ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" травня 2019 р. Справа№ 910/10510/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Мальченко А.О.
Жук Г.А.
секретар судового засідання Бовсуновська Ю.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 06.12.2018 (повний текст рішення складено 17.12.2018)
у справі № 910/10510/18 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-МВК»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю
«Компанія з управління активами «Фінансовий капітал»
3) Товариства з обмеженою відповідальністю
«Управління будівлями та спорудами»
про визнання предметом іпотеки об`єктів нерухомого майна,
звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання недійсними
нікчемних договорів купівлі-продажу та іпотеки та визнання
відсутнім права іпотекодержателя
В С Т А Н О В И В:
Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-МВК» (далі - ТОВ «АС-МВК», відповідача-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал» (далі - ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал», відповідача-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління будівлями та спорудами» (далі - ТОВ «Управління будівлями та спорудами», відповідача-3) в якому просило суд:
- визнати предметом іпотеки за Договором іпотеки земельної ділянки №ДЗ-2А077Г від 29.05.2009, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Оленою Анатоліївною та зареєстрованим в реєстрі за №2196 92 об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Бульварно -Кудрявська, 21 ;
- в рахунок погашення наявної перед АТ КБ «Приватбанк» заборгованості ТОВ «АС-МВК» за Кредитним договором №2А077Г від 17.12.2008, яка складає 564 276 252,97 грн., в тому числі: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 129 506 539,10 грн., заборгованість по процентам у розмірі 53 443 031,81 грн., заборгованість за винагородою 239 280 817,32 грн., заборгованість за пенею 142 045 864,74 грн., звернути стягнення на нерухоме майно, що належить ТОВ «АС-МВК» шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, а саме - на земельну ділянку площею 0,1943 га, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 21, з цільовим призначенням: будівництво, експлуатація та обслуговування житлово-офісного будинку з елементами соціальної інфраструктури, кадастровий номер 8 000 000 000:88:174: 0037 , за початковою ціною 52 619 860,00 грн.;
- в рахунок погашення наявної перед АТ КБ «Приватбанк» заборгованості ТОВ «АС-МВК» за кредитним договором №2А077Г від 17.12.2008, яка складає 564 276 252,97 грн., в тому числі: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 129 506 539,10 грн., заборгованість по процентам у розмірі 53 443 031,81 грн., заборгованість за винагородою 239 280 817,32 грн., заборгованість за пенею 142 045 864,74 грн., звернути стягнення на 92 об`єкти нерухомого майна, що належить ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал» шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження;
- визнати недійсними нікчемні правочини купівлі-продажу та іпотеки;
- визнати відсутніми права іпотекодержателя у ТОВ «Управління будівлями та спорудами» за наступними договорами іпотеки:
Договором іпотеки, укладеним між ТОВ «Управління будівлями та спорудами» та ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал», посвідченим 18.01.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Т.С. за №16;
Договором іпотеки, укладеним між ТОВ «Управління будівлями та спорудами» та ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал», посвідченим 19.01.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Т.С. за №70;
Договором іпотеки, укладеним між ТОВ «Управління будівлями та спорудами» та ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал», посвідченим 18.01.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Т.С. за №19.
В обґрунтування своїх вимог вказувало, що з огляду на здійснення будівництва житлово-офісного будинку з елементами соціальної інфраструктури на земельній ділянці, що була предметом Договору іпотеки №ДЗ-2А077Г від 29.05.2009 без дозволу іпотекодержателя, на такі об`єкти розповсюджується обтяження за вказаним договором, а отже останні також є предметами іпотеки у відповідності до ст.ст. 6, 16 Закону України «Про іпотеку», як об`єкт незавершеного будівництва. Одночасно зазначило, що відповідачем-1 належним чином не виконано своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування згідно договору №2А077Г від 17.12.2008, внаслідок чого у кредитора (іпотекодержателя) виникло право на звернення стягнення на предмети іпотеки за Договором №ДЗ-2А077Г від 29.05.2009, зокрема земельну ділянку за кадастровим номером №8000000000:88:174:0037 та об`єкти нерухомого майна (житлові, нежитлові приміщення, машино-місця), що розташовані в житловому будинку за адресою: Україна, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 21. Крім цього, за твердженнями позивача, договори пайової участі у фінансуванні будівництва (резервування) та купівлі-продажу об`єктів нерухомості є нікчемними в силу того, що були вчиненні за наявності визначеної Законом України «Про іпотеку» заборони відчуження іпотекодержателем переданого в іпотеку майна, та фактично порушують права та законні інтереси позивача, як іпотекодержателя земельної ділянки.
Заперечуючи проти позову, відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, в якому вказував не невірне застосування заявником положень Закону України «Про іпотеку», а отже і безпідставність посилань позивача на розповсюдження іпотечного обтяження земельної ділянки на зведений на ній об`єкт нерухомого майна, отже відсутність підстав для визнання оспорюваних позивачем договорів недійсними.
Крім цього, ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал» наголошено на доказовій необґрунтованості вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме ненадання первинних документів стосовно надання кредиту відповідачу та фактично розміру наявної заборгованості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 у справі № 910/10510/18 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, АТ КБ «Приватбанк» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, за неправильного застосування вимог матеріального (ст. ст. 6, 16 Закону України «Про іпотеку») та порушення норм процесуального права (ст. ст. 75, 86, ч. 1 ст. 237 ГПК України). За твердженнями апелянта, у даному випадку, при передачі земельної ділянки в іпотеку на згаданій ділянці були наявні об`єкти незавершеного будівництва та наявні ознаки об`єктів незавершеного будівництва: дозвіл іпотекодавця на будівництво, понесені витрати на його спорудження та факт не введення його в експлуатацію. За твердженнями апелянта, в позовній заяві ним зазначалось про наявність у ТОВ «АС-МВК» дозволу на виконання будівельних робіт № 1147-Шв/С від 09.02.2009, який в подальшому Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві було переоформлено на дозвіл №КВ 12511034180 від 29.08.2011. Таким чином, на переконання апелянта, в апеляційному провадженні підлягають встановленню обставини щодо наявності у ТОВ «АС-МВК» дозволу на виконання будівельних робіт № 1147-Шв/С від 09.02.2009, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, та відповідно даний дозвіл на виконання будівельних робіт № 1147-Шв/С від 09.02.2009, який буде подано заявником до суду апеляційної інстанції після його отримання в органу, що його видав, адже позивач був позбавлений можливості подати даний доказ суду першої інстанції з поважних причин. При цьому, судом першої інстанції повністю проігноровано факт понесення іпотекодавцем витрат на будівництво у складі витрат на здійснення проектно-пошукових та інших робіт, необхідних для оформлення дозволу, а також докази наявності на земельній ділянці об`єктів незавершеного будівництва. За твердженнями апелянта, судом також було необґрунтовано відмовлено у витребуванні доказів з кримінальної справи та не взято до уваги, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій (п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою №254 від 18.06.2003 Правління Національного банку України), а також проігноровато той факт, що правочини про внесення змін (додаткові угоди) було укладено в електронній формі у повній відповідності з вимогами Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис». Крім цього, апелянт акцентував увагу, що усі правочини з відчуження об`єкту незавершеного будівництва, майнових прав на нього чи об`єктів є нікчемними в силу ст. ст. 9, 12 Закону України «Про іпотеку», оскільки вчинені за відсутності згоди іпотекодержателя на їх укладення.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджувало про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просило не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначило, що чинним на момент укладання Договору іпотеки законодавством було визначено можливість передати в якості предмету забезпечувального зобов`язання об`єкт незавершеного будівництва, при цьому в розумінні Закону України «Про іпотеку» об`єктом незавершеного будівництва є об`єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства. Однак, докази того, що станом на момент укладання Договору №ДЗ-2А077Г від 29.05.2009 на земельній ділянці був розташований об`єкт незавершеного будівництва позивачем надано не було, що в свою чергу виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів ст.6 та ст.16 Закону України «Про іпотеку». При цьому, як вказує відповідач-2, з системного аналізу умов Договору №ДЗ-2А077Г від 29.05.2009 вбачається, що сторонами досягнуто згоди стосовно забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №2А077Г від 17.12.2008 іпотекою саме земельної ділянки, що в повному обсязі відповідає приписам ст.5 Закону України «Про іпотеку», проте, ніяким чином не передбачалось передачі в якості предмету забезпечення об`єкта незавершеного будівництва. Зокрема, в п.8 Договору №ДЗ-2А077Г від 29.05.2009 вказано, що іпотекодавець також свідчить, що на земельній ділянці немає будь-яких об`єктів нерухомості. На переконання відповідача-2, судом також вірно встановлено, що станом на момент укладання договору іпотеки з позивачем, у відповідача-1 не було дозволу на будівельні роботи, оскільки дозвіл №КВ 12511034180 на виконання будівельних робіт з будівництва житлово-офісного будинку з елементами соціальної інфраструктури на вул. Воровського, 21 у Шевченківському районі міста Києва було видано лише 29.08.2011, тобто, більш ніж через 2 роки після укладання Договору іпотеки земельної ділянки. Крім цього, відповідач-2 вказував на безпідставність тверджень апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме п. 5.1, 5.5, 5.6 глави 5 Положення «Про організацію операційної діяльності в банках України» від 18.06.2003 №254, ст. 5 Закону України «Про електронний цифровий підпис», ст. 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також ст. 215 ЦК України та ст. 12 ЗУ «Про Іпотеку» тощо.
В наданих суду апеляційної інстанції поясненнях до апеляційної скарги, позивач стверджував про безпідставність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції про не взяття Додаткових угод та Договорів про внесення змін до Кредитного договору № 2А077Г, укладених 13.02.2013, 30.12.2013, 07.03.2014 та 20.07.2015, в якості належних доказів зміни умов Договору № 2А077Г від 17.12.2008, зокрема, в частині графіку погашення кредитної заборгованості, розміру процентів за користування кредитом та строків їх сплати, з огляду на їх підписання з використанням електронного цифрового підпису.
Крім цього, апелянтом подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копії листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 04.01.2019 № 10/26-15/0401/07 та копії дозволу на виконання будівельних робіт № 1147-Шв/С від 09.02.2009.
В судове засідання апеляційної інстанції 28.05.2019 з`явились представники позивача, відповідачів 2 та 3, представник відповідача 1 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направив, відтак апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Представники відповідачі 2 та 3 в судовому засіданні надали пояснення, в яких заперечили доводи апеляційної скарги, просили не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено матеріалами справи, 17.12.2008 між Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк Приватбанк» (банк) та ТОВ «АС-МВК» (позичальник) укладено Кредитний договір №2А077Г (далі - Договір №2А077Г), за умовами п. 1.1 якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у формі, згідно п.А.1, з лімітом та призначенням, які наведені в п.А.2, не пізніше 5 днів з моменту, вказаному в абз. 3 п. 2.1.2, в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обмовлені даним договором строки.
В розділі А до Договору №2А077Г сторони погодили істотні умови кредитування, зокрема, в п. А.1 визначили вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія.
Ліміт кредитного договору: 100 637 101,50 грн. на будівництво офісно-ділового центру за адресою: м. Київ, вул. Воровського, поповнення обігових коштів. Строк повернення кредиту 17.12.2011 (п.п.А.2-А.3 Договору №2А077Г).
За змістом п. А.4 Договору №2А077Г зобов`язання позичальника забезпечуються заставою корпоративних прав ТОВ «АС-МВК» в розмірі 60,10% статутного капіталу.
Положеннями п. А.6 Договору №2А077Г сторони погодили, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 14% річних.
Договір в частині п. 4.7 набирає сили з моменту підписання його сторонами, а в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах наведених сум, та діє в обсягах перерахованих коштів до повного виконання сторонами зобов`язань за ним (п.6.1 Договору №2А077Г).
В Додатковій угоді від 29.05.2009 до Кредитного договору №2А077Г сторони погодили, що зобов`язання позичальника забезпечуються Договором іпотеки земельної ділянки №ДЗ-2А077Г від 29.05.2009, а також заставою корпоративних прав ТОВ «АС-МВК» в розмірі 60,10% статутного капіталу.
Відповідно до Додаткової угоди від 01.07.2009 п. А.8 Договору стосовно дати сплати процентів викладено в іншій редакції.
Додатковою угодою від 31.12.2009 контрагентами досягнуто згоди про те, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 12% річних.
За змістом Додаткової угоди від 07.10.2010 до Договору №2А077Г ліміт кредиту становить 107 578 705,50 грн. Призначення кредиту - будівництво офісно-ділового центру за адресою: м. Київ, вул. Воровскього, 21, поповнення обігових коштів.
Додатковою угодою від 14.01.2010 сторонами збільшено ліміт кредитної лінії до 123 846 708,50 грн.
Згідно Додаткової угоди від 02.12.2011 погашення кредиту здійснюється в сумі та строки згідно графіку погашення, а саме 28.11.2012р. - 100 000 грн., 18.12.2013 - 123 746 708,50 грн. Зобов`язання позичальника забезпечуються Договором іпотеки земельної ділянки №ДЗ-2А077Г, а також заставою корпоративних прав ТОВ «АС-МВК» в розмірі 74,98% статутного капіталу.
З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Кредитний договір №2А077Г як належну підставу, в розумінні приписів ст.11 вказаного Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача-1 взаємних цивільних прав та обов`язків.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання положень статей 1054-1057 ЦК України, а в частині, що не суперечить вказаним нормам та умовам договору, регулюється ст.1046-1053 ЦК України.
Крім цього, позивачем до матеріалів справи надано Додаткові угоди від 13.02.2013, від 30.12.2013, від 07.03.2014, від 20.07.2015, проте у суду відсутні підстави для прийняття вказаних документів в якості належних доказів погодження контрагентами внесення змін до Кредитного договору.
За приписами ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміна договору відповідно до ст. 651 ЦК України допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Жодних звичаїв ділового обороту, які б передбачали іншу форму внесення змін до договору сторонами суду не повідомлено.
Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ст. 188 ГК України). Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Тобто, з системного аналізу наведених правових норм вбачається, що законодавцем визначено чіткий порядок внесення змін до договору.
За умовами п. 6.2 Договору №2А077Г останній може бути змінений в порядку визначеному законом та самим договором.
Проте, всупереч наведеним приписам, Додаткові угоди від 13.02.2013, від 30.12.2013, від 07.03.2014, від 20.07.2015, примірники яких подано позивачем, не вчинені у тій самій формі, що й Договір, зокрема, не містять ні підписів повноважних представників контрагентів, ні печаток суб`єктів господарювання, що фактично виключає можливість прийняття їх в якості доказів зміни умов Договору №2А077Г, зокрема в частині графіку погашення кредитної заборгованості, розміру процентів за користування кредитом та строків їх сплати. Відповідно доводи апелянта в цій частині, зокрема, щодо підписання цих угод з використанням електронного цифрового підпису, не заслуговують на увагу як безпідставні та необґрунтовані.
Матеріалами справи встановлено, 29.05.2009 між Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк Приватбанк» (іпотекодержателем) та ТОВ «АС-МВК» (іпотекодавцем) укладено Договір іпотеки земельної ділянки №ДЗ-2А077Г (далі - Договір №ДЗ-2А077Г), предметом якого за умовами п. 1 є надання іпотекодавцем в іпотеку земельної ділянки (п.п. 8, 9 цього договору), в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право у разі невиконання іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданої в іпотеку земельної ділянки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.
Відповідно до п. 1.2 Договору №ДЗ-2А077Г іпотекою забезпечується виконання зобов`язань іпотекодавця, які випливають з Кредитного договору №2А077Г з: повернення кредиту з лімітом 100 637 101,50 грн., що надається у вигляді кредитної лінії на будівництво житлово-офісного центру за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 21, з кінцевим терміном повернення кредиту 17.12.2011; сплати процентів за користування кредитом в розмірі 14% річних, починаючи з 25.07.2009 до дати погашення кредиту, у дату сплати процентів якою є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання Кредитного договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, яка відрізняється від вказаної в п. А.3 Кредитного договору, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту; сплати процентів за користування кредитом, при порушенні якого - небудь із зобов`язань по погашенню кредиту, в розмірі 28% річних від суми залишку кожного поточного місяця, починаючи з 25-го червня 2009. Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, яка відрізняється від вказаної в п.А3 кредитного договору, то останньою датою погашення таких процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту; сплати винагороди за користування кредитом у розмірі, вказаному в п. А.10 кредитного договору та у термін, визначений в п. 4.6 Кредитного договору; сплати неустойки в розмірах, визначених п. 5.1 кредитного договору; сплати штрафу у розмірі 2% від суми отриманого кредиту за кожний випадок порушення зобов`язань, передбачених п.п. 2.2.7, 2.2.10, 7.1 Кредитного договору. Сплата штрафу здійснюється в гривні; сплати штрафу в розмірі 5% від суми кредиту використаної не за цільовим призначенням. Сплата штрафу здійснюється в гривні.
Положеннями п. 4 Договору №ДЗ-2А077Г сторони погодили, що максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає суму 301 911 305 грн.
Іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмету іпотеки; витрат на страхування предмету іпотеки, якщо витрати на страхування предмету іпотеки зроблені іпотекодержателем; збитків, завданих порушенням іпотекодавцем умов цього іпотечного договору; витрат по реєстрації предмету іпотеки в Державному реєстрі іпотек, витрат по внесенню змін в запис у Державному реєстрі іпотек, витрат по виключенню запису про реєстрацію предмету іпотеки з Державного реєстру іпотек, а також витрат по нотаріальному посвідченню цього договору та всіх додаткових угод до нього, якщо такі витрати зроблені іпотекодержателем; штрафних санкцій, передбачених цим договором (п.5 Договору №ДЗ-2А077Г).
Заставна за цим договором не видавалась (п. 6 Договору №ДЗ-2А077Г).
За умовами п.8 Договору №ДЗ-2А077Г в забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором та зобов`язань за ним, іпотекодавець надав в іпотеку належну йому на праві власності земельну ділянку. Предмет іпотеки зареєстровано у встановленому законом порядку як окремий виділений об`єкт права власності. Іпотекодавець також свідчить, що на земельній ділянці немає будь-яких об`єктів нерухомості.
Відповідно до п.9 Договору №ДЗ-2А077Г предмет іпотеки загальним розміром 0,1943 га належить іпотекодавцю на праві власності, у межах згідно з планом, на підставі дубліката державного акту на право власності на земельну ділянку (серія КВ № 136657 ) виданого 17.05.2005 на підставі рішення Київської міської ради від 28.12.2004 №1126/2536 та договору купівлі-продажу земельної ділянки б/н від 04.04.2005, посвідченого 04.04.2005 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за №255, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01-8-00070. На використання іпотекодавцем земельної ділянки або її частини обмежень (обтяжень) не встановлено, що підтверджується довідкою про обмеження на земельну ділянку, виданою Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації за номером №3959-д від 22.12.2008. Цільове призначення земельної ділянки: будівництво, експлуатація та обслуговування житлово-офісного будинку з елементами соціальної інфраструктури. Предмет іпотеки зареєстрований за кадастровим №8000000000:88:174: 0037 , і розташований за адресою: вул . Воровського в Шевченківському районі міста Києва. Предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма приналежностями.
За умовами п.10 Договору іпотеки №ДЗ-2А077Г іпотека за ним поширюється і на частину предмета іпотеки, яка не може бути виділена в натурі і була приєднана до предмету іпотеки після укладення цього іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт.
Сторони визначили вартість предмету іпотеки в розмірі 52 619 860 грн. (п.13 Договору №ДЗ-2А077Г).
Положеннями п. 21 Договору №ДЗ-2А077Г визначено обов`язок іпотекодавця, зокрема, не здійснювати на предметі іпотеки будівництво будь-яких об`єктів без відповідного письмового дозволу іпотекодержателя; не передавати предмет іпотеки в оренду (суборенду), лізинг, у спільну діяльність або у безоплатне користування не здійснювати їх відчуження, не укладати угоди щодо сервітуту та/або суперфіцію або здійснювати інше розпорядження предметом іпотеки.
Вказаний договір підписано представниками обох сторін, скріплено печатками суб`єктів господарювання та посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою О.А. 29.05.2009 та зареєстровано за №2197.
Одночасно, судом першої інстанції встановлено, що копія Договору іпотеки №ДЗ-2А077Г, долучена позивачем до матеріалів справи, не містить аркуша з пунктами договору від п.21.9 (незавершене речення) до пункту 32 включно.
Зміст договору відповідно до ст.628 ЦК України, ст.180 ГК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами згаданих норм процесуального закону істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до п. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ст.640 ЦК України).
Положеннями ч.1 ст.18 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент укладання Договору №ДЗ-2А077Г) визначено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність.
З огляду на наведене, позивачем та відповідачем-1 було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору іпотеки, здійснено його нотаріальне посвідчення, а отже, Договір №ДЗ-2А077Г від 29.05.2009 є укладеним.
Як вбачається з долученої до матеріалів справи інформаційної довідки №112168712 від 30.01.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 29.05.2009 було зареєстровано обтяження - іпотеку на підставі Договору №ДЗ-2А077Г від 29.05.2009 (реєстраційний номер обтяження 8762212).
Таким чином, з огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір №ДЗ-2А077Г від 29.05.2009 іпотеки земельної ділянки як належну підставу, в розумінні норм ст.11 цього Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача -1 взаємних прав та обов`язків за ним.
02.08.2011 між ТОВ «АС-МВК» (забудовником) та ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал» (пайовиком) укладено Договір №02/08-2011 про пайову участь у фінансуванні будівництва (резервування) (далі Договір №02/08-2011), згідно п. 1.1 якого пайовик приймає участь в інвестуванні об`єкту будівництва шляхом придбання пакету цільових облігацій, а забудовник приймає на себе обов`язки щодо організації його будівництва та введення його в експлуатацію.
За умовами п. 1.2 Договору забудовник зобов`язаний передати, а пайовик прийняти об`єкт нерухомості за базовим рівнем обробки після введення об`єкта будівництва в експлуатацію за актом приймання-передачі.
Об`єктом будівництва в розумінні цього правочину є житловий будинок з вбудованими приміщеннями соціально-побутового призначення та підземним паркінгом: житлові приміщення - 10 294,9 кв.м, нежитлові приміщення - 850 кв.м, 84 машино-місця паркінгу на земельній ділянці загальною площею 0,1943 га, кадастровий номер №8000000000:88:174:0037 за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 21. Земельна ділянка площею 0,1943 є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-МВК» за кадастровим номером №8000000000:88:174:0037. Об`єкт будується згідно дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві №КВ12511034180 від 29.08.2011.
За умовами п. 1.3 Договору №02/08-2011 пайовик набуває майнових прав на об`єкт нерухомості на підставі придбання цільових облігацій (пакету ЦО): за біржовим контрактом №267/О від 02.08.2011р., укладеним між ТОВ «АС-МВК» та ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал», що діє від власного імені за рахунок та в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «Соборний» недиверсифікованого закритого типу, в кількості 795 960 шт., що відповідає 7 959,60 кв.м за облігаціями серії А (згідно Додатку №1 до Договору).
Відповідно до п.2.1-2.2 Договору №02/08-2011 забудовник приймає на себе обов`язки замовника будівництва; обов`язок з введення об`єкта будівництва в експлуатацію та приведення об`єкта нерухомості до базового рівня обробки.
Договір згідно п. 6.2 набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
29.08.2011 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві було видано ТОВ «АС-МВК» (замовнику), ТОВ «Рубікон-Трейдінг» (генеральний підрядник) дозвіл №КВ12511034180 на виконання будівельних робіт з будівництва житлово-офісного будинку з елементами соціальної інфраструктури на вул. Воровського, 21 у Шевченківському районі міста Києва.
Відповідно до Рішення №373/373 від 13.11.2014 Київської міської ради «Про повернення історичних назв та перейменування вулиць, площ, провулків у місті Києві» вулиці Воровського було повернуто назву вулиця Бульварно-Кудрявська.
Як встановлено матеріалами справи, 29.08.2013 між ТОВ «АС-МВК» (замовником) та ПрАТ «АЕРОБУД» (генпідрядником) укладено Договір №129083 генерального підряду з капітального будівництва (далі - Договір №129083), за умовами п.1.1 якого генпідрядник зобов`язався відповідно до проектної документації, діючих в Україні державних будівельних норм, стандартів, правил та умов договору на свій ризик, своїми та/або залученими силами та засобами, якісно та своєчасно виконати комплекс будівельних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт по будівництву об`єкту, в тому числі, здійснювати контроль та нагляд за виконанням окремих видів робіт на об`єкті третіми особами - субпідрядника, здати замовнику виконані роботи, передати повний пакет виконавчої документації, усувати за власні кошти на протязі гарантійного строку допущені недоліки, а замовник зобов`язався відповідно до умов договору прийняти й оплатити виконані генпідрядником роботи, передати генпідряднику будівельний майданчик, дозвільну документацію на виконання робіт, затверджену проектну документацію.
Об`єктом є будівництво житлово-офісного буднику з елементами соціальної інфраструктури за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 21 (п. 1.2 Договору №129083).
За твердженнями сторін ( позивача та відповідача-2), 13.01.2017 між ТОВ «АС-МВК» (забудовником) та ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал» (пайовиком) укладено Договори №13/01-2017 та б/н про пайову участь у фінансуванні будівництва (резервування), згідно п. 1.1 яких пайовик приймає участь в інвестуванні об`єкту будівництва шляхом придбання пакету цільових облігацій, а забудовник приймає на себе обов`язки щодо організації його будівництва та введення його в експлуатацію.
За умовами п. 1.2 вищезгаданих договорів забудовник зобов`язаний передати, а пайовик прийняти об`єкт нерухомості за базовим рівнем обробки після введення об`єкта будівництва в експлуатацію за актом приймання-передачі. Об`єктом будівництва є житловий будинок з вбудованими приміщеннями соціально-побутового призначення та підземним паркінгом: житлові приміщення - 10 294,9 кв.м, нежитлові приміщення - 850 кв.м, 84 машино-місця паркінгу на земельній ділянці загальною площею 0,1943 га, кадастровий номер №8000000000:88:174:0037 за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 21. Земельна ділянка площею 0,1943 є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-МВК» за кадастровим номером №8000000000:88:174:0037. Об`єкт будується згідно дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві №КВ12511034180 від 29.08.2011р.
Договори згідно п. 6.2 набувають чинності з моменту їх підписання і діють до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.
Наявним в матеріалах справи сертифікатом серії ІУ №165170541575 від 23.02.2017 Державної архітектурно-будівельної інспекції України засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу): «Будівництво житлово-офісного будинку з елементами соціальної інфраструктури по вул. Воровського, 21 у Шевченківському районі міста Києва»: загальна площа квартир 10 294,9 кв.м, житлова площа квартир - 4 495,2 кв.м, кількість квартир - 72 квартири, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 7 814 кв.м, в тому числі: площа паркінгу (парко-місця та проїзди в середині залів) - 1 376,6 кв.м, корисна площа вбудованих нежитлових приміщень (офісні приміщення) - 850 кв.м, кількість поверхів - 4/24 поверхи, проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.
Як встановлено матеріалами справи, за наслідками завершення будівництва на виконання договорів про пайову участь у фінансуванні будівництва (резервування) ТОВ «АС-МВК» було передано, а ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал» прийнятно на праві власності нерухоме майно, яке було визначено як об`єкт нерухомості за вказаними вище договорами про пайову участь у фінансуванні будівництва (резервування), про що відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено:
- договір купівлі-продажу машино-місця № 3.25, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), серія та номер: 123, виданий 23.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- договір купівлі-продажу машино-місця № 3.26, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), виданий 23.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- договір купівлі-продажу машино-місця № 3.27, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), серія та номер: 125, виданий 23.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- договір купівлі-продажу машино-місця № 3.28, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), серія та номер: 126, виданий 23.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- договір купівлі-продажу машино-місця № 3.29, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), серія та номер: 127, виданий 23.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- договір купівлі-продажу машино-місця № 3.30, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), серія та номер: 128, виданий 23.03.2017, видавзкик: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- договір купівлі-продажу машино-місця № 3.31, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), серія та номер: 129, виданий 23.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- договір купівлі-продажу машино-місця № 2.11, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), серія та номер: 116, виданий 23.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- договір купівлі-продажу машино-місця № 3.19, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), серія та номер: 117, виданий 23.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- договір купівлі-продажу приміщення № 129, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська,будинок21 (реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), серія та номер: 169, виданий 24.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- договір купівлі-продажу приміщення № 128, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), серія та номер: 170, виданий 24.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- договір купівлі-продажу приміщення № 153, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), серія та номер: 165, виданий 24.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- договір купівлі-продажу приміщення № 159, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), серія та номер: 161, виданий 24.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- договір купівлі-продажу приміщення № 133, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), серія та номер: 167, виданий 24.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- договір купівлі-продажу приміщення № 110, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), серія та номер: 172, виданий 24.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- договір купівлі-продажу приміщення № 156, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), серія та номер: 163, виданий 24.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
- договір купівлі-продажу приміщення № 155, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), серія та номер: 164, виданий 24.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- договір купівлі-продажу приміщення № 93, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), та номер: 173, виданий 24.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- договір купівлі-продажу приміщення № 157, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська,будинок 21(реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), серія та номер: 162, виданий 24.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- договір купівлі-продажу приміщення № 126, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), ерія та номер: 171, виданий 24.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- договір купівлі-продажу машино-місця № 3.20, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), серія та номер: 118, виданий 23.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- договір купівлі-продажу машино-місця № 3.24, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), серія та номер: 122, виданий 23.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- договір купівлі-продажу машино-місця № 3.32, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), серія та номер: 130, виданий 23.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- договір купівлі-продажу машино-місця № 3.23, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), серія та номер: 121, виданий 23.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- договір купівлі-продажу машино-місця № 3.22, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), серія та номер: 120, виданий 23.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.
- договір купівлі-продажу машино-місця № 3.21, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1211519480000), серія та номер: 119, виданий 23.03.2017, видавник: Іващенко Т.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.
Про передачу об`єктів продажу за вищнзгадами договорами контрагентами було складено відповідні акти приймання - передачі нерухомого майна.
Речові права Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал» на житлові, нежитлові приміщення та машино-місця паркінгу, які було збудовано за адресою: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, буд .21 , зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою №116282630 від 05.03.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.
Як встановлено матеріалами справи, 18.01.2018 між ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал» (іпотекодавцем) та ТОВ «Управління будівлями та спорудами» (іпотекодержателем) укладено три договори іпотеки, які посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Т.С. за № 16, №70 та №19.
Відповідно до п. 1.1 вказаних договорів іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку об`єкти нерухомості (житлові, нежитлові приміщення, машино-місця), які розташовані в житловому будинку за адресою: Україна, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 21.
На підставі цих Договорів забезпечення зареєстровано обтяження нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою №116282630 від 05.03.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.
За твердженнями позивача, з огляду на здійснення будівництва житлово-офісного будинку з елементами соціальної інфраструктури на земельній ділянці, що була предметом Договору іпотеки №ДЗ-2А077Г від 29.05.2009, без дозволу іпотекодержателя, на такі об`єкти розповсюджується обтяження за вказаним договором, а отже останні також є предметами іпотеки згідно ст.ст.6, 16 Закону України «Про іпотеку», як об`єкт незавершеного будівництва. Одночасно, позивач наголосив на тому, що відповідачем-1 не було належним чином виконано свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування згідно Договору №2А077Г, внаслідок чого у кредитора (іпотекодержателя) виникло право на звернення стягнення на предмети іпотеки за Договором №ДЗ-2А077Г, зокрема, земельну ділянку за кадастровим номером №8000000000:88:174:0037 та об`єкти нерухомого майна (житлові, нежитлові приміщення, машино-місця), що розташовані в житловому будинку за адресою: Україна, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 21. Крім цього, позивач вказував, що договори пайової участі у фінансуванні будівництва (резервування) та купівлі-продажу об`єктів нерухомості є нікчемними в силу того, що були вчиненні за наявності визначеної Законом України «Про іпотеку» заборони відчуження іпотекодержателем переданого в іпотеку майна, та як наслідок не є підставою виникнення у відповідача-3 права іпотеки. Вказані правочини фактично порушують права та законні інтереси позивача, як іпотекодержателя земельної ділянки.
Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
За приписами ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.
Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За змістом ст.575 ЦК України застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, є іпотекою.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент укладання Договору іпотеки №ДЗ-2А077Г) визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст.3 Закону України «Про іпотеку»).
За приписами ч.ч.1, 2 ст.5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на моменту укладання Договору іпотеки №ДЗ-2А077Г) предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.
За змістом ч. 6 ст. 6 вказаного Закону об`єкти незавершеного будівництва, розташовані на переданій в іпотеку земельній ділянці, вважаються предметом іпотеки, незалежно від того, хто є власником об`єкта незавершеного будівництва.
Особливості іпотеки об`єктів незавершеного будівництва визначено ст.16 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої передача в іпотеку об`єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва, об`єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них. Обтяження об`єкта незавершеного будівництва іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору. У разі передачі в іпотеку об`єкта незавершеного будівництва забудовником і звернення стягнення на завершену будівлю (споруду) іпотека не поширюється на ту її частину, яка виділена в натурі і була придбана будь-якою особою (покупцем) на підставі цивільно-правового договору шляхом повної сплати її вартості до моменту прийняття рішення про звернення стягнення, якщо інше не встановлено договором з покупцем. Після звернення стягнення до нового власника завершеної будівлі (споруди) або об`єкта незавершеного будівництва переходять визначені договором права і обов`язки забудовника щодо третіх осіб-покупців.
Тобто, чинним на момент укладання Договору іпотеки законодавством визначено можливість передачі в якості предмету забезпечувального зобов`язання об`єкт незавершеного будівництва. При цьому, в розумінні вказаного Закону об`єктом незавершеного будівництва є об`єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.
Таким чином, іпотека об`єкта незавершеного будівництва може мати місце у випадку, якщо станом на момент укладання відповідного правочину у іпотекодавця є дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження, проте, такий об`єкт до експлуатації не введено, що вказувало б на існування такого об`єкта.
Однак, як згадувалось вище, 29.05.2009 між Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк Приватбанк» (іпотекодержателем) та ТОВ «АС-МВК» (іпотекодавцем) укладено Договір іпотеки земельної ділянки №ДЗ-2А077Г, предметом якого відповідно до п. 1 є надання іпотекодавцем в іпотеку земельної ділянки згідно п.п. 8, 9 цього договору в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, одержати задоволення вимог за рахунок переданої в іпотеку земельної ділянки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.
За умовами п. 8 Договору №ДЗ-2А077Г в забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором та зобов`язань за цим договором, іпотекодавець надав в іпотеку належну йому на праві власності земельну ділянку.
Відповідно до п. 9 Договору №ДЗ-2А077Г предмет іпотеки загальним розміром 0,1943 га належить іпотекодавцю на праві власності, у межах згідно з планом, на підставі дубліката державного акту на право власності на земельну ділянку (серія КВ № 136657 ) виданого 17.05.2005 на підставі рішення Київської міської ради від 28.12.2004 №1126/2536 та договору купівлі-продажу земельної ділянки б/н від 04.04.2005, посвідченого 04.04.2005 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за №255, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01-8-00070. На використання іпотекодавцем земельної ділянки або її частини обмежень (обтяжень) не встановлено, що підтверджується довідкою про обмеження на земельну ділянку, виданою Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації за номером №3959-д від 22.12.2008. Цільове призначення земельної ділянки: будівництво, експлуатація та обслуговування житлово-офісного будинку з елементами соціальної інфраструктури. Предмет іпотеки зареєстрований за кадастровим №8000000000:88:174: 0037 , і розташований за адресою: вул.Воровського, 21 в Шевченківському районі міста Києва. Предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма приналежностями.
Таким чином, з системного аналізу умов Договору №ДЗ-2А077Г вбачається, що сторонами досягнуто згоди щодо забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №2А077Г іпотекою саме земельної ділянки, що в повному обсязі відповідає приписам ст.5 Закону України «Про іпотеку», проте, ніяким чином не передбачалось передачі в якості предмету забезпечення об`єкта незавершеного будівництва.
Зокрема, п.8 Договору №ДЗ-2А077Г встановлено, що іпотекодавець також свідчить, що на земельній ділянці немає будь-яких об`єктів нерухомості.
Матеріалами справи встановлено, що станом на момент укладання Договору іпотеки з позивачем, у відповідача-1 не було дозолу на будівельні роботи, оскільки Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві було видано ТОВ «АС-МВК» (замовнику), ТОВ «Рубікон-Трейдінг» (генеральний підрядник) дозвіл №КВ12511034180 на виконання будівельних робіт з будівництва житлово-офісного будинку з елементами соціальної інфраструктури на вул. Воровського, 21 у Шевченківському районі міста Києва лише 29.08.2011, тобто, більш ніж через 2 роки після укладання Договору іпотеки земельної ділянки. Доказів на спростування цього матеріалів справи не містять.
Доказів на підтвердження того, що станом на момент укладання Договору №ДЗ-2А077Г на земельній ділянці за кадастровим номером №8000000000:88:174:0037 розташовано об`єкт незавершеного будівництва матеріали справи також не містять, що фактично виключає в даному випадку застосування до спірних правовідносин приписів ч. 6 ст. 6 та ст.16 Закону України «Про іпотеку».
Надані суду апеляційної інстанції копії листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 04.01.2019 № 10/26-15/0401/07 та дозволу на виконання будівельних робіт № 1147-Шв/С від 09.02.2009, який за твердженнями апелянта, в подальшому Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві переоформлено на дозвіл №КВ 12511034180 від 29.08.2011, не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції, адже не були предметом розгляду та дослідження в суді першої інстанції. Наведені заявником підстави щодо поважності причин не подання цих доказів місцевому суду відхиляються м апеляційним судом, адже згідно пояснень позивача, у відповідь на адвокатський запит Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві листом від 06.06.2018 повідомив про переоформлення такого дозволу, відповідно до ухвалення рішення у справі позивач не був позбавлений можливості отримати копію такого дозволу, як зробив це на стадії апеляційного перегляду справи.
Крім цього, слід зазначити, що станом на даний момент будівництво житлово-офісного будинку з елементами соціальної інфраструктури за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 21 завершено, що підтверджується сертифікатом серії ІУ № від 23.02.2017 Державної архітектурно-будівельної інспекції України про відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу): «Будівництво житлово-офісного будинку з елементами соціальної інфраструктури по вул. Воровського, 21 у Шевченківському районі міста Києва проектній документації та готовність до експлуатації, а отже, на теперішній час цей об`єкт є нерухомістю, право власності на яке оформлено за відповідачем-2, та може бути самостійним предметом іпотеки в розумінні ст.5 Закону України «Про іпотеку».
В даному випадку іпотекодавець має право на підставі ч. 3 ст.9 Закону України «Про іпотеку» виключно згідно згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Правовим наслідком порушення обмежень, які передбачені ст.9 Закону України «Про іпотеку», зокрема, в частині забудови земельної ділянки без дозволу іпотекодержателя, яка є предметом іпотеки, не є розповсюдження іпотечного обтяження на новозбудований об`єкт. За змістом ч. 1 ст.12 цього Закону у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Разом з цим, копія Договору іпотеки №ДЗ-2А077Г, надана до матеріалів справи позивачем, не містить аркуша з умовами пунктами Договору іпотеки від п. 21.9 (незавершене речення) до пункту 32 включно, а отже, у суду відсутня можливість встановити, чи визначено контрагентами в цьому правочині інші правові наслідки неналежного виконання іпотекодавцем своїх зобов`язань, ніж ті, що визначені законодавством.
Таким чином, твердження позивача про розповсюдження іпотеки за Договором №ДЗ-2А077Г на об`єкти, які збудовані на земельній ділянці з кадастровим номером №8000000000:88:174: 0037 , як об`єкти незавершеного будівництва, з огляду на невірне тлумачення та застосування АТ КБ «Приватбанк» норм Закону України «Про іпотеку» з урахуванням умов Договору №ДЗ-2А077Г, не заслуговують на увагу як безпідставні та необґрунтовані, відповідно позовні вимоги в частині визнання предметом іпотеки за Договором іпотеки земельної ділянки №ДЗ-2А077Г, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Оленою Анатоліївною та зареєстрованим в реєстрі за №2196, 92 об`єктів нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 21, не підлягають задоволенню.
В той же час, з урахуванням висновків суду про відмову у позові в цій частині, слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
За змістом ч.1 ст.33 вказаного Закону України у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.
За таких обставин, за відсутності підстав вважати 92 об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Бульварно- Кудрявська , 21 предметами іпотеки за Договором №ДЗ-2А077Г, неправомірними є також позовні вимоги в частині звернення стягнення на такі об`єкти з підстав неналежного виконання відповідачем-1 своїх грошових зобов`язань за Кредитним договором №2А077Г.
З огляду на наведене, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення на 92 об`єкти нерухомого майна, що належать ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал», в рахунок погашення наявної перед АТ КБ «Приватбанк» заборгованості ТОВ «АС-МВК» за Кредитним договором №2А077Г, яка складає 564 276 252,97 грн., в тому числі: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 129 506 539,10 грн., заборгованість по процентам у розмірі 53 443 031,81 грн., заборгованість за винагородою 239 280 817,32 грн., заборгованість за пенею 142 045 864,74 грн., шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження також не підлягають задоволенню.
З приводу позовних вимог про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,1943 га за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 21, з цільовим призначенням: будівництво, експлуатація та обслуговування житлово-офісного будинку з елементами соціальної інфраструктури, кадастровий номер 8 000 000 000:88:174:0037, в рахунок погашення наявної перед АТ КБ «Приватбанк» заборгованості ТОВ «АС-МВК» за кредитним договором №2А077Г в розмірі 564 276 252,97 грн. шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 52 619 860,00 грн., слід зазначити, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Договір на підставі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.
В силу приписів ч. 2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором можуть застосовуватися положення цього Кодексу про позику.
Позикодавець згідно ст.1048 має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Положеннями ч. 1 ст.1054 ЦК України встановлений обов`язок, зокрема, позичальника повернути кредит та сплатити проценти за кредитним договором.
За приписами ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (ст.20 Закону України «Про заставу»).
Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються, в тому числі, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки (ч.1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку»).
За змістом ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
В п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідно до ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.2 ст.164 ГПК України).
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що при зверненні до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивачем повинно бути доведено суду належними та допустимими доказами виникнення між сторонами правовідносин з кредитування та забезпечення зобов`язань боржника іпотекою, надання позичальнику грошових коштів у певній сумі, обставини порушення позичальником своїх зобов`язань та виникнення внаслідок цього певної заборгованості, яку може бути погашено за рахунок предмета іпотеки шляхом звернення стягнення на останній.
Як вище згадувалось, 17.12.2008 між Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк Приватбанк» (банком) та ТОВ «АС-МВК» (позичальником) укладено Кредитний договір №2А077Г, за умовами п.1.1 якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у формі згідно п.А.1 з лімітом та призначенням, які наведені у п. А.2, не пізніше 5 днів з моменту, вказаному в абз.3 п.2.1.2, в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обмовлені договором строки.
Згаданим Договором сторонами погоджено істотні умови кредитування, вид кредиту, його ліміт, а також встановлено, що зобов`язання позичальника забезпечуються заставою корпоративних прав ТОВ «АС-МВК» в розмірі 60,10% статутного капіталу.
В Додатковій угоді від 29.05.2009 до Кредитного договору №2А077Г сторони погодили, що зобов`язання позичальника забезпечуються Договором іпотеки земельної ділянки №ДЗ-2А077Г, а також заставою корпоративних прав ТОВ «АС-МВК» в розмірі 60,10% статутного капіталу.
Згідно Додаткової угоди від 07.10.2010 до Договору №2А077Г ліміт Кредитного договору становить 107 578 705,50 грн. Призначення кредиту - будівництво офісно-ділового центру за адресою: м. Київ, вул. Воровскього, 21, поповнення обігових коштів.
За змістом Додаткової угоди від 02.12.2011 погашення кредиту здійснюється в сумі та строки згідно графіку погашення, а саме 28.11.2012р. - 100 000 грн., 18.12.2013 - 123 746 708,50 грн. Зобов`язання позичальника забезпечуються Договором іпотеки земельної ділянки №ДЗ-2А077Г, а також заставою корпоративних прав ТОВ «АС-МВК» в розмірі 74,98% статутного капіталу.
Судом також встановлено, що додаткові угоди від 13.02.2013, від 30.12.2013, від 07.03.2014, від 20.07.2015 не прийнято в якості належного доказу погодження контрагентами внесення змін до Кредитного договору, що фактично виключає можливість суду встановити дійсний строк користування кредитом, як наслідок порядок (кінцевий період) нарахування процентів за користування кредитними коштами.
Разом з цим, за змістом п.1.2 Договору №ДЗ-2А077Г іпотекою забезпечується виконання зобов`язань іпотекодавця, що випливають з Кредитного договору №2А077Г з: повернення кредиту з лімітом 100 637 101,50 грн., що надається у вигляді кредитної лінії на будівництво житлово-офісного центру за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 21, з кінцевим терміном повернення кредиту 17.12.2011; сплати процентів за користування кредитом у розмірі 14% річних, починаючи з 25.07.2009 до дати погашення кредиту, у дату сплати процентів якою є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання кредитного договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, яка відрізняється від вказаної в п. А.3 Кредитного договору, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту; сплати процентів за користування кредитом, при порушенні якого - небудь із зобов`язань по погашенню кредиту, у розмірі 28% річних від суми залишку кожного поточного місяця, починаючи з 25-го червня 2009. Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, яка відрізняється від вказаної в п. А3 Кредитного договору, то останньою датою погашення таких процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту; сплати винагороди за користування кредитом у розмірі, вказаному в п. А.10 Кредитного договору та у термін, визначений в п. 4.6 Кредитного договору; сплати неустойки в розмірах, визначених п.5.1 Кредитного договору; сплати штрафу у розмірі 2% від суми отриманого кредиту, за кожний випадок порушення зобов`язань, передбачених п.п. 2.2.7, 2.2.10, 7.1 Кредитного договору. Сплата штрафу здійснюється в гривні; сплати штрафу в розмірі 5% від суми кредиту використаної не за цільовим призначенням. Сплата штрафу здійснюється в гривні.
Іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмету іпотеки; витрат на страхування предмету іпотеки, якщо витрати на страхування предмету іпотеки зроблені іпотекодержателем; збитків, заданих порушенням іпотекодавцем умов цього іпотечного договору; витрат по реєстрації предмету іпотеки в Державному реєстрі іпотек, витрат по внесенню змін в запис у Державному реєстрі іпотек, витрат по виключенню запису про реєстрацію предмету іпотеки з Державного реєстру іпотек, а також витрат по нотаріальному посвідченню цього договору та всіх додаткових угод до нього, якщо такі витрати зроблені іпотекодержателем; штрафних санкцій, передбачених цим договором (п.5 Договору №ДЗ-2А077Г).
Таким чином, позивачем доведено суду обставини виникнення між Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк Приватбанк» та ТОВ «АС-МВК» взаємних прав та обов`язків з кредитування рахунка, а також забезпечення позичальником виконання своїх грошових зобов`язань іпотекою земельної ділянки.
Проте, всупереч приписів ст. ст. 129 Конституції України ч.ч.1-3 ст.13, ст.74 ГПК України, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих в розумінні ст. ст.76, 77 ГПК України доказів надання відповідачу-1 в межах Кредитного договору №2А077Г кредитних коштів, а отже, й доказів наявного та дійсного розміру заборгованості позичальника.
При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).
Належними згідно ч. 1 ст. 76 ГПК України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 ГПК України).
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проте докази, які надано позивачем до матеріалів справи в якості обґрунтування обставин наявної у відповідача-1 заборгованості за Кредитним договором №2А077Г в розмірі 564 276 252,97 грн., в тому числі: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 129 506 539,10 грн., заборгованості по процентам у розмірі 53 443 031,81 грн., заборгованості за винагородою 239 280 817,32 грн., заборгованості за пенею 142 045 864,74 грн., а саме: банківські виписки з рахунку ТОВ «АС-МВК» та платіжні доручення, не відповідають наведеним вище критеріям щодо належності, допустимості та достовірності таких доказів.
За приписами п.п.1.4, 1.30 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою від №22 від 21.01.2004 правління Національного банку України (далі - Інструкція), безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою №254 від 18.06.2003р. Правління Національного банку України (далі - Положення), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Банк має забезпечити зберігання належним чином оформленої/го (засвідченої/го підписом відповідального виконавця чи електронним цифровим підписом) паперової копії електронного розрахункового документа відповідно до п. 2.31 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.
За змістом п.п. 4.1 - 4.3 Положення про організацію операційної діяльності в банках України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.
Згідно п. 4.7 Положення про організацію операційної діяльності в банках України внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банками відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.11 Положення про організацію операційної діяльності в банках України первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі та мають містити такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства (банку), що склало документ; зміст та обсяг операції (короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення; особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. До обов`язкових реквізитів первинних документів, що використовуються для розрахунків (крім перелічених вище), також належать: назва одержувача коштів; сума операції (цифрами та словами). Сума операції може бути відображена лише цифрами, якщо цей документ формується за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі або якщо це передбачено нормативно-правовими актами Національного банку; номери рахунків; назва банку (одержувача та платника коштів).
Банки мають забезпечити формування первинних документів (паперових і електронних), що були підставою для відображення операцій в обліку та звітності (п.7.1 Положення про організацію операційної діяльності в банках України).
Проте, надані позивачем до матеріалів справи банківські виписки та платіжні доручення наведеним вище вимогам не відповідають, адже не містять підписів повноважних посадових осіб банку на їх складання, печаткою АТ КБ «Приватбанк» не скріплені, а на місцях наведених реквізитів містяться прочерки.
При цьому, судом також враховано, що подані 06.12.2018 представником позивача банківські виписки та платіжні доручення вказаних вище реквізитів також не мають. У даному випадку скріплення документів зі зворотної сторони печаткою та підписом не вказує на належне оформлення документа, оскільки, відповідних даних щодо прізвища та особи, якою документи було сформовано, останні не містять, а довідка №20.1.0.0.0/7-180925/1154 від 25.09.2018 АТ КБ «Приватбанк» щодо наявності трудових відносин з ОСОБА_1 не є достатнім свідченням складання поданих суду документів уповноваженою на це банком особою, як і про відповідність первинних банківських документів наведеним вище вимогам.
За таких обставин, суд не прийняв до уваги долучених позивачем до матеріалів справи документів (банківські виписки, платіжні доручення) в якості належних та допустимих в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України доказів надання відповідачу-1 в межах Кредитного договору №2А077Г кредитних коштів, а також наявної заборгованості позичальника, в рахунок погашення якої позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, виходячи з того, що позивачем не доведено обставин наявної заборгованості відповідача-1 за Кредитним договором №2А077Г, у суду відсутні підстави вважати, що у АТ КБ «Приватбанк» виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором №ДЗ-2А077Г.
При цьому, судом враховано наявні в матеріалах справи платіжні доручення за 2011 та 2014 щодо списання коштів в рахунок часткового погашення заборгованості за Договором №2А077Г, оскільки такі документи фактично засвідчують здійснення контрагентами розрахунків за Кредитним договором, проте, вони не дають дійсної змоги суду об`єктивно встановити розмір заборгованості відповідача-1.
Таким чином, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,1943 га за адресою: м. Київ, вул. Бульварно- Кудрявська , 21 з цільовим призначенням: будівництво, експлуатація та обслуговування житлово-офісного будинку з елементами соціальної інфраструктури, кадастровий номер 8 000 000 000:88:174:0037, в рахунок погашення наявної перед АТ КБ «Приватбанк» заборгованості ТОВ «АС-МВК» за Кредитним договором №2А077Г в розмірі 564 276 252,97 грн., з яких: 129 506 539,10 грн. заборгованості по тілу кредиту, 53 443 031,81 грн. заборгованості по процентам, 239 280 817,32 грн. заборгованості за винагородою, 142 045 864,74 грн. заборгованості за пенею, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 52 619 860,00 грн. не підлягають задоволенню, як такі, що позбавлені належного доказового обґрунтування.
З приводу позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсними нікчемних договорів, слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).
Положеннями ст. 20 ГК передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст.16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 ГК України.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).
За приписом ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 217 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одної з господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
З урахуванням наведеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Положеннями п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Відповідно до ст. ст. 215, 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до ст.ст.215, 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.
За приписами п. 2.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» та п. 4 Пленуму Верховного Суду України Постанови №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом та недійсні, недійсність яких встановлюється судом. Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З`ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову. Сторони нікчемного правочину не зобов`язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним). Поряд з тим законом не виключається можливість вирішення судом спорів, пов`язаних з визнанням нікчемних правочинів дійсними, у випадках, встановлених законом (частина друга статті 218, частина друга статті 220 ЦК України).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.06.2018 по справі №910/14617/16.
Таким чином, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання нікчемного договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.
Як вище згадувалось, обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсними договорів про пайову участь у фінансуванні будівництва (резервування), договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ «АС-МВК» та ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал», а також договорів іпотеки, укладених між ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал» та ТОВ «Управління будівлями та спорудами», позивач посилався на те, що ТОВ «АС-МВК» договір укладався без згоди іпотекодержателя та всупереч приписів ст.ст.9, 12 Закону України «Про іпотеку».
Так, іпотекодавець на підставі ч.3 ст.9 Закону України «Про іпотеку» має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
За умовами п.8 Договору №ДЗ-2А077Г в забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором та зобов`язань за ним, іпотекодавець надав в іпотеку належну йому на праві власності земельну ділянку.
Предмет іпотеки загальним розміром 0,1943 га згідно п. 9 Договору №ДЗ-2А077Г належить іпотекодавцю на праві власності, в межах згідно з планом, на підставі дубліката державного акту на право власності на земельну ділянку (серія КВ № 136657 ) виданого 17.05.2005р. на підставі рішення Київської міської ради від 28.12.2004р. №1126/2536 та договору купівлі-продажу земельної ділянки б/н від 04.04.2005, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З.04.04.2005р. за №255, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01-8-00070. На використання іпотекодавцем земельної ділянки або її частини обмежень (обтяжень) не встановлено, що підтверджується довідкою про обмеження на земельну ділянку, виданою Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації за номером №3959-д від 22.12.2008. Цільове призначення земельної ділянки: будівництво, експлуатація та обслуговування житлово-офісного будинку з елементами соціальної інфраструктури. Предмет іпотеки зареєстрований за кадастровим №8000000000:88:174: 0037 , і розташований за адресою: вул. Воровського, 21 в Шевченківському районі міста Києва. Предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма приналежностями.
Однак, жоден з оспорюваних договорів не передбачає безпосереднє відчуження відповідачем-1 земельної ділянки, що є предметом іпотеки за Договором №ДЗ-2А077Г, що фактично виключає можливість застосування правових наслідків, передбачених ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку».
Крім цього, твердження позивача про те, що банк, як іпотекодержатель за Договором №ДЗ-2А077Г не був обізнаним про здійснення забудови земельної ділянки, яка є предметом іпотеки, не заслуговують на увагу як безпідставні та необґрунтовані, оскілки фактично в п.А.3 Договору №2А077Г вказано, що кредит надається, в тому числі, на будівництво офісно-ділового центру за адресою: м. Київ, вул. Воровського.
До того ж, сторонами Кредитного договору також було укладено договір про надання інформаційно-консультативних послуг, згідно якого відповідач-1 зобов`язався надавати позивачу послуги з моніторингу виконання затвердженого бюджету в розрізі фінансових потоків замовника.
Відповідно, посилання позивача (апелянта) на те, що договори про пайову участь у фінансуванні будівництва (резервування) та договори купівлі-продажу, укладені між ТОВ «АС-МВК» та ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал», є недійсними в силу ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» є безпідставними та необґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Крім цього, позивачем заявлено вимоги про визнання недійсними Договорів іпотеки, укладених в 2018 між ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал» та ТОВ «Управління будівлями та спорудами».
Разом з цим, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
При зверненні до суду з вимогами про визнання нікчемного договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.
Проте, наявних підстав для визнання недійними договорів іпотеки, укладених між відповідачами 2 та 3, позивачем не наведено, з урахуванням вищенаведених висновків суду щодо відмови у задоволенні решти позовних вимог, таких судом також не встановлено.
З огляду на доказову необґрунтованість та безпідставність, місцевий суд відмовив в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсними договорів іпотеки, укладених 18.01.2018 між ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал» та ТОВ «Управління будівлями та спорудами», які було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Т.С. за № 16, №70 та №19.
Тому вимоги позивача про визнання відсутніми права іпотекодержателя у ТОВ «Управління будівлями та спорудами» за вказаними вище договорами також є такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи апелянта з приводу неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування положень матеріального та порушення вимог процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 у справі № 910/10510/18 - без змін.
Матеріали справи № 910/10510/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.06.2019
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді А.О. Мальченко
Г.А. Жук
