печерський районний суд міста києва
Справа № 757/34959/18-ц
Категорія 16
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2018 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Козлова Р.Ю.,
при секретарі - Іваненку С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, про дострокове припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг та зобов'язання вчинити дії,-
за участю позивача - ОСОБА_1
представників позивача - ОСОБА_4,
відповідача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_5,
представників відповідача Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - Фінагіної В.Б. та Русенчука В.М.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із позовом про дострокове припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3 та зобов'язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про дострокове припинення дії Свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається на те, що знак для товарів та послуг за свідоцтвом № НОМЕР_3 без поважних причин з моменту його реєстрації до дати подання позовної заяви ні разу не використовувався стосовно 38 класу МКТП (більше п'яти років) ні ОСОБА_2, ні попередніми власниками Знаку у розумінні ч. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», що підтверджується відсутністю вчинення ОСОБА_2 та попередніми власниками Знаку на території України будь-яких дій, передбачених ч. 4 ст. 16 Закону, та які б свідчили про факт використання Знаку. Позивач зазначає, що відповідачем ОСОБА_2 поважних причин невикористання знаку не наведено.
Також в обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається на те, що він має відповідні підстави для звернення до суду. Однією з підстав є наявність в нього законного інтересу, який підлягає захисту відповідно до положень чинного законодавства України та полягає в отриманні юридичної можливості (легітимного дозволу) на власний розсуд будь-яким та кожним способом, без будь-яких перешкод та обмежень, використовувати спірний Знак у своїй діяльності, в тому числі господарській діяльності. З метою реалізації відповідного законного інтересу, позивачу необхідно зареєструвати відповідний Знак для товарів і послуг на своє ім'я. Проте, наявність у ОСОБА_2 свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3 перешкоджає позивачеві реалізувати своє право на використання Знаку, оскільки таке використання буде вважатися порушенням виключних майнових прав. На підтвердження наміру використовувати спірний Знак позивачем було надано докази подання останнім заявки на аналогічний знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2» (заявка № m2018 14898), а саме - Розписку про одержання заявки на знак для товарів і послуг Вх. № 101073 Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності».
Також, відповідно до пояснень позивача, законний інтерес останнього полягає також в намірі отримати доменне ім'я «ІНФОРМАЦІЯ_3», власником якого на момент подання позовної заяви та розгляду справи є власник свідоцтва № НОМЕР_3, а саме - відповідач, ОСОБА_2 Оскільки доменне ім'я «ІНФОРМАЦІЯ_3» належить ОСОБА_2 як власнику свідоцтва № НОМЕР_3, чинність дії Знаку перешкоджає отримати відповідне доменне ім'я, яке зайняте власником свідоцтва № НОМЕР_3, а саме - ОСОБА_2
Серед інших обставин на які позивач посилається як на підставу своїх вимог зазначив, що відповідно до вимог Закону, будь-яка особа може звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг.
У своїх заявах по суті вказує, що зміна особи власника не впливає на відлік строку невикористання спірного знаку, а також зазначає, що чинне законодавство України не ставить можливість дострокового припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг у залежність від зміни особи власника свідоцтва.
У свою чергу відповідач, ОСОБА_2 у своїх заявах по суті та у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог позивача у повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач вказує, що безперервний строк невикористання спірного знаку є таким, що триває. Також відповідач зазначив, що він набув права власності на знак 10 лютого 2015 року в результаті укладення відповідного договору з попереднім власником знаку, Товариством з обмеженою відповідальністю «МОСТ УА», і що саме з цієї дати повинен обраховуватися строк невикористання знаку. Крім того, зазначає відповідач, що він має намір у майбутньому використовувати спірний знак, оскільки він звернувся до відповідного органу з клопотанням про продовження дії свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3 та сплатив збір за продовження дії свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не заперечував, що доменне ім'я «ІНФОРМАЦІЯ_3» належить йому як власнику свідоцтва № НОМЕР_3, зазначаючи лише, що дана обставина не стосується предмету спору, а докази, надані позивачем на підтвердження цього, є неналежними.
Також у судовому засіданні відповідач підтвердив, що знак для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_3 ним безпосередньо не використовувався, однак стосовно використання спірного знаку попередніми власниками свідоцтва № НОМЕР_3 йому нічого невідомо, а поважною причиною невикористання спірного знаку стала зміна особи власника свідоцтва.
Представником відповідача Міністерством економічного розвитку та торгівлі України було подано відзив на позовну заяву, в якому представник посилається на те, що обов'язок доведення факту використання знака покладений на власника відповідного знаку. Положенням «Про Міністерство економічного розвитку та торгівлі України», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459 не передбачено здійснення ним контролю за використанням знаків для товарів і послуг їх власниками. У зв'язку з чим, відповідач жодним чином не порушував прав позивача. З посиланням на вищенаведене, представники Міністерства просили суд відмовити у задоволенні позову.
В ході розгляду справи представник позивача звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом заборони Міністерству економічного розвитку і торгівлі України вносити до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг будь-які зміни, що стосуються правового статусу знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_3, а саме - щодо передання прав на знак для товарів та послуг за вказаним свідоцтвом повністю або частково, щодо реєстрації ліцензійних договорів за вказаним свідоцтвом, а також щодо припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_3 на знак для товарів та послуг шляхом відмови ОСОБА_2 від нього повністю або частково, та здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність», крім тих змін, що відображають та стосуються дострокового припинення дії свідоцтва на знак для товарів та послуг №НОМЕР_3 відповідно до рішення суду у цій справі; та шляхом заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо знака для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_3, а саме передавати повністю або частково право власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_3, надавати дозволи (видавати ліцензії) на використання знака для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_3 і використання іншим особам, у тому числі, на підставі ліцензійних угод, а також відмовлятися від свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3 повністю або частково.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року заяву про забезпечення позову було задоволено в повному обсязі.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позов у повному обсязі та просили задовольнити пред'явлені позивачем вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 підтвердив свої заперечення проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Представники відповідача Міністерства економічного розвитку і торгівлі України також просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та вивчивши зміст поданих учасниками процесу заяв по суті справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 494 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.
Відповідно до ч. 2. ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.
Згідно з ст. 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" використанням торговельної марки визнається: нанесення її на будь-який товар, для якого зареєстровано торговельну марку, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої зареєстровано торговельну марку; застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.
Таким чином, виключне право використовувати знак для товарів і послуг (торговельну марку) належить власнику свідоцтва або іншого охоронного документу, який засвідчує набуття майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку).
Згідно з пунктом 4 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.
Законом України від 16.09.2014 р. № 1678-VII ратифікована Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (надалі - Угода про асоціацію).
Згідно зі статтею 158 Угоди про асоціацію для цілей цієї Угоди права інтелектуальної власності включають, зокрема, торговельні марки.
Статтею 198 Угоди про асоціацію встановлено, що її сторони передбачають, що реєстрація торговельної марки підлягає анулюванню, якщо протягом безперервного п'ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання; проте жодна особа не може заявити, що права власника на торговельну марку мають бути анульовані, якщо протягом проміжку часу між закінченням п'ятирічного періоду і поданням заяви про анулювання розпочалося або було поновлено реальне використання торговельної марки; початок використання або його поновлення протягом трьохмісячного періоду, що передує заяві про анулювання, яке розпочалося відразу після закінчення безперервного п'ятирічного періоду невикористання, не беруться до уваги, якщо підготовка до початку або поновлення використання здійснюється лише у зв'язку з тим, що власник усвідомлює можливість подання заяви про анулювання.
Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ст. 10 ЦК України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України встановлює Закон України "Про міжнародні договори України".
Статтею 19 Закон України "Про міжнародні договори України" встановлено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
З огляду на зазначене, а також ураховуючи те, що з 01.09.2017 р. Угода про асоціацію набула чинності у повному обсязі, до відносин щодо дострокового припинення дії свідоцтв України та міжнародних реєстрацій на знаки для товарів і послуг з підстави їх невикористання, мають застосовуватися положення статті 198 Угоди про асоціацію.
Відтак, з урахуванням статті 198 Угоди про асоціацію, дія свідоцтв України та міжнародних реєстрацій можуть бути достроково припинені у разі, якщо знаки для товарів і послуг без поважних причин безперервно не використовується щодо частини або всіх товарів та/або послуг, протягом п'яти років від дати публікації про видачу свідоцтв та поширення дії на території України міжнародних реєстрацій або від іншої дати.
Відповідно до ч. 1 ст. 426 ЦК України, способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються Цивільним кодексом України та іншим законом.
Використанням торговельної марки у сфері господарювання, відповідно до ч. 2 ст. 157 ГК України, визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.
Відповідно до п. 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" використанням знака визнається:
нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);
застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;
застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.
Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.
Звертаючись із вимогами про дострокове припинення дії свідоцтва № НОМЕР_3, позивач посилається на те, що знак для товарів та послуг за свідоцтвом № НОМЕР_3 без поважних причин з моменту його реєстрації до дати подання позовної заяви ні разу не використовувався стосовно 38 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП)(більше п'яти років) ні відповідачем ОСОБА_2, ні попередніми власниками Знаку у розумінні ч. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», що підтверджується відсутністю вчинення ОСОБА_2 та попередніми власниками Знаку на території України будь-яких дій, передбачених ч. 4 ст. 16 Закону, та які б свідчили про факт використання Знаку.
На підтвердження тієї обставини, що знак не використовується, позивачем було надано наступні докази:
- Копії адвокатських запитів до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.
- Копії адвокатських запитів до Національної Ради України з питань телебачення та радіомолвення.
- Копія адвокатського запиту від 10.07.2018 року.
- Копія Відповіді на адвокатський запит № 02-6085/111 від 10.09.2018 року.
- Копія Відповіді на адвокатський запит № 16/451 від 06.09.2018 року.
- Копія Відповіді на адвокатський запит № 16/452 від 06.09.2018 року.
- Копія Експертного Висновку за результатами проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінки в мережі Інтернет № 171/2018-ЕВ-ЦК від 09.08.2018 року.
- Бібліографічні дані свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності з поясненнями учасників процесу, судом встановлено, що на території України відсутні послуги 38 класу МКТП, щодо яких відповідачем використовувався би знак для товарів і послуг за свідоцтвом НОМЕР_3. Дана обставина була підтверджена самим відповідачем в ході розгляду справи. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було.
Також в обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається на те, що він має законний інтерес, який підлягає захисту відповідно до положень чинного законодавства України. Законний інтерес останнього полягає в отриманні юридичної можливості (легітимного дозволу) на власний розсуд будь-яким та кожним способом, без будь-яких перешкод та обмежень, використовувати спірний Знак (нематеріальне благо) у своїй діяльності, в тому числі господарській діяльності. З метою реалізації відповідного законного інтересу, позивачу необхідно зареєструвати відповідний Знак для товарів і послуг на своє ім'я. Проте, наявність у відповідача свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3 перешкоджає позивачу здійснити відповідне право, оскільки таке використання буде вважатися позадоговірним порушенням виключних майнових прав.
На підтвердження наміру використання спірного Знаку позивачем було надано докази подання ним заявки на аналогічний знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2» (заявка № m2018 14898), а саме: розписку про одержання заявки на знак для товарів і послуг Вх. № 101073 Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності».
Крім того, відповідно до пояснень та обґрунтувань вимог позивача, його законний інтерес полягає також в намірі отримати ним доменне ім'я «ІНФОРМАЦІЯ_3», власником якого на момент подання позовної заяви та розгляду справи є власник свідоцтва № НОМЕР_3, а саме - ОСОБА_2 Оскільки доменне ім'я «ІНФОРМАЦІЯ_3» належить ОСОБА_2 як власнику свідоцтва № НОМЕР_3, чинність його дії перешкоджає отримати відповідне доменне ім'я, яке зайняте власником свідоцтва № НОМЕР_3, а саме - відповідачем ОСОБА_2, що підтверджено позивачем шляхом надання відповідних доказів: копія Виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № НОМЕР_3 станом на 04.09.2018 року та копія Довідки з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його власника № 105/2018-Д-ЦК від 07.06.2018 року. Належність відповідачеві домену «ІНФОРМАЦІЯ_3» в судовому засіданні не заперечувалось і самим відповідачем.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, судом встановлено, що позивач має відповідні підстави для звернення до суду, оскільки є перешкода в реалізації ним свого законного інтересу, який підлягає судовому захисту.
На спростування доводів позивача стороною відповідачів не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 використовував спірний знак або вживав дії спрямовані на їх подальше використання (організація виробництва, виробництво, рекламування тощо).
Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.
У цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема є:
обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством;
можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва.
Для цілей цього пункту використанням знака власником свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва.
Відповідно до статті 197 Угоди про асоціацію, якщо протягом п'яти років з дати завершення процедури реєстрації власник не розпочинає реальне використання торговельної марки для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована на відповідній території, або якщо таке використання призупинено протягом безперервного п'ятирічного періоду, то стосовно торговельної марки можуть бути запроваджені санкції, передбачені цим Підрозділом, якщо відсутні належні причини для її невикористання.
Нижченаведене також вважається використанням у розумінні пункту 1:
a) використання торговельної марки у формі, що відрізняється елементами, які не змінюють розпізнавальну здатність марки в тому вигляді, як вона була зареєстрована;
b) проставлення торговельної марки на товари або їхню упаковку лише з метою експорту.
Використання торговельної марки з дозволу власника або будь-якою іншою особою, яка має право використовувати колективну торговельну марку або гарантійну чи сертифікаційну марку, розглядається як використання власником в розумінні пункту 1.
Тож, суб'єкт права на торговельну марку зобов'язаний, згідно з вимогами Закону, використовувати належне йому право на марку щодо товарів чи послуг, для яких вона зареєстрована. Уповноважена особа може реалізувати дане право як безпосередньо шляхом маркування виробленої продукції чи при надані послуг, так і через передачу (надання) права на її застосування іншому суб'єкту на підставі відповідних ліцензійних договорів.
Відповідно до 8 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.
Надання такого дозволу згідно з абзацу 5 ч. 4 ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» також вважається використанням знака власником свідоцтва.
В ході розгляду справи не встановлено наявність перешкод у відповідача ОСОБА_2 щодо вчинення таких дій. Суду не було надано будь-яких доказів на підтвердження наявності обставин, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, як не надано доказів і можливості введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем доведено належними доказами свої вимоги, а відповідачами не спростовано їх обґрунтованість, що є підставою для задоволення позову повністю.
Доводи відповідача стосовно того, що для нього п'ятирічний строк безперервного невикористання спірного Знаку є таким, що триває, і, що даний строк повинен обраховуватися з моменту набуття ним права власності на Знак, а саме - з 10.02.2015 року, суперечать нормам Закону, оскільки чинне законодавство України не ставить можливість дострокового припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг у залежність від зміни особи власника свідоцтва. Крім того, норми чинного законодавства України, в тому числі міжнародних договорів, розмежовують поняття реєстрації знаку для товарів і послуг (підтримання чинності такої реєстрації) від реєстрації зміни особи власника свідоцтва, яка жодним чином не впливає на можливість дострокового припинення свідоцтва та відлік строків для такого припинення.
Не приймаються судом до уваги й доводи відповідача про те, що зміна особи власника спірного знаку є поважною причиною невикористання знаку, оскільки відповідно до пункту 4 статті 18 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» правове значення в даному випадку мають лише: факт використання (кожним з власників та/або іншою особою під їх контролем) чи невикористання торговельної марки для товарів та/або послуг, стосовно яких її було зареєстровано; тривалість невикористання знака (має бути більше п'яти років) та причини такого невикористання.
Посилання ж відповідача на те, що він має реальний намір використовувати спірний знак у майбутньому жодним чином не спростовує факт невикористання спірного знаку на території України до моменту звернення до суду з позовною заявою позивачем. При цьому суд надає оцінку тій обставині, що сама по собі сплата збору за продовження дії свідоцтва на знак для товарів і послуг не може бути свідченням реального наміру відповідача використовувати даний знак.
Згідно з чинним законодавством України, зокрема, п. 2.3. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 р. № 10, у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості щодо визнання свідоцтва недійсним повністю або частково та дострокового припинення його дії і такі відомості в силу п. 1.3. вказаного положення Державна служба (її правонаступник) публікує в офіційному бюлетені «Промислова власність», а тому суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо дострокового припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_3 на знак для товарів і послуг повністю та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (п.1, ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, сума судових витрат, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи, складає 1762,00 грн., до якої входить сума судового збору за подання позову 1409,60 грн. та 352,40 грн. за подання позивачем заяви про забезпечення його позову.
Враховуючи те, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, відповідно до покладених на нього повноважень, не відслідковує порушення прав власників знаків для товарів і послуг, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь позивача судові витрати понесені ними під час розгляду справи в розмірі 1762 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 20, 494, 495, 499 ЦК України, ст. ст. 10, 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», ст. ст., ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, про дострокове припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Достроково припинити дію свідоцтва України на знак для товарів і послуг України № НОМЕР_3 повністю для всіх товарів і послуг, для яких зареєстровано знак.
Зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2) внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про дострокове припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг України № НОМЕР_3 повністю та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_4, виданий Святошинським РВ ГУДМС України в м. Києві, 22 листопада 2013 року, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 1762 грн.
Повне рішення суду складено 07 грудня 2018 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
Суддя
