Справа № 200/12181/18
2/0203/200/2019
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
22 березня 2019 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді – Казака С.Ю.,
при секретарі – Ркоян Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про розірвання договору купівлі-продажу та зобов’язання повернути нерухоме майно, про скасування запису про державну реєстрацію, –
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вищевказана цивільна справа за позовом ОСОБА_1, який в обґрунтування своїх позовних вимог послався на те, що 26 травня 2017 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу квартири з відстроченням платежу, який було посвідчено третьою особою. За даним договором позивач передав, а відповідач прийняла у власність за обумовлену грошову суму квартиру АДРЕСА_1. Ціна продажу квартири склала 2036441,93 гривень (77500 доларів США), з яких позивачем 302181,71 гривень (11500 доларів США) одержані в день укладення договору, а сплату залишку в сумі 66000 доларів США відстрочено до 30 листопада 2017 року шляхом сплати щомісячних платежів в еквіваленті 11000 доларів США. Третьою особою у справі на підставі вказаного укладеного між сторонами договору проведено державну реєстрацію за відповідачем права власності у відповідному державному реєстрі, а також накладено заборону на відчуження нерухомого майна – предмету договору купівлі-продажу до припинення чи розірвання договору. Однак відповідачем своїх договірних зобов’язань за спірним договором не виконано, кошти позивачу в обумовлений строк не сплачено. З викладених підстав позивач просив суд розірвати укладений між сторонами договір купівлі-продажу квартири з відстроченням від 26 травня 2017 року №2216, зобов’язати відповідача повернути позивачу квартиру, а також скасувати запис про державну реєстрацію за відповідачем права власності на квартиру, здійснений на підставі вказаного договору купівлі-продажу. Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати по справі.
Позивач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, його представник в останнє судове засідання також не з’явився, надіслав до суду заяву, в якій просив суд здійснити розгляд справи за відсутності сторони позивача, наполягав на задоволенні позову в повному обсязі з викладених у ньому підстав, а також не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.
Відповідач повторно в судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, відзив суду не подала.
Третя особа в судове засідання не явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надсилала до суду заяви про розгляд справи за її відсутності.
За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст.ст.223, 280 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що 26 травня 2017 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, за згодою чоловіка останньої укладено договір купівлі-продажу квартири з відстроченням платежу. За умовами даного договору продавець продав та передав, а покупець купила та прийняла у власність квартиру АДРЕСА_2 (попередня назва – вул. Чкалова) в м. Дніпро (п.1, 9 договору). Продаж квартири вчинено за ціною 2036441,93 гривень (за офіційним курсом НБУ на момент укладення договору складало еквівалент 77500 доларів США) та на умовах часткового відстрочення проведення розрахунків покупцем (п.2 договору). Зокрема, сторони домовились про наступний порядок розрахунків (п.3 договору): грошові кошти в розмірі 302181,71 гривень (еквівалент 11500 доларів США за офіційним курсом НБУ на момент укладення договору) покупець сплачує продавцю на день укладення договору; грошові кошти в розмірі, що на момент сплати буде еквівалентно 66000 доларів США, покупець зобов’язалась сплатити протягом шести місяців з момент укладення цього договору шляхом щомісячної сплати грошових коштів у розмірі, що є еквівалентом 11000 доларів США за офіційним курсом НБУ на день сплати кожної грошової суми, до останнього числа відповідного місяця. Кінцевим терміном сплати другої частини обумовленої сторонами вартості проданого нерухомого майна сторони визначили 30 листопада 2017 року. Факт повного розрахунку підтверджується заявою продавця, справжність підпису на ній засвідчується нотаріально. (а.с.19-22, 67-68, 91)
Крім того, в п.5 вищевказаного договору сторони дійшли згоди, що до моменту повного розрахунку покупцем за квартиру продавцю відповідно до вимог ст.694 ч.6 ЦК України належить право застави на передане, але не оплачене майно. За цим договором накладається заборона відчуження вказаної в договорі квартири. Після проведення повного розрахунку за цим договором заборона, що виникла за цим договором, припиняється. Сторони домовились, що факт повного розрахунку за цим договором підтверджується відповідними платіжними документами, які є підставою для зняття заборони. (а.с.20)
Вищевказаний договір купівлі-продажу квартири з відстроченням платежу 26 травня 2017 року було посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №2216. (а.с.21-22)
26 травня 2017 року на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу квартири з відстроченням платежу приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис за №20617388 про державну реєстрацію за відповідачем, як покупцем, права приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 (попередня назва – вул. Чкалова) в м. Дніпро, а також запис за №20617453 про обтяження цього нерухомого майна у відповідності до п.5 договору, обтяжувачем значиться позивач. (а.с.23-24)
Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу квартири з відстроченням платежу від 26 травня 2017 року, зокрема п.3 та п.8, а також копій матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення вказаного договору, позивач виконав в повному обсязі свої договірні зобов’язання продавця. Натомість відповідач виконала свої зобов’язання зі сплати вартості придбаної у позивача квартири лише частково – шляхом передачі першої частини вартості придбаного майна – грошових коштів в розмірі 302181,71 гривень (еквівалент 11500 доларів США за офіційним курсом НБУ на момент укладення договору) в день укладення згаданого договору. Решта зобов’язань відповідача, а саме сплата до 30 листопада 2017 року залишку обумовленої сторонами вартості квартири – грошових коштів в розмірі, що на момент сплати еквівалентно 66000 доларів США, не виконано, при цьому такі кошти не сплачено відповідачем і дотепер. (а.с.19-22, 66-110)
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» (далі – Порядок).
Так, відповідно до ст.124 ч.2 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом ст.ст.202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
За змістом ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом норм ст.ст.655, 657 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Нормами ст.ст.691, 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно ст.694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.
Відповідно до ст.695 ЦК України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно ст.214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.
Нормою ст.615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Нормою ст.1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Частиною 3 ст.1212 ЦК України визначено, що положення Глави 83 ЦК України, до якої входять і наведені норми ст.ст.1212, 1213 ЦК України, застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Згідно ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ст.ст.4, 5, 18, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.18, 19 Порядку державній реєстрації прав підлягають в обов’язковому порядку право власності на об’єкти нерухомого майна, в тому числі на квартири, шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про право власності.
Також нормою ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а отже і про можливість задоволення позову в повному обсязі. Свою правову позицію суд мотивує наступним.
За загальним правилом (ст.692 ч.ч.1, 2 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч.2 ст.692 ЦК України). У такому випадку покупець повинен провести оплату товару в повному обсязі в строк (термін), передбачений договором. Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк (термін), продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ст.692 ч.3 ЦК України) або розірвання договору з підстав, передбачених ст.651 ЦК України.
При цьому, підставами для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін є істотне порушення другою стороною цього договору, а також інші випадки, встановлені договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 ч.2 ст.651 ЦК України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття – «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, повинні бути доведені та встановлені не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Правові позиції, аналогічні наведеним вище правовим висновкам суду, містяться в постановах Верховного Суду України від 06 червня 2012 року по справі №6-46цс12, від 18 вересня 2013 року по справі №6-75цс13, у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року по справі №206/2414/16-ц, від 03 жовтня 2018 року по справі №629/4373/15-ц, від 18 жовтня 2018 року по справі №240/198/17, від 16 січня 2019 року по справі №712/757/16-ц.
Стосовно обставин спірних правовідносин сторін у даній цивільній справі, то в ході розгляду справи знайшли своє повне та належне підтвердження факти укладення між сторонами нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири з відстроченням платежу від 26 травня 2017 року, виконання позивачем, як продавцем, своїх обов’язків за даним договором в повному обсязі, факт реєстрації на підставі цього договору за відповідачем, як покупцем, права власності на предмет цього договору – відповідну квартиру, а також факт неповного виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань – оплати вартості придбаного нерухомого майна. Зокрема, відповідачем було сплачено лише перший платіж за договором в день його укладення, визначений сторонами в розмірі 302181,71 гривень (еквівалент 11500 доларів США за офіційним курсом НБУ на момент укладення договору). Разом з тим, решта вартості квартири в загальному розмірі еквівалентно 66000 доларів США, сплата якої договором передбачена з розстроченням до 30 листопада 2017 року, відповідачем не тільки у передбачений договором строк, а взагалі сплачена так і не була. Дані обставини безсумнівно свідчать про порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу, що виявилось у невиконанні нею свого договірного зобов’язання із оплати погодженої сторонами ціни квартири, а оскільки оплата товару за договором купівлі-продажу є основним обов’язком покупця та метою укладення договору продавцем, порушення відповідачем такого свого обов’язку є істотним порушенням договору. При цьому, враховуючи, що загальна вартість узгодженої сторонами вартості квартири за договором купівлі-продажу становить еквівалент 77500 доларів США, а сплачена відповідачем сума дорівнює еквіваленту 11500 доларів США, очевидним є висновок суду про завдання відповідачем позивачу шкоди у вигляді недоплаченої суми в еквіваленті 66000 доларів США. Завдання такої шкоди позивачу з огляду на співмірність отриманого та очікуваного останнім за договором вказує, що існує дійсна істотна різниця між тим, на що мав право розраховувати позивач, укладаючи спірний договір купівлі-продажу, і тим, що в дійсності він зміг отримати.
Таким чином, наведені абзацом вище фактичні обставини спірних правовідносин сторін по справі, їх оцінка судом з огляду на правові висновки суду безумовно свідчать про наявність всіх достатніх підстав, передбачених ст.651 ч.2 ЦК України, для розірвання на вимогу позивача договору купівлі-продажу квартири з відстроченням платежу від 26 травня 2017 року з підстав істотного порушення вказаного договору відповідачем. З цих підстав суд вважає обґрунтованим та доведеним позов в частині вимог позивача про розірвання означеного договору, а отже і про можливість задоволення позову в цій частині.
Вирішуючи питання про можливість задоволення позову в частині вимог про зобов’язання відповідача повернути позивачу спірну квартиру, купівля-продаж якої є предметом вищевказаного договору від 26 травня 2017 року, суд виходив з наступного. Так, за загальним правилом (ст.653 ч.4 ЦК України) сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору. Виключенням є випадки, якщо реституція при розірванні договору передбачена умовами цього договору або законом. Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу квартири з відстроченням платежу від 26 травня 2017 року, останній не містить положень щодо застосування реституції сторонами у випадку розірвання такого договору. В той же час, при укладенні вказаного договору сторони, керуючись положеннями ст.ст.6, 627, 692, 694 ЦК України, визначили особливості розрахунку покупця за даним договором (п.3, 5 договору), які дозволяють суду дійти висновку, що такий договір за своєю юридичною природою є договором купівлі-продажу товару в кредит – з розстроченням платежу (аналогічний висновок щодо оцінки договору купівлі-продажу містить постанова Верховного Суду від 29 серпня 2018 року по справі №750/9306/16-ц). Останнє, в свою чергу, дозволяє суду застосовувати при регулюванні спірних правовідносин сторін за цим договором також і норми ст.ст.694, 695 ЦК України. Зокрема, ст.695 ч.2 ЦК України визначено, що у випадку нездійснення покупцем у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитись від договору і вимагати повернення проданого товару. Така норма цивільного закону в контексті положень ст.653 ч.4 ЦК України дає підстави обґрунтовано стверджувати, що позивач має право вимагати повернення того, що було виконане ним за зобов’язанням до моменту розірвання договору купівлі-продажу, оскільки це фактично передбачено законом, який регулює спірні правовідносини сторін. З цих підстав позовні вимог позивача про зобов’язання відповідача повернути позивачу спірну квартиру є обґрунтованими, доведеними, а відтак підлягають задоволенню.
Окрім того, норма ст.651 ч.3 ЦК України передбачає можливість розірвання договору в позасудовому порядку внаслідок односторонньої відмовити від договору в повному обсязі, але якщо право на таку відмову прямо встановлено договором або законом. Разом з тим, з огляду на положення ст.124 ч.2 Конституції України та з урахуванням на формулювання ст.ст.15, 16, ст.651 ч.2 ЦК України в разі необхідності сторона договору, управомочена умовами договору або законом на односторонню відмову від договору, у разі необхідності (зокрема, наявність спору між сторонами, для врегулювання майнових наслідків відмови від договору тощо) може з цього приводу звернутись до суду для розірвання договору вже за рішенням суду. Саме таким правом і скористався позивач, звернувшись до суду із даним позовом. А оскільки, як вказано абзацом вище, позивач на підставі норми ст.695 ч.2 ЦК України внаслідок невиконання відповідачем свого договірного обов’язку щодо оплати придбаного за договором нерухомого майна з розстроченням набув право відмовитись від такого договору купівлі-продажу, яка (відмова) має наслідком розірвання цього договору, суд приходить до висновку, що означена обставина поряд із передбаченим ст.651 ч.2 ЦК України істотним порушенням стороною договору є ще однією самодостатньою підставою для розірвання спірного договору купівлі-продажу квартири з відстроченням платежу від 26 травня 2017 року, а отже і ще однією підставою для задоволення позову у відповідній частині.
Вважає суд за необхідне задовольнити і вимогу позивача про скасування запису №20617388 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацією за відповідачем права приватної власності на нерухомість – квартиру АДРЕСА_3 (попередня назва – вул. Чкалова) в м. Дніпро, оскільки відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за особою права власності є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття такою особою відповідного права власності. Натомість, як вказувалось вище, судом задоволено позовну вимогу про розірвання договору купівлі-продажу квартири з відстроченням платежу від 26 травня 2017 року, на підставі якого відповідач і набула таке право власності, що зумовлює втрату нею такого речового права та виникнення в неї обов’язку у відповідності до ст.ст.653, 695, 1212, 1213 ЦК України повернути позивачу набуте нерухоме майно, правова підстава набуття якого згодом відпала. За таких обставин подальше знаходження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №20617388 про право власності позивача на спірну квартиру буде безпідставним через те, що буде підтверджувати фактично вже неіснуюче право відповідача, чим, свою чергу, порушуватиме права позивача як власника згаданої квартири.
Слід також окремо відзначити, що результати розгляду даної цивільної справи та наслідки розірвання за рішенням суду укладеного між сторонами договору купівлі-продажу квартири з відстроченням платежу від 26 травня 2017 року в жодному разі не позбавляють відповідача права вимагати, в тому числі і в судовому порядку з огляду на положення ст.ст.3, 653, 1212, 1213 ЦК України та інших норм матеріального права, повернення позивачем отриманих від відповідача коштів за таким договором, сплачених в рахунок оплати першої частини вартості квартири у відповідності до п.3 договору. Тим паче, таке право відповідача фактично визнано позивачем у тексті його позову (а.с.5).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір в розмірі 10219,6 гривень (а.с.25, 26).
На підставі викладеного та керуючись ст.124 Конституція України, ст.ст.6, 11, 15, 16, 202, 203, 214, 334, 526, 530, 610, 611, 615, 626, 627, 629, 651, 653, 655, 657, 691, 692, 694, 695, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст.4, 5, 18, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.18, 19 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про розірвання договору купівлі-продажу та зобов’язання повернути нерухоме майно, про скасування запису про державну реєстрацію – задовольнити в повному обсязі.
Розірвати договір купівлі-продажу квартири з відстроченням платежу від 26 травня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №2216, укладений між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця проживання та реєстрації: 08292, АДРЕСА_4), як продавцем, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса реєстрації місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3), як покупцем.
Зобов’язати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса реєстрації місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) повернути в натурі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця проживання та реєстрації: 08292, АДРЕСА_4) квартиру АДРЕСА_2 (попередня назва – вул. Чкалова) в м. Дніпро, загальною площею 90,7 кв.м, житловою площею 60,7 кв.м, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна №1145976512101.
Скасувати запис про право власності №20617388 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса реєстрації місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) права приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 (попередня назва – вул. Чкалова) в м. Дніпро, загальною площею 90,7 кв.м, житловою площею 60,7 кв.м, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна №1145976512101.
У рахунок відшкодування судових витрат по справі у вигляді судового збору стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса реєстрації місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця проживання та реєстрації: 08292, АДРЕСА_4) 10219,6 гривень.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне заочне рішення суду складено 27 березня 2019 року.
Суддя С.Ю. Казак
