Справа № 464/7387/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Горбань О.Ю.
Провадження № 22-ц/811/1916/18 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
Категорія: 30
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.
секретаря: Куцика І.Б.
з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
представника ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» - Яциника В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 січня 2018 року, -
ВСТАНОВИВ:
в жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційного підприємства «Стимул-Сихів» про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 07 вересня 2016 року в результаті незадовільного технічного стану внутрішньо-будинкової труби мережі підключення сушки для рушників у ванній кімнаті її квартири АДРЕСА_1 мало місце залиття її помешкання, що підтверджується звітом про встановлення причин замокання будівельних конструкцій в квартирі, яким встановлено причину замокання внутрішньо-квартирних будівельних конструкцій - незадовільний стан внутрішньо-будинкових мереж. Вартість відновлювального ремонту, яка встановлена експертним шляхом, визначено в розмірі 20 365 грн. Крім цього, залиттям квартири їй заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормально користуватися ним, порушенням звичного способу життя. Вважає, що оскільки у залитті квартири є вина Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційного підприємства «Стимул-Сихів», тому просить стягнути з відповідача на її користь 20 365,00 грн. матеріальної шкоди, 5 000 грн. моральної шкоди, 2 000 грн. витрат, понесених за проведення експертного дослідження, а також 1 000 грн. за розробку звіту про встановлення причин замокання.
Оскаржуваним рішенням взадоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційного підприємства «Стимул-Сихів» про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційного підприємства «Стимул-Сихів» судові витрати в розмірі 5 199,60 грн.
Рішення судув апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5,вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що відповідач почав реагувати на аварійну ситуацію лише на наступний день, про що свідчить Акт від 08.09.2016 року, в якому зазначено, що в квартирі № 34 стався витік води у ванній кімнаті із під облицювальної плитки, що, на думку апелянта, є грубим порушенням вимог п.3 ч.3 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Вказує, що витік води відбувся із стояка теплопостачання, який був прихований в період 2005-2006 років, однак за період з 2005 по 2016 рік, відповідач жодних перевірок внутрішньо будинкових мереж не здійснював. Більше того, у зв'язку з тим, що стояк не функціонував, а був законсервований, відповідач зобов'язаний був перевіряти всі приміщення та квартири, в яких безпосередньо розміщена внутрішньо будинкова мережа, особливо перед запуском тепла по стояку, крім цього, запуск по системі теплоспоживання здійснювався без відповідного рішення уповноваженого органу. Також зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на наявність журналів обліку результатів огляду чи журналу планових перевірок внутрішньо будинкових мереж будівлі, починаючи з моментк здачі будинку в експлуатацію та до дня ухвалення оскаржуваного рішення.
Апелянт звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявний звіт про встановлення причин замокання будівельних конструкцій в квартирі 34 житлового будинку по АДРЕСА_2 в якому встановлено причину замокання внутрішньо - квартирних будівельних конструкцій є незадовільний стан внутрішньо-будинкових мереж, а саме, мережі підключення сушки для рушників. Про це свідчить наявність наскрізної корозії труби та значні сліди замокання конструкції внутрішньо-квартирних перегородок та підлог в місці встановлення сушки для рушників. Наскрізна корозія стінок труби внутрішньо - будинкової мережі підключення сушки для рушників в ділянці міжповерхового перекриття склала від 2.25 мм до 3 мм, 75%-100%. Також у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 28.09.2017 року № 6247 зазначено, що пошкодження вологою опоряджувальних покриттів конструктивних елементів квартири АДРЕСА_2, могли утворитись внаслідок витоку води з труби внутрішньо будинкової мережі підключення сушки для рушників. З вищенаведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» - Яциника В.В. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.
Положеннями частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої виходив з того, що є доведеним факт залиття квартири, де проживає позивач і внаслідок вказаного залиття, останній спричинено матеріальні збитки, однак відповідачем спростована вина у залитті квартири позивача, оскільки мало місце самовільність дій власника помешкання при демонтажі змійовика у ванній кімнаті, самовільне приховування труби стояка у короб, що виключало можливість з боку відповідача здійснити огляд труб, а у випадку необхідності проведення ремонту, а тому саме власник квартири несе відповідальність за неналежну експлуатацію (втручання) у сантехнічне обладнання - труби, яка знаходиться в його квартирі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.
Згідно частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Як роз'яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
В той же час, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру НОМЕР_1 від 19.11.1999 року.
З акту від 08.09.2016 року, складеного комісієї у складі майстрів ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів», вбачається, що зі слів мешканця квартири №34 витік води стався у ванній кімнаті із під облицювальної плитки. Мешканець квартири №34 не надав доступу працівникам у своє помешкання для перевірки інженерних мереж гарячого водопостачання.
Попередженням ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» від 04.10.2016 року зобов'язано мешканця АДРЕСА_2 надати доступ до інженерних мереж гарячого водопостачання у ванній кімнаті (а саме змійовика).
З висновку №14/09-16я експертного будівельно-технічного дослідження від 26.06.2016 року вбачається, що вартість відновлювального ремонту, необхідного для ліквідування наслідків залиття квартири АДРЕСА_3 становить 20 365 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що чоловік позивачки, ОСОБА_6, у зв'язку з тим, що гаряча вода не постачалась у стояк підключення сушки для рушників він самостійно у 2005-2006 роках відрізав змійовик, як непотрібний, поставивши дві заглушки, зашив стояк гіпсокартоном та облицював плиткою.
З акту комісії ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» від 21.07.2016 року вбачається, що по стояку квартири АДРЕСА_4 проведено провірку роботи змійовика у ванній кімнаті. Зокрема, на час обстеження у квартирах №24 та 34 (квартири позивача) стояк гарячого водопостачання змійовика зашитий облицювальною плиткою. Зі слів мешканців стояк змійовика з'єднано прямою трубою.
З висновку судової будівельно-технічної експертизи №6247 від 28.09.2017 року вбачається, що в зв'язку з тим, що причина виникнення залиття квартир усувається негайно, встановити її експертним шляхом при проведенні дослідження, як правило, можливо лише за матеріалами, з врахуванням результатів візуального обстеження, та як наслідок, отримати імовірний висновок. Пошкодження вологою опоряджувальних покривів конструктивних елементів квартири АДРЕСА_2 могли утворитись внаслідок витоку води з труби внутрішньо будинкової мережі підключення сушки для рушників. Вартість відновлювального ремонту на час проведення дослідження становить 14 461 грн. Перепланування (демонтаж старих і монтаж нових огороджувальних конструкцій у ванній кімнаті), яке було проведено у частині приміщень квартири не могло вплинути на масштаб заподіяної шкоди. Згідно наявних в матеріалах справи актів загально будинкова труба постачання води до сушки рушників була прихована у період з 21.07.2016 по 08.09.2016 року. Однак, оскільки на момент огляду труба постачання води до сушки рушників не прихована, проглядається повністю, в межах висоти приміщення, встановити чи таке приховування було виконано у відповідності до будівельних норм (чи було враховано утворення конденсату всередині стіни, чи забезпечено простір для температурного розширення матеріалу, чи був наявний спеціальний люк для доступу ревізії комунікаційної системи, чи була заміна труби) не надається можливим.
Вказані висновки відповідають вимогам ст.102 ЦПК України, не спростовані належними та допустимими доказами.
Згідно із ст.ст. 319, 322 ЦК України власність зобов'язує і власник несе відповідальність за майно, що йому належить.
Частиною 1 ст. 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати прибудинкову територію.
Відповідно до вимог ст.ст. 177, 179 ЖК України - громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність житлових приміщень, бережно ставитися до санітарно - технічного обладнання та інше. Користування будинками (квартирами) приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджені Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи встановлено, що у квартирі позивачки мало місце самовільне приховування загальнобудинкової труби постачання води до сушки рушників, не допуск позивачем працівників відповідача для огляду у помешкання, в тому числі для встановлення причин залиття та для усунення наслідків.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем спростована вина у залитті квартири позивача, оскільки мало місце самовільність дій власника помешкання при демонтажі змійовика у ванній кімнаті, самовільне приховування труби стояка у короб, що виключало можливість з боку відповідача здійснити огляд труб, а у випадку необхідності провести ремонт.
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що витік води у ванній кімнаті у квартирі позивача стався з вини ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів», позивачем, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, суду не надано.
Враховуючи вищенаведене, колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, що акти ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» та висновок проведеної по справі експертизи не містять ствердного висновку про безпосередній причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) відповідача та наслідками у вигляді залиття квартири №34, що спростовує презумпцію вини відповідача та виключає відповідальність за понесені позивачем матеріальні витрати щодо відновлення квартири в попередній стан, в зв'язку з чим суд прийшов до вірного переконання про відмову в задоволенні позову.
Висновки суду є обґрунтованими, достатньо мотивовані, а твердження позивача про залиття квартири з вини ТзОВ ЖЕП «Стимул - Сихів» ґрунтуються на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги про те, що витік води відбувся із стояка теплопостачання, який був прихований в період 2005-2006 років, однак за період з 2005 по 2016 рік, відповідач жодних перевірок внутрішньо будинкових мереж не здійснював є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 177 ЖК України, якщо необхідність у проведенні внутрішньо квартирного поточного ремонту викликане пошкодженням частин будинку, інженерного обладнання або зв'язане з капітальним ремонтом будинку чи його конструктивних частин, цей ремонт провадиться наймодавцем (житлово-будівельним кооперативом) або за його рахунок. Стояк відноситься до інженерного обладнання будинку і обслуговується виключно організацією на балансі, якої перебуває будинок, за що останніми утримується відповідна плата за умов невтручання у її конструктивні характеристики.
Згідно норм ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно норм ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження залиття квартири позивачів саме з вини відповідача.
За вищенаведеного, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи та давши їм належну правову оцінку, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, в тому числі і висновок судової будівельно - технічної експертизи, який не містить ствердного висновку про те, що залиття квартири сталося саме з вини ТзОВ ЖЕП «Стимул - Сихів», враховуючи втручання чоловіка позивачки у мережу водопостачання, який відрізав змійовик, поставив дві заглушки, зашив стояк гіпсокартоном та облицював його плиткою, що перешкоджало можливості перевірки труби водопостачання, дійшов правильного висновку про те, що позивач не довела наявність протиправної поведінки відповідача, наслідком якої їй завдано майнову шкоду, в той час як відповідач спростував свою вину у залитті квартири позивача, у зв'язку із чим суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям квартири.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 січня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 01.04.2019 року.
Головуючий : Шеремета Н.О.
Судді : Крайник Н.П.
Цяцяк Р.П.
