Дата документу 02.04.2019 Справа № 323/2399/18
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЄУН 323/2399/18 Головуючий у 1 інстанції Гуцал О.П.
Провадження №22ц/807/488/19 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого: Полякова О.З.
суддів: Крилової О.В.
Кухаря С.В.
при секретарі: Камаловій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 24 вересня 2018 року у справі за заявою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, заінтересовані особи: ОСОБА_3, Комишуваська селищна рада Оріхівського району Запорізької області, Оріхівська районна державна адміністрація Запорізької області, про відстрочення виконання судового рішення, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2018 року ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області звернулось до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду. В обґрунтування заяви зазначали, що Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі № 323/323/17 зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області виділити ОСОБА_3 із земель резервного фонду державної власності на території Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області в натурі (на місцевості) земельну ділянку відповідно до сертифіката НОМЕР_1, виданого Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області 20 січня 2015 року, на право на земельну частку (пай) розміром 7,55 в умовних кадастрових гектарах. Зазначали, що
На даний час неможливо виконати постанову Верховного Суду від 20.06.2018 року у зв'язку з відсутністю вільної (не наданої в користування) землі резервного фонду на території Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області. Ця інформація підтверджується відповідним листом Відділу в Оріхівському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області.
Вважають, що відсутність вільної (не наданої в користування) землі резервного фонду роблять неможливим на цей час виконання вищезазначеного судового рішення. У зв'язку із зазначеним просили відстрочити виконання рішення строком на один рік з дня постановлення ухвали суду.
Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 24 вересня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви.
Не погоджуючись із ухвалою суду, ГУ Держгеокадастру подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, зокрема ст. 435 ЦПК України. Просять ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ГУ Держгеокадастру.
13 листопада 2018 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру. Зазначає, що ОСОБА_3 маючи право на змелену ділянку роками не міг її отримати. Стихійного лиха або інших надзвичайних подій, що можуть перешкодити виконанню рішення суду не відбулось, а отже, враховуючу норму ст. 435 ЦПК України, не виникло жодної підстави для відстрочення виконання рішення. Просить відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні заяви ГУ Держгеокадастра у Запорізькій області про відстрочку виконання судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 20.06.2018 року зобов'язано ГУ Держгеокадастра у Запорізькій області виділити ОСОБА_3 із земель резервного фонду державної власності на території Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області в натурі (на місцевості) земельну ділянку відповідно до сертифіката НОМЕР_1, виданого Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області 20 січня 2015 року, на право на земельну частку (пай) розміром 7,55 в умовних кадастрових гектарах.
Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявник у заяві про відстрочку виконання рішення суду не навів жодного посилання на виникнення підстав виконання судового рішення в наступному та те, що відстрочка виконання судового рішення суперечить інтересам стягувача ОСОБА_3
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, у випадках, встановлених законом, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи, тяжке захворювання її самої чи членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.
З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що відстрочення виконання рішення суперечить інтересам стягувача.
В заяві та апеляційній скарзі ГУ Держгеокадастра у Запорізькій області, як на підставу для розстрочення виконання рішення суду першої інстанції, посилається на відсутність вільних (не наданих у користування) земель резервного фонду.
Однак, наведені підстави в силу ст.435 ЦПК України не можуть бути підставами для відстрочення виконання рішення.
Крім того, відповідно до положень ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
А отже, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги щодо ймовірної появи вільних земельних ділянок внаслідок закінчення строків договорів оренди земельних ділянок \ які відсутні в матеріалах справи \, добровільної відмови від земельних ділянок, припинення права власності, користування земельними ділянками, тощо.
З огляду на вище наведене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді заяви ГУ Держгеокадастра у Запорізькій області, судом першої інстанції вірно встановлено відсутність правових підстав для її задоволення, оскільки судом встановлено відсутність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим у розумінні ст.435 ЦПК України.
За вказаних обставин, судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384,389 ЦПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 24 вересня 2018 року по цій справі - залишити без змін.
Постанова є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.
Повна постанова складена 08 квітня 2019 року.
Головуючий :
Судді :
