ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
17.10.2018 м. Ужгород Справа № 907/65/18
Господарський суд Закарпатської області у складі
головуючого судді Васьковського О.В. ,
розглянувши матеріали заяви б/н від 20.03.2018 (а.с.101) про повернення судового збору, заяви б/н від 06.03.2018 (а.с.83) про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, а також заяви від 05.04.2018 (а.с. 111) про відшкодування судових витрат за вчинення дій, необхідних для розгляду справи, на виконання ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі №907/65/18,
за позовом фізичної особи-підприємця Барна Михайла Васильовича, м.Іршава
до відповідача підприємства споживчої кооперації "ХЛІБОКОМБІНАТ" Іршавської районної спілки споживчих товариств, м.Іршава
про стягнення суми 279093,04 грн. заборгованості за договором №1 від 02.01.2012 року у відповідності до ст.ст. 525,526,530,625 ЦК України
За участю секретаря судового засідання Дергачової Ю.А.
Представники:
від позивача - Барна М.В., фізична особа-підприємець, Андрейкович О.В., адвокат (свідоцтво про право на зайняття адвокат. діяльністю №816 від 09.09.11), Барна І.М. (дов.№4112 від 29.11.17)
від відповідача - не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.04.18р. у справі №907/65/18 позов фізичної особи-підприємця Барна Михайла Васильовича задоволено частково, ухвалено стягнути з підприємства споживчої кооперації "ХЛІБОКОМБІНАТ" Іршавської районної спілки споживчих товариств на користь фізичної особи-підприємця Барна Михайла Васильовича суму 21099,33 грн., в т.ч. суму 3617,56 грн. - 3% річних та суму 17481,77 грн. - інфляційних втрат.
Супровідним листом від 11.05.2018 №02.3.1-02/2531/18 справу №907/65/18 надіслано до Львівського апеляційного господарського суду, у зв'язку з надходженням апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Барни Михайла Васильовича.
В ході апеляційного провадження судом встановлено, що судом першої інстанції не розглянуто всіх вимог позивача, зокрема, які заявлені, згідно заяви б/н від 20.03.2018 (а.с.101) про повернення судового збору, заяви б/н від 06.03.2018 (а.с.83) про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, а також заяви від 05.04.2018 (а.с. 111) про відшкодування судових витрат за вчинення дій, необхідних для розгляду справи.
У зв'язку з чим, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 року п.5 ч.1 ст.227 ГПК України зупинено апеляційне провадження у справі №907/65/18, у зв'язку з об'єктивною неможливістю розгляду цієї справи до розгляду Господарським судом Закарпатської області заяв позивача, а саме: заяви без номеру від 20.03.2018 (а.с.101) про повернення судового збору, заяви без номера від 06.03.2018 (а.с.83) про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, а також заяви від 05.04.2018 року (а.с. 111) та надано Господарському суду Закарпатської області п'ятнадцятиденний строк з дня отримання матеріалів справи №907/65/18 для прийняття додаткового рішення у справі 907/65/18.
У вказаному рішенні Господарського суду Закарпатської області від 05.04.18 р. у справі №907/65/18 питання розподілу судових витрат, у відповідності до ст.129 ГПК України, не вирішено.
За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Розглянувши матеріали справи суд констатує наступне.
06.03.2018 року позивачем подано до суду клопотання б/н від 06.03.2017 (а.с.83) про стягнення з відповідача суми 12300,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
20.03.2018 року позивачем подано заяву про зменшення суми заявлених позовних вимог та повернення суми судового збору, у зв'язку зі сплатою відповідачем 123099,11 грн. основного боргу.
Крім того, 05.04.2018 року позивачем подано клопотання про відшкодування судових витрат за вчинення дій, необхідних для розгляду справи у сумі 2249,73 грн., а саме витрат на паливо, придбаного для проїзду з м.Іршава до суду в м.Ужгород, а також в зворотньому напрямку.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч.ч.2,3 ст.128 ГПК України розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. У випадках, коли сума витрат пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Суд констатує, що заявлені позивачем витрати у сумі 2249,73 грн., які пов'язані з вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрати на паливо для проїзду позивача до суду, їх розмір та характер не доведені позивачем та не є витратами пов'язаними з розглядом справи, у розумінні ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак відшкодуванню не підлягають.
У зв'язку з чим, у клопотанні позивача б/н від 05.04.2018 року (а.с.111) про відшкодування судових витрат за вчинення дій, необхідних для розгляду справи у сумі 2249,73 грн. належить відмовити повністю.
Згідно частин 1, 4 статті 129 ГПК України, судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, за подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у сумі 6032,88 грн., згідно платіжного доручення №6032.88 від 12.02.2018 року. При цьому, первісна сума, яку заявлено позивачем до стягнення з відповідача становила суму 402192,15 грн. заборгованості за поставлений товар, в т.ч.123099,11 грн. - основного боргу, 256990,05 грн. - пені, 17548,20 грн. - інфляційних втрат та 4554,79 грн. -3% річних, за договором №1 від 02.01.2012 року, у відповідності до ст.ст. 525,526,530,625 ЦК України.
20.03.2018 року позивачем подано заяву про зменшення суми заявлених позовних вимог, у зв'язку зі сплатою відповідачем 123099,11 грн. основного боргу та повернення, у зв'язку з цим суми судового збору.
У зв'язку цим, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2018 року вказану заяву про зменшення позовних вимог прийнято судом.
На підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» судові витрати у сумі 1846,49 грн. судового збору підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України. Відтак, заява позивача про повернення суми судового збору, у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог від 20.03.2018 року (а.с.101) підлягає задоволенню повністю.
Оскільки позов задоволено частково на суму 21099,33 грн., в т.ч. суму 3617,56 грн. - 3% річних та суму 17481,77 грн. - інфляційних втрат, обов'язок щодо відшкодування якої покладено на відповідача, сума судового збору підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог і становить 316,49 грн. У зв'язку з чим, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3869,90 грн. належить покласти на позивача
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Позивачем заявлено для відшкодування суму 12300,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України).
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зазначає, що згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
На підтвердження надання адвокатських послуг, позивачем до матеріалів справи долучено Договір про надання правової допомоги від 31.01.2018 року, укладений між позивачем та адвокатом Андрейкович О.В.
Також, до матеріалів справи долучено акт виконаних робіт від 06.03.18 з детальним описом робіт (наданих послуг), який підтверджують виконання адвокатом робіт (наданих послуг) на загальну суму 12300,00 грн.
З наданих до матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача у справі № 907/65/18 в дійсності представляв інтереси адвокат Андрейкович О.В..
На підтвердження оплати послуг адвоката у розмірі 12300,00 грн. позивачем до матеріалів справи долучено платіжне доручення №51 від 09.02.18.
Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вищевказані документи, подані позивачем суд визнає належними та допустимими доказами понесення витрат позивачем на професійну правничу допомогу адвоката в загальній сумі 12300,00 грн.
Суд констатує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката співмірний зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; а також предметом позовних вимог та строку розгляду справи, а тому вона підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі. Відтак, клопотання позивача про стягнення з відповідача суми 12300,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу від 06.03.2018 року (а.с.83) належить задоволити повністю.
Положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що під час винесення рішення по справі № 907/65/17, судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, зважаючи на відсутність клопотання сторін про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд дійшов висновку про доведеність вказаних судових витрат та покладення їх на відповідача, що є підставою для ухвалення додаткового рішення по справі №907/65/18 на суму 12300,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, суму 316,49 грн. - судового збору, а також повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору у сумі 1846,49 грн., сплаченого згідно платіжного доручення №6032.88 від 12.02.2018 року.
В решті вимог позивача щодо відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 234, 244, Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
ухвалити додаткове рішення у справі №907/65/18.
Стягнути з підприємства споживчої кооперації "ХЛІБОКОМБІНАТ" Іршавської районної спілки споживчих товариств, (90100, вул.Гагаріна, 116, м.Іршава, Закарпатська область, код ЄДРЮОФОПтаГФ 01730858) на користь фізичної особи-підприємця Барна Михайла Васильовича, (90100, АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_1) суму 316,49 грн. - судового збору, а також суму 12300,00 грн. - витрат на правничу допомогу.
Видати наказ.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3869,90 грн. покласти на позивача.
В задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Барна Михайла Васильовича про відшкодування судових витрат за вчинення дій, необхідних для розгляду справи у сумі 2249,73 грн. відмовити повністю.
Повернути фізичній особі-підприємцю Барна Михайлу Васильовичу, (90100, АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_1) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1846,49 грн., сплачений згідно платіжного доручення №6032.88 від 12.02.2018 року.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду через протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Васьковський О.В.
