ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/571/19 Справа № 201/14367/15-ц
Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О.А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
Категорія 27
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К РА Ї Н И
22 травня 2019 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Куценко Т.Р.
за участю секретаря - Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу, коштів і витрат
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2018 року, -
В С Т А Н О В И В:
03 вересня 2015 року позивач звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу, коштів і витрат. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилаються на те, що між позивачем ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» у відділенні, що розташоване за адресою: 97400, Україна , АР Крим, м. Євпаторія, вул. Перемоги, 36, в тому числі були укладенні депозитні договори та позивачем внесені грошові кошти для розміщення на депозитних вкладах на загальну суму 13 000. 00 доларів США та 400.00 доларів США, а саме: рахунок № НОМЕР_1 за договором № SAMDN25000732103077 від 10 січня 2013 року - 13 000 доларів США під 10% річних та рахунок № НОМЕР_2 за договором № SAMDN80000732103303 від 10 січня 2013 року - 400 доларів США під 9.5 % річних. На виконання умов договорів, після їх підписання, позивачем було внесено вклади на рахунки, відкриті у відповідача, на підтвердження чого до позову додані копії відповідних договорів і квитанцій. Вказані договори згідно умов, зазначених у відповідному розділі, укладались на строк 366 днів до 10 січня 2014 року включно. Усі вищезазначені договори містять вимоги про автоматичну пролонгацію їх дії на тих же самих умовах, якщо на час пролонгації для даного типу договорів не буде встановлена інша процентна ставка, про що банк зобов`язаний письмово повідомити свого клієнта. Договори укладено і вони почали виконуватися. Строк повернення банківських вкладів, відповідно до умов укладених договорів, вже давно настав. ПАТ КБ «Приватбанк» не виконав належним чином свої зобов`язання щодо повернення належних позивачу вкладів разом із нарахованими відсотками згідно умов договорів, що є порушенням вимог чинного законодавства, умов укладених договорів та законних прав позивача. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути їй її гроші за вказаними вкладами, але відповідач цього не зробив, чим порушив її права, в добровільному порядку спір не вирішено. Отже, на сьогодні відповідач фактично відмовився від виконання взятих на себе зобов`язань, безпідставно посилаючись на не існуючі обставини, що нібито унеможливлюють повернення позивачу суми вкладів, разом із нарахованими відсотками. Вважає такі дії відповідача не законними, позивачці фактично завдана матеріальна шкода та просила стягнути з відповідача на виконання умов укладених між ними і її батьком договорів суми всіх вказаних депозитних вкладів, повернути кошти згідно відповідей банку про баланс рахунків і розрахунків самої позивача, з урахуванням відсотків річних і витрат позивача, задовольнивши позов в повному обсязі (том 1 а.с.3-6).
Позивач ОСОБА_2 помер, та ухвалою суду до участі в справі було залучено його правонаступника - дочку ОСОБА_1 ( том 1 а.с.105).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу, коштів і витрат - задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) суми банківських вкладів разом з нарахованими відсотками, а саме:
- за договором № SAMDN25000732103077 від 10 січня 2013 року - в розмірі 16 554.20 доларів США (13 000 доларів США - вклад, 3 554.20 доларів США - відсотки);
- за договором № SAMDN80000732103303 від 10 січня 2013 року - в розмірі 507. 26 доларів США (400 доларів США - вклад, 107.26 доларів США - відсотки)
Також вирішено питання щодо судових витрат (том 1 а.с.235-242).
В апеляційній скарзі апелянт ПАТ КБ "ПриватБанк" посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (том 2 а.с.38-44).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Судом 1 інстанції встановлено, що між позивачем ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» у відділенні, що розташоване за адресою: 97400, Україна, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Перемоги, 36, в були укладенні депозитні договори та позивачем внесені грошові кошти для розміщення на депозитних вкладах на загальну суму 13 000. 00 доларів США та 400.00 грн., а саме: рахунок № НОМЕР_1 за договором № SAMDN25000732103077 від 10 січня 2013 року - 13 000 доларів США під 10% річних та рахунок № НОМЕР_2 за договором № SAMDN80000732103303 від 10 січня 2013 року - 400 доларів США під 9.5 % річних. На виконання умов договорів, після їх підписання, позивачем було внесено вклади на рахунки, відкриті у відповідача, на підтвердження чого до позову додані копії відповідних договорів і квитанцій. Вказані договори згідно умов, зазначених у відповідному розділі, укладались на строк 366 днів до 10 січня 2014 року включно.
На підтвердження своїх позовних вимог, позивачем надано копії зазначених договорів, а також копії квитанцій № 15 та № 16 про внесення 10 січня 2013 року ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів у розмірі 13000,00 доларів США та 400,00 доларів США (том 1 а.с. 9,10,11), оригінали вказаних документів були оглянуті в судовому засіданні.
Відповідно до умов договорів, що за своєю суттю є ідентичними за змістом, сторонами було досягнуто згоди про можливість лонгування укладених договорів за наступних умов, положення укладених сторонами договорів передбачають можливість продовження терміну дії договору за відсутності заяви клієнтів про бажання витребування вкладу, передбачено право сторін достроково розірвати договір, повідомивши про це іншу сторону за два банківські дні до дати розірвання договору.
Таким чином, умовами договору визначено порядок виплати коштів у тому числі при достроковому розірванні договору сторони передбачили, що виключно заявою клієнта оформлюється волевиявлення як щодо небажання продовжити термін дії договору, так і щодо дострокового розірвання договору, наслідком чого є обов`язок банку видати кошти за вкладом.
За положеннями цих договорів, у разі дострокового розірвання договору, клієнту повертається сума вкладу та сплачуються проценти, нараховані за ставкою - «до витребування». Сума нарахованих процентів за цілу кількість мінімальних строків вкладу, що сплинули з моменту оформлення договору, сплачується у повному обсязі.
На виконання вищезазначених умов договорів в 2014-2015 роках позивачем на адресу банку було неодноразово направлено письмові заяву про розірвання договорів та повернення суми вкладів з нарахованими відсотками. На що відповідачем було надано відповідь про складнощі в обслуговуванні депозитів і рахунків, відкритих в кримських відділеннях ПАТ КБ «Приватбанк».
Зараз термін дії вказаних договорів закінчився. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути їй її гроші за вказаними вкладами, але відповідач цього не зробив, чим порушив її права, в добровільному порядку спір не вирішено. Вважає такі дії відповідача не законними, позивачці фактично завдана матеріальна шкода та просила стягнути з відповідача на виконання умов укладених між ними договорів суми всіх вказаних депозитних вкладів, повернути кошти згідно відповідей банку про баланс рахунків і розрахунків самої позивачки, з урахуванням відсотків річних і витрат позивача, але відповідач цього не зробив, чим порушив її права, в добровільному порядку спір не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.
Відповідно до розрахунку наданого позивачем, банк повинен виплатити позивачу суми банківських вкладів разом з нарахованими відсотками, а саме: - за договором № SAMDN25000732103077 від 10 січня 2013 року - в розмірі 16 554.20 доларів США (13 000 доларів США - вклад, 3 554.20 доларів США - відсотки); - за договором № SAMDN80000732103303 від 10 січня 2013 року - в розмірі 507. 26 доларів США (400 доларів США - вклад, 107.26 доларів США - відсотки).
Позивач ОСОБА_2 помер, та ухвалою суду до участі в справі було залучено його правонаступника - дочку ОСОБА_1 ( том 1 а.с.105).
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із законності та обґрунтованості позовних вимог, оскільки банком не виконуються зобов`язання за договорами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. За ч.1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час.
За приписами ч. 1, 2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Пунктом 5 постанови Національного Банку України від 6 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя» зобов`язано припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, що унеможливлює діяльність відокремленого підрозділу банку на території АРК та м. Севастополя - філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк».
Пунктом 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення № 516) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Виходячи з аналізу положень ст. 1059 ЦК України, у поєднанні з пунктом 1.4. Положення № 516 та з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції № 174 слід дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові гроші вкладника передаються останнім у власність банку, а безготівкові гроші - в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов`язання за договором банківського вкладу, згідно з яким на боці вкладника виникає право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати відсотків на неї, а на стороні банку - відповідний обов`язок. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено передачею коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов`язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.
Вирішуючи спори у таких правовідносинах суд має зробити висновки щодо застосування норм матеріального права, а саме: ст. 1059 ЦК України, п. 1.4 Положення, пп. 1.8, 1.10 Інструкції № 492, п. 8 гл. 2 «Приймання банком готівки» розд. ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції № 337.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 29 січня 2014 року у справі № 6-149цс13, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1286цс16, від 06 квітня 2016 року у справі у справі № 6-352цс16.
Суд відзначає, що в порядку указаних приписів законодавства позивач довів той факт, що на виконання указаних договорів передав банку 13 000,00 доларів США та 400,00 доларів США для розміщення на визначених рахунках із отриманням відсотків, що підтверджується квитанціями № 15 та № 16 від 10 січня 2013 року із зарахуванням отриманих коштів на № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .
Договорами передбачено, що після закінчення строку вкладу та не заявлення вкладником про намір забрати суму вкладу, він автоматично вважається продовженим, при цьому проценти на період, на який продовжено мінімальний строк вкладу, начисляються за відсотковою ставкою для вкладників даного найменування та мінімального строку, що діє в банку на день закінчення попереднього строку вкладу, без заключення додаткових угод до договору.
Так , відповідно до клопотання ПАТ КБ «ПриватБанк» поданого до суду 1 інстанції, вбачається що, в ПАТ КБ «ПриватБанк» за договорами банківського вкладу "Стандарт на 12 місяців" та Вклад "Універсальний діяли" такі відсоткові ставки:
Вклад "Стандарт на 12 місяців": з 10.01.2013 року по 18.03.2013 року - 10 % річних, 19.03.2013 року по 24.06.2013 року - 9,75 % річних, 25.06.2013 року по 08.07.2013 року - 9,25 % річних, 09.07.2013 року по 14.08.2013 року - 8,5 % річних, 15.08.2013 року по 26.09.2013 року - 8,0% річних, 27.09.2013 року по 15.10.2013 року - 7,5 % річних, 16.10.2013 року по 05.12.2013 року - 8,5 % річних, 06.12.2013 року по 25.02.2014 року - 10,0 % річних, 26.02.2014 року по 11.01.2015 року - 11,0 % річних, 12.01.2015 року по 07.06.2015 року - 12,5 % річних, 08.06.2015 року по 03.08.2015 року - 11,5 % річних, 04.08.2015 року по 07.09.2015 року - 12,5 % річних.
Вклад "Універсальний діяли":
з 10.01.2013 року по 18.03.2013 року - 9,5 % річних, 19.03.2013 року по 08.07.2013 року - 9,25 % річних, 09.07.2013 року по 14.08.2013 року - 8,5 % річних, 15.08.2013 року по 26.09.2013 року - 8,0% річних, 27.09.2013 року по 15.10.2013 року - 7,5 % річних, 16.10.2013 року по 05.12.2013 року - 8,5 % річних, 06.12.2013 року по 25.02.2014 року - 10,0 % річних, 26.02.2014 року по 11.01.2015 року - 11,0 % річних, 12.01.2015 року по 07.06.2015 року - 12,5 % річних, 08.06.2015 року по 03.08.2015 року - 11,5 % річних, 04.08.2015 року по 31.09.2015 року - 12,5 % річних ( том 1 а.с.226-227)
Таким чином, ПАТ КБ «ПриватБанк» має виконати свої зобов`язання перед ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , за вказаними договорами, оригінали яких разом з квитанціями наявні в матеріалах справи, з повернення суми вкладів та нарахованих за ними відсотків. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в межах заявлених позовних вимог стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , розмір вкладу за договором № SAMDN25000732103077 від 10 січня 2013 року - в розмірі 16 554.20 доларів США (13 000 доларів США - вклад, 3 554.20 доларів США - відсотки) та за договором № SAMDN80000732103303 від 10 січня 2013 року - в розмірі 507. 26 доларів США (400 доларів США - вклад, 107.26 доларів США - відсотки).
Зазначений позивачем розрахунок процентів по вкладам відповідачем не спростовано, контррозрахунок не надано, а відсоткова ставка зазначена позивачем не перевищує відсоткову ставку зазначену відповідачем.
Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта в апеляційній скарзі, що ОСОБА_1 , не доведено факт того, що до спадкової маси включено грошові кошти які перебувають на рахунках ПАТ КБ "ПриватБанк", оскільки постановою нотаріуса від 29 липня 2016 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, а саме: у видачі свідоцтва про право на спадщину на грошові вклади в ПАТ "ПриватБанку" після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 , з огляду на те, що підставою для відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій слугував лист банку в якому було зазначено, що на ім`я померлого ОСОБА_2 у ПАТ КБ "ПриватБанк" відкритих карток/рахунків за якими обліковуються кошти останнього немає, із зазначенням, що банк не здійснює свою діяльність на території Автономної Республіки Крим та повну інформацію про вклади померлого клієнта тимчасово не представляється можливим.
З копії спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 , звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщину після померлого батька за законом та заповітом в строки передбаченні чинним законодавством, а отже прийняла спадщину після померлого батька.
Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, щодо того, що позивачем не наданого жодного доказу про наявність грошових коштів на рахунках, з огляду на наступне.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції перевірено та оглянуто оригінали: договору № SAMDN25000732103077 від 10.01.2013 року, сума вкладу 13000,00 USD (том 2 а.с.80); квитанцію №15 від 10.01.2013 року, на суму 13 000,00 USD, призначення платежу зазначено: до вкладу договору № SAMDN25000732103077; договір № SAMDN80000732103303 від 10.01.2013 року, сума вкладу 400 USD (том 2 а.с.79); квитанцію №16 від 10.01.2013 року, на суму 400 USD, призначення платежу: до вкладу договір № SAMDN80000732103303. Зазначені договори містять факсимільний підпис та печатку ПАТ КБ "ПриватБанк".
В дану випадку, відповідач повинен довести, що їх діями не було порушено їх права або права позивача. Однак, жодних доказів відповідачем до суду не надано. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості i зобов`язання стосовно відповідача (крім договірних, зазначених в позові) відносно завданої шкоди, предмета спору, а відповідач не довів незаконність дій позивача. Твердження можливе відповідача про наявність будь-яких інших зобов`язань стосовно позовних вимог - є припущенням.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі, на те, що суд 1 інстанції не надав належної оцінки тому, що з 01.09.2015 року відсотки по вкладу "Стандарт на 12 місяців" та Вклад "Універсальний" слід рахувати відповідно до наказу № 7 від 05.01.2004 року по вкладам "До востребования", де встановлена відсоткова ставка у розмірі 1 % річних, а тому вважає неправомірним стягнення відсотків по вкладам за весь період за відсотковою ставкою відповідно до умов договорів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивачем в позові зазначено, що з вимогою до банку про повернення грошових коштів звернувся 31.08.2015 року, в розрахунку зазначає, що просить стягнути відсотки по вкладам станом на 31.08.2015 року.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Інші доводи, приведені в апеляційних скаргах зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни судового рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді:
