Справа № 368/1890/14-ц
2/368/80/19
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
"11" квітня 2019 р. Кагарлицький районний суд Київської області
у складі: головуючого - судді Шевченко І.І.
при секретарі Назаренко А.І.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кагарлик в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, пені та процентів за користування позикою в зв’язку з невиконанням грошового зобов’язання та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики від 01.10.2014 р. недійсним, -
встановив:
позивач просить суд долучити до матеріалів справи № 368/1890/14ц доручення видане приватним нотаріусом ОСОБА_3 11 березня 2019 року, відповідно до якого її представником буде ОСОБА_4, обґрунтовуючи заяву наступним.
Кагарлицькому районному суду відповідно до вказівок викладених в постанові Вищого Суду України від 30 травня 2018 року направлено на новий розгляд справу № 368/1890/14-ц.
Відповідно до ст. 131-2 Конституції України представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України" Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Крім того в судових засіданнях, які відбулися за період нового розгляду даної справи вона неодноразово пояснювала суду, що вона знаходилася тільки при передачі ОСОБА_2 власних грошових коштів в сумі 8000 доларів США та підписання нею договору позики 01.10.2010 року саме в цей день. Складанням тексту договору та всіма подальшими справами займався її чоловік ОСОБА_4, який і був її представником в даній справі за дорученням і ніхто, як не він може повно пояснити суть справи.
Суд, вислухавши клопотання, приходить до наступного висновку.
В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться цивільна справа загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, пені та процентів за користування позикою в зв’язку з невиконанням грошового зобов’язання та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики від 01.10.2014 р. недійсним.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 19 лютого 2016 року у задоволенні позовних вимогах ОСОБА_1 було відмовлено, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 09 листопада 2016 року рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 19 лютого 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 30.05.2018 р. рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 19 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 09 листопада 2016 року було скасовано, а дану цивільну справу було направлено на новий розгляд.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2018 року головуючим у справі визначений суддя Шевченко І.І.
Таким чином, справа підлягала прийняттю до провадження, та з метою виконання вимог передбачених ч. 1 ст. 189 ЦПК України, суд призначив підготовче засідання у справі.
2019 р. позивачем ОСОБА_1 було подано клопотання про долучити до матеріалів справи № 368/1890/14ц доручення видане приватним нотаріусом ОСОБА_3 11 березня 2019 року, відповідно до якого її представником буде ОСОБА_4
Положеннями ст. 15 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Документами, що підтверджують повноваження адвоката як представника є довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність ( ч. 4 ст. 62 ЦПК України).
Згідно з ст.131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Пунктом 11 ч. 16-1 розділу XV Конституції України передбачено відтермінування зазначеного положення у судах першої інстанції - до 1 січня 2019 року.
Згідно ч. 6 ст.19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що представники за довіреністю не є особами, які можуть здійснювати представництво інтересів сторін у даній цивільній справі, оскільки вона розглядається за правилами загального провадження.
Зазначені положення не суперечать конституційній нормі щодо права особи на отримання професійної правничої допомоги. Законодавче закріплення доручення саме адвокатам представництва інтересів особи у справах, які не відносяться до категорії малозначних, внаслідок складності та істотності правових наслідків, покликане забезпечити дотримання прав та інтересів особи, їх належний захист та виконання завдань цивільного судочинства.
Дану справу не можна вважати малозначною справою у розумінні ч. 2 ст. 60 ЦПК України.
Відповідно до положень ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що представник за довіреністю не є особою, яка може здійснювати представництво інтересів позивачів у даній цивільній справі, оскільки має місце вирішення питання про спадкування.
Зазначені положення не суперечать конституційній нормі щодо права особи на отримання професійної правничої допомоги.
За таких обставин, оскільки позивач ОСОБА_1 не надала належних документів в підтвердження повноважень представника для отримання професійної правничої допомоги, а фізична особа ОСОБА_4 не може бути допущений судом як представник позивача, тому клопотання позивача не підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 59, 131-2 Конституції України, ст. ст. 15, 19, 60, 62, 274 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання про допуск фізичної особи ОСОБА_4 до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, пені та процентів за користування позикою в зв’язку з невиконанням грошового зобов’язання та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики від 01.10.2014 р. недійсним як представника позивача ОСОБА_1.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 15.04.2019 р.
Суддя І.І. Шевченко
