ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у відкритті апеляційного провадження
21 травня 2019 року
Львів
№ 857/3385/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -
Судової-Хомюк Н. М.
суддів -
Глушка І. В.
Макарика В. Я.
перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 607/11277/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування постанов,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування постанов.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме сплати судового збору за подання апеляційної скарги не у повному розмірі, а також у зв`язку з пропуском встановленого статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України строку на апеляційне оскарження та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 7900726614152 вручено скаржнику 08 квітня 2019 року.
На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником подано до суду квитанцію № 41 від 12.04.2019 року про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на суму 1865 грн. 10 коп., а також клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
На обгрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що була переконана в тому, що її звільнено від відповідальності, тому другий раз притягнути її буде не можливо, але на захист своїх прав та інтересів надала доручення № 1548 від 24.05.2018 року де було визначено представника ОСОБА_2 , який діяв від її імені та надано усі необхідні права.
Про те, що строки апеляційного оскарження пропущено та представником не було подано скарги, дізналась 29.01.2019 року, коли отримала звіт виконання доручення від представника та разом з ним і повний зміст рішення суду.
За таких обставин скаржник просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити строк на апеляційне оскарження.
Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до частини першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із пунктом шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Закріплений у статті 6 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходив з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 06 жовтня 2015 року суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями можуть скористатися правом їх оскарження у апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. При цьому усі учасники судового процесу рівні перед законом і судом.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Скаржник, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.
Із матеріалів справи слідує, що оскаржене судове рішення проголошено 17.10.2018 року, повне судове рішення складено 19.10.2018 року.
Копію рішення у справі ОСОБА_2 , який діяв в інтересах та від імені ОСОБА_1 , отримав 29.10.2018 року, що підтверджується відміткою на його заяві (а.с. 129).
Залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 з причин пропуску строку, суд апеляційної інстанції відзначив про обізнаність апелянта про дату, час та місце розгляду судом першої інстанції її позовної заяви, що давало можливість останній зорієнтуватись у періоді часу коли можливо звертатись до судової інстанції для з`ясування результатів розгляду справи.
Окрім того, представник позивача, який діяв від її імені був присутній у судовому засіданні, а відповідно до ч. 7 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі "Півень проти України" Суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
У контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення у контексті пропуску строку на таке оскарження, у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Суд звертає увагу на те, що у період з моменту ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі по день фактичного звернення до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не вчинила жодних дій за для отримання інформації про результати розгляду справи чи примірника рішення. Та й сама ОСОБА_1 зазначає, що оскільки її було звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП та на підставі ст. 22 КУпАП вважала, що вдруге притягнути її буде не можливо, а тому позов підлягав до задоволення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у поданій 26 лютого 2019 року апеляційній скарзі ОСОБА_1 щодо пропуску строку на апеляційне оскарження зазначала, що про прийняття оскаржуваного рішення дізналася 24.01.2019 року, коли отримала повний зміст рішення суду, однак у заяві на виконання вимог ухвали уже зазначає про те, що таке отримала 29.01.2019 року, коли її представником було надано звіт виконання доручення.
Таким чином, наведені скаржником причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою суд не вважає достовірними та поважними, оскільки скаржник не навів непереборних обставин, що не залежали від волі скаржника та які могли бути об`єктивною перешкодою для вчасного його звернення до суду з апеляційною скаргою протягом дстроку, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України в разі, якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк, або наведені нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Враховуючи те, що особою, яка подала апеляційну скаргу, у встановлений суддею-доповідачем строк подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, проте наведені підстави визнані судом неповажними, тому у відкритті апеляційного провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 607/11277/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування постанов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач
Н. М. Судова-Хомюк
судді
І. В. Глушко
В. Я. Макарик