Справа № 466/4738/18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 жовтня 2018 р. Шевченківський районний суд м.Львова
у складі:головуючого судді Білінської Г.Б.
при секретарі Журавель Н. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Львівській області, третьої особи виконуючого обов’язки начальника Служби автомобільних доріг у Львівській області ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
у с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Служби автомобільних доріг у Львівській області ,у якій просить скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з 10.10 2013р. він працював на посаді начальника відділу з організації та безпеки дорожнього руху Служби автомобільних доріг у Львівській області. 28.07.2017р. наказом Служби автомобільних доріг у Львівській області позивача переведено на посаду провідного інженера з організації безпеки дорожнього руху відділу з ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг, штучних споруд та безпеки дорожнього руху у зв’язку з реорганізацією відділу відповідно до наказу Служби автомобільних доріг у Львівській області № 269 від 19.07.2017р. Наказом Служби автомобільних доріг у Львівській області від 02.01.2018 р. позивача переведено на посаду провідного інженера відділу з організації безпеки дорожнього руху у зв’язку із створенням відділу з організації безпеки дорожнього руху.
Наказом від 16.05.2018р. позивача звільнено із займаної посади на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України - за прогул. Таке звільнення позивач вважає незаконним, оскільки 24-25 .04.2018р. він знаходився у черговій відпустці, яка повинна була бути продовжена відповідно до його заяви та листка непрацездатності, поданих ним 18.04.2018р. у Службу автомобільних доріг у Львівській області, яка була прийнята старшим інспектором з кадрів – ОСОБА_3 Позивач вважав, що у зв»язку із подачею листа непрацездатності йому продовжена відпустка, а тому не виходив на роботу. 10.05.2018р., коли позивач вийшов на роботу після відпустки, він дізнався, що дні невиходу на роботу визнані прогулами і його звільнено з роботи з 24.04.2018р.
09.08.2018р. від начальника Служби автомобільних доріг у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1
У судовому засіданні представник відповідача мотиви відзиву підтримав та пояснив , що наказом Служби автомобільних доріг у Львівській області № 17 від 21.03.2018р. на підставі особистої заяви ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку терміном 30 календарних днів - з 24.03.2018р. по 23.04.2018р. включно. ОСОБА_1 зобов’язаний був приступити до роботи 24.04.2018 р. , однак не приступив до виконання своїх трудових обов’язків і був відсутній на робочому місці без поважних причин впродовж 24.04.2018р. та 25.04.2018р., про що складено відповідні Акти про відсутність на роботі. Дійсно, 18.04.2018р. позивачем було подано в Службу автомобільних доріг у Львівській області оригінал листка непрацездатності серії АДП № 012742, в якому зазначалось, що ОСОБА_1 з 27.03.2018р. по 17.04.2018р. перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ ЛОР Львівський обласний клінічний лікувально-діагностичний кардіологічний центр. Однак, заява від ОСОБА_1 про продовження чи перенесення його щорічної відпустки на інший термін у зв’язку з перебуванням на лікарняному до Служби автомобільних доріг у Львівській області не поступала, а відтак у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для продовження чи перенесення його щорічної відпустки. Представник відповідача зазначив , що позивач в порушення трудової дисципліни з 24.04.2018р. не приступив до виконання своїх трудових обов’язків і був відсутній на робочому місці без поважних причин впродовж декількох днів, про що складено відповідні Акти про відсутність на роботі від 24.04.2018р., 25.04.2018р., 26.04.2018р., 27.04.2018р., 02.05.2018р., 03.05.2018р., 04.05.2018р., 05.05.2018р., 07.05.2018р. та 08.05.2018р.
03.05.2018р. наказом в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Львівській області № 113 призначено службове розслідування щодо з’ясування причин відсутності на робочому місці провідного інженера відділу з організації безпеки дорожнього руху Служби автомобільних доріг у Львівській області – ОСОБА_1 впродовж тривалого періоду, за результатами якого 10.05.2018р. складено Акт розслідування. 10.05.2018р. старшим інспектором з кадрів, в присутності членів комісії, Позивачу було надано для ознайомлення відповідний наказ про призначення службового розслідування та запропоновано надати пояснення щодо його відсутності на робочому місці 24.04.2018р. та 25.04.2018р. Однак , позивач від надання будь-яких пояснень щодо його відсутності на робочому місці 24.04.2018р. та 25.04.2018р. та документів, які б підтверджували поважність причин його відсутності на роботі у вказані дати, відмовився.
Представник третьої особи заперечив проти задоволення позову ,покликаючись на те, що жодних порушень КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 із займаної посади не допущено.
Заслухавши доводи сторін ,вивчивши подані сторонами докази ,суд прийшов до переконання, що позов до задоволення не підлягає з наступних мотивів.
Судом встановлено, що позивач працював на посаді провідного інженера відділу з організації безпеки дорожнього руху Служби автомобільних доріг у Львівській області. На підставі особистої заяви позивача йому було надано щорічну основну відпустку терміном 30 календарних днів- з 24.03.2018р. по 23.04.2018р. включно.
З 27.03.2018р. по 17.04.2018р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Львівському обласному клінічному лікувально-діагностичному кардіологічному центрі, що стверджується поданою суду копією листка непрацездатності серії АДП № 012742 від 17.04.2018р.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 ствердив , що працює на посаді старшого інспектора відділу кадрів Служби автомобільних доріг у Львівській області. 18.04.2018р. ОСОБА_1 подав йому листок непрацездатності , з якого вбачалось, що він перебував на лікуванні з 27.03.2018 р. по 17.04.2018 р. Листки непрацездатності йому здаються для оформлення подальших страхових виплат працівникам Служби, що він і зробив в силу своїх службових обов»язків. Заяву про продовження чи перенесення відпустки працівник повинен був подати у канцелярію для реєстрації і видачі відповідного наказу. Заява такого змісту від ОСОБА_1 до нього не поступала.
Згідно п.1 ч.2 ст.80 КЗпП України і п.1 ч.2 ст.11 Закону №504 «Про відпустки» у випадку знаходження працівника на лікарняному під час щорічної відпустки така відпустка повинна бути йому або продовжена або перенесена на відповідну кількість днів. Переносити чи продовжувати відпустку вирішують працівник і роботодавець, оскільки слід враховувати затверджений графік відпусток інших співробітників підприємства. Самостійно вирішувати такі питання працівник не має права, тобто він не може використовувати залишок відпустки на свій розсуд. Навіть при продовженні відпустки у зв‘язку із перебуванням на лікарняному невикористана частина відпустки по закінченню тимчасової непрацездатності не використовується працівником самостійно , вона має бути надана відповідно ,що передбачено листом – роз‘ясненням Міністерства соцполітики №30\13\133-12 від 31.01.2012 р. На підставі поданої працівником заяви, у якій він висловлює побажання щодо продовження чи перенесення відпустки, видається відповідний наказ із зазначенням усіх необхідних для наказу реквізитів , у тому числі із зазначенням підстави видачі наказу. Із наказом працівник повинен бути ознайомлений.
У підтвердження подачі заяви про продовження відпустки позивачем подана суду в якості доказу копія такої заяви . Однак, суд вважає такий доказ неналежним, оскільки у такій заяві не міститься відмітка про її отримання Службою автомобільних доріг у Львівській області, відсутні дані посадової особи, яка отримала цю заяву, та не міститься відтиску штампу підприємства.
Наданими відповідачем витягами з Журналу реєстрації вхідної документації 2017-2018 роки Служби автомобільних доріг у Львівській області та Журналу внутрішньої переписки Служби автомобільних доріг у Львівській області 2018 рік вбачається, що до Служби автомобільних доріг у Львівській не надходила заява ОСОБА_1 від 18.04.2018р. про продовження відпустки.
Суд не приймає до уваги пояснення позивача про те, що він не знав про необхідність реєстрації такої заяви, оскільки попередні заяви ОСОБА_1 ,подані ним в канцелярію Служби автомобільних доріг ,містять необхідні реквізити і відмітки про їх отримання.
Позивач після подання 18.04.2018 р. інспектору відділу кадрів листка непрацездатності не пересвідчився, чи дійсно йому продовжили відпустку, не ознайомлювався з наказом про продовження відпустки, а без підстав на те, не приступив до роботи по закінченню дії листка непрацездатності.
Згідно п.4 ст.40 КЗпП України підставою для розірвання трудового договору може бути прогул без поважних причин, яким є в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, слід виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин, у т.ч. у зв'язку з самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів чергової відпустки.
Із витягу з Книги реєстрації виходів на роботу працівників Служби автомобільних доріг у Львівській області вбачається, що в ньому відсутній підпис ОСОБА_1 про його вихід на роботу 24.04.2018р. та 25.04.2018р.
Табелем робочого часу за квітень 2018р. Служби автомобільних доріг у Львівській області стверджується , що 24.04.2018р. та 25.04.2018р. ОСОБА_1 не з’явився на роботу .
За фактом відсутності позивача на роботі були складені відповідні Акти про відсутність на роботі від 24.04.2018р., 25.04.2018р., 26.04.2018р., 27.04.2018р., 02.05.2018р., 03.05.2018р., 04.05.2018р., 05.05.2018р., 07.05.2018р. та 08.05.2018р.
03.05.2018р. наказом в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Львівській області № 113 призначено службове розслідування щодо з’ясування причин відсутності на робочому місці провідного інженера відділу з організації безпеки дорожнього руху Служби автомобільних доріг у Львівській області ОСОБА_1 впродовж тривалого періоду, за результатами якого 10.05.2018р. складено Акт розслідування, яким встановлено відсутність ОСОБА_1 на роботі 24.04.2018р. та 25.04.2018р.
Представник відповідача пояснив, що комісією було запропоновано ОСОБА_1 10.05.2018р. ознайомитися з Актом службового розслідування та надати пояснення щодо відсутності його на роботи 24.04.2018р. та 25.04.2018р., однак він відмовився від надання пояснень та підписання Акту .
Зазначеною комісією запропоновано начальнику Служби автомобільних доріг у Львівській області звільнити з роботи ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни, а саме за прогул, який згідно п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України є підставою для звільнення.
16.05.2018р. наказом Служби автомобільних доріг у Львівській області № 19 «Про звільнення ОСОБА_1В.» позивача було звільнено з займаної посади на підставі п.4 статті 40 Кодексу законів про працю України.
За заявою позивача 08.05.2018р. Головним управлінням Держпраці у Львівській області, яка відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. № 295 ,здійснює державний контроль за додержанням законодавства про працю , проводилось інспекційне відвідування у Службі автомобільних доріг у Львівській області. За його результатами порушень Службою автомобільних доріг у Львівській області чинного трудового законодавства України щодо позивача не було виявлено , про що 08.05.2018р. складено Акт № ЛВ 407/592/АВ .
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є недоведеними та до задоволення не підлягають.
Керуючись ст.ст.10, 12,81 263-265 ЦПК України , ст.ст. 36, 40, 47, 74, 75, 79, 116, 139,147,148, 149, 235 КЗпП України, суд ,
у х в а л и в
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Львівській області, третьої особи виконуючого обов‘язки начальника Служби автомобільних доріг у Львівській області ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів.
Суддя
ОСОБА_4
