П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2240/3066/18
Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
20 лютого 2019 року
м . Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сторчака В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року (прийняте у м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
позивач 14.09.2018 звернувся із адміністративним позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив:
- визнати протиправною відмову від 16.03.2018 Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у наданні ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,6335 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської Хмельницької області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,6335 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Хмельницької області.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.11.2018 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, те що позивач є членом ФГ "Демковецьке", на час звернення позивача із заявою договір оренди землі ФГ "Демковецьке" був чинним, при цьому, відповідачем був наданий дозвіл на поділ земельної ділянки між членами фермерського господарства, відтак, відповідачем не наведено законних підстав для відмови у виготовленні технічної документації.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, що позивач надав лише договір оренди земельної ділянки площею 25,47 га між Старокостянтинівською райдержадміністрацією та ОСОБА_3, проте, цей договір не міг підтверджувати право позивача чи ФГ "Демковецьке" на користування земельною ділянкою площею 3,6335 га.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
Позивач є членом фермерського господарства "Демковецьке".
Загальними зборами фермерського господарства "Демковецьке" 15.05.2017 прийнято рішення про розпаювання рівними частками між членами цього фермерського господарства земельних ділянок площею 25,47 га, розташованих за межами населених пунктів на території Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.
15.05.2017 позивач звертався до відповідача із заявою, у якій просив надати йому дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, з кадастровим номером НОМЕР_1, без зміни її цільового призначення, яка перебувала в оренді одного із членів фермерського господарства "Демковецьке".
12.07.2017 листом Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області відмовило позивачу у наданні такого дозволу з підстав не надходження до відповідача документації із землеустрою. Зазначивши, що питання про надання дозволу на виготовлення технічної документації може бути розглянуте відповідачем лише після погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок у встановленому законодавством порядку.
Позивач надав відповідачу виготовлену технічну документацію із землеустрою, щодо поділу земельної ділянки з матеріалами про зміну площі.
03.08.2017 наказом відповідача №22-15771-05 було затверджено вищевказану документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності площею 17,4491 га, кадастровий номер НОМЕР_2 в результаті поділу якої утворено шість земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_7 площею 2,2216 га; НОМЕР_3 площею 0,4680 га; НОМЕР_4 площею 3,4147 га; НОМЕР_5 площею 3,8355 га; НОМЕР_6 площею 3,8758 га; НОМЕР_1 площею 3,6335 га.
08.08.2017 позивач знову звертався до відповідача із аналогічною заявою.
17.08.2017 листом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №С-20573/0-11943/6-17 позивачу було відмовлено у задоволенні клопотання (заяви) про надання дозволу на виготовлення технічної документації.
Вказану відмову позивач оскаржив в судовому порядку.
01.03.2018 рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду по справі №822/67/18, яке набрало законної сили 03.04.2018, адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у наданні ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,6335 га із кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Хмельницької області, яка оформлена листом від 17.08.2017 за №С-20573/0-11943/6-17.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 08.08.2017 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж даних земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
На виконання вказаного рішення суду, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянуло заяву позивача від 08.08.2017 та листом від 16.03.2018 №С-20573/0-2760/0/95-18 вдруге відмовило позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,6335 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.
Вказана відмова мотивована ти, що земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність перебувала у користуванні гр. ОСОБА_3 згідно із договором оренди до 03.10.2007, одночасно з цим вказана земельна ділянка не перебувала та не перебуває у оренді (користуванні) фермерського господарства "Демковецьке", оскільки гр. ОСОБА_3 не є засновником цього фермерського господарства, та не є власником земельної ділянки, а оскільки земельна ділянка не перебувала у користуванні позивача, підстави для задоволення його клопотання - відсутні.
Позивач, не погоджуючись з такою відмовою звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відомостей стосовно користування вказаною позивачем земельною ділянкою фермерським господарством "Демковецьке" або позивачем не надано, тому правові підстави для задоволення клопотання позивача, відсутні.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Статтею 31 ЗК України встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Згідно ч. 1 ст. 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.
Частиною 6 ст. 118 ЗК України вказано, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною 1 та 3 ст. 116 ЗК України вказано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Положенням ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-IV (далі - Закон № 973-IV) передбачено, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).
Статтею 26 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV встановлено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства слугувало те, що з поданих позивачем документів встановлено, що земельна ділянка, яку він має намір отримати у власність перебувала у користуванні гр. ОСОБА_3 згідно із договором оренди до 03.10.2007. Вказана земельна ділянка не перебувала та не перебуває у оренді (користуванні) фермерського господарства "Демковецьке", оскільки гр. ОСОБА_3 не є засновником цього фермерського господарства, та не є власником земельної ділянки, а оскільки земельна ділянка не перебувала у користуванні позивача, підстави для задоволення його клопотання відсутні.
При цьому, 03.10.2007 між Старокостянтинівською райдержадміністрацією та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельних ділянок строком до 17.08.2017. Згідно статуту ФГ "Демковецьке", ОСОБА_3, як і позивач, є членами Господарства.
Відтак, судом першої інстанції вірно вказано, що наданий позивачем договір оренди земельної ділянки площею 25,47 га укладений між Старокостянтинівською райдержадміністрацією та ОСОБА_3, не встановлює право позивача чи ФГ "Демковецьке" на користування земельною ділянкою площею 3,6335 га з кадастровим номером НОМЕР_1.
Таким чином, безоплатно передати земельну ділянку члену фермерського господарства із земель державної власності для ведення фермерського господарства можливо лише у разі перебування такої земельної ділянки в його користуванні, тобто в користуванні члена фермерського господарства або юридичної особи-фермерського господарства, проте, позивачем не надано доказів, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 перебувала в користуванні саме у ОСОБА_2, відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий
Ватаманюк Р.В.
Судді
Сторчак В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М.
