ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" лютого 2019 р.
м. Харків
Справа № 922/224/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом
Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" (61140, м. Харків, пров. Золотий, буд. 4, ідентифікаційний код 33290649)
до
Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, м-н. Свободи, 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, ідентифікаційний код 22630473)
про
визнання недійсним та скасування рішення
за участю представників сторін:
позивача - директора ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2 за довіреністю № 310 від 12.02.2019;
відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю №8 від 01.08.2018; ОСОБА_4 за довіреністю № 10 від 14.08.2018
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Комплекс з вивозу побутових відходів" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.11.2017 №158-р/к у справі №1/02-24-17 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення є необґрунтованим, в його основу покладені припущення, а не доведені обставини, воно прийнято упереджено та необ'єктивно, при поверхневому дослідженні обставин справи, висновки адміністративної колегії спростовуються висновком науково-правової експертизи Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка ОСОБА_5 Національної академії правових наук України.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14 травня 2018 року позов задоволено, визнано недійсним та скасовано рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28 листопада 2017 року №158-р/к у справі №1/02-24-17 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу та стягнуто з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" 1762,00 грн. судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2018 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 06 листопада 2018 року касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 та у справі №922/224/18 скасовано та справу №922/224/18 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року, зокрема зазначено, що суди в повній мірі не дослідили та не врахували при прийнятті оскаржуваних судових рішень зміст публічного договору "Про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів" від 28.12.2011, на підставі якого, в тому числі, Позивачем надаються послуги з вивезення твердих побутових відходів власникам (наймачам, орендарям) квартир, розташованих в житловому будинку комунальної власності територіальної громади м. Харкова, зокрема, його підпункту 7 пункту 18, а також додатка № 1 до цього договору, зокрема складові формули з визначення вартості послуг. Також, судами не враховано вимоги чинного законодавства та умови договору від 27.12.2011 щодо оплати послуг з вивезення побутових відходів з урахуванням, зокрема, кількості мешканців по реєстрації. Можливість визначення виконавцем за договором додаткової кількості мешканців з числа незареєстрованих, що фактично проживають у житлових будинках, судами не досліджено і не встановлено. Крім того, суди попередніх інстанцій, зазначивши, що норма надання послуги встановлюється на одного мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 і складає 11,54 грн., не дослідили і не надали оцінку того, яким актом (документом) це встановлено, на якого саме мешканця (по реєстрації чи по факту проживання) м. Харкова і чи відповідає визначення цієї норми у гривнях як одиниці виміру з огляду на визначення цієї норми в рішенні Харківської міської ради №646 від 05.11.2014 у гривнях за один метр кубічний (грн/1 м3). До того ж, судами першої та апеляційної інстанції не надано належної оцінки за правилами статті 86 ГПК України всім зібраним у справі доказам та обставинам у сукупності, в тому числі договору №624, зокрема додатку № 1 до договору, яким визначено кількість мешканців саме по реєстрації. Судам необхідно дослідити та надати оцінку тому, чи є особи (дві особи), про які йдеться в наказі Позивача №302/інф., мешканцями м. Харкова в розумінні чинного законодавства та умов договору, з урахуванням кількості яких розраховуються норми утвореннно та справу №922/224/18 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
21 листопада 2018 року матеріали справи №922/224/18 повернуто до господарського суду Харківської області.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2018 для розгляду справи № 922/224/18 визначено суддю Чистякову І.О.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.11.2018р. справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на "10" грудня 2018 р. о (об) 12:00.
10.12.2018р. відповідачем у справі надано відзив на позов за вх.№34285, в якому відповідач проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити з урахуванням постанови Верховного Суду від 06.11.2018р. у даній справі, з наступних підстав:
- позивач надає послуги з вивезення твердих побутових відходів на підставі публічного договору, яким не передбачено обов'язку споживачів, які є власниками квартир, де відсутні зареєстровані споживачі звертатися до надавача послуг з вивезення твердих відходів для здійснення перерахунків та доведення факту відсутності в їх квартирах мешканців або здійснювати оплати за надані послуги у розмірі 23,08 грн., як за дві особи;
- додатком №1 до договору №624, що укладено між Департаментом житлового господарства Харківської міської ради та позивачем надається перелік розміщених у межах території об'єктів утворення побутових відходів від комунальних будинків та інших багатоквартирних будинків, в якому зазначено кількість мешканців по реєстрації, що не відповідає наказу №302/інф? яким збільшено з 01.09.2016р. нарахування вартості послуг від комунальних будинків по особовим рахункам, за якими відсутні зареєстровані споживачі, до 23,08грн.;
- спірним рішенням було визначено, послуги, що надаються відповідачем із застосуванням розділу 4 ОСОБА_6 визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, є "товаром", отже посилання позивача на не правильне визначення у спірному рішенні виду діяльності позивача на думку відповідача є не вірним;
- висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов’язковим для суду;
- позов побудований на припущеннях, а не на належних і допустимих доказах, а тому такий позов не може бути задоволений.
Враховуючи вищенаведене з урахуванням того, що послуги з вивезення побутових відходів в межах території м. Харкова, на якій знаходяться житлові будинки комунальної власності територіальної громади м. Харкова надає лише КП "Комплекс з вивозу побутових відходів" у споживачів відсутня альтернатива щодо отримання зазначених послуг у інших суб'єктів господарювання, отже відповідачем згідно дослідження обставин прийнято спірне рішення.
10.12.2018р. позивачем у справі надане до суду клопотання за вх.№34366 про призначення у справі судової експертизи, проведення якої він просить доручити експертам Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора ОСОБА_6.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.01.2019р. судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи. Також, судом з власної ініціативи продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.
Представником позивача через канцелярію господарського суду надано відповідь на відзив за вх.№2632.
Також, позивачем у справі через канцелярію суду 30.01.2019р. надано клопотання за вх.№2633 про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.01.2019р. судом залишено без розгляду відповідь на відзив. Також, зазначеною ухвалою судом залишено без розгляду клопотання позивача про продовження строку підготовчого провадження.
В підготовчому засіданні 30.01.2019р. без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 30.01.2019р. про відкладення підготовчого засідання на 14.02.2019р. о 10:30.
В підготовчому засіданні 14.02.2019р. позивачем заявлено клопотанням про прийняття та приєднання до матеріалів справи пояснень за вх.№3946, що надані позивачем через канцелярію суду 13.02.2019р. за вх.№3946.
В підготовчому засіданні 14.02.2019р. без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу, що занесено до протоколу судового засідання від 14.02.2019р. про задоволення клопотання представника позивача про приєднання пояснень до матеріалів справи.
В підготовчому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 14 лютого 2019 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 19.02.2019 року об 11:00 год.
Представником позивача у судовому засіданні 19.02.2019р. заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи доповнення до письмових пояснень від 13.02.2018р., що подані через канцелярію господарського суду Харківської області 18.02.2019р. за вх.№4356. У поданих поясненнях позивач зазначає, що особи, які мешкають у багатоквартирних будинках у квартирах де відсутні зареєстровані особи, зможуть отримати субсидію тільки у разі нарахування оплати за послуги з вивезення побутових відходів відповідно до наказу "Про здійснення нарахування плати за послуги з вивезення побутових відходів" від 28.09.2016р. №302/інф, тобто вказаний наказ є інструментом для формування реєстру осіб, які отримують державну субсидію та документом, на підставі якого підприємство нараховує субсидію у відповідності до прийнятих рішень Управлінням праці і соціального захисту населення. Також вказаний наказ надає право переселенцям з інших областей України, які мешкають у місті Харкові отримувати субсидію без укладеного договору найму (оренди) житла з власником житлового будинку або квартири.
У судовому засіданні 19.02.2019р. без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 19 лютого 2019 року про задоволення клопотання представника позивача про приєднання пояснень до матеріалів справи.
Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.
Присутній представник відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.
28.11.2017 адміністративною колегію Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі по тексту - відповідач) у справі №1/02-24-17 було винесено рішення №158-р/к (далі - рішення АМК), яким:
- визнано, що КП "КВПВ", відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за підсумками діяльності у 2016 році, січні-жовтні 2017 року та станом на листопад 2017 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з вивезення твердих побутових відходів в межах території м. Харкова, на якій розташовані житлові будинки комунальної власності територіальної громади м. Харкова, з часткою 100 %;
- визнано, що КП "КВПВ", прийнявши Наказ "Про здійснення нарахування плати за послуги з вивезення побутових відходів" від 28.09.2016 № 302/інф., яким встановлена вартість послуг з вивезення твердих побутових відходів по особовим рахункам, за якими відсутні зареєстровані споживачі, як за двох мешканців, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з вивезення твердих побутових відходів в межах території м. Харкова, на якій розташовані житлові будинки комунальної власності територіальної громади м. Харкова;
- відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладено на КП "КВПВ" штраф у розмірі 68000,00 грн.;
- зобов'язано КП "КВПВ" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, наведеного пункті 2 резолютивної частини цього рішення, шляхом скасування Наказу "Про здійснення нарахування плати за послуги з вивезення побутових відходів" від 28.09.2016 № 302/інф., про що письмово повідомити територіальне відділення в 2-місячний строк з дня отримання рішення.
Приймаючи вказане рішення, адміністративна колегія виходила з того, що оскільки послуги в межах території м. Харкова, на якій розташовані житлові будинки комунальної власності територіальної громади м. Харкова, надає лише КП "КВПВ", у споживачів відсутня альтернатива щодо отримання зазначених послуг у інших суб'єктів господарювання.
Прийняття КП "КВПВ" Наказу "Про здійснення нарахування плати за послуги з вивезення побутових відходів" від 28.09.2016 № 302/інф. може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які є власниками квартир, де відсутні зареєстровані споживачі, оскільки вони вимушені сплачувати вартість послуг у подвійному розмірі від встановленої вартості зазначених послуг.
За відсутності конкуренції на ринку надання послуг у визначених територіальних межах, окремі власники квартир житлових будинків, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Харкова, не мають альтернативних джерел придбання зазначених послуг, тому вимушені погоджуватись на умови КП "КВПВ".
Вказані дії КП "КВПВ" порушують законні інтереси споживачів, які залишаються незахищеними за відсутності ефективно функціонуючого ринкового механізму зі значною конкуренцією між учасниками ринку в межах території м. Харкова, на якій знаходяться житлові будинки комунальної власності відповідної територіальної громади. Експлуатуюча поведінка КП "КВПВ" завдає шкоди інтересам населення, слабка позиція якого використовується на власну користь. Через відсутність альтернативних продавців, які могли б реалізувати достатню кількість послуг, КП "КВПВ" є торговельним партнером, стосунків з яким неможливо уникнути.
Отже, дії КП "КВПВ", які полягають у прийнятті Наказу "Про здійснення нарахування плати за послуги з вивезення побутових відходів" від 28.09.2016 № 302/інф., яким встановлена вартість послуг з вивезення твердих побутових відходів по особовим рахункам, за якими відсутні зареєстровані споживачі, як за двох мешканців, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з вивезення твердих побутових відходів в межах території м. Харкова, на якій розташовані житлові будинки комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
Позивач не погодившись із вищевказаним рішенням звернувся до суду із позовом в якому зазначав, що рішення відповідача є необґрунтованим, в його основу покладені припущення, а не доведені обставини, воно прийнято упереджено та не об'єктивно, при поверхневому дослідженні обставин справи, та висновки адміністративної колегії спростовуються висновком науково-правової експертизи Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка ОСОБА_5 Національної академії правових наук України.
Зокрема, вказує на те, що у своєму рішенні від 28.11.2017 № 158-р/к Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України вважає, що послуги з вивезення твердих побутових відходів у розумінні абзацу 13 ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є товаром; відділенням практично безпідставно було постановлено про зловживання підприємством монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що передбачено ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"; наказ "Про здійснення нарахування плати за послуги з вивезення побутових відходів" від 28.09.2016 № 302/інф. є обґрунтованим та заснованим на діючому законодавстві України, Договорі між Департаментом житлового господарства Харківської міської Ради та Комунальним підприємством "Комплекс з вивозу побутових відходів" Харківської міської ради на надання послуг з вивезення побутових відходів від комунальних будинків та інших багатоквартирних будників № 324 від 27.12.2011, Публічному договорі "Про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів" від 28.12.2011 з Додатком № 1, який було опубліковано в офіційному друкованому виданні Харківської міської ради "Харьковские Известия" (№ 153/2 від 28.12.2011), прийнятий на основі економічно обґрунтованих показників і обрахунків та враховує і забезпечує інтереси усіх споживачів послуги - мешканців міста Харкова.
Позивач в свою чергу надає послуги на підставі договору №624 від 27.12.2011 на надання послуг з вивезення побутових відходів від комунальних будинків та інших багатоквартирних будинків, укладеного між Департаментом житлового господарства Харківської міської ради та Позивачем, а також на підставі публічного договору "Про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів" від 28.12.2011. Сторонами публічного договору є Позивач та власник (наймач, орендар) квартири, розташованої в житловому будинку комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
Як вказує позивач, спірний наказ був виданий з урахуванням динаміки зростання кількості квартир, де відсутні зареєстровані споживачі та зростання обсягів надання послуг підприємством для упорядкування обліку нарахування вартості послуг з вивезення побутових відходів на підставі Публічного договору про надання послуг з вивезення побутових відходів від 28.12.2011, керуючись Законом України "Про відходи", ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та з метою збалансування доходів та витрат підприємства.
Відповідно до вищезазначеного наказу з 01.09.2016 нарахування вартості послуг з вивезення побутових відходів по особовим рахункам, за якими відсутні зареєстровані споживачі, здійснюється у розмірі 23,08 грн. на власника квартири та орендаря.
Зазначений розрахунок здійснено виходячи з середньомісячних обсягів вивезених понаднормових побутових відходів за цей період, затверджених середньорічної норми надання послуг з вивезення побутових відходів та середньорічна норма утворення великогабаритних відходів на одного мешканця будинків місцевих рад, будинків ЖБК та ОСББ, а також підвідомчих будинків, а також середньомісячної кількості квартир, в яких відсутні зареєстровані мешканці, за даними обліку КП "Комплекс з вивозу побутових відходів".
Рішенням господарського суду Харківської області від 14 травня 2018 року позов задоволено, визнано недійсним та скасовано рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28 листопада 2017 року №158-р/к у справі №1/02-24-17 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу та стягнуто з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" 1762,00 грн. судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2018 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 06 листопада 2018 року касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 та у справі №922/224/18 скасовано та справу №922/224/18 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року, зокрема зазначено, що суди в повній мірі не дослідили та не врахували при прийнятті оскаржуваних судових рішень зміст публічного договору "Про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів" від 28.12.2011, на підставі якого, в тому числі, Позивачем надаються послуги з вивезення твердих побутових відходів власникам (наймачам, орендарям) квартир, розташованих в житловому будинку комунальної власності територіальної громади м. Харкова, зокрема, його підпункту 7 пункту 18, а також додатка № 1 до цього договору, зокрема складові формули з визначення вартості послуг.
Також, у постанові Верховного Суду вказано, що судами не враховано вимоги чинного законодавства та умови договору від 27.12.2011 щодо оплати послуг з вивезення побутових відходів з урахуванням, зокрема, кількості мешканців по реєстрації. Можливість визначення виконавцем за договором додаткової кількості мешканців з числа незареєстрованих, що фактично проживають у житлових будинках, судами не досліджено і не встановлено. Крім того, суди попередніх інстанцій, зазначивши, що норма надання послуги встановлюється на одного мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 і складає 11,54 грн., не дослідили і не надали оцінку того, яким актом (документом) це встановлено, на якого саме мешканця (по реєстрації чи по факту проживання) м. Харкова і чи відповідає визначення цієї норми у гривнях як одиниці виміру з огляду на визначення цієї норми в рішенні Харківської міської ради №646 від 05.11.2014 у гривнях за один метр кубічний (грн/1 м3). До того ж, судами першої та апеляційної інстанції не надано належної оцінки за правилами статті 86 ГПК України всім зібраним у справі доказам та обставинам у сукупності, в тому числі договору №624, зокрема додатку № 1 до договору, яким визначено кількість мешканців саме по реєстрації. Судам необхідно дослідити та надати оцінку тому, чи є особи (дві особи), про які йдеться в наказі Позивача №302/інф., мешканцями м. Харкова в розумінні чинного законодавства та умов договору, з урахуванням кількості яких розраховуються норми утворення відходів та норми надання послуг з їх вивезення. Також, судам слід надати оцінку наявності правових підстав збільшення виконавцем в односторонньому порядку кількості мешканців у житловому приміщенні (квартирі), а також того, чи відповідає вимогам законодавства та умовам договору отримання плати з осіб, які не є зареєстрованими мешканцями та врахувати вимоги статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно частини першої статті 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Статтею 42 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.
Державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель, є Антимонопольний комітет України. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються Законом України "Про Антимонопольний комітет України", іншими актами законодавства (ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
Статтею 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" врегульовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб'єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України (ст.6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема:
- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Стаття 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольного комітету України.
Згідно зі ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України:
- збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень;
- отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
Статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про:
- визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- накладення штрафу.
За змістом ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, антиконкурентні узгоджені дії (ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Згідно з пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Підставами для визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
За порушення, передбачені пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладаються штрафи у розмірі, визначеному згідно з абзацом другим частини другої статті 52 Закону.
Як вбачається з матеріалів сппави між Департаментом житлового господарства Харківської міської ради та КП «КВПВ» (позивач) укладено договір від 27.12.2011 №624 про надання послуг з вивезення побутових відходів від комунальних будинків та інших багатоквартирних будинків (надалі - договір №624).
Пунктом 1 договору №624 передбачено, що виконавець (КП «КВПВ») зобов'язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення побутових відходів від комунальних будинків та інших багатоквартирних будинків в місті Харкові, а замовник зобов'язується виконати обов'язки, передбачені цим договором.
Пунктом 3 Договору №624 передбачено, що перелік розміщених у межах території об'єктів утворення побутових відходів, відображається у додатку №1 до цього договору.
У додатку №1 до договору №624 надається перелік розміщених у межах території об'єктів утворення побутових відходів від комунальних будинків та інших багатоквартирних будинків, в якому зазначено кількість мешканців по реєстрації.
Відповідно до преамбули Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" цей Закон відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Частиною 10 статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Проте, наказом № 302/інф. встановлено, що з 01.09.2016 нарахування вартості послуг з вивезення твердих побутових відходів по особовим рахункам, за якими відсутні зареєстровані споживачі, здійснюються у розмірі 23,08 грн., про що позивач повідомив листом від 16.03.2017 №706 (вх. № 852).
Таким чином твердження позивача, що в Наказі № 302/інф. йде мова про впорядкування процедури оплати послуг для квартир із відсутністю зареєстрованих осіб та фактичним проживанням в них двох та більше осіб є необґрунтоване, оскільки КП «КВПВ» під час розгляду справи № 1/02-24-17 та судової справи не надало копій документів, які підтверджують, що у всіх квартирах, в яких відсутні зареєстровані особи, проживає дві чи більше особи.
Більш того, у додатку №1 до договору №624 наведено перелік розміщених у межах території об'єктів утворення побутових відходів від комунальних будинків та інших багатоквартирних будинків, в якому зазначено кількість мешканців саме по реєстрації, а не за фактом проживання.
У п.12 договору №624 сторонами цього договору визначено, що зміна умов договору проводиться у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі коли не досягнуто такої згоди, спір розв'язується у судовому порядку.
Згідно ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як повідомив позивач, сторонами договору №624 не вносилися зміни щодо збільшення у вказаному переліку (Додаток № 1 до цього договору) кількості мешканців як по реєстрації, так і за фактом проживання.
Отже, приймаючи до уваги викладене та те, що ані умовами договору, ані діючим законодавством не передбачено права виконавця (позивача) в односторонньому порядку збільшувати кількість мешканців у житловому приміщенні (квартирі) та відповідно отримувати плату з осіб, які не є зареєстрованими мешканцями, суд вважає, що встановлення у Наказі № 302/інф вартості послуг з вивезення твердих побутових відходів по особовим рахункам, за якими відсутні зареєстровані споживачі, як за двох мешканців не відповідає вимогам законодавства та умовам договору №624.
Відповідно до статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).
Статтею 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункт 6 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1070 від 10.12.2008 обсяг надання послуг розраховується на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування.
Міністерством з питань житлово-комунального господарства України видано наказ "Про затвердження Правил управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд" № 13 від 02.02.2009, яким визначено, що мешканцями є власники, співвласники, наймачі, орендарі окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку.
Підпунктом 7 пункту 19 Типового договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, який є додатком 1 до Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1070 від 10.12.2008, визначено, що споживач має право на несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів сім’ї на підставі письмової заяви і документа, що підтверджує його відсутність – довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби чи відбування покарання.
Таким чином, чинним законодавством не передбачено обов’язку власників квартир, в яких відсутні зареєстровані особи, здійснювати оплату за надані послуги з вивезення побутових відходів та доводити факти того, що в цих квартирах відсутні мешканці. Натомість названими Правилами передбачено лише право споживачів звернутися до надавача послуг з вивезення побутових відходів для здійснення перерахунків за надані послуги у разі їх тимчасової відсутності.
Крім того, слід зазначити, що частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Позивач надає послуги з вивезення твердих побутових відходів на підставі публічного договору «Про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів» (далі по тексту - публічний договір), який було опубліковано в офіційному друкованому виданні Харківської міської ради «Харьковские Известия» від 28.12.2011 № 153/2 (аркуш справи №110 у томі №1).
Стороною за Публічним договором є власник (наймач, орендар) квартири, розташованої в житловому будинку комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
Згідно п. 10 Публічного договору, розрахунок обсягу вартості послуг здійснюється згідно з Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів та Додатком № 1 до даного договору, який є невід'ємною частиною договору.
Додатком №1 до Публічного договору є розрахунок щомісячної вартості послуг. Так, щомісячна вартість послуг з вивезення побутових відходів розраховується за формулою:
Вміс = ((Ттпв х Nтпв х Твв х Nвв )/12міс) х к
де: Вміс - щомісячна вартість послуг з вивезення твердих побутових відходів;
к - кількість споживачів, які мешкають в житловому приміщенні;
Ттпв - тариф на послуги з вивезення твердих побутових відходів, затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради (складає 55,56 грн. за 1 м3 відповідно до Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 05.11.2014 № 646);
Nтпв - норма надання послуг з вивезення твердих побутових відходів для мешканців будинків місцевих рад, будинків ЖБК та ОСББ, а також підвідомчих будинків, затверджена рішенням Харківської міської ради (складає 2,15 куб.м відповідно до рішення Харківської міської ради від 27.12.2006 № 215/06 (зі змінами відповідно до Рішення Харківської міської ради від 23.12.2011 №581/11);
Твв - тариф на послуги з вивезення великогабаритних відходів, затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради (складає 126,65 грн. за 1 м3 відповідно до рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 05.11.2014 № 646);
Nвв - норма надання послуг з вивезення великогабаритних відходів для мешканців будинків місцевих рад, будинків ЖБК та ОСББ, а також підвідомчих будинків, затверджена рішенням Харківської міської ради (складає 0,15 куб.м відповідно до рішення Харківської міської ради від 27.12.2006 № 215/06 (зі змінами відповідно до Рішення Харківської міської ради від 23.12.2011 №581/11).
Таким чином, щомісячна вартість послуг з вивезення побутових відходів (Вміс) на 1 мешканця (споживача) розраховуюється наступним чином: (55,56 грн. за 1 м3 х 2,15 куб.м х 126,65 грн. за 1м3 х 0,15 куб.м)/12 міс.
Отже, позивачем необгрунтовано встановлення норми надання послуги на одного мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 11,54 грн. та визначення цієї норми у гривнях як одиниці виміру.
Всупереч договору та діючому законодавству позивач необґрунтовано нараховує плату по особовим рахункам, за якими відсутні зареєстровані споживачі, у розмірі 23,08 грн.
Щодо наданого позивачем в обґрунтування позовних вимог висновку науково-правової експертизи Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка ОСОБА_5 Національної академії правових наук України, суд зазначає про наступне.
Згідно вимог ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд позбавлений права самостійно збирати докази, а відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім’я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.
Суд зазначає, що статті 73 та 98 ГПК України необхідно тлумачити у системному зв’язку із всіма їх частинами та пунктами. Так, відповідно до абзацу другого частини другої статті 98 ГПК України предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Більше того, згідно з частиною першою статті 109 ГПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов’язковим для суду. Питання, які позивач поставив на вирішення вказаної експертизи є виключно правовими.
Згідно ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Отже, враховуючи те, що поданий позивачем експертний висновок не в повній мірі відповідають визначеним законодавчим вимогам, суд не може розцінювати їх як беззаперечні докази, які підтверджують вимоги позивача.
Приймаючи до уваги, вищевикладене, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову та відповідно відмовляє в задоволенні позову повністю.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд зазначає про наступне.
П. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Коли ж приймається нове судове рішення апеляційної інстанції після скасування судового рішення місцевого господарського суду, або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної або касаційної інстанцій, який прийняв нове рішення.
В даному випадку за результатами оскарження нове рішення не приймалось, а справу було направлено на новий розгляд. Таким чином, питання розподілу судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, має вирішити суд першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, за подання апеляційної скарги відповідачем у справі було сплачено судовий збір в сумі 2643 грн. згідно платіжного доручення №178 від 15.05.2018р. та за подання касаційної скарги відповідачем у справі було сплачено судовий збір в сумі 3524 грн. згідно платіжного доручення №276 від 27.07.2018р.
Таким чином, судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг було сплачено відповідачем в належному розмірі. Витрати зі сплати цього судового збору слід покласти на позивача, оскільки за результатами розгляду касаційної скарги відповідача було вирішено справу передати на новий розгляд, а за результатами нового розгляду справи судом першої інстанції прийнято нове рішення та у позові відмовлено, отже витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2643 грн. та за подання касаційної скарги в сумі 3524 грн. слід покласти на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позову повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" (61140, м. Харків, пров. Золотий, буд. 4, ідентифікаційний код 33290649) на користь Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, м-н. Свободи, 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, ідентифікаційний код 22630473) судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2643 грн. та за подання касаційної скарги в сумі 3524 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Позивач: Комунальне підприємство "Комплекс з вивозу побутових відходів" (61140, м. Харків, пров. Золотий, буд. 4, ідентифікаційний код 33290649).
Відповідач: Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, м-н. Свободи, 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, ідентифікаційний код 22630473).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено 26.02.2019 р.
Суддя
ОСОБА_7
