ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 607/11277/18
17 жовтня 2018 року
м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Мартиць О.І.
за участю: секретаря судового засідання Придаткевич Н.В.
позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2, довіреність від 24.05.2018,
представника відповідача управління Держпраці у Тернопільській області ОСОБА_3, довіреність №3 від 05.01.2018, ОСОБА_4, довіреність №10 від 20.09.2018
свідка ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування постанов, -
ВСТАНОВИВ:
18.06.2018 до Тернопільського міськрайонного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1, позивач) з позовною заявою до управління Держпраці у Тернопільській області (далі – відповідач), у якій просила визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 18.05.2018 №ТР556/40/АВ/ТД-ФС на суму 111690,00 грн., №ТР556/40/АВ/ІП-ФС на суму 3723,00 грн., №ТР556/40/АВ/ЗП-ФС на суму 11169,00 грн., №ТР556/40/МГ-ФС на суму 111690,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.04.2018 посадовою особою управління Держпраці у Тернопільській області було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет дотримання суб'єктом господарювання законодавства про працю, за наслідками якого складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 23.04.2018 №ТР556/40/АВ та винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 18.05.2018 №ТР556/40/АВ/ТД-ФС на суму 111690,00 грн., №ТР556/40/АВ/ІП-ФС на суму 3723,00 грн., №ТР556/40/АВ/ЗП-ФС на суму 11169,00 грн., №ТР556/40/МГ-ФС на суму 111690,00 грн.
Позивач не погоджується з вказаними постановами, виходячи з наступного.
Трудовий договір з водієм ОСОБА_5 було укладено та водій був допущений до роботи з 23.04.2018, разом з тим 20.04.2018 ОСОБА_5 тільки знаходився в гаражі та не працював, а шляховий лист на автобус №763566 від 20.04.2018 був виписаний на іншого водія ОСОБА_6, який і виконував рейс. Оскільки 20.04.2018 водій ОСОБА_5 ще не був допущений до роботи та не працював, тому позивач вважає, що постанова від 18.05.2018 №ТР556/40/АВ/ТД-ФС на суму 111690,00 грн. за допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) винесена неправомірно.
Постанову про накладення штрафу від 18.05.2018 №ТР556/40/МГ-ФС на суму 111690,00 грн. позивач також вважає протиправною, оскільки водії ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 за роботу у вихідні дні отримали додаткові вихідні, як передбачено у колективному договорі.
ФОП ОСОБА_1 також не погоджується із постановами від 18.05.2018 №ТР556/40/АВ/ІП-ФС на суму 3723,00 грн., №ТР556/40/АВ/ЗП-ФС на суму 11169,00 грн., оскільки при перевірці не було досліджено документів бухгалтерського обліку щодо заробітної плати, відтак висновки про допущені порушення є хибними.
Позивач вважає постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 18.05.2018 №ТР556/40/АВ/ТД-ФС на суму 111690,00 грн., №ТР556/40/АВ/ІП-ФС на суму 3723,00 грн., №ТР556/40/АВ/ЗП-ФС на суму 11169,00 грн., №ТР556/40/МГ-ФС на суму 111690,00 грн. неправомірними та такими, що підлягають до скасування, у зв'язку з чим звернулася з даним позовом до суду.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.06.2018 адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування постанов передано за підсудністю до Тернопільського окружного адміністративного суду.
Адміністративна справа №607/11277/18 надійшла до Тернопільського окружного адміністративного суду 25.07.2018 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Мартиць О.І.
Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 29.08.2018.
У строк, встановлений судом, відповідачем подано відзив на адміністративний позов від 15.08.2018 (арк.спр.40-44), у якому відповідач позову не визнав з огляду на наступне.
За рішенням керівника управління Держпраці у Тернопільській області, враховуючи звернення громадянина ОСОБА_8 від 26.03.2018, головним державним інспектором з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно – правових актів управління Держпраці у Тернопільській області ОСОБА_4 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на предмет виявлення неоформлених трудових відносин.
Під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, яка здійснює підприємницьку діяльність з перевезення пасажирів у Тернопільському районі, 20.04.2018 в автобусі, який їхав за маршрутом м. Тернопіль – смт. Великий Глибочок, виявлено водія ОСОБА_5, який керував зазначеним транспортним засобом. У ОСОБА_5 було відібрано письмові пояснення від 20.04.2018, у яких водій зазначив, що працював у ФОП ОСОБА_1 у період з 2014 року по 31.01.2018 року, а з 01.02.2018 року був звільнений за згодою сторін.
Крім того, в ході інспекційного відвідування інспектор ознайомилася із документами підприємця, які містять відомості з питань, що були предметом інспекційного відвідування.
За результатами інспекційного відвідування складено акт від 23.04.2018 №ТР556/40/АВ, у якому зафіксовані порушення законодавства про працю, а саме:
- використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці водія ОСОБА_5 в період з 20.04.2018 по 23.04.2018 без укладення трудового договору та повідомлення Тернопільської ОДПІ про прийняття його на роботу;
- ненарахування та невиплата оплати праці за роботу у святкові і неробочі дні у подвійному розмірі, індексації заробітної плати працівникам;
- виплата заробітної плати один раз в місяць з порушенням встановлених строків її виплати;
- ненадання найманим працівникам щорічних (основних та додаткових) відпусток протягом 2017 року та січня-квітня 2018 року або грошових компенсацій за невикористані дні відпустки.
Зауважень та заперечень щодо проведеного інспекційного відвідування та складеного за його результатами акта ФОП ОСОБА_1 не подавалось, тому сторона відповідача вважає, що позивач погодився із результатами проведеного інспекційного відвідування та викладеною в акті інформацією, в тому числі порушеннями законодавства про працю, які мали місце.
В подальшому, 18.05.2018 уповноваженою посадовою особою управління Держпраці у Тернопільській області в присутності ФОП ОСОБА_1 було розглянуто справу про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та прийнято рішення про винесення постанов про накладення штрафу № ТР556/40/АВ/ТД-ФС, № ТР556/40/АВ/ЗП-ФС,№ ТР556/40/АВ/МГ-ФС, № ТР556/40/АВ/ІП-ФС від 18.05.2018, які отримано ФОП ОСОБА_1 18.05.2018, про що свідчать її особисті підписи.
Позивачем подано відповідь на відзив від 23.08.2018, у якій позивач, спростовуючи позицію відповідача, зазначає наступне (арк.спр.99).
ФОП ОСОБА_1 не було повідомлено про проведення перевірки у строк, передбачений чинним законодавством – не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до її початку. Перебування 20.04.2018 водія ОСОБА_5 у гаражі ФОП ОСОБА_1 не підтверджує факту виконання ним роботи, оскільки підписавши трудовий договір ОСОБА_5 був допущений до роботи з 23.04.2018 з дня повідомлення Тернопільської ОДПІ про прийняття його на роботу.
Щодо оплати за роботу у святкові та неробочі дні, позивач зазначила, що водіям ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 було надано додаткові вихідні дні, як передбачено колективним договором.
Щодо не нарахування та невиплати індексації заробітної плати працівникам, та інших порушень, пов'язаних з нарахуванням та виплатою заробітної плати, позивач вказує на те, що під час інспекційного відвідування інспектором не взято до уваги документів бухгалтерського обліку, внаслідок чого зроблено хибні висновки про наявність порушень.
Судове засідання, призначене на 29.08.2018, відкладено на 17.09.2018 у зв'язку з клопотанням представника позивача (арк.спр.98).
В подальшому 03.09.2018 представником відповідача подано заперечення (арк.спр.107-109), у яких представник відповідача зазначила, що ФОП ОСОБА_1 було ознайомлено з направленням від 16.04.2018 №4.1/037/091 та вручено один примірник, що підтверджується підписові позивача. Також представником відповідача наведено правові підстави проведення інспекційного відвідування та процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю.
Також наголошено на тому, що факт перебування водія ОСОБА_5 на робочому місці та виконання трудових функцій (керування автобусом) виявлено інспектором 20.04.2018 о 10:30 год. під час поїздки в автобусі за маршрутом Тернопіль – смт. Великий Глибочок та зафіксовано в акті інспекційного відвідування від 23.04.2018 №ТР556/40/АВ. Даний факт також підтвердив у своїх поясненнях ОСОБА_5 Отже, підприємцем фактично допущено працівника до роботи без укладення трудового договору.
Підприємцем не дотримано також мінімальних державних гарантій оплати праці – не подано документів, які б свідчили про нарахування та виплату індексації заробітної плати працівникам. Не подавалося також документів на підтвердження того, що за роботу у вихідні та неробочі дні працівникам було надано інші дні відпочинку чи компенсація у грошовій формі у подвійному розмірі.
У судовому засіданні 17.09.2018 оголошено перерву до 17.10.2018 та продовжено процесуальний строк розгляду справи.
У судовому засіданні 17.10.2018 позивач та представник позивача підтримали позов з мотивів, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив (арк.спр.99), просили позов задовольнити в повному обсязі. Додатково позивач пояснила, що виплата заробітної плати працівникам дійсно проводилася один раз в місяць, оскільки це передбачено колективним договором. Щорічна оплачувана відпустка працівникам не надавалася, оскільки працівники не подавали таких заяв, працівникам була видана компенсація за невикористані дні відпустки паливно-мастильними та будівельними матеріалами (дизпаливом та цеглою). Про те, що 25.12.2017 є святковим днем, позивач не знала, а тому не провела доплату за роботу у святкові дні. На даний час порушення виправлено.
Представники відповідача в судовому засіданні позову не визнали, проти його задоволення заперечили із мотивів, наведених у відзиві на адміністративний позов (арк.спр.40-44) та запереченнях (арк.спр.107-109). Представники відповідача вважають, що оскаржувані постанови прийняті із дотриманням вимог чинного законодавства і до скасування не підлягають.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, заслухавши показання свідка та з'ясувавши всі обставини справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних міркувань.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність з перевезення пасажирів у Тернопільському районі, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (арк.спр.49).
26.03.2018 громадянином ОСОБА_8 до управління Держпраці у Тернопільській області було подано заяву з проханням перевірити факт використання найманої праці водія ОСОБА_5 фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (арк.спр.46).
Враховуючи подане звернення, управлінням Держпраці у Тернопільській області видано наказ від 16.04.2018 №229 "Про проведення інспекційних відвідувань", у п.1.2. якого визначено з 20.04.2018 по 26.04.2018 наказано провести захід державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційне відвідування) з питань, визначених у зверненні ОСОБА_10 від 26.03.2018 в діяльності ФОП ОСОБА_1, яка здійснює діяльність за адресою: с. Великий Глибочок, Тернопільський район (арк.спр.47) та видано направлення на проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційне відвідування) від 16.04.2018 №4.1/037/091 інспектору праці – головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Тернопільській області ОСОБА_4 Примірник направлення отримано ФОП ОСОБА_1 20.04.2018, про що свідчить її особистий підпис (арк.спр.48).
Інспектором праці - головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Тернопільській області ОСОБА_4 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_11, результати якого зафіксовані в акті інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ТР 556/40/АВ від 23.04.2018 (арк.спр.10-15, 50-55).
В ході інспекційного відвідування встановлено наступні порушення.
ФОП ОСОБА_1 допущено використання найманої праці ОСОБА_5 в період з 20.04.2018 по 23.04.2018 без укладення трудового договору та повідомлення Тернопільської ОДПІ про прийняття його на роботу. Факт перебування водія ОСОБА_5 за кермом та фактичне виконання ним трудових обов'язків виявлено інспектором праці ОСОБА_4 20.04.2018 о 10 год. 30 хв. під час руху в автобусі за маршрутом м. Тернопіль – смт. Великий Глибочок, номерний знак НОМЕР_1.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься шляховий листок №763566 від 20.04.2018 на автобус номерний знак ВО1045ААза маршрутом м. Тернопіль – смт. Великий Глибочок, виписаний на водія ОСОБА_6 (арк.спр.19).
Згідно письмового пояснення ОСОБА_5 від 20.04.2018, він працював у ФОП ОСОБА_1 у період з 2014 року по 31.01.2018, з 01.02.2018 був звільнений за згодою сторін, що підтверджується також трудовим договором №19011400300 між працівником і фізичною особою від 03.02.2014 (арк.спр.65), копією заяви ОСОБА_5 від 30.01.2018 (арк.спр.66) та копією наказу №01 від 01.02.2018 (арк.спр.67).
Як слідує з розпорядження №2 від 18.04.2018 ОСОБА_5 прийнято на посаду водія автобуса з окладом не менше мінімальної заробітної плати, оформлено трудовий договір з 18.04.2018, водію слід було приступити до роботи з 19.04.2018 (арк.спр.68).
ФОП ОСОБА_1 укладено з ОСОБА_5 трудовий договір №01 від 18.04.2018, у якому зазначено приступити до роботи 19.04.2018 (арк.спр.69).
Разом з тим, повідомлення про прийняття працівника на роботу подано ФОП ОСОБА_11 до Тернопільської ОДПІ лише 23.04.2018 (арк.спр.70).
В матеріалах справи містяться відомості про виплату готівки №9 за вересень 2017, №10 за жовтень 2017, №11 за листопад 2017, №12 за грудень 2017, №1 за січень 2018, №2 за лютий 2018, №3 за березень 2018, з яких видно, що ОСОБА_5 виплачувалася заробітна плата у період з листопада 2017 по лютий 2018 (арк.спр.11-77).
Водій ОСОБА_5 значиться в табелях обліку робочого часу за вересень 2017, жовтень 2017, листопад 2017, грудень 2017, січень 2018, у табелі обліку робочого часу за лютий 2018 проставлена відмітка про звільнення ОСОБА_5 з 01.02.2018, у табелі за березень 2018 прізвище водія не значиться (арк.спр.78-84).
Також з табеля обліку робочого часу за грудень 2017 судом встановлено, що водій ОСОБА_5 працював у святковий день 25.12.2017 (арк.спр.81).
Судом також досліджено колективний договір ФОП ОСОБА_1 на 2017-2018 роки, у пункті 4 якого зазначено, що заробітна плата виплачується кожного місяця до 5-го числа наступного місяця. Пунктом 7 колективного договору передбачено, що робота у святкові дні компенсується додатковим відпочинком (арк.спр.23). З письмових пояснень водіїв ОСОБА_12, ОСОБА_5 слідує, що водії працювали у святковий день 25.12.2017, за що роботодавцем було надано додатковий день відпочинку відповідно до колективного договору (арк.спр.21-22).
Також у судовому засіданні 17.10.2018 був допитаний свідок – водій ОСОБА_5, який повідомив суду, до дійсно працював водієм автобуса у ФОП ОСОБА_1 та був звільнений у лютому 2018. В подальшому у квітні 2018 вирішив повернутися на своє місце роботи та 20.04.2018 прийшов у гараж, щоб приготуватися до виходу на роботу 23.04.2018. ОСОБА_5 підтвердив, що 20.04.2018 дійсно перебував за кермом автобуса, який слідував за маршрутом м. Тернопіль - смт. В. Глибочок, у той день він підміняв водія ОСОБА_6, на якого і був виписаний маршрутний лист, так як водій ОСОБА_6 не міг вийти на роботу у зв'язку з сімейними обставинами. Щодо компенсації за невикористані дні щорічної відпустки свідок пояснив, що підприємець видавала таку компенсацію паливно-мастильними та будівельними матеріалами (дизпаливом та цеглою).
23.04.2018 стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ТР556/40/АВ/П/1ПТ за порушення, передбачені частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та протокол про адміністративне правопорушення серії ТР556/40/АВ/П/2ПТ за порушення, передбачені частиною першою статті 41 КУпАП. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.05.2018 у справі №607/7607/18 звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 41 КУпАП на підставі статті 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням. Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 41 КУпАП закрито. Провадження у справі стосовно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 44 КУпАП закрито у зв'язку з наявністю обставин, передбачених пунктом першим статті 247 КУпАП, тобто відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 44 КУпАП (арк.спр.16-17).
Повідомленням про розгляд справи від 03.05.2018 № 1362/01-05-12.2/18 управління Держпраці у Тернопільській області повідомило ФОП ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи про накладення фінансових санкцій (арк.спр.87). Проте 10.05.2018 надійшла заява від позивача про перенесення розгляду справи про накладення фінансових санкцій (арк.спр.88), у зв'язку з чим розгляд справи про накладення фінансових санкцій відкладено на 18.05.2018 та надіслано ФОП ОСОБА_1 повідомленням про розгляд справи від 11.05.2018 за №1477/01-05-12.2/18 (арк.спр.89).
Відтак, справу було розглянуто 18.05.2018 в присутності ФОП ОСОБА_1 За виявлені порушення винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 18.05.2018 №ТР556/40/АВ/ТД-ФС на суму 111690,00 грн. (арк.спр.6-7, 92-93), №ТР556/40/АВ/ІП-ФС на суму 3723,00 грн. (арк.спр.9, 90), №ТР556/40/АВ/ЗП-ФС на суму 11169,00 грн. (арк.спр.8, 94), №ТР556/40/МГ-ФС на суму 111690,00 грн. (арк.спр.5, 91)
Не погоджується з вказаними постановами позивач звернулася з позовом до суду.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, які виникли між сторонами, перевіряючи рішення та дії суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд виходив з наступного.
Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю врегульовані Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі – КЗпП України).
Так, відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 визначено, що, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з Положенням про управління Держпраці у Тернопільській області, затвердженим наказом Держпраці № 75 від 22.06.2017, управління Держпраці у Тернопільській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та відповідно їй підпорядковується.
Підпунктом 5 пункту 4 Положення, на управління Держпраці у Тернопільській області відповідно до покладених на нього завдань, передбачено здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Основним завданням управління, згідно Положення, є реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку №295, заходи державного контролю проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
Пунктом 11 Порядку №295 передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:
1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об’єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об’єктом відвідування їх копії або витяги;
3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об’єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;
5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;
6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;
7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю – припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Частиною першою статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за яким працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частиною першою статті 24 КЗпП України визначено, що при укладенні трудового договору з фізичною особою додержання письмової форми його укладення є обов'язковим.
Відповідно до вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
В ході судового розгляду справи встановлено, що при проведенні інспекційного відвідування 20.04.2018 ФОП ОСОБА_1 не було надано трудового договору, украденого з працівником ОСОБА_5 та повідомлення про прийняття працівника на роботу. Разом з тим, пізніше 23.04.2018 позивачем надано інспектору праці трудовий договір з водієм ОСОБА_5 укладений 18.04.2018, проте повідомлення про прийняття працівника на роботу подано в Тернопільську ОДПІ лише 23.04.2018. Відтак враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" щодо повідомлення про прийняття працівника на роботу саме до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, суд вважає, що ОСОБА_5 повинен до роботи не раніше 23.04.2018 та не мав права здійснювати перевезення на автобусному маршруті м. Тернопіль – смт. Великий Глибочок 20.04.2018.
Таким чином, суд дійшов до висновку про використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці ОСОБА_5 в період з 20.04.2018 по 23.04.2018 без укладення належним чином трудового договору та без повідомлення Тернопільської ОДПІ про прийняття працівника на роботу.
Частиною першою статті 72 КЗпП України визначено, що робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі.
Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі – Закон №108/95-ВР), норми і гарантії в оплаті праці, в тому числі за роботу у вихідні, святкові (неробочі) дні, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
Як встановлено судом та визнано позивачем у судовому засіданні, згідно з табелями обліку використання робочого часу за грудень 2017 року, у святковий день 25.12.2017 (Різдво Христове) працювали водії ОСОБА_5 та ОСОБА_13, з табелів обліку робочого часу за березень 2018 року встановлено, що у святковий день 8 Березня (Міжнародний жіночий день) працював водій ОСОБА_6, проте у відомостях нарахування заробітної плати за грудень 2017 року та березень 2018 року оплата праці у подвійному розмірі не проведена. Також у табелях обліку робочого часу за грудень 2017 року, січень і березень 2018 року не відображено відпрацьовані іншими працівниками години у святкові дні та не надано будь-яких інших підтверджуючих документів про нарахування та виплату заробітної плати вищезазначеним працівникам у святкові дні в подвійному розмірі. Відтак, судом встановлено, що робота у святкові дні за вказаний період в подвійному розмірі працівникам не оплачена.
Частиною шостою статті 95 КЗпП України та статтею 33 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, виходячи з базового місяця лютого 2017 року, індексації підлягала заробітна плата працівників ФОП ОСОБА_1 за липень та серпень 2017 року у розмірі 3,7 % та за вересень 2017 року – у розмірі 6,9% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Індексація грошових доходів населення відповідно до вищевказаного Порядку нараховується та виплачується при нарахуванні заробітної плати за місяць, доходи за який підлягали індексації.
Відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про оплату праці" норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості (стаття 9 Закону України "Про оплату праці").
Водночас, статтею 95 КЗпП України визначено, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" - індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Отже, ФОП ОСОБА_1 не нараховані та не виплачені належні найманим працівникам суми індексації заробітної плати за липень-вересень 2017 року.
Частинами першою та другою статті 115 КЗпП України, частиною першою статті 24 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця..., але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Як встановлено з матеріалів справи та підтверджено поясненнями позивача, виплата заробітної плати найманим працівникам ФОП ОСОБА_1 упродовж вересня - грудня 2017 року та січня - березня 2018 року проводилась один раз на місяць, з порушенням встановлених строків її виплати.
Відповідно до вимог частини першої статті 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
В порушення вимог частини першої статті 83 КЗпП України, при звільненні водія ОСОБА_5 з 01.02.2018 ФОП ОСОБА_11 не нараховано і не виплачено грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Більше того, водій ОСОБА_5, який був допитаний судом як свідок, підтвердив, що компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки йому була виплачена не в грошовому еквіваленті, а видана паливно-мастильними та будівельними матеріалами, що є порушенням вимог частини першої статті 83 КЗпП України.
Статтею 74 КЗпП України визначено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Разом з тим, ФОП ОСОБА_1 протягом 2017 року та січня – квітня 2018 року найманим працівникам щорічні (основна та додаткові) відпустки не надавались. Більше того, графік відпусток на 2018 рік складено та погоджено із працівниками лише після проведення інспекційного відвідування.
Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.
Відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на трудового загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України);
- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абзац третій частини другої статті 265 КЗпП України);
- недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац четвертий частини другої статті 265 КЗпП України);
- порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати (абзац восьмий частини другої статті 265 КЗпП України).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В ході судового розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності порушень законодавства про працю, зафіксованих в акті інспекційного відвідування від 23.04.2018 №ТР556/40/АВ, а відтак неправомірності оскаржуваних постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами 18.05.2018 №ТР556/40/АВ/ТД-ФС на суму 111690,00 грн., №ТР556/40/АВ/ІП-ФС на суму 3723,00 грн., №ТР556/40/АВ/ЗП-ФС на суму 11169,00 грн., №ТР556/40/МГ-ФС на суму 111690,00 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржувані постанови про накладення штрафів посадовими особами управління Держпраці у Тернопільській області від 18.05.2018 №ТР556/40/АВ/ТД-ФС на суму 111690,00 грн., №ТР556/40/АВ/ІП-ФС на суму 3723,00 грн., №ТР556/40/АВ/ЗП-ФС на суму 11169,00 грн., №ТР556/40/МГ-ФС на суму 111690,00 грн. відповідають критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, у зв'язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 47703, РНОКПП НОМЕР_2) до управління Держпраці у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Шпитальна, 7, м. Тернопіль, 46006, код ЄДРПОУ 39777822) про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами управління Держпраці у Тернопільській області від 18.05.2018 за №ТР556/40/АВ/ТД-ФС на суму 111 690,00 грн., №ТР556/40/АВ/ІП-ФС на суму 3723,00 грн. №ТР556/40/АВ/ЗП-ФС на суму 11 169,00 грн. №ТР556/40/АВ/МГ-ФС на суму 111 690,00 грн. відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 жовтня 2018 року.
Головуючий суддя Мартиць О.І.
копія вірна:
Суддя Мартиць О.І.
