Ухвала
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 760/4569/18
провадження № 61-45100св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Курило В. П.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_2,
заінтересовані особи:- старший державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кириленко Даря Михайлівна, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Вербової І. М., Головачова Я. В., Шахової О. В.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кириленко Д. М. (далі - Печерський РВДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві), заінтересована особа - ОСОБА_4
Скарга мотивована тим, що у Печерському РВДВС м. Києва Головного ТУЮ у
м. Києві знаходиться виконавче провадження про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 на утримання їх спільних дітей аліментів у розмірі
40 % від його заробітку. Розраховуючи розмір заборгованості за аліментами державним виконавцем було допущено помилки в частині того, що проценти отримані ним від банківського вкладу повинні враховуватися до видів доходів, з яких утримуються аліменти.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просив суд скасувати складену виконавцем довідку-розрахунок заборгованості за аліментами від 28 грудня
2017 року, відповідно до якої визначена його заборгованість за аліментами у розмірі 40 % від доходів у вигляді процентів, отриманих ним у 2016 році за банківські вклади.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року відмовлено у задоволенні скарги.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для задоволення скарги заявника, оскільки державний виконавець діяв у відповідності до вимог закону.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою скаргу задоволено частково.
Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Печерського РВДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві Кириленко Д. М., які полягали у нарахуванні аліментів за виконавчим листом № 2-645-1/09, виданим Солом'янським районним судом м. Києва 04 березня 2009 року, з процентів за депозитними вкладами боржника ОСОБА_2
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, та приймаючи нову постанову про часткове задоволення скарги, апеляційний суд, виходив з того, що дії державного виконавця ВДВС Ізмаїльського МРУЮ Одеської області щодо нарахуванні аліментів з процентів за депозитними вкладами боржника є неправомірними, оскільки такі грошові кошти по своїй суті не є доходом, який включений до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року
№ 146.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2018 рокуОСОБА_4подаладо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У січні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Верховного Суду. Такий висновок Верховного Суду ґрунтується на наступному.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2009 року в справі № 2-645-1/09 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_4 у розмірі 40 % від усіх видів заробітку на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а починаючи з 23 вересня 2017 року на утримання ОСОБА_8 у розмірі 20 % від усіх видів заробітку.
На підставі виконавчого листа, виданого на виконання указаного рішення, Печерським РВДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві здійснюється виконавче провадження № 52000967.
28 грудня 2017 року старшим державним виконавцем Печерського РВДВС
м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві Кириленко Д. М. було складено довідку-розрахунок заборгованості за аліментами, до якої включені аліментні зобов'язання у розмірі 6 120,80 грн, нараховані на суму процентів, отриманих ОСОБА_2 за договорами депозитних вкладів у публічному акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» та публічному акціонерному товаристві «Банк Кредит Дніпро».
Відповідно до статті 180 ЦК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною першою статті 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб (далі - Перелік).
Відповідно до пункту 1 цього Переліку утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з: 1) основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо; 2) усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати; 3) грошових і натуральних премій; 4) оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні; 5) заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку;
6) заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов'язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати;
7) винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій;
8) винагороди, що виплачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду літературного гонорару, а також нештатним літературним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню; 9) одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років; 10) допомоги по державному соціальному страхуванню, а також з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах; 11) доплат до допомоги по державному соціальному страхуванню, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій; 12) сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв'язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров'я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих; 13) допомоги по безробіттю; 14) одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються інвалідам першої групи на догляд за ними; 14-1) державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства, призначеної відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»; 15) стипендій, виплачуваних студентам в період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; 16) доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об'єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства;17) усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях; 18) плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю); 19) інших видів заробітку.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що СК України не розрізняє поняття «заробітку» та «доходу». Крім того, у чинному законодавстві України взагалі відсутнє поняття «заробітку», законодавець не обмежує поняття заробітку працівника, з якого сплачуються аліменти лише його заробітною платою та доходами, пов'язаними з його трудовою діяльністю за місцем роботи, а тому відсутні підстави для задоволення даної скарги.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, вважаючи, що проценти отримані заявником від банківського вкладу повинні враховуватися до видів доходів, з яких утримуються аліменти, оскільки пунктом 19 Переліку визначено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з інших видів заробітку.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та приймаючи нову постанову, апеляційний суд, дійшов висновку про те, що грошові кошти, отримані від процентів за депозитами (банківським вкладом) не є таким доходом, що включений до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, а тому визнав неправомірними дії старшого держаного виконавця щодо нарахування ним аліментів з процентів за депозитними вкладами боржника.
За правилами частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
У постанові від 07 травня 2018 року в справі № 640/537/14-ц (провадження № 61-15685св18), ухваленої Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зроблено висновок про те, що законодавець, визначаючи, з яких видів заробітку стягуються аліменти, ототожнює поняття заробіток та дохід. А тому державний виконавець, визначаючи з яких видів заробітку (доходу) повинні утримуватись аліменти повинен керуватись виключно визначеним Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146, який не містить протиріч із нормами Сімейного Кодексу України та який є вичерпним. Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що отримання доходу від відчуження корпоративних прав не є таким доходом у розумінні заробітку, який враховується під час розрахунку розміру аліментів.
Зазначене свідчить про існування різного підходу до розуміння та тлумачення статті 81 СК України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що вирішення цих правових питань з урахуванням наведеної правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах викликає необхідність формування єдиної правозастосовної практики, що підлягає вирішенню Об'єднаною Палатою Касаційного цивільного суду.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України та з урахуванням наведеного наявні підстави для передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В:
Передати на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу 760/4569/18-ц, провадження № 61-45100св18, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
В.І. Журавель
В.М. Коротун
В.П. Курило
