ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
21 травня 2019 року
м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/2893/18
Головуючий у першій інстанції - Ченцова С. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/584/19
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.
із секретарями - Шкарупою Ю.В., Зіньковець О.О.
сторони: позивач - Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігів від 20 лютого 2019 року (місце ухвалення - м. Чернігів, дата складання повного тексту - 26.02.2019) у справі за позовом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради до ОСОБА_3 про зобов`язання здійснити перебудову господарської будівлі з гаражем,
В С Т А Н О В И В :
У червні 2018 року Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про зобов`язання здійснити перебудову господарської будівлі з гаражем. В обґрунтування позову посилались на те, що у 2017 році спеціалістами Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради (далі - Управління) на підставі звернення гр. ОСОБА_4 була проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті будівництва: « Будівництво будівлі по АДРЕСА_2 ».
Під час перевірки було встановлено та зафіксовано факт вчинення ОСОБА_3 правопорушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме розміри побудованих господарської будівлі з гаражем не збігаються з фактичними розмірами згідно будівельного паспорту, та розміщені від меж сусідньої земельної ділянки на відстані 0,4 м, замість 1,0 м. За результатами перевірки було складено акт, протокол та припис про усунення порушення вимог законодавства. Порушником було добровільно сплачено штраф, чим визнано правомірні дії Управління та погодилась з порушенням, зафіксованим Управлінням під час перевірки.
Позаплановою перевіркою Управлінням було встановлено, що ОСОБА_3 не виконала припис, яким було зобов`язано ОСОБА_3 привести розміщення господарської будівлі до будівельного паспорту. На підставі чого позивачем знову було складено акт, протокол та припис. Сума штрафу в розмірі 5100,00 грн була сплачена порушником в добровільному порядку.
Розміщені відповідачем господарські будівлі з гаражем, всупереч вимогам будівельного паспорту, займають частину території загального користування та суміжної сусідської земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_4
Позивач посилається, що Управлінням використані усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення відповідача до відповідальності, однак порушення містобудівного законодавства не усунуто.
В позові просить постановити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_3 здійснити перебудову господарської будівлі з гаражем по АДРЕСА_2 з метою приведення у відповідність їх розміщення до будівельного паспорту забудови земельної ділянки, виданого Управлінням архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від 02.09.2016.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.02.2019 у задоволенні позову Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради до ОСОБА_3 про зобов`язання здійснити перебудову господарської будівлі з гаражем - відмовлено.
Рішення суду обгрунтовано тим, що в ході розгляду справи було встановлено, що відповідач частину прибудови до господарської будівлі зі сторони житлового будинку демонтувала, крім того за зверненням відповідача внесено зміни до будівельного паспорту, і на даний час будівництво не закінчено, межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) не визначені та відсутні межові знаки, суд дійшов висновку про відсутність істотного відхилення будівництва господарської будівлі з гаражем від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.02.2019, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування скарги посилається на те, що рішення місцевого суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
У скарзі заявник зазначає, що судом не встановлено факт виконання будівельних робіт з істотним відхиленням від проекту. Спірна господарська будівля з гаражем, розташована, крім земельної ділянки відповідача, на земельній ділянці, яка перебуває у власності іншої особи, про що були неодноразові звернення стосовно вжиття заходів реагування на незаконні дії ОСОБА_3
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу Управління без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування відзиву посилається на законність та обґрунтованість рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.02.2019, та необґрунтованість апеляційної скарги.
Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 374 ч. 1 п. 4 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закриває провадження у справі повністю або частково або залишає позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Ст. 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,0054 га. та площею 0,0798 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 59-60).
З акту перевірки дотримання вимог земель законодавства від 27.08.2015 № 000107 щодо дотримання вимог земельного законодавства гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_3 при використанні земельної ділянки по АДРЕСА_2 вбачається, що при проведені перевірки з виїздом на місцевість встановлено, що земельні ділянки частково огороджені парканом, межують одна з одною, мають неправильну конфігурацію та використовуються для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та для вирощування сільськогосподарських культур (а.с. 67).
Матеріали справи містять повідомлення ОСОБА_3 на адресу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області про початок виконання будівельних робіт, а саме: будівництва господарської будівлі з гаражем по АДРЕСА_2 , будівельний паспорт виданий Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області від 02.09.2016 (а.с. 21-22), та копію будівельного паспорту від 02.06.2016 на будівництво господарської будівлі з гаражем за адресою вказаною вище (а.с. 23).
У справі маються приписи та акти перевірки Управління про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, протоколи про адміністративне правопорушення, та постанови по справі про адміністративне правопорушення, з яких вбачається, що будівництво господарської будівлі з гаражем по АДРЕСА_2 не відповідає будівельному паспорту, збудовано з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил. На підставі викладеного та у зв`язку з невиконанням вимог приписів щодо приведення розміщеної господарської будівлі у відповідність до будівельного паспорту на ОСОБА_3 було накладено адміністративні стягнення у вигляді штрафів (а.с. 5-20).
05.12.2018 було внесено зміни до будівельного паспорту, згідно якого замовник зобов`язаний протягом 7 календарних днів з дня прийняття об`єкта в експлуатацію подати копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації (а.с. 114 - 118).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що в ході розгляду справи було встановлено, що відповідач частину прибудови до господарської будівлі зі сторони житлового будинку демонтувала, крім того за зверненням відповідача внесено зміни до будівельного паспорту, і на даний час будівництво не закінчено, межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) не визначені та відсутні межові знаки, суд дійшов висновку про відсутність істотного відхилення будівництва господарської будівлі з гаражем від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб.
Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком, адже суду першої інстанції перш за все треба було з`ясувати юрисдикційність даного спору суду загальної юрисдикції.
Так, у статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Згідно із вимогами частини 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 2 червня 2016 року суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Отже, спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування наявності підстав для задоволення позову позивач посилався на факт вчинення ОСОБА_3 правопорушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме невідповідність забудови до будівельного паспорту з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, оскільки господарська будівля з гаражем має фактичні розміри 12,7Х6,2 м, а згідно будівельного паспорту від 02.09.2016 зазначені розміри 12,0 Х6,0 м, та розміщена від меж сусідньої земельної ділянки на відстані 0,4 м., проте повинна бути 1,0 м.
За результатами перевірки складені відповідні процесуальні документи, а саме: акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 62 від 12.06.2017; протокол про адміністративне правопорушення від 12.06.2017; припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 22 від 12.06.2017, яким зобов`язано ОСОБА_3 привести розміщення господарської будівлі у відповідність до будівельного паспорту (а.с. 5-9).
Постановою начальника Управління від 26.06.2017 № 16 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП (порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів чи споруд), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн, яка сплачена відповідачем (а.с. 10).
В період з 26 по 27 вересня 2017 на зазначеному об`єкті була проведена позапланова перевірка виконання суб`єктом містобудування ОСОБА_3 зазначеного припису який, як встановлено, не виконаний, будівництво не приведено у відповідність до виданого будівельного паспорта.
За результатами перевірки складені відповідні процесуальні документи, а саме: акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 132 від 27.09.2017; протокол про адміністративне правопорушення від 27.09.2017; припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 27.09.2017, яким зобов`язано ОСОБА_3 добровільно виконати попередній припис шляхом приведення розміщення господарської будівлі у відповідність до будівельного паспорту (а.с. 11-15).
Постановою начальника Управління від 29.09.2017 № 38 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП (невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100,00 грн, яка сплачена відповідачем (а.с. 16).
Слід зазначити, з врахуванням наведеного, встановлено, що характер інтересу, на захист якого ініційовано судовий розгляд у даній справі обумовлений саме не виконанням приписів відповідачем ОСОБА_3 , яка неодноразово була притягнута до адміністративної відповідальності.
На виконання встановлених порушень позивачем також втретє проведена перевірка в період з 30 по 31 жовтня 2017 року та встановлено не виконання як першого так і другого припису.
Відповідно до статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Посилаючись на норми цієї статті, позивач також посилався, що розміщені ОСОБА_3 господарські будівлі з гаражем, всупереч вимогам будівельного паспорту, займають частину території загального користування та суміжної сусідської земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_4 , який неодноразово звертався стосовно вжиття заходів реагування на незаконні дії ОСОБА_3 (а.с. 28-29).
Частиною третьою статті 212 Земельного кодексу України, яка називається «Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок», встановлено, що повернення таких земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Разом з тим, позивачем вимоги про повернення до ОСОБА_3 самовільно зайнятої земельної ділянки, яка віднесена до загального користування не заявляв.
Суд першої інстанції виходив з того, що на даний час будівництво не закінчено, не визначені межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) та відсутні межові знаки, дійшовши висновку про відсутність істотного відхилення будівництва господарської будівлі з гаражем від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, проте не зазначив, на підставі яких наданих сторонами доказів встановили ці обставини, з огляду на те, що відповідач має відповідні правовстановлюючі документи на землю та план меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 .
Заявляючи позов з підстав порушення будівництвом права на землю ОСОБА_2 , позивач водночас підставою позову зазначив порушення приватних прав власників суміжного землевласника, проте не навів обставин і відповідних норм, які б свідчили про те, що таке представництво приватних інтересів певних осіб є реалізацією повноважень органу місцевого самоврядування.
Тобто підстави позову, суб`єкт і об`єкт, з метою захисту яких його пред`явлено, доводи позивача на обґрунтування позову є суперечливими, на що суд першої інстанції уваги не звернув, на підставі наданих сторонами доказів не встановив дійсних обставин, не визначився з характером спірних правовідносин та нормами, які підлягають застосуванню.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11 (провадження № 14-48цс18) міститься висновок про те, що спір, який є предметом даного розгляду не пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування. Справа за позовом такого суб`єкта належить до компетенції адміністративних судів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що спір у цій справі, який виник за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовим.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 255 ч. 1 п. 1, 367, 374 ч. 1 п. 4, 377, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради задовольнити частково.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігів від 20 лютого 2019 року скасувати.
Провадження у справі за позовом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради до ОСОБА_3 про зобов`язання здійснити перебудову господарської будівлі з гаражем - закрити.
Роз"яснити позивачу, що розгляд даного спору віднесено до адміністративної юрисдикції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.
Судове рішення у повному обсязі складено 24.05.2019.
Головуючий Судді:
