ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" вересня 2018 р. Справа № 914/1049/18
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Коростенської О.І.,
та представників:
від позивача (скаржника) – ОСОБА_1
від відповідача-1,2,3,4,5 – не з’явилися
від відповідача-6 – ОСОБА_2 (керівник)
розглянувши апеляційну скаргу Релігійної організації «Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату парафії Перенесення Мощей святителя ОСОБА_1 у м. Белз Сокальського району Львівської області», б/д від 22 червня 2018 року
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 12 червня 2018 року (суддя Манюк П.Т.) про передачу за підсудністю
справи №914/1049/18
за позовом Релігійної організації «Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату парафії Перенесення Мощей святителя ОСОБА_1 у м. Белз Сокальського району Львівської області», м. Белз Сокальського району Львівської області
до відповідача-1 Кабінету Міністрів України, м. Київ
до відповідача-2 Міністерства культури України, м. Київ
до відповідача-3 Фонду державного майна України, м. Київ
до відповідача-4 Белзької міської ради Сокальського району Львівської області, м. Белз Сокальського району Львівської області
до відповідача-5 Виконавчого комітету Белзької міської ради Сокальського району Львівської області, м. Белз Сокальського району Львівської області
до відповідача-6 Закладу культури – Державний історико-культурний заповідник у м. Белз, м. Белз Сокальського району Львівської області
про встановлення/визнання факту, усунення перешкод у користуванні майном, скасування рішення, скасування реєстрації, витребування майна
в с т а н о в и в :
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12 червня 2018 року у справі №914/1049/18 позовну заяву Релігійної організації «Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату парафії Перенесення Мощей святителя ОСОБА_1 у м. Белз Сокальського району Львівської області» до відповідачів: Кабінету Міністрів України, Міністерства культури України, Фонду державного майна України, Белзької міської ради Сокальського району Львівської області, Виконавчого комітету Белзької міської ради Сокальського району Львівської області, Закладу культури – Державний історико-культурний заповідник у м. Белз про встановлення/визнання факту, усунення перешкод у користуванні майном, скасування рішення, скасування реєстрації, витребування майна, та додані до неї документи скеровано за підсудністю до Господарського суду м. Києва.
Ухвала суду мотивована тим, що вказана вище позовна заява Релігійної організації «Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату парафії Перенесення Мощей святителя ОСОБА_1 у м. Белз Сокальського району Львівської області» підлягає розгляду Господарським судом м. Києва за виключною підсудністю у відповідності до ч.5 ст.30 ГПК України, оскільки відповідачами у справі визначено Кабінет Міністрів України, Міністерство культури України та Фонд державного майна України.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач – Релігійна організація «Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату парафії Перенесення Мощей святителя ОСОБА_1 у м. Белз Сокальського району Львівської області» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 12 червня 2018 року у справі №914/1049/18 та направити справу для подальшого розгляду до Господарського суду Львівської області. Зокрема, зазначає, що предметом розгляду цієї справи є спір щодо права власності на об’єкти нерухомого майна, а саме: Дзвіницю (Марійська вежа), Відкритий вівтар ОСОБА_3 (на даний час – капличка Пресвятої Богородиці), Браму, Мури з Хресною дорогою і каплицями (Східна каплиця, Західна каплиця), які знаходяться за адресою: вул. Грушевського, 6В, м. Белз, Сокальський район, Львівська область. З огляду на наведене, враховуючи, що спір виник стосовно нерухомого майна, яке знаходиться на території Львівської області, апелянт вважає, що такий спір повинен розглядатися Господарським судом Львівської області у відповідності до правил виключної підсудності, а саме: ч.3 ст.30 ГПК України.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05 липня 2018 року (колегія суддів у складі: ОСОБА_4, судді: Бонк Т.Б. та Матущак О.І.) відкрито апеляційне провадження у справі №914/1049/18, витребувано матеріали справи та надано строк на подання відзивів на апеляційну скаргу.
Ухвалою суду від 19 липня 2018 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 13 серпня 2018 року.
Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду №430 від 10 серпня 2018 року, у зв’язку з перебуванням у відпустці члена колегії – судді Бонк Т.Б., призначено автоматизовану заміну складу колегії суддів у справі №914/1049/18.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 серпня 2018 року вказану справу розподілено колегії суддів у складі: ОСОБА_4 (головуючий суддя), судді: Бойко С.М. та Матущак О.І.
Ухвалою суду від 13 серпня 2018 року (колегія суддів у складі: ОСОБА_4, судді: Бойко С.М. та Матущак О.І.) розгляд справи відкладено на 10 вересня 2018 року.
Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду №575 від 10 вересня 2018 року, у зв’язку з перебуванням у відпустці члена колегії – судді Матущака О.І., призначено автоматизовану заміну складу колегії суддів у справі №914/1049/18.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2018 року вказану справу розподілено колегії суддів у складі: ОСОБА_4 (головуючий суддя), судді: Бойко С.М. та Бонк Т.Б.
Ухвалою суду від 10 вересня 2018 року розгляд справи відкладено на 18 вересня 2018 року, у зв’язку з зміною складу колегії суддів та неявкою представників позивача та відповідачів-1,2,3,4,5.
В судове засідання 18 вересня 2018 року з’явилися представники позивача (скаржника) та відповідача-6.
Представник позивача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 12 червня 2018 року у справі №914/1049/18 та направити справу для подальшого розгляду до Господарського суду Львівської області.
Представник відповідача-6 в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу (б/н та б/д) відповідач-6 (Заклад культури – Державний історико-культурний заповідник у м. Белз) виклав свої пояснення стосовно вимог позовної заяви, разом з тим, зазначив про правомірність висновку суду першої інстанції щодо передачі справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва.
Представники відповідачів-1,2,3,4,5 в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду та витягом з реєстру поштової кореспонденції суду.
Оскільки явка представників відповідачів-1,2,3,4,5 не визнавалась обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
У відзиві на апеляційну скаргу (б/н та б/д) відповідач-1 (Кабінет Міністрів України) просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу (вих.№3153/11-2/13-18 від 16.07.2018 року) відповідач-2 (Міністерство культури України) зазначав, що якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у ч.5 ст.30 ГПК України, то така справа у будь-якому разі підлягає розгляду у Господарському суді м. Києва.
У відзиві на апеляційну скаргу (вих.№10-25-15196 від 30.07.2018 року) відповідач-3 (Фонд державного майна України) проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
09 серпня 2018 року від апелянта до суду надійшла відповідь на відзиви (б/н від 07.08.2018 року), в якій скаржник звертає увагу, що відзив відповідача-6 не стосується вимог апеляційної скарги. Щодо відзиву відповідача-2 зазначає, що нормами чинного ГПК не передбачено, що ч.5 ст.30 ГПК України має вищу юридичну силу ніж ч.3 ст.30 ГПК України. Щодо відзиву відповідач-3, зазначає, що останній посилається лише на ч.5 ст.30 ГПК України, не вказуючи будь-яких доводів на спростування апеляційної скарги.
13 серпня 2018 року від апелянта до суду надійшла відповідь на відзив КМУ (б/н від 10.08.2018 року), в якій скаржник зазначає, що відповідачем-1 у відзиві не наведено будь-яких доводів, які б спростовували вимоги апеляційної скарги.
Суд , заслухавши пояснення представників позивача (скаржника) та відповідача-6, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, 08 червня 2018 року Релігійна організація «Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату парафії Перенесення Мощей святителя ОСОБА_1 у м. Белз Сокальського району Львівської області» звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідачів: Кабінету Міністрів України, Міністерства культури України, Фонду державного майна України, Белзької міської ради Сокальського району Львівської області, Виконавчого комітету Белзької міської ради Сокальського району Львівської області, Закладу культури – Державний історико-культурний заповідник у м. Белз про встановлення/визнання факту, усунення перешкод у користуванні майном, скасування рішення, скасування реєстрації та витребування майна.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12 червня 2018 року у справі №914/1049/18 позовну заяву Релігійної організації «Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату парафії Перенесення Мощей святителя ОСОБА_1 у м. Белз Сокальського району Львівської області» та додані до неї документи скеровано за підсудністю до Господарського суду м. Києва.
Ухвала суду мотивована тим, що вказана вище позовна заява Релігійної організації «Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату парафії Перенесення Мощей святителя ОСОБА_1 у м. Белз Сокальського району Львівської області» підлягає розгляду Господарським судом м. Києва за виключною підсудністю у відповідності до ч.5 ст.30 ГПК України, оскільки відповідачами у справі визначено Кабінет Міністрів України, Міністерство культури України та Фонд державного майна України.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Львівської області про передачу вказаної справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва, з огляду на наступне:
Статтею 27 ГПК України встановлено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.29 ГПК України позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред’являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.
Згідно з ч.1 ст.29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Частиною 5 ст. 30 ГПК України встановлено, що спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Господарським судом Львівської області вірно встановлено, що позивачем – Релігійною організацією «Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату парафії Перенесення Мощей святителя ОСОБА_1 у м. Белз Сокальського району Львівської області» у позовній заяві визначено відповідачів, серед яких, Кабінет Міністрів України, Міністерство культури України та Фонд державного майна України (який є центральним органом виконавчої влади).
З огляду на наведене, беручи до уваги вимоги ч.5 ст.30 ГПК України, колегія суддів вважає вірним висновок Господарського суду Львівської області про передачу справи за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва (суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ).
Щодо тверджень апелянта про розгляд справи Господарським судом Львівської області, з огляду на ч.3 ст.30 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до ч.3 ст.30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Так, скаржник звертає увагу суду, що предметом розгляду цієї справи є спір щодо права власності на об’єкти нерухомого майна, а саме: Дзвіницю (Марійська вежа), Відкритий вівтар ОСОБА_3 (на даний час – капличка Пресвятої Богородиці), Браму, Мури з Хресною дорогою і каплицями (Східна каплиця, Західна каплиця), які знаходяться за адресою: вул. Грушевського, 6В, м. Белз, Сокальський район, Львівська область. З огляду на наведене, враховуючи, що спір виник стосовно нерухомого майна, яке знаходиться на території Львівської області, апелянт вважає, що такий спір повинен розглядатися Господарським судом Львівської області у відповідності до правил виключної підсудності, а саме: ч.3 ст.30 ГПК України. При цьому, скаржник наголошує, що ч.5 ст.30 ГПК України не має вищу юридичну силу аніж ч.3 ст.30 ГПК України.
При цьому, у п.20.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24 жовтня 2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» (з наступними змінами та доповненнями) роз’яснено, що статтею 16 ГПК (1798-12) встановлено виключну підсудність справ господарському суду у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном; такі справи
розглядаються за місцезнаходженням майна. Також за правилами статті 16 ГПК (1798-12) визначається підсудність справ у спорах про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, шляхом визнання права власності на це майно.
Місцезнаходження майна має бути підтверджено документально. У разі неможливості подання позивачем такого підтвердження, підсудність справи визначається на загальних підставах, тобто згідно зі статтею 15 ГПК (1798-12).
Якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині п'ятій статті 16 ГПК (1798-12), то така справа у будь-якому разі підлягає розгляду у господарському суді міста Києва. Це стосується й тих випадків, коли відповідний орган взяв участь у справі в процесі її розгляду, тобто був залучений як інший відповідач чи в порядку заміни неналежного відповідача (стаття 24 ГПК) (1798-12), або як відповідач за зустрічним позовом у цій же справі (стаття 60 ГПК) (1798-12); у таких випадках правило частини третьої статті 17 названого Кодексу не застосовується, тобто справа підлягає передачі за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Колегія суддів вважає за можливе взяти до уваги вказані вище роз’яснення Пленуму Вищого господарського суду України та застосувати їх за аналогією до ст.30 ГПК України «Виключна підсудність справ» (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали), зважаючи на відсутність будь-яких роз’яснень щодо спірного питання, враховуючи норми ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 ст.31 ГПК України встановлено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п’яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги – не пізніше п’яти днів після залишення її без задоволення (ч.3 ст.31 ГПК України).
Згідно з ч.7 ст.31 ГПК України справа, передана з одного суду до іншого, в порядку встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 12 червня 2018 року про передачу справи №914/1049/18 за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва.
Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про передачу справи на розгляд іншого суду (п.8).
Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Статтею 275 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст.276 ГПК України).
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.255, 271, 273, 275, 276, 281, 282 ГПК України, суд,
постановив:
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 12 червня 2018 року у справі №914/1049/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Релігійної організації «Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату парафії Перенесення Мощей святителя ОСОБА_1 у м. Белз Сокальського району Львівської області» - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Матеріали справи №914/1049/18 повернути до Господарського суду м. Києва.
Повну постанову складено 19.09.2018 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.
