ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/257/18-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень.
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _1 (далі - позивач) звернувся до суду із вказаним позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Чернівецькій області), в якому просить визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення від 28.02.2018 р. №0005461304, №0005401304, №0005391304, №0005451304; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.02.2018 р. №0005481304; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.02.2018 р. № Ф-0005411304.
В обґрунтування позовних вимог позивач, з урахуванням відповіді на відзив та доповнень до відповіді на відзив, зазначав, що при проведенні планової та позапланової перевірок працівникам фіскальної служби надані всі необхідні пояснення, відомості та інші документи, що підтверджують право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, які сплачені при придбанні ТМЦ (будматеріалів) та спростовують твердження податкового органу про відсутність зв'язку із господарською діяльністю.
Вказував, що ним на підставі пред'явлених документів підтверджено суму валових витрат, які відображено у податковій декларації про майновий стан і доходи.
Стосовно порушення п.п.1.2, 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України внаслідок чого донараховано 12179,01 грн військового збору та 6089,51 грн штрафних санкцій, позивач зазначав, що до цього призвели висновки податкового органу про зменшення суми валових витрат та, відповідно, збільшення розміру оподаткованого (чистого) доходу.
Позивач також вказував, що відповідачем, як в акті перевірки, так і в рішенні №0005481304 зазначено про порушення ним п.п. 3 п. 1 ст. 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”. Однак із таким твердження позивач не погоджується, оскільки даний пункт регламентує базу нарахування єдиного соціального внеску для приватних підприємців, які являються платниками єдиного податку. Зазначав, що у 2016 рік він перебував на загальній системі оподаткування, тому він не міг порушити п.п.3 п. 1 ст. 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Позивач посилався на те, що відповідач при проведенні позапланової перевірки у складі документально підтверджених витрат врахував лише суму, яка надійшла фізичній особі- підприємцю ОСОБА_2 безготівковим розрахунком 2050790,00 грн, а сума готівкових розрахунків - 785560,00 грн з цим же контрагентом за перевірений період відповідачем у складі документально підтверджених витрат безпідставно не враховано.
Вважає оскаржувані рішення протиправними та просить їх скасувати.
Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами позивача, у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та доповнень до заперечення вказував, що для перевірки позивачем не надані, а перевіркою не встановлено документів, якими підтверджено віднесення витрат на придбання будівельних матеріалів до господарської діяльності з надання транспортних послуг з перевезення вантажів.
Зазначав, що під час проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивачем додатково надано документи для підтвердження здійснених витрат, документи на сплату, які не були включені до складу витрат згідно поданої декларації про майновий стан і доходи за 2016 р. Однак, при проведенні перевірки не встановлено залишків будівельних матеріалів та позивачем не надано жодних доказів щодо наявності станом на кінець перевіряємого періоду залишків придбаних будівельних матеріалів, які в запереченні вказані як такі, що придбавалися протягом 2016 р. в якості товару, тобто з метою подальшої реалізації.
Відповідач також посилався на те, що у позивача відсутні первинні документи, які б підтверджували ремонтні роботи та використання будівельних матеріалів, а саме: договора з будівельними організаціями на проведення будівельних робіт, на ремонт автотранспортних засобів, проведені розрахунки з ними, акти виконаних робіт за формою КБ-2, кошторис використаних будівельних матеріалів, запчастин.
Відповідач вважає, що оскаржені позивачем рішення ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, а тому підстави для скасування вказаних рішень відсутні.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.05.2018 р. призначено в адміністративній справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту ОСОБА_3. Попереджено експерта про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 та ст. 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від покладених на нього обов’язків.
На вирішення перед експертом винесено наступні питання:
- чи підтверджується документально висновки актів перевірок ГУ ДФС у Чернівецькій області від 16.01.2018 р. №004/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 "Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р." та від 19.02.2018 р. № 16/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р." щодо:
- заниження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 62325,00 грн, в тому числі за вересень 2016 р. - 30177,00 грн, листопад 2016 р. - 20433,00 грн, за грудень 2016 р. - 11715,00 грн, та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду ряд. 21 на загальну суму 24052,00 грн?
- заниження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб за 2016 р. в сумі 146148,13 грн?
- не нарахування та не утримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 військового збору з оподаткованого (чистого доходу) в сумі 12179,01 грн?
- заниження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 максимальної величини бази нарахування встановленої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на 2016 рік на який нараховується та сплачується єдиний соціальний внесок, у загальній сумі 94941,00 грн?
Провадження в адміністративній справі зупинено до одержання висновку експертизи.
28.09.2018 р. судовим експертом ОСОБА_3 подано до суду висновок №27 судово-економічної експертизи по матеріалах адміністративної справи №824/257/18-а разом з матеріалами адміністративної справи та додатково поданими документами (Т. 4 а.с. 177-193).
У висновку №27 від 28.09.2018 р. судової економічної експертизи по адміністративній справі №824/257/18-а експертом зроблено наступні висновки:
1) дослідженням поданих документів встановлено, що документально не підтверджуються висновки актів перевірок Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 16.01.2018 р. №004/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 “Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.” та від 19.02.2018 р. №16/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.” щодо:
- заниження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 62325,00 грн, в тому числі за вересень 2016 р. - 30177,00 грн, листопад 2016 р. - 20433,00 грн, за грудень 2016 р. - 11715,00 грн та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду ряд. 21 на загальну сум 24052,00 грн;
- заниження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб за 2016 р. в сумі 146148,13 грн;
- не нарахування та не утримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 військового збору з оподаткованого (чистого доходу) в сумі 12179,01 грн;
- заниження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 максимальної величини бази нарахування встановленої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на 2016 рік на який нараховується та сплачується єдиний соціальний внесок, у загальній сумі 94941,00 грн;
2) документально підтверджується заниження ФОП ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб за 2016 р. в сумі 11966,68 грн, військового збору за 2016 р. в сумі 997,22 грн та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2016 р. в сумі 14625,89 грн.
У зв'язку з надходженням висновку експертизи, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.10.2018 р. провадження в справі поновлено та призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відповідачем подано до суду заперечення на висновок експерта, в якому зазначав, що вважає даний висновок таким, що повторює доводи позивача без будь-якого належного дослідження та не спростовує правову позицію відповідача.
Під час розгляду справи по суті представники позивача підтримали позов у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Після з'ясування обставин справи та дослідження доказів, сторонами подано до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи приписи ст. 194 КАС України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрований, як фізична особа-підприємець 01.03.1996 р., а 29.05.2008 р. зареєстрований платником податку на додану вартість.
Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види діяльності: код КВЕД 45.11 - торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; код КВЕД 45.20 - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; код КВЕД 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД 96.09 - надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у.; код КВЕД 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; код КВЕД 47.52 - роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; код КВЕД 49.41 - вантажний автомобільний транспорт (основний); код КВЕД 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту код; КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 77.12 - надання в оренду вантажних автомобілів (Т. 3 а.с. 99-102).
На підставі наказу ГУ ДФС у Чернівецькій області №1153 від 04.12.2017 р. “Про проведення документальної планової перевірки”, направлень №2301 від 15.12.2017 р. та №2302 від 15.12.2017 р., працівниками ГУ ДФС у Чернівецькій області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.
За результатами перевірки складено акт перевірки №004/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 від 16.01.2018 р. (Т. 3 а.с. 112 - 153).
Документальною плановою виїзною перевіркою встановлено наступні порушення:
- п. 181.1 ст. 181, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України самозайнятою особою ОСОБА_1 занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 172073,00 грн, в тому числі за січень 2016 р. - 17546,00 грн, за лютий 2016 р. - 1011,00 грн, за березень 2016 р. - 2856,00 грн, за квітень 2016 р. - 2206,00 грн, за травень 2016 р. - 21601,00 грн, за червень 2016 р. - 15951,00 грн, за липень 2016 р. - 5552,00 грн, за серпень 2016 р. - 997,00 грн. за вересень 2016 р. - 26915,00 грн, за жовтень 2016 р. - 22437,00 грн, за листопад 2016 р. - 38762,00 грн, за грудень 2016 р. - 16239,00 грн та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду ряд. 21 на загальну суму 24052,00 грн;
- п.п. 177.4.1, п.п. 177.4.4, п. 177.4, п. 177.10 ст. 177, п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України платником занижений податок з доходів фізичних осіб за 2016 рік в сумі 278728,95 грн (1548494,16 * 18 % = 278728,95 грн);
- п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України визначених підпунктами 1.2, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платником не нараховано та не утримано військовий збір з оподатковуваного (чистого доходу) в сумі 23227,41 грн (чистий дохід 1548494,16 грн * 1,5% = 23227,41 грн);
- п. 168.1.1, п. 168.1 ст. 168, п.п 176.2 а) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з найманих осіб в сумі 708,05 грн та пеню в сумі 175,73 грн;
- п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України в частині подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги) за 1, 2, 3, 4 квартали 2016 р. (4 випадків);
- п.п. 3 п. 1 ст. 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” в частині заниження максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску, встановленої Законом на 2016 рік в загальній сумі 367899,00 грн;
- п. 286.4, п.286.5 ст. 286 Податкового кодексу України самозайнятою особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. не подано декларацію за 2016 р.
- п. 288.1 ст. 288, п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України в частині заниження орендної плати за землю за 2016 р. в сумі 16968,09 грн;
- п. 177.10 Податкового кодексу України в частині не ведення книги обліку доходів та витрат в 2016 р. для здійснення господарської діяльності.
Не погоджуючись із висновками викладеними в акті перевірки, 23.01.2018 р. позивач подав заперечення (Т. 1 а.с. 46).
08.02.2018 р. позивач направив на адресу відповідача документально підтверджені витрати, що невраховані податковим органом при плановій перевірці та стали підставою для подання заперечення на акт (Т. 1 а.с. 45).
На підставі наказу ГУ ДФС у Чернівецькій області №78 від 05.02.2018 р. “Про проведення документальної позапланової перевірки”, направлень №152 від 06.02.2018 р., №153 від 06.02.2018 р., та відповідно до наданого заперечення на акт планової документальної виїзної перевірки, працівниками ГУ ДФС у Чернівецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.
За результатами перевірки складено акт перевірки №16/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 від 19.02.2018 р. (Т. 3 а.с. 187-241).
Документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено наступні порушення:
- п. 181.1 ст. 181, п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України самозайнятою особою ОСОБА_1 занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 62325,00 грн, в тому числі за вересень 2016 р. - 30177,00 грн, за листопад 2016 р. - 20433,00 грн, за грудень 2016 р. - 11715,00 грн та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду ряд. 21 на загальну суму 24052,00 грн;
- п.п. 177.4.4, п. 177.4, п. 177.10 ст. 177, п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України платником занижений податок з доходів фізичних осіб за 2016 рік в сумі 146148,13 грн (811934,05 * 18 % = 146148,13 грн);
- п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України визначених підпунктами 1.2, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платником не нараховано та не утримано військовий збір з оподатковуваного (чистого доходу) в сумі 12179,01 грн (чистий дохід 811934,05 грн * 1,5% = 12179,01 грн);
- п. 168.1.1, п. 168.1 ст. 168, п.п. 176.2 а) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з найманих осіб в сумі 708,05 грн та пеню в сумі 175,73 грн;
- п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України в частині подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги) за 1, 2, 3, 4 квартали 2016 р. (4 випадків);
- п.п. 3 п. 1 ст. 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” в частині заниження максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску, встановленої Законом на 2016 рік на який нараховується та сплачується єдиний соціальний внесок в загальній сумі 94941,00 грн.
- п. 286.4, п.286.5 ст. 286 Податкового кодексу України самозайнятою особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. не подано декларацію за 2016 р.;
- п. 288.1 ст. 288, п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України в частині заниження орендної плати за землю за 2016 р. в сумі 16968,09 грн;
- п. 177.10 Податкового кодексу України в частині не ведення книги обліку доходів та витрат в 2016 р. для здійснення господарської діяльності.
На підставі висновків викладених в актах перевірок від 16.01.2018 р. №004/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 та від 19.02.2018 р. №16/24-13-13-04-18/НОМЕР_1, ГУ ДФС у Чернівецькій області прийнято наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення №0005461304 від 28.02.2018 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 77906,25 грн, в тому числі за податковими зобов’язаннями 62325,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 15581,25 грн (Т. 3 а.с. 179);
- податкове повідомлення-рішення №0005401304 від 28.02.2018 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 18268,52 грн, в тому числі за податковими зобов’язаннями 12179,01 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 6089,51 грн (Т. 3 а.с. 182);
- податкове повідомлення-рішення №0005391304 від 28.02.2018 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 219222,20 грн, в тому числі за податковими зобов’язаннями 146148,13 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 73074,07 грн (Т. 3 а.с. 177);
- податкове повідомлення-рішення №0005451304 від 28.02.2018 р., яким позивачу зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 24052,00 грн (Т. 3 а.с. 181);
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0005481304 від 28.02.2018 р., яким позивачу донараховано 94941,00 грн єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції у сумі 18988,20 грн (Т.3 а.с. 184);
Крім того, 28.02.2018 р. Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0005411304 зі сплати єдиного внеску на суму 94941,00 грн, яку направлено на адресу позивача (Т. 1 а.с. 14, Т. 3 а.с. 186).
Листом №К415/ФОП/24-13-13-04 від 01.03.2018 р. ГУ ДФС у Чернівецькій області направило на адресу позивача вказані вище рішення, а також розрахунки податкових зобов'язань та штрафних санкцій (Т. 3 а.с. 175, 176, 178, 180, 183, 185).
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стосовно висновку про порушення позивачем п. 181.1 ст. 181, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 62325,00 грн та завищено суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 24052,00 грн, суд зазначає наступне.
Зазначене порушення, на думку відповідача, виникло внаслідок того, що позивачем до податкового кредиту віднесено суми ПДВ, сплачені при придбанні товарно-матеріальних цінностей, які не використовувалося у господарській діяльності.
Так, в акті перевірки №16/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 від 19.02.2018 р. зазначено, що за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. самозайнята особа ОСОБА_1 задекларував податкових зобов`язань на додану вартість за 2016 р. в сумі 1264241,00 грн.
Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. встановлено заниження задекларованих показників всього в сумі 86377,00 грн, в тому числі за березень 2016 р. - 512,00 грн, за травень 2016 р. - 16451,00 грн, за червень 2016 р. - 8138,00 грн, за вересень 2016 р. - 25965,00 грн, жовтень 2016 р. - 13750,00 грн, листопад 2016 р. - 20041,00 грн, за грудень 2016 р. - 1520,00 грн.
Дане заниження, на думку відповідача, виникло внаслідок того, що самозайнятою особою ОСОБА_1 для здійснення своєї господарської діяльності до податкового кредиту згідно поданих декларацій з ПДВ було віднесено придбання будівельних матеріалів для ремонту приміщення, яке не використовуються у господарській діяльності, а саме для ремонту нежитлової будівлі - СТО автомобілів з магазином по продажу запчастин та цеху по переробці деревини з магазином по продажу будівельних матеріалів загальною площею 557 кв.м. за адресою Чернівецька область, Новоселицький район с. Рідківці, вул. Магалянська 20. Дата державної реєстрації 13.11.2017 р., яка за перевіряємий період не використовувались у господарській діяльності.
В акті перевірки зазначено, що самозайнятою особою ОСОБА_1 22.12.2017 р. надано перевіряючим лист розшифровку отриманих доходів та понесених витрат у 2016 р. При проведені перевірки не встановлено залишків матеріалів (п. 1.22 акта перевірки) та самозайнятою собою ОСОБА_1 не надано жодних доказів щодо наявності станом на кінець перевіряємого періоду залишків придбаних матеріалів, які в запереченні вказані як такі, що придбавалися протягом 2016 року в якості товару, тобто з метою подальшої реалізації.
Відповідно до бази даних реєстру підприємців, у 2016 р. позивач здійснював наступні види діяльності: код КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; КВЕД 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД 49.41 - вантажний автомобільний транспорт (основний); код КВЕД 96.09 надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у.; код КВЕД 77.12 - надання в оренду вантажних автомобілів; код КВЕД 45.11 - торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; код КВЕД 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
Видів діяльності у самозайнятої особи ОСОБА_1, які надають право торгівлі будівельними матеріалами відсутні.
Проведеною перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту самозайнятою особою ОСОБА_1 віднесено суму ПДВ в розмірі 86377,00 грн за придбання будівельних матеріалів для ремонту приміщення, яке не використовуються у 2016 р. у господарській діяльності на загальну суму ПДВ 86377,00 грн, які були використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.
В акті перевірки зафіксовано, що в ході проведення перевірки встановлено придбання у 2016 р. позивачем будівельних матеріалів на загальну суму 518261,00 грн, в т.ч. ПДВ 86377,00 грн, які в подальшому зі слів самозайнятої особи ОСОБА_1, використовувалися на реконструкцію нерухомого майна автосервісу в с. Рідківці, Новоселицького району. Для підтвердження списання придбаних будівельних матеріалів на реконструкцію маркету автосервісу самозайнята особа ОСОБА_1 жодних первинних документів не надано. Тобто, відсутні первинні документи, які б підтверджували ремонтні роботи та використання будівельних матеріалів, а саме: договори з будівельними організаціями на проведення будівельних робіт, на ремонт автотранспортних засобів, проведені розрахунки з ними, акти виконаних робіт за формою КБ-2, кошторис використаних будівельних матеріалів, запчастини тощо.
З огляду на наведене, перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. самозайнятою особою ОСОБА_1 не включено до складу податкових зобов'язань та не відображено в податкових деклараціях з податку на додану вартість суму нарахованого ПДВ при списанні товарно-матеріальних цінностей, у зв'язку з їх невиробничим використанням.
Враховуючи вищезазначене, в акті перевірки відповідач зробив висновок, що на порушення п. 181.1 п. 183.1, ст. 181, п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст. 198. п. 189.1 ст.189 Податкового кодексу України самозайнятою особою ОСОБА_1 занижено рядок 1 Декларацій "операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів" за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. на суму 86377,00 грн, в тому числі за березень 2016 р. - 512,00 грн, за травень 2016 р. - 16451,00 грн, за червень 2016 р. - 8138,00 грн, за вересень 2016 р. - 25965,00 грн, жовтень 2016 р. - 13750,00 грн, листопад 2016 р. - 20041,00 грн, за грудень 2016 р. - 1520,00 грн.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. самозайнята особа ОСОБА_1 задекларовано від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду (ряд. 21 Декларації) у сумі 24052,00 грн (згідно декларації за грудень 2016 р.).
За результатами проведеної перевірки повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, які підлягають бюджетному відшкодуванню, відповідачем зроблено висновок, що на порушення п. 181.1 ст. 181, п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України самозайнятою особою ОСОБА_1 занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 62325,00 грн, в тому числі за вересень 2016 р. - 30177,00 грн, за листопад 2016 р. - 20433,00 грн, за грудень 2016 р. - 11715,00 грн, у зв'язку з чим перевіркою зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду ряд. 21 на загальну суму 24052,00 грн.
Надаючи правову оцінку наведеним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку встановлені ст. 181 ПК України. Так, згідно п. 181.1 цієї статті Кодексу, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Пунктом 185.1 ст. 185 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку в т.ч. з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п.187.1 ст. 187 ПК України).
Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг врегульовано п. 188.1 ст. 188 ПК України, згідно якої база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У випадках, передбачених ст. 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень ст. 189 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій в т.ч. з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України)
Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в т.ч.: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно п. 6 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. за № 159/28289, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерством фінансів України №92 від 27.04.2000 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за №288/4509, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Частиною 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. №996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Пунктом 199.1 ст. 199 ПК України передбачено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (п. 189.1 ст. 189 ПК України).
Аналізуючи наведені норми матеріального права, суд приходить до висновку, що платник податку на додану вартість при списанні товарно-матеріальних цінностей, які використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, повинен у податковому періоді, в якому відбувається їх списання, здійснити нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за основною ставкою та відобразити таку операцію в рядку 1 податкової декларації з ПДВ.
З матеріалів справи видно, що не погоджуючись із висновками викладеними в акті перевірки №1/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 від 16.01.2018 р., позивач подав заперечення.
У запереченні позивач вказував, що відповідач помилково зробив висновок про те, що витрати, які пов'язані із придбанням будматеріалів і запасних частин, не належать до господарської діяльності, оскільки вони придбавалися протягом 2016 р. в якості товару з метою подальшої реалізації. Позивач зазначав, що йому не зрозуміло і в акті перевірки не зазначено на підставі яких документальних та інших джерел податковим органом стверджується, що “придбання будівельних матеріалів здійснювалося з метою побудови нежитлової будівлі - СТО автомобілів з магазином по продажу запчастин та цеху по переробці деревини...”. Враховуючи наведене, позивач вказував, що визначення податкового кредиту та зобов'язання із податку на додану вартість стосовно товару - “будівельні матеріали” необхідно проводити в загальному порядку без застосування ст. 184 і 199 ПК України (Т. 1 а.с. 46).
У поданих до суду заявах по суті справи, позивач стверджував, що будівельні матеріали придбано з метою подальшої реалізації, а не для використання в будівництві, реконструкції, ремонті та інших видах діяльності, які були наявні в залишку станом на 31.12.2016 р.
На підтвердження наведеної обставини, позивач надав довідку від 01.01.2017 р. та перелік товарно-матеріальних цінностей (Т. 3 а.с. 245, 246 - 248).
Дослідженням довідки від 01.01.2017 р. встановлено, що станом на 31.12.2016 р. у позивача в залишку перебували будівельні матеріали, які були закуплені у: ТзОВ “Гріко” на суму 37535,5 грн (без ПДВ); ПП “Євро-модуль” - 198872,78 грн (без ПДВ); ПП “Д-Мітал” - 93600,00 грн (без ПДВ); ТОВ “Будмакс”- 56693,35 грн (без ПДВ); ТОВ “БіЕл” - 27882,78 грн (без ПДВ); ТОВ “Біг Бівер” - 8588,33 грн (без ПДВ); ТОВ ВТФ “Грістар і Ко” - 6150,83 грн (без ПДВ); ТОВ Компанія “Сучасний стиль” - 2560,00 грн (без ПДВ).
Всього, загальна вартість будівельних матеріалів, що перебували у позивача станом на 31.12.2016 р. склала 431883,57 грн без ПДВ (518261,00 грн з ПДВ).
Наведена обставина, відповідачем під час проведення позапланової виїзної перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення №0005461304 від 28.02.2018 р., не врахована, натомість в акті перевірки від 19.02.2018 р. зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено придбання будівельних матеріалів, які в подальшому зі слів позивача, використовувалися на реконструкцію нерухомого майна автосервісу в с. Рідківці, Новоселицького району. Для підтвердження списання придбаних будівельних матеріалів на реконструкцію маркету автосервісу позивач жодних первинних документів не надав. Тобто, відсутні первинні документи, які б підтверджували ремонтні роботи та використання будівельних матеріалів, а саме: договори з будівельними організаціями на проведення будівельних робіт, на ремонт автотранспортних засобів, проведені розрахунки з ними, акти виконаних робіт за формою КБ-2, кошторис використаних будівельних матеріалів, запчастини тощо.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивачем 22.12.2017 р. надано перевіряючим лист розшифровку отриманих доходів та понесених витрат у 2016 р. При проведені перевірки не встановлено залишків матеріалів (п. 1.22 акта перевірки) та позивачем не надано жодних доказів щодо наявності станом на кінець перевіряємого періоду залишків придбаних матеріалів, які в запереченні вказані як такі що придбавалися протягом 2016 р. в якості товару, тобто з метою подальшої реалізації.
Дослідженням акту перевірки від 19.02.2018 р. встановлено, що в пункті 1.22 вказаного акту містяться відомості про аналіз залишків товарно-матеріальних цінностей станом на початок та кінець періоду. Зокрема, за даними обліку під час проведення перевірки у позивача залишків ТМЦ станом на 01.01.2016 р. та станом на 31.12.2016 р. перевіркою не встановлено. Залишки ТМЦ відсутні у зв'язку з тим, що придбання ПММ проводилось вантажними автомобілями на АЗС покупця. В ході проведення позапланової перевірки позивачем надано залишки будівельних матеріалів в сумі 431883,57 грн станом на 31.12.2016 р., які закуплені у ТзОВ “Гріко” - 37535,5 грн (без ПДВ); ПП “Євро-модуль” - 198872,78 грн (без ПДВ); ПП “Д-Мітал” - 93600,00 грн (без ПДВ); ТОВ “Будмакс”- 56693,35 грн (без ПДВ); ТОВ “БіЕл” - 27882,78 грн (без ПДВ); ТОВ “Біг Бівер” - 8588,33 грн (без ПДВ); ТОВ ВТФ “Грістар і Ко” - 6150,83 грн (без ПДВ); ТОВ Компанія “Сучасний стиль” - 2560,00 грн (без ПДВ).
Підпунктами 20.1.6. та 20.1.9. пункту 20.1. ст. 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право: запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Відмова платника податків від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки) є підставною для застосування адміністративного арешту майна платника податків (п.п. 94.2.8. п. 94.2. ст. 94 ПК України).
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В ході судового розгляду справи відповідач не довів належними та допустимими доказами використання позивачем будматеріалів на реконструкцію нерухомого майна автосервісу в с. Рідківці Новоселицького району, в той як позивач заперечував щодо наведеної обставини.
Під час розгляду справи по суті відповідач не надав належні та допустимі доказами на підставі яких ним зроблено висновок про відсутність залишків товарно-матеріальних цінностей станом на початок та кінець періоду.
Водночас, відповідачем не обґрунтовано невжиття заходів щодо проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки у позивача під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
Суд звертає увагу, що під час проведення планової та позапланової документальної виїзної перевірки позивач надав відповідачу всі необхідні пояснення, відомості та документи, які підтверджують право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість при придбанні будівельних матеріалів та спростовують твердження контролюючого органу про відсутність зв'язку із господарською діяльністю.
Беручи до уваги наведені норми матеріального права та встановлені по справі обставини, суд вважає, що висновок про порушення позивачем п. 181.1 ст. 181, п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 62325,00 грн та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 24052,00 грн., є необґрунтованим, оскільки зроблений без урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Стосовно висновку про порушення позивачем п.п. 177.4.4, п. 177.4, п. 177.10 ст. 177, п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено оподатковуваний (чистий) дохід на суму 811934,05 грн, суд зазначає наступне.
Зазначене порушення, на думку відповідача, виникло внаслідок безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат документально підтверджених витрат.
Так, в акті перевірки №16/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 від 19.02.2018 р. зазначено, що в період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. до складу вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльності, зазначених у колонці 5 додатку Ф4 до декларації про майновий стан та доходи “вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції” включена вартість придбання будівельних матеріалів від придбання будівельних матеріалів (1118515,05 грн): ПП “Євро-модуль” - 198872,78 грн; ПП “Д-Мітал” - 93600,00 грн; ТОВ “Будмакс” Чернівецька філія - 56693,35 грн; ТОВ “ГріКо” - 37535,50 грн; ТОВ “БіЕЛ” - 27882,78 грн; ТОВ “Біг Бівер” - 8588,33 грн; ТОВ ВТФ “Грістар і Ко” - 6150,83 грн ; ТОВ Компанія “Сучасний стиль” - 2560,00 грн; ПП “ОСОБА_4В.” - 12015,84 грн; INWARM (ІНВАРМ) - 64115,64 грн; ФОП ОСОБА_5 - 610500,00 грн.
Станом на 01.01.2017 р. самозайнятою особою ОСОБА_1 розрахунки з постачальниками проведено в повному обсязі.
Дані про отримані доходи фізичними особами-підприємцями не були зазначені самозайнятою особою ОСОБА_1 у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичної особи, і сум утриманого з них податку (Ф-1ДФ) за 1 кв., 2 кв., 3 кв., 4 кв. 2016 р.
Самозайнятою особою ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. до складу вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, зазначених у колонці 7 додатку Ф4 до декларації про майновий стан та доходи “інші витрати”, включаючи вартість виконаних робіт, “надання послуг” включено вартість придбаних будівельних матеріалів, на суму 1118515,05 грн.
Придбання будівельних матеріалів здійснювалось з метою побудови нежитлової будівлі - СТО автомобілів з магазином по продажу запчастин та цеху по переробці деревини з магазином по продажу будівельних матеріалів загальною площею 557 кв. м за адресою Чернівецька область, Новоселицький район, село Рідківці, вулиця Малятинська, 20. Дата державної реєстрації даної будівлі 13.11.2017 р.
Разом з тим, у перевіряємому періоді самозайнятою особою ОСОБА_1 до складу доходів відносилися доходи отримані від надання виключно транспортних послуг.
В акті перевірки відображено, що перевіряємим суб`єктом господарювання для перевірки не надані, а перевіркою не встановлено документів, якими підтверджено віднесення витрат на придбання будівельних матеріалів, до господарської діяльності, тобто отримання доходів від здійснення діяльності з надання транспортних послуг з перевезення вантажів.
Враховуючи вищевикладене, на переконання відповідача, витрати самозайнятої особи ОСОБА_1 пов`язані із придбанням будматеріалів, не належать до господарської діяльності.
Під час проведення позапланової документальної виїзної перевірки самозайнятою особою ОСОБА_1 додатково надано документи для підтвердження здійснення витрат, документи на сплату, які не були включені до складу витрат згідно поданої декларації про майновий стан, які були включені до складу витрат згідно поданої декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік (лист платника від 08.02.2018 р.) в сумі 261080,00 грн.
При проведенні перевірки не встановлено залишків будівельних матеріалів (п. 1.22 акта перевірки), а самозайнятою особою ОСОБА_1 не надано жодних доказів щодо наявності станом на кінець перевіряємого періоду залишків придбаних будівельних матеріалів, які в запереченні вказані, як такі що придбавалися протягом 2016 року в якості товару, тобто з метою подальшої реалізації.
Таким чином, на думку відповідача, в порушення п.п. 177.4.4, п.177.4, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України самозайнятою особою ОСОБА_1 до складу понесених витрат, за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. безпідставно віднесено документально підтверджені витрати, на загальну суму 857435,05 грн.
Перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в деклараціях про доходи (45501,00 грн), з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеним в ході перевірки (811934,05 грн), виявлено розбіжність в сторону заниження платником чистого доходу за 2016 р. всього в сумі 857435,05 грн.
Враховуючи наведене, відповідач прийшов до висновку, що в порушення п.п. 177.4.4, п. 177.4, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України позивачем занижено суму оподатковуваного (чистого доходу) на 2016 рік на суму 146148,13 грн, у зв'язку з чим на підставі п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2016 рік в сумі 146148,13 грн (811934,05 х 18 %);
Надаючи правову оцінку наведеним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Пунктом 177.1. ст. 177 ПК України передбачено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно п.177.2. ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (п. 177.3. ст. 177 ПК України).
Відповідно до п. 177.4 ст. 174 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (п.п. 177.4.1);
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (п.п. 177.4.2.);
- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (п.п. 177.4.3.);
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.п. 177.4.4.).
Пунктом 44.1. ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Частиною 2 ст. 3 Закону №996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно п. 177.10. ст. 177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести ОСОБА_6 обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Частиною 1 ст. 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В акті перевірки №16/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 від 19.02.2018 р. зазначено, що під час проведення позапланової документальної перевірки позивачем додатково надано первинні документи для підтвердження здійснених витрат, документи на сплату, які не були включені до витрат згідно податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 р. (лист платника від 08.02.2018 р.) в сумі 261080,00 грн.
Однак, при проведенні перевірки не встановлено залишків будівельних матеріалів та позивачем не надано жодних документів щодо наявності станом на кінець перевіряємого періоду залишків придбаних матеріалів, які в заперечення вказані як такі, що придбавалися протягом 2016 р. в якості товару, тобто з метою подальшої реалізації.
Зокрема, в п. 1.22 акту перевірки від 19.02.2018 р. зафіксовано, що за даними обліку під час проведення перевірки у самозайнятої особи ОСОБА_1 залишків ТМЦ станом на 01.01.2016 р. та станом на 31.12.2016 р. перевіркою встановлено. Залишки ТМЦ відсутні у зв`язку з тим, що придбання ПММ проводилось вантажними автомобілями на АЗС продавця. В ході проведення позапланової перевірки самозайнятою особою ОСОБА_1 надано залишки будівельних матеріалів в сумі 431883,57 грн станом на 31.12.2016 р., які закуплені у: ТзОВ “Гріко” - 37535,50 грн (без ПДВ); ПП “Євро-модуль” - 198872,78 грн (без ПДВ); ПП “Д-Мітал” - 93600,00 грн (без ПДВ); ТОВ “Будмакс”- 56693,35 грн (без ПДВ); ТОВ “БіЕЛ” - 27882,78 грн (без ПДВ); ТОВ “Біг Бівер” - 8588,33 грн (без ПДВ); ТОВ ВТФ “Грістар і Ко” - 6150,83 грн (без ПДВ); ТОВ Компанія “Сучасний стиль” - 2560,00 грн (без ПДВ).
Стосовно висновку відповідача щодо не встановлення залишків будівельних матеріалів та відсутності їх зв'язку із господарською діяльністю позивача, судом вже викладено позицію в мотивувальній частині рішення, яка є незмінною.
У відзиві на позов відповідач зазначав, що твердження позивача про те, що під час перевірки контролюючим органом не враховано надання транспортно-експедиційних послуг ПП ОСОБА_2 в сумі 785560,00 грн не підтверджується, ні матеріалами адміністративної справи, ні матеріалами перевірки.
Так, за результатами проведеної позапланової перевірки самозайнятою особою ОСОБА_1 22.12.2017 р. надано перевіряючим лист розшифровку отриманих доходів та понесених витрат у 2016 р. де фігурує сума 2050790,00 грн. Контролюючим органом враховані документи по господарським операціям з ПП ОСОБА_2 на суму 2050790,00 грн, в яку входить сума 785560,00 грн.
Однак, як зазначав відповідач, окремі документи на суму, що перевищує суму 2050790,00 грн, а саме на суму 785560,00 грн, під час перевірки не надано та в матеріалах адміністративної справи відсутні.
Судом встановлено, що під час проведення позапланової перевірки позивачем надавалися документально підтверджені витрати, які не були враховані контролюючим органом при плановій перевірці, про що свідчить лист від 08.02.2018 р. адресований відповідачу. Зокрема, позивачем надано наступні документи: рахунки - фактури, акти надання послуг, товарно - транспортні накладні, квитанції до прибуткових ордерів стосовно взаємовідносин між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_2 (документи надано на 809 аркушах).
Крім того, позивачем надано дефектні акти, акти списання ТМЦ, придбаних у ТОВ “Західна шинна компанія” разом із копіями видаткових накладних та платіжними дорученнями (документи надано на 8 аркушах).
Дослідженням листа від 08.02.2018 р. встановлено, що документи, які підтверджують витрати, що не були враховані контролюючим органом при плановій перевірці, отримано 08.02.2018 р. головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів фізичних осіб ГУ ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_7, який проводив позапланову перевірку позивача (Т. 1 а.с. 45).
Наведена обставина не заперечувалася відповідачем, однак він зазначав, що контролюючим органом під час перевірки враховано тільки суму витрат безготівкового розрахунку 2050790,00 грн з приватним підприємцем ОСОБА_2 інформація про яку надана самим позивачем. Водночас, із сумою готівкових коштів у розмірі 785560,00 грн, згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів виданих приватним підприємцем ОСОБА_2, відповідач не погоджується та не врахував до суми витрат понесених позивачем, оскільки вони не є належними доказами.
Зокрема, відповідач зазначав, що приватні підприємці не ведуть касові книги, а тому під час здійснення готівкових рахунків вони не використовують такі форми розрахункових документів, як бланки прибуткових та видаткових касових ордерів. Натомість, належним розрахунковим документом, на думку відповідача, є розрахункова квитанція.
Згідно акту перевірки №16/24-13-13-04-18/НОМЕР_1 від 19.02.2018 р., перевіркою встановлено взаємовідносини між позивачем та фізичними особами - підприємцями, яким було перераховано кошти за надані послуги по перевезенню вантажів, зокрема фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 на суму 2050790,00 грн.
Згідно Висновку №27 судово-економічної експертизи від 28.09.2018 р., експертом встановлено, що фактична сума витрат підприємця ОСОБА_1 за 2016 р. становить 9423675,43 грн, яка в т.ч. складається із витрат на придбання транспортно-експедиційних послуг у фізичної особи - підприємцю ОСОБА_2 на суму 2951310,00 грн (згідно даних банківської виписки та квитанцій до прибуткових касових ордерів) та придбання запчастин у ТОВ “Західна шинна компанія” на суму 50708,34 грн (Т. 4 а.с. 177 - 193).
Наведена вище обставина також підтверджується дослідженими судом випискою по рахунку за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. відкритому позивачем у АТ “Райффайзенбанк Аваль” та квитанціями до прибуткових касових ордерів (Т. 1 а.с. 52, 58, 64, 70, 76, 82, 88, 94, 100, 106, 112, 118, 124, 130, 136, 142, 147, 153, 159, 165, 171, 177, 183, 188, 193, 198, 203, 209, 214, 219, 224, 229, 235, 240, 246, Т. 2 а.с. 1, 6, 12, 18, 24, 30, 36, 42, 48, 54, 60, 66, 72, 78, 84, 90, 96, 102, 108, 114, 120, 125, 131, 137, 143, 149, 155, 161, 167, 173, 173, 179, 185, 191, 197, 204, 209, 215, 221, 227, 232, 238, 244, 250, Т. 3 а.с. 6, 12, 18, 24, 29, 35, 41, 47, 53, 59, 65, 71, 77, 83, 87, 93, Т. 4 а.с. 16 - 21).
У відповідності до наданих позивачем під час позапланової перевірки документів, судом встановлено, що на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг №5 від 02.01.2014 р. приватним підприємцем ОСОБА_2 у 2016 р. надавалися позивачу транспортно-експедиційні послуги. Факт надання послуг підтверджується актами надання послуг, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, рахунками на оплату.
За надані приватним підприємцем ОСОБА_2 послуги позивач здійснив оплату в сумі 2050790,00 грн у безготівковій формі та готівкою в сумі 900520,00 грн (згідно даних експертизи), що підтверджується випискою по рахунку за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. відкритому позивачем у АТ “Райффайзенбанк Аваль”, а також квитанціями до прибуткових касових ордерів, які, на думку суду, містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, що передбачені ст. 9 Закону №996-ХІV.
Крім того, під час позапланової перевірки позивачем надано акт списання №07073 від 07.07.2016р., дефектний акт від 21.06.2016 р., видаткову накладну №148 від 05.07.2016 р. та платіжне доручення №260 від 05.07.2016 р. щодо придбання у ТОВ “Західна шинна компанія” та використання під час господарської діяльності шин автомобільних 385/65 R22,5 в кількості 2 шт. на суму 28850,00 грн (Т. 1 а.с. 50, 50 на звороті, 51, 51 на звороті).
Відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести ОСОБА_6 обліку доходів і витрат (далі - ОСОБА_6), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Згідно п. 2 та 5 Порядку ведення ОСОБА_6 обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 р. № 481, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 р. за № 1686/24218, ОСОБА_6 ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді. Записи у ОСОБА_6 виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.
Фізичні особи - підприємці, зареєстровані як платники податку на додану вартість, не включають до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт та послуг). ОСОБА_6 зберігається у самозайнятої особи протягом 3 років після закінчення звітного періоду, в якому здійснено останній запис. ОСОБА_6 заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (п. 7-9 Порядку).
Згідно форми ОСОБА_6 обліку доходів і витрат та Порядку її ведення, у графі 5 ОСОБА_6 обліку доходів і витрат (далі - ОСОБА_6) зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.
У графі 6 ОСОБА_6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня.
У у графі 7 ОСОБА_6 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці.
У графі 8 ОСОБА_6 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв'язку, орендних та комунальних платежів тощо.
Отже, дані ОСОБА_6 використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, відтак в розумінні ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV ОСОБА_6 не є первинним документом, яка підтверджує проведення операцій в готівковій та безготівковій формі. Натомість, такими первинними документами є, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.
Згідно Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320 (далі - Положення № 637, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна; касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України; касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку; касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою інформацією України.
Підпунктами 2.1.- 2.2. глави 2 Положення №637 встановлено, що підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.
Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.
Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
Відповідно до п. 3.1. та 3.2. глави 3 Положення №637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.
З огляду на наведене, посилання відповідача щодо недотримання форми розрахункових документів (прибуткових касових ордерів виданих приватним підприємцем ОСОБА_2М.) вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 р. №13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 р. за № 220/28350, суд відхиляє, оскільки операції, які здійснювалися позивачем з приватним підприємцем ОСОБА_2 не проводяться відповідно до вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
В ході судового розгляду справи відповідач не довів належними та допустимими доказами не надання у 2016 р. приватним підприємцем ОСОБА_2 транспортно-експедиційних послуг позивачу, оплата за які проводилась в готівковій формі, а також не використання позивачем під час господарської діяльності шин автомобільних придбаних у ТОВ “Західна шинна компанія”.
Крім того, відповідач не надав до суду докази врахування придбання позивачем двох автомобільних шин у ТОВ “Західна шинна компанія” на суму 28850,00 грн, на які він посилається в запереченнях викладених у відповіді на відзив (Т.4 а.с. 6-10).
Доводи відповідача щодо не підтвердження позивачем операцій з готівкою у зв'язку із непред'явленням ОСОБА_6 обліку доходів та витрат, суд відхиляє, оскільки наведена обставина може свідчити тільки про її неведення (ОСОБА_6), за що передбачена відповідальність ст. 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та 121 ПК України.
Суд звертає увагу щодо непослідовності дій відповідача під час проведення перевірки позивача в частині врахування тільки суми витрат, які сплачені ним приватному підприємцю ОСОБА_2 за надані послуги у безготівковій формі в розмірі 2050790,00 грн. В частині сплати приватному підприємцю ОСОБА_2 за надані послуги в готівковій формі у розмірі 900520,00 грн (згідно даних експертизи) суми витрат відповідач не врахував, оскільки позивач не надав ОСОБА_6 обліку доходів та витрат.
Однак, наведена обставина, на переконання суду, не може бути підставою для неврахування контролюючим органом під час перевірки сум витрат, які сплачені за надані роботи (послуги), у разі підтвердження їх первинними документами в розумінні Закону №996-XIV.
Посилаючись на неподання позивачем ОСОБА_6 обліку доходів та витрат, відповідач не обґрунтував та не навів положення ПК України, яким він керувався у даному випадку та не врахував в складі валових витрат вартість використаних автомобільних шин та виплати за надані транспортно-експедиційні послуги приватним підприємцем ОСОБА_2
Отже, наведені обставини свідчать про непослідовність дій відповідача під час проведення перевірки щодо врахування суми витрат, які сплачені приватному підприємцю ОСОБА_2 за надані аналогічні послуги, оплата за які проведено у різні способи, у безготівковій та готівковій формах, під час не надання ОСОБА_6 обліку доходів та витрат.
З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позивачем на підставі пред'явлених документів підтверджено суму валових витрат, які відображено у податковій декларації про майновий стан і доходи, що спростовує висновки податкового органу, які зазначені в акті перевірки від 19.02.2018 р. щодо безпідставного віднесення документально підтверджених витрат на загальну суму 857435,05 грн до складу понесених витрат, заниження чистого доходу та заниження суми оподатковуваного чистого доходу.
Стосовно порушення позивачем п.п. 1.2, 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано 12179,01 грн військового збору та застосовано 6089,51 грн штрафних санкція, суд зазначає, що вказані донарахування є протиправними, оскільки здійснені відповідачем на підставі висновку про зменшення суми валових витрат та, відповідно збільшення розміру оподатковуваного (чистого) доходу, помилковість яких судом визнано вище.
З аналогічних підстав є помилковим висновок відповідача про порушення п.п. 3 п. 1 ст. 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” в частині заниження максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску, встановленої Законом на 2016 рік, внаслідок чого донараховано єдиний соціальний внесок в загальній сумі 94941,00 грн. та застосовано штраф у розмірі 18988,20 грн, оскільки зроблений на підставі висновку про зменшення суми валових витрат та, відповідно збільшення розміру оподатковуваного (чистого) доходу, помилковість яких судом визнано вище.
Враховуючи наведені норми матеріального права та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0005461304 від 28.02.2018 р., №0005401304 від 28.02.2018 р., №0005391304 від 28.02.2018 р., №0005451304 від 28.02.2018 р., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0005481304 від 28.02.2018 р., а також вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0005411304 є протиправними та підлягають скасуванню.
Інші доводи відповідача щодо правомірності оскаржуваних рішень, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та суперечать наведеним нормам права.
Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Повноваження суду при вирішенні спору врегульовано ст. 245 КАС України.
Статтею 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, в т.ч. судові рішення.
У висновку №27 від 28.09.2018 р. судової економічної експертизи по адміністративній справі №824/257/18-а експертом зроблено висновок, в т.ч. про документальне підтвердження заниження ФОП ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб за 2016 р. в сумі 11966,68 грн, військового збору за 2016 р. в сумі 997,22 грн та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2016 р. в сумі 14625,89 грн.
Враховуючи положення ст. 2 та 245 КАС України, суд приходить до висновку, що у суду відсутні підстави для донарахування податків та зборів на підставі висновку №27 від 28.09.2018 р. судової економічної експертизи. Такими повноваженнями наділений виключно відповідач. Крім того, суд звертає увагу, що вказані висновки експерта не були покладені в основу оскаржуваних рішень.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на вищезазначене, судом встановлено порушення відповідачем вищезазначених критеріїв, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність оскаржуваних рішень.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем понесено судові витрати (судовий збір) у розмірі 7282,17 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 14.03.2018 р. №879 (Т. 1 а.с. 44).
Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 7282,17 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0005461304 від 28.02.2018 р.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0005401304 від 28.02.2018 р.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0005451304 від 28.02.2018 р.
5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0005391304 від 28.02.2018 р.
6. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0005481304 від 28.02.2018 р.
7. Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.02.2018 р. №Ф-0005411304.
8. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (село Рідківці, Новоселицький район, Чернівецької області, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати (судовий збір) в сумі 7282,17 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, код ЄДРПОУ 39392513).
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до ст.ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.
Суддя В.К. Левицький
