуваної постанови вбачається, що 28 травня 2018 року о 21 год. 35 хв. позивач ОСОБА_2 в смт.Стара Вижівка Волинської області керувала транспортним засобом «Volkswagen Bora», номерний знак WRA 34 AX, без полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушила п. 2.1 ПДР України.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабміну від 10.10.2001 року №1306 (далі -ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чинного законодавства.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
У відповідності до п.2.1 «ґ» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні документи (посвідчення).
Згідно з пп. «а» п.2.4 (а) Правил дорожнього руху України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також предявити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Частиною 1статті 126КУпАП передбачено,що керуваннятранспортним засобомособою,яка немає присобі або не предявила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти пяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З вищенаведених норм випливає, що водій повинен мати при собі та на вимогу поліцейського предявляти посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
При цьому, відсутність у водія одного з таких документів чи не предявлення на вимогу поліцейського одного з наведених документів тягне за собою накладення штрафу, у відповідності до частини 1 статті 126 КУпАП.
Судом встановлено, що позивач не заперечує тої обставини, що вона допустила порушення ПДР України, оскільки не мала при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, однак вважає постанову, винесену відповідачем, по справі про адміністративне правопорушення незаконною з підстав порушення процедури розгляду справи та неправомірної зупинки.
Щодо посилань позивача на незаконну зупинку транспортного всупереч Закону України «Про національну поліцію», суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 31Закону України«Про національнуполіцію» поліціяможе застосовуватитакі превентивнізаходи: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд; 4)зупинення транспортногозасобу; 5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11) поліцейське піклування. Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобовязана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобовязана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
При цьому норма статті 31 Закону України «Про національну поліцію» є загальною нормою, яке безпосередньо не регламентує порядок зупинення транспортного засобу.
Спеціальною нормою, яка регламентує порядок зупинення транспортного засобу є стаття 35 Закону України «Про національну поліцію».
Згідно зі статтею 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2)якщо єочевидні ознаки,що свідчатьпро технічнунесправність транспортногозасобу; 3)якщо єінформація,що свідчитьпро причетністьводія абопасажирів транспортногозасобу довчинення дорожньо-транспортноїпригоди,кримінального чиадміністративного правопорушення,або якщоє інформація,що свідчитьпро те,що транспортнийзасіб чивантаж можутьбути обєктомчи знаряддямучинення дорожньо-транспортноїпригоди,кримінального чиадміністративного правопорушення; 4)якщо транспортнийзасіб перебуваєв розшуку; 5)якщо необхідноздійснити опитуванняводія чипасажирів прообставини вчиненнядорожньо-транспортноїпригоди,кримінального чиадміністративного правопорушення,свідками якоговони єабо моглибути; 6)якщо необхіднозалучити водіятранспортного засобудо наданнядопомоги іншимучасникам дорожньогоруху абополіцейським абояк свідкапід часоформлення протоколівпро адміністративніправопорушення чиматеріалів дорожньо-транспортнихпригод; 7)якщо уповноваженийорган державноївлади прийняврішення прообмеження чизаборону руху; 8)якщо спосібзакріплення вантажуна транспортномузасобі створюєнебезпеку дляінших учасниківдорожнього руху; 9)порушення порядкувизначення івикористання натранспортному засобіспеціальних світловихабо звуковихсигнальних пристроїв. Поліцейський зобовязаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Як вбачаєтьсяз поясненьпозивача,вона просила поінформувати про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу, на що відповідач пояснив, що у них відбувається відпрацювання району.
Однак будь яких доказів про безпідставність зупинки транспортного засобу позивачем, а також відповідачем на спростування обставин зазначених у позовній заяві та підтвердження правомірності своїх дій щодо застосування превентивного заходу не надано, на підставі яких суд міг би зробити однозначний висновок щодо зупинки транспортного засобу.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до статті 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно зстаттею 251КУпАП доказамив справіпро адміністративнеправопорушення єбудь-якіфактичні дані,на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з абзацом 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Абзацом 4 статті 258 КУпАП визначено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі №1395 від 07.11.2015 року, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частиною першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частиною першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одиннадцятою статті 1й33-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Частиною 1 статті 283 КУпАП, передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Частиною 2 цієї статті визначено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно з частиною 3 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Суд вважає, що доводи позивача про необхідність розгляду справи про адміністративне правопорушення за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справи про таке правопорушення є безпідставними, з огляду на приписи частини 4 статті 258 КУпАП та п.2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
З вищевикладених норми вбачається, що в даному випадку постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справи про таке правопорушення.
Відповідно до статті 7 КУпАП, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з частиною 4 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Таким чином, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо своєчасного, всебічного, повного і обєктивного зясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують або обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою статті 268 КУпАП визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед яких: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Таким чином, приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у відповідності до норм діючого законодавства.
В матеріалах справи міститься лише постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача.
Вказана постанова не містить посилань на те, що відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності, розяснені права, надано можливість скористатися юридичною допомогою, розглянуто клопотання в разі їх наявності, заслухані свідки.
Вищенаведені обставини дають підстави дійти до висновку, що відповідачем всупереч положень Кодексу України про адміністративні правопорушення не проведено дій по розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачених приписами статті 278, 279 КУпАП.
Відповідно довимог статті280КУпАП орган(посадоваособа)під часрозгляду справипро адміністративнеправопорушення зобов'язанийз'ясувати:чи буловчинено адміністративнеправопорушення,чи виннадана особав йоговчиненні,чи підлягаєвона адміністративнійвідповідальності,чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи.
Згідно частини 5 статті 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Жодних доказів на спростування обставин зазначених у позовній заяві та підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, відповідачем суду не надано в порушення частини 2 статті 77 КАС України.
Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі викладеного, враховуючи встановлені судом обставини та беручи до уваги наведені вище норми права, а також, що підставами скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є порушення відповідачем процедури розгляду справи, зокрема ст.ст. 268, 279, 285 КУпАП, які визначають порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з направленням на новий розгляд до компетентного органу, а саме - Любомльського ВП ГУНП у Волинській області.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 10, 77, 194, 205, 211, 229, 241-246, 286, 295-297 КАС України, суд
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до інспектора СРПП №1 Любомльського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.
Визнати дії інспектора СРПП №1 Любомльського ВП ГУНП у Волинській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 протиправними та скасувати постанову серії НК № 110128 від 28 травня 2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 надіслати на новий розгляд до Любомльського ВП ГУНП у Волинській області.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя ОСОБА_4
