ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" грудня 2018 р. Справа №914/67/18
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді О.В. Зварич
суддів О.П. Дубник
О .С. Скрипчук,
секретар судового засідання М.С. Кіра,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРТМЕТ" (надалі ТзОВ «ЗАРТМЕТ») б/н і б/д (вх. №01-05/149/18 від 16.10.2018р.)
на рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2018р. (суддя А.Б. Мазовіта; повний текст рішення складено 24.05.2018р.)
у справі № 914/67/18
за позовом: ТзОВ "ЗАРТМЕТ"
до відповідача-1: Фізичної особи - підприємця Остап’юка Назара Михайловича (надалі ФОП Остап`юк Н.М.)
до відповідача-2: Фізичної особи - підприємця Колєсніка Олександра Анатолійовича (надалі Колєснік О.А.)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «РОМ ЛТД» (надалі ТзОВ ВКФ «РОМ ЛТД»)
про солідарне стягнення коштів в сумі 991086,05 грн.,
за участю:
від позивача: Мікуш З.В. - адвокат (ордер серія ЛВ № 142898 від 03.12.2018р.);
від відповідача-1: не з`явився;
від відповідача-2 (в режимі відео конференції): Кондратенко С.Ю. - адвокат (ордер СМ №235 від 28.08.2018р.);
від третьої особи: не з`явився,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
05.01.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАРТМЕТ» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Остап’юка Назара Михайловича та до Фізичної особи - підприємця Колєсніка Олександра Анатолійовича про солідарне стягнення коштів в розмірі 991086,05 грн. за втрачені матеріали згідно видаткової накладної № 2118 від 18.05.2017р.
Рішенням господарського суду Львівської області від 14.05.2018р. у справі №914/67/18 (суддя А.Б. Мазовіта) повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що між ФОП Остап`ком Н.М. та ФОП Колєснік О.А. укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №17/05 від 17.05.2017р. Разом з тим, у вказаному договорі відсутнє будь-яке посилання на факт існування між позивачем та відповідачем усних домовленостей щодо організації перевезення вантажу, який належить позивачу. Зокрема, у даному договорі відсутні будь-які вказівки на підтвердження того, що відповідач-1, укладаючи такий договір, діяв від імені та в інтересах позивача, всі умови договору узгоджувалися відповідачами щодо перевезення саме вантажу вартістю 991086,05 грн., отриманого позивачем згідно видаткової накладної №2118 від 18.05.2017р. Крім того, в товарно-транспортній накладній № Р2118 від 18.05.2017р. зазначено, що відповідач-2 як перевізник мав здійснити перевезення вантажу вантажоодержувачу - ТзОВ «ЗАРТМЕТ», відвантаженого вантажовідправником - ТзОВ ВКФ «РОМ ЛТД», відсутнє посилання на те, що таке перевезення здійснюється на виконання умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 17/05 від 17.05.2017р. У вказаній товарно-транспортній накладній відсутній підпис водія відповідача в графі про отримання вантажу. При прийнятті рішення суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт передачі до перевезення відповідачу-2 вантажу вартістю 991086,05 грн. В той же час, в матеріалах справи є копія товарно-транспортної накладної, на якій відсутній запис про втрату вантажу, акт встановленої форми про втрату вантажу не складався, тобто, відсутні документи, які є підставою для застосування матеріально-правової відповідальності в разі втрати вантажу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ТзОВ «ЗАРТМЕТ» подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2018р. у справі №914/67/18, в якій просить повністю скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, без дослідження усіх істотних обставин справи, які мають значення для справи, недостатньо досліджено наявні у справі докази, внаслідок чого надано їм невірну оцінку, що призвело до невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, обставинам справи. Зокрема скаржник зазначає, що між позивачем та відповідачем-1, 16.05.2017р. укладено усний договір в порядку ст. ст. 206, 218, 636 ЦК України про надання послуг транспортного експедирування в порядку ст. 929 ЦК України та ст. 316 ГК України. Відповідні відносини між сторонами мають сталий характер та неодноразово виникали раніше. На підтвердження виконання зобов`язань за усним договором відповідач-1 передав позивачу копії договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 17/05 від 17.05.2017р., укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, а згідно видаткової накладної № 2118 від 18.05.2017р. отримано товар вартістю 991086,05 грн. Під час здійснення перевезення відповідачем-2 зазначений товар було втрачено (викрадено), що підтверджується матеріалами кримінального провадження №12017110310000531 від 29.05.2017р.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Фізична особа - підприємець Остап`юк Назар Михайлович у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною, а оскаржуване рішення - законним і обґрунтованим, прийнятим на підставі повного і всебічного з'ясування обставин у справі. Зокрема зазначає, що скаржник у поданій апеляційній скарзі не вказав, які саме обставини неповно встановлено судом першої інстанції, в чому полягає неповнота їх встановлення і що саме не встановлено. Також, які саме докази недостатньо досліджено. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2018р. у справі №914/67/18, апеляційну скаргу ТзОВ «ЗАРТМЕТ» - без задоволення.
Фізична особа - підприємець Колєснік Олександр Анатолійович у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів, наведених скаржником, апеляційну скаргу вважає необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції - законним та ухваленим відповідно до норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт передачі до перевезення відповідачу-2 вантажу вартістю 991086,05 грн., що належав позивачу. Стверджує, що у позивача відсутня товарно-транспортна накладна з підписом водія про прийняття ним вантажу до перевезення. В копії товарно-транспортної накладної відсутній запис про втрату вантажу, акт встановленої форми про втрату вантажу не складався. Отже, відсутні документи, які є підставою для застосування матеріально-правової відповідальності в разі втрати вантажу. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2018р. у справі №914/67/18, апеляційну скаргу ТзОВ «ЗАРТМЕТ» - без задоволення.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2018р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ «РОМ ЛТД». Підставою залучення слугував укладений між ТзОВ «ЗАРТМЕТ та ТзОВ ВКФ «РОМ ЛТД» договір поставки №01/03-1 від 01.03.2017р., на який позивач покликався у своєму позові. За таких обставин суд дійшов висновку, що ТзОВ ВКФ «РОМ ЛТД» повинно виступати в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.
Відповідач-1 в судове засідання не з`явився. На адресу суду надіслав заяву від 03.12.2018р. (вх. № 01-04/1076/18 від 03.12.2018р.), в якій просить суд долучити до матеріалів справи поштові квитанції з описом, як доказ надсилання відзиву на апеляційну скаргу сторонам у справі. Також повідомляє суд, що не зможе бути присутнім на судовому засіданні за сімейними обставинами.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні в режимі відеоконференції просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.
Третя особа - ТзОВ ВКФ «РОМ ЛТД» не забезпечила явки в судове засідання уповноваженого представника. Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 09.11.2018р. обізнана з датою, часом і місцем розгляду справи.
Суд не визнавав обов'язковою явку в судове засідання учасників судового процесу. Отже, в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності уповноважених представників відповідача-1 та третьої особи - ТзОВ ВКФ «РОМ ЛТД».
Фактичні обставини справи, встановлені судом
01 березня 2017р. між ТзОВ ВКФ "РОМ ЛТД" (Продавець) та ТзОВ «ЗАРТМЕТ» (Покупець) укладено договір №01/03-1 (т.1, а.с. 23-24).
Згідно із п. 1.1 даного договору Продавець поставляє Покупцю метал за умовами поставки склад Продавця (EXW) в строки, кількості, асортименті і по цінах, які вказані у рахунках, які є невід'ємною частиною даного договору.
Приймання товару по кількості і якості проводиться Покупцем згідно накладних і сертифікатів якості (п. 4.3 договору).
На виконання умов вказаного договору ТзОВ ВКФ "РОМ ЛТД" передано ТзОВ «ЗАРТМЕТ» товар загальною вартістю 991086,05 грн., що підтверджується підписаною уповноваженим представником позивача видатковою накладною №2118 від 18.05.2017р. (т. 1, а.с. 25).
В матеріалах справи міститься додана позивачем до позовної заяви копія договору про надання транспортно-експедиційних послуг №17/05 від 17.05.2017р. між фізичною особою-підприємцем Остап’юк Н. М. та фізичною особою-підприємцем Колєснік О.А. (т.1, а.с. 26).
Відповідно до п. 1.1 розділу 1 даного договору Перевізник надає Експедиції транспортні послуги за маршрутом м. Львів (час подачі транспортного засобу - 18.05.2017, пункт завантаження - м.Львів, вул. Широка, 1, ТзОВ ВКФ "РОМ ЛТД") - м.Вишгород (час розвантаження - 19.05.2017, пункт розвантаження - Київська область, м.Вишгород, вул. Ватутіна, 69).
Згідно з пунктом 1.2 перевезення здійснюється автомобілем РЕНО № НОМЕР_2, №причепа НОМЕР_1. Водій ОСОБА_7 (п.1.3 розділу 1 договору). Вартість перевезення 7500 на картку ПБ 19.05.2017 (п.1.4 розділу 1 договору ).
Експедиція здійснює оплату послуг Перевізника шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Перевізника на протязі 10-ти банківських днів з дня отримання Експедицією належним чином оформлених платіжних документів (рахунку, податкової накладної, ТТН, актів виконаних робіт, договорів-замовлень з печаткою перевізника). Оплатою за експедиційні (посередницькі) послуги являється винагорода, яка обкладається всіма обов'язковими платежами, включає ПДВ, лишається на рахунку Експедиції - і є різницею між отриманою сумою фрахту від замовника та сумою, яку експедиція оплатила перевізнику за перевезення вантажу (п.3.1 розділу 3 договору).
В матеріалах судової справи №914/67/18 відсутні докази стосовно оплати вартості перевезення відповідно до п.3.1 розділу 3 договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 17/05.
Як вказує позивач у заявленому позові, водій відповідача-2 отримав у м. Львові товар загальною вартістю 991086,05 грн. до перевезення, однак, позивачу в обумовлений строк та пункт розвантаження вказаний вантаж не доставлено у зв'язку із його втратою (викраденням). На його переконання, факт втрати вантажу підтверджується матеріалами кримінального провадження №12017110310000531.
Позивач надіслав відповідачам претензії за вих. №08/08/17 від 08.08.2017р., в яких пропонував ФОП Остап`юку Н.М. та ФОП Колєсніку О.А. в місячний строк розглянути дану претензію та сплатити на користь ТзОВ «ЗАРТМЕТ» кошти в розмірі 991086,05 грн. (т. 1, а.с. 44-45).
Згідно з супровідним листом до претензії від 08.08.2017р. №08/08/17 із поясненнями щодо повернення за вих. № 22/08 від 22.08.2017р. відповідач -1 повернув її без виконання (т.1, а.с. 41).
При винесенні постанови колегія суддів враховує таке.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч. 1 ст. 929 ЦК України, ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").
Як зазначено у позовній заяві, з метою перевезення вантажу з м. Львова до м.Вишгород між позивачем та відповідачем-1 було укладено усний договір транспортного експедирування. Факт укладення такого договору, згідно з поясненнями позивача, підтверджується підписаним між відповідачами договором про надання транспортно-експедиційних послуг №17/05 від 17.05.2017, оформленням товарно-транспортної накладної №Р2118 від 18.05.2017 на перевезення вантажу та матеріалами кримінального провадження №12017110310000531.
Відповідно до норм статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом (ч.1 ст. 218 ЦК України).
Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків (ч. 2 ст. 218 ЦК України).
Відповідно до абзацу 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Згідно із ч. 1 ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ч.2 ст. 932 ЦК України).
Як вбачається із тексту договору про надання транспортно-експедиційних послуг №17/05 від 17.05.2017р., він укладений між відповідачами на перевезення вантажу за маршрутом м. Львів - м. Вишгород.
Разом з тим, у вказаному договорі відсутнє будь-яке посилання на факт існування між позивачем та відповідачем усних домовленостей щодо організації перевезення вантажу, який належить позивачу. Зокрема, у даному договорі відсутні будь-які вказівки на підтвердження того, що відповідач-1, укладаючи такий договір, діяв від імені та в інтересах позивача, всі умови договору узгоджувалися відповідачами щодо перевезення саме вантажу вартістю 991086,05 грн., отриманого позивачем згідно видаткової накладної №2118 від 18.05.2017р.
Крім того, з товарно-транспортної накладної №Р2118 від 18.05.2017р. вбачається, що відповідач-2 як перевізник, мав здійснити перевезення вантажу вантажоодержувачу - ТзОВ "ЗАРТМЕТ", відвантаженого вантажовідправником - ТзОВ ВКФ "РОМ ЛТД" (т.1, а.с. 174).
У вказаній накладній відсутнє будь-яке посилання на те, що таке перевезення здійснюється на виконання умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг №17/05 від 17.05.2017р. Відсутні у вказаній накладній і будь-які вказівки на факт існування між позивачем та відповідачем-1 домовленостей експедиторського характеру.
Також слід зазначити, що у даній накладній вантажовідправником зазначено ТзОВ ВКФ "РОМ ЛТД", в той час, як з огляду на підписання позивачем видаткової накладної №2118 від 18.05.2017р. та відповідно до умов договору №01/03-1 від 01.03.2017р., на момент складення товарно-транспортної накладної №Р2118 від 18.05.2017 власником вантажу був позивач.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ТзОВ ВКФ "РОМ ЛТД" уповноважене позивачем на вчинення дій щодо оформлення перевезення даного вантажу.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що договір про надання транспортно-експедиційних послуг №17/05 від 17.05.2017р. та товарно-транспортна накладна №Р2118 від 18.05.2017р. не підтверджують факт укладення усного договору транспортного експедирування між позивачем та відповідачем-1.
Крім того, згідно із пунктом 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (надалі Правила), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Відповідно до п. 11.5. Правил після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.
Разом з тим, з долученої до матеріалів справи товарно-транспортної накладної №Р2118 від 18.05.2017 вбачається, що підпис водія відповідача в графі про отримання вантажу відсутній.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт передачі до перевезення відповідачу-2 вантажу вартістю 991086,05 грн., що належав позивачу.
Відповідно до п. 158 Статуту автомобільного транспорту обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) - актами встановленої форми.
Обставини, які можуть служити основою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств і організацій та пасажирів при автомобільних перевезеннях, засвідчуються актами встановленої форми.
Перелік обставин, що підлягають засвідченню записами в товарно-транспортних документах, форми актів і порядок їх складання встановлюються Правилами.
За приписами статті 158 Статуту автомобільного транспорту лише зазначені документи можуть підтверджувати обставини, які є підставою для застосування матеріально-правової відповідальності в разі втрати вантажу.
Разом з тим на копії товарно-транспортної накладної № Р2118 від 18.05.2017р. відсутній запис про втрату вантажу, акт встановленої форми про втрату вантажу не складався, тобто, відсутні документи, які є підставою для застосування матеріально-правової відповідальності в разі втрати вантажу.
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту та обставин втрати відповідачем вантажу вартістю 991086,05 грн., що належав позивачу.
З урахуванням вищевказаного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд
обгрунтовано та правомірно відмовив ТзОВ «ЗАРТМЕТ» у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення з ФОП Остап`юка Н.М. та ФОП Колєсніка О.А. коштів в розмірі 991086,05 грн. за втрачені матеріали згідно Видаткової накладної № 2118 від 18 травня 2017 року.
Щодо тверджень скаржника про встановлення певних фактів та обставин, зокрема втрати вантажу вартістю 991086,05 грн. в межах кримінального провадження №12017110310000531, колегія суддів зазначає, що з урахуванням вимог ст. 75 ГПК України лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, матеріали кримінального провадження №12017110310000531 за відсутності вироку, який набрав законної сили, не звільняють позивача від доведення обставин, на які він покликається. Такі матеріали розглядаються судом, як письмові докази з огляду на їх належність та допустимість.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРТМЕТ" б/н і б/д (вх.№01-05/149/18 від 16.10.2018р.) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2018р. у справі № 914/67/18 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в господарський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб -адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http/reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
судді О.П. Дубник
О.С. Скрипчук
