Кримінальне провадження № 1-кп/428/171/2017
Справа № 415/1864/14-к
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2018 року м.Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області, у складі колегії суддів:
головуючого судді Олійник В.М.,
суддів Луганського В.І., Комплєктової Т.О.,
за участю секретаря Лисенко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014130240000522 від 15.02.2014 року у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанськ Луганської області, громадянина України, росіянина, який на обліку у лікарів - нарколога та психіатра не перебуває, одруженого, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей чи інших осіб не має, пенсіонера, групи інвалідності та хронічних захворюваню не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України, -
сторони кримінального провадження:
прокурори Сичов В.М., Онофрейчук О.М., Пухкало О.О., Мамонтова А.І.,
захисник Бондаренко Ю.Ю.,
обвинувачений ОСОБА_1
ВСТАНОВИЛА:
15 лютого 2014 року, приблизно о 17:30 год., ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка також знаходилася в стані алкогольного сп`яніння. В ході сварки з останньою, виниклої на ґрунті особистих неприязних відносин, знаходячись в кухні квартири, взяв кухонний ніж, яким завдав їй один удар в область шиї, один удар в область нижньої щелепи зліва та один удар в область лівого стегна, тобто в область знаходження життєво важливих органів, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани шиї в потиличній області зліва з пошкодженням спинного мозку, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, колото-різаної рани в область нижньої щелепи зліва, наскрізного колото-різаного поранення м`яких тканин лівого стегна, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Від отриманих тілесних ушкоджень, а саме від проникаючого колото-різаного поранення шиї з пошкодженням спинного мозку на місці настала смерть ОСОБА_2 При цьому ОСОБА_1 усвідомлював, що в результаті його злочинних дій може наступити смерть потерпілої і бажав настання таких наслідків. Після цього, 15 лютого 2014 року приблизно о 17 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 маючи умисел на умисне протиправне заподіяння смерті двох осіб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , який є сином вбитої ОСОБА_2 , знаходився в квартирі під час скоєння злочину, завдав ОСОБА_3 один удар в область лівої руки тобто в область знаходження життєво важливих органів, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани шиї зліва, різаної рани області підборіддя, різаної рани в область лівого надпліччя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. При цьому ОСОБА_1 усвідомлював, що в результаті його злочинних дій може наступити смерть потерпілого і бажав настання таких наслідків. В процесі боротьби ОСОБА_3 вирвався від ОСОБА_1 та вибіг з квартири на вулицю, в результаті чого ОСОБА_1 не довів злочин до кінця.
Вказаними діями ОСОБА_1 , вчинив злочини, передбачені ч.1 ст.115 КК України, які виразилися в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, а також передбачені ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України, які виразилися у закінченому замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті двох осіб, оскільки його дії ОСОБА_1 охоплювалися єдиним умислом, але смерть ОСОБА_4 не настала з причин, що не залежали від волі ОСОБА_1 .
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 України, не визнав та пояснив, що з ОСОБА_2 він проживав приблизно з 2006 року. Спочатку вони винаймали квартири, оскільки син ОСОБА_2 - потерпілий ОСОБА_3 був проти їх відносини, та хотів, щоб матір проживала лише з ним. Він приходив, вибивав їм двері, навіть пару разів разом з товаришами побив його. Але згодом ОСОБА_3 запросив їх проживати разом, бо ніде не працював і не мав джерела доходів. ОСОБА_3 казав, що не буде їм заважати і вони стали проживати разом. Квартира в якій вони проживали всі разом була неприватизована, отримувала її ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 був там зареєстрований. 15 лютого 2014 року він прокинувся, разом із ОСОБА_3 вони поснідали, погодували господарство і приблизно об 11 годині пішли на пошту зняти його пенсію. Проте, грошей не було, він зміг зняти лише 100 грн., та придбав пляшку горілки, яку вдома вони розпили втрьох: він, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Приблизно о 15 годині вони знов разом із ОСОБА_3 пішли за пенсією і отримали 700 грн. ОСОБА_3 придбав 1л. спиртного напою, а він пішов повернути людям гроші. Коли прийшли додому, то разом почали розпивати алкогольний напій. Випили по чарці, ОСОБА_3 почав «кипишевать», вони посварились, ОСОБА_3 його вдарив і він вийшов в коридор. Після чого ОСОБА_3 зачинив двері, тому він босоніж пішов додому до своєї дружини та дочки. Коли він уходив, то ОСОБА_2 була жива, конфлікту ніякого між ними не було. На його думку сварка розпочалась, оскільки ОСОБА_3 зателефонував товаришу і хотів попросити у матері грошей, тому він посварився з ним і вигнав. Коли він прийшов до дружини, то та знайшла йому куртку, кросівки і він пішов до свого товариша. Коли повернувся, дружина говорила, що приходили співробітники поліції, які повідомили про вбивство ОСОБА_2 Зранку він сам пішов до міліції. Раніше із ОСОБА_3 в них виникали конфлікти із-за ОСОБА_2 , та із-за грошей. ОСОБА_3 ніде не працював, його звідусіль виганяли за прогули. І він, і ОСОБА_2 жили за його рахунок, бо він отримував пенсію у розмірі 3 тис.грн., а також ще працював та отримував зарплатню, приблизно 10 тис.грн. У квартирі ОСОБА_2 за його кошти був зроблений ремонт, придбані меблі, побутова техніка. Все майно там і залишилось, їм користується ОСОБА_3 них із ОСОБА_3 часто виникали сварки, але він на нього і руки не підіймав, бо розумів, що ніколи ОСОБА_3 не здолає. Між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 раніше виникали конфлікти, він навіть ламав їй ногу. Раніше ОСОБА_3 був фізично сильним, займався спортом, у нього в кімнаті були гантелі, гирі, штанга, які він використовував для занять спортом. Дружина раніше надавала пояснення, але в суді відмовилась. Деякі свідки поїхали звідси, у зв`язку з бойовими діями, а деякі вже померли. Чому його обумовлює свідок ОСОБА_6 , він не знає. Того дня ОСОБА_6 він не бачив, а раніше бачив 2-3 рази. Звідки на його волоссі з`явилась кров, яка могла належати потерпілій ОСОБА_2 , йому теж невідомо. Пред`явлений позов потерпілого ОСОБА_3 він не визнає, оскільки злочин не скоював, ніякої шкоди йому він не заподіював. Позов прокурора він також не визнає, але коли його засудили вперше, то з його пенсії утримували певні гроші.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що з обвинуваченим знайомий, він проживав разом з матір`ю потерпілого. На час скоєння злочину вони проживали усі разом. Відносини у нього з обвинуваченим були різні, як хороші так і погані. Обвинувачений ображав матір та інколи бив її, оскільки зловживав спиртними напоями та в цьому стані був дуже агресивний. Він заперечував проти сумісного проживання його матері та обвинуваченого, тому з цього приводу в них виникали сварки. Наголошує, що обвинуваченому тілесних ушкоджень не наносив. Стосовно матері мав місце випадок, коли вона перебувала в стані алкогольного сп`яніння він її ненавмисно штовхнув, внаслідок чого вона перечепилася через ковдру, упала та зламала ногу. 15.02.2014 року о 17 годині 30 хвилин, він перебував за місцем проживання разом з матір`ю ОСОБА_2 та її співмешканцем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Того дня, вони разом вживали самогон, близько двох літрів, ніяких конфліктних ситуацій не виникало. Після чого він пішов відпочивати в спальну кімнату. Через деякий час почув крики матері, вийшов зі спальної кімнати та одразу ж отримав удар ножем, який йому наніс ОСОБА_1 в область шиї. Тобто, удари обвинуваченим наносилися в спальній кімнаті, правою рукою, зверху до низу. При цьому ОСОБА_1 нічого не казав. В той час до вхідної двері постукали, то прийшов його знайомий ОСОБА_7 , з яким вони раніше домовлялися про зустріч. Стукав ОСОБА_7 на протязі приблизно 5 хвилин. В той момент вже матір не кричала. Вхідні двері були зачинені. Він намагався утримувати двері до спальної кімнати, щоб не увірвався ОСОБА_1 та одночасно тримався за рану на шиї, оскільки внаслідок нанесеного удару, з неї йшла кров. Далі, ОСОБА_1 потрапив до спальної кімнати, де він намагався відібрати ніж. Внаслідок чого отримав від обвинуваченого ще один удар ножем в ліве плече. Зазначає, що усього обвинуваченим було нанесено три удари, в шию, плече та один зовсім незначний удар прийшовся в область підборіддя. Відібравши ножа у ОСОБА_1 , він вибіг з кімнати, по ходу руху побачив матір, яка лежала на підлозі у кухні з ножовим пораненням, без ознак життя. Після чого, вибіг з квартири з наміром потрапити до свого батька, який проживав неподалік, за адресою: АДРЕСА_3 . Біля під`їзду він викинув ніж, яким обвинувачений наносив удари йому та ОСОБА_2 , це був звичайний кухонний ніж. Обвинувачений вибіг за ним з під`їзду та пішов у невідомому напрямку. Коли він добрався до свого батька, той викликав швидку допомогу, а він повернувся додому. Потрапивши додому, посидів біля матері, яка лежала на лівому боці, більш ніяких подробиць не пам`ятає. Практично одразу приїхали карета швидкої допомоги та працівники поліції. Коли його забирала швидка допомога, обвинуваченого вдома не було. ОСОБА_1 постійно ображав матір та бив її, в він заступався за неї та ніколи тілесних ушкоджень їй не наносив. Шукав свою матір, коли вона разом із співмешканцем міняли адреси проживання, оскільки скучав за нею та хвилювався. В чому був одягнутий того вечора обвинувачений, не пам`ятає. В момент нанесення обвинуваченим ножових поранень, він був без футболки, та без футболки також бігав до батька. Футболку одягнув вже після повернення додому. В ході проведення слідчого експерименту давав такі ж показання. Просив задовольнити цивільний позов в повному обсязі та призначити покарання на розсуд суду.
Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_7 пояснив, що з обвинуваченим знайомий, спілкувався із ОСОБА_3 та бував в них дома. Неприязних відносин не має. 15.02.2014 року приблизно о 17-30 годин прийшов до ОСОБА_3 , оскільки раніше домовилися зустрітися, став стукати у вхідні двері. Двері були зачинені. Квартира розташована на другому поверсі. Через двері почув шум, крики, через що склалося враження, що в квартирі відбувається бійка. Спочатку почув крик ОСОБА_3 - « ОСОБА_8 відпусти», потім почув крик ОСОБА_2 , та все скінчилося. Стукав в двері протягом 10-12 хвилин. Через деякий час ОСОБА_3 відкрив двері, він був в крові. На шиї з лівої сторони була різана рана. В чому він був одягнути не пам`ятає. За ним вийшов обвинувачений, в правій руці він тримав кухонного ножа. Про те, що сталося у потерпілого не виясняв, оскільки побачив, що з кухні виходе ОСОБА_1 з ножем. Внаслідок чого сказав потерпілому, щоб той убігав та побіг на вулицю сам. Слід за ним біг потерпілий. Він викликав швидку допомогу, яка приїхали через 10-15 хвилин одночасно з робітниками поліції. Коли ОСОБА_3 вибігав з квартири, то сказав йому, що скоріш за всього обвинувачений вбив його матір. Обвинувачений був одягнутий у светр, спортивні брюки, носки. ОСОБА_1 спокійно вийшов з квартири через 2-3 хвилини після свідка та потерпілого, одягнутий він був у светр, джинси темно-синього кольору, на ногах - шкарпетки, взуття не було. На вулиці обвинувачений перебував від них на відстані 12-15 метрів, після чого пішов в другу сторону. Коли ждали швидку допомогу, він нічого не питав у потерпілого. Коли приїхала швидка допомога та працівники поліції, Зубрицького одразу забрали до лікарні, а працівники поліції пішли в квартиру. Він піднявся з робітниками поліції в квартиру, постояв на порозі, далі не проходивши. На кухні побачив ОСОБА_2 , яка лежала на кухні, спиною до вікна, головою до мийки. На тілесні ушкодження уваги не звертав.
Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_9 пояснив, що з обвинуваченим знайомий. ОСОБА_1 проживав разом з колишньою жінкою та його сином. Неприязних відношень між ним та обвинуваченим не має. 15.02.2014 року він перебував дома за адресою: АДРЕСА_3 . Приблизно о 18-00 годині почув дзвінок вхідної двері. Відкривши двері, на порозі побачив свого сина ОСОБА_3 , він був в крові, просив про допомогу. Син був тверезий, та сказав, що швидку допомогу вже викликали. Він порадив сину повертатися до подвір`я та чекати швидку допомогу. Сам став одягатися та згодом пішов до будинку, де проживав його син. Коли прийшов до подвір`я, хтів потрапити до квартири, однак там вже працювали працівники поліції, тому в квартиру його не впустили. У подвір`ї на лавочці побачив незнайомого йому парня. Він просидів на лавочці до ранку, поки не винесли тіло ОСОБА_2 Зазначив, що після розірвання шлюбу не підтримував ніяких відносин з колишньою дружиною ОСОБА_2 , інколи вона приходила до його матері, бо в них були хороші відносини. Приблизно два рази вона приходила із синцями, та пояснювала, що наніс їй удари ОСОБА_1 ОСОБА_2 проживала в АДРЕСА_2 , це квартира її батьків. Квартира на теперішній час не приватизована. В квартирі є дві кімнати, зал перегороджений фанерною дошкою та окрема спальня, в якій проживав ОСОБА_3 В спальні при вході стоять двері. Про обставини скоєного злочину йому невідомо, стало відомо лише зі слів сина.
Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_10 пояснив, що в лютому 2014 року працював на посаді старшого слідчого СВ Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області. 15.02.2014 р. надійшло повідомлення пізно увечері. На той час він був черговим слідчим. Згідно порядку домовленості виїздів зібралася слідча група, яка виїхала в м. Новодружеськ на вул. Куйбишева. На той момент їм було повідомлено, що ОСОБА_3 знаходиться в лікарні імені Тітова м. Лисичанська. Від лікаря стало відомо, що ОСОБА_3 перебуває після наркозу та спілкуватися з ним не можна. Після чого вони поїхали за місцем проживання ОСОБА_3 , де знаходилася його родичка ОСОБА_11 , яка надала згоду на проведення огляду місця події. Огляд місця події проводив він, судовий криміналіст, експерт в присутності понятих та ОСОБА_12 . В ході проведення огляду з вулиці біля входу до будинку був знайдений кухонний ніж з рукояткою чорного кольору, перемотаною ліпкою стрічкою, довжиною 23-25 см, на лезі ножа були виявлені плями темно-бурого кольору. Надалі був знайдений кусок шиферини зі слідами бурого кольору, який також був вилучений. В тамбурі під`їзду були виявлені каплі крові на першому поверсі, дерев`яних на сходах, стінах. Крім того на сходах були виявлені сліди босих ніг. При піднятті на другий поверх здійснювалася фотозйомка. Вхідні двері до квартири були відчинені з внутрішньої сторони, замок не пошкоджений. Квартира складається з коридору та житлових приміщень. В коридорі знаходиться вішалка, де знаходились речі, прямо в кінці коридору - взуття. Крім того, в коридорі знаходився холодильник, на якому були краплі та потьоки крові. З лівої сторони від коридору був прохід, по якому були розміщені санузел. З правої сторони коридору прохід і кухня. На кухні був скоєний злочин. Там був знайдений труп жінки ОСОБА_2 , на підлозі на спині, а нижня частина тулуба повернута в ліву сторону, ноги були підтягнуті та доставали до газової плити. На обличчі була кров. На тілі виявлені ушкодження в області потилиці та шиї. З пальців рук трупа були зняті сліди папілярних ліній рук. На кухні на столі була тарілка з супом та стопка з характерним запахом алкоголю. Далі, понад стінкою - кухонне обладнання. На підвіконні стояв посуд, ваза. На ручці вікна була кров. Ще в кухні стояв корм для худоби. В ході огляду постійно велася фотозйомка. Також огляду була піддана спальня кімната, яка розташована прямо по коридору. В ній заходився м`який куточок, постільна білизна була перевернута, на подушках та наволочках кров. Телевізор був включений. На підлозі в спальні розсипані компакт-диски. Стояла шафа з чоловічим одягом. На підлозі були плями бурого кольору. Понад правою стіною лежав килим, зверху штанга і гантелі. Двері до спальні були заляпані кров`ю. Сліди крові вилучалися. При цьому також велася фотозйомка. Крім того, оброблялися та вилучалися сліди пальців рук. Далі, огляду була піддана зала, що розташована з правої сторони. В цій кімнаті загальний порядок не порушений. На триляжі лежав мобільний телефон «Nokia» з сім-картою, на якому були неприйняті дзвінки. Вказаний телефон був вилучений. Крім того, в сумці, яка знаходилася в шафі виявлені документи ОСОБА_2 , а в жіночій куртці, яка висіла на дверях. Був виявлений паспорт на ім`я ОСОБА_1 Після складання протоколу огляду місця події присутні були з ним ознайомлені. Зауважень не надходило. В подальшому протокол був підписаний усіма учасниками місця огляду. Зазначає, що потерпілий ОСОБА_3 не скаржився на його дії, як слідчого. Зі слів Старікової йому стало відомо, що квартира, в якій проводився огляд не приватизована.
Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 його вина у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115 ч.2, ст.15 .п.1 ч.2 ст.115 КК України, повністю підтверджується та узгоджується із зібраними по справі письмовими доказами, які відповідають вимогам ст.ст.85-87 КПК України та досліджені судом при розгляді кримінального провадження, а саме:
- протоколом огляду місця події від 15.02.2014 року з фото таблицями до нього, згідно якого місцем огляду є квартира АДРЕСА_4 . Перед входом до другого під`їзду з правої сторони стежки було виявлено та вилучено ніж із полімерного матеріалу чорного кольору загальною довжиною 235мм з нашаруванням плям бурого кольору, схожих на кров; поруч з ножем були виявлені та вилучені плями речовини бурого кольору, схожої на кров. У під`їзді на сходах, на стінах площадки та стіні, що веде до площадки другого поверху, були виявлені плями речовини бурого кольору, схожої на кров. На сходах на 5 та 9 сходинках серед плям речовини бурого кольору виявлено пляму речовини бурого кольору у вигляді стопи людини розміром 255мм х 90мм; аналогічні стопи лівої ноги людини виявлено на майданчику 2 поверху біля двері квартири № 8 . У квартирі на холодильнику зверху по лівому краю з переходом на бокову поверхню виявлено пляму речовини бурого кольору у вигляді мазків та потьоків. На підлозі в коридорі виявлені плями речовини бурого кольору у вигляді крапель. На кухні на створці вікна виявлено нашарування речовини бурого кольору, схожих на кров у вигляді мазків. На підлозі кухні в центрі ближче до правої стіни, виявлено труп ОСОБА_2 з колото-різаними тілесними ушкодженнями в області шиї, нижньої щелепи зліва та лівого стегна. У спальній кімнаті, розташованій прямо від входу через коридор виявлено на наволочці подушки, на правому бильці дивана виявлені плями речовини бурого кольору; на підлозі від вхідної двері до шафи виявлено плями речовини бурого кольору у вигляді крапель, мазків та потьоків; на внутрішній поверхні вхідних дверей кімнати виявлено плями речовини бурого кольору у вигляді мазків та крапель з потьоками. В ході огляду місця події вилучено 20 слідів папілярних ліній рук, скопійованих на 20 відрізків прозорої липкої стрічки, наклеєні на 1 аркуш паперу, упаковані в спец пакет експертної служби № 0364859; ніж з рукояткою із полімерного матеріалу чорного кольору, упакований в паперовий пакет; наволочка з плямами речовини бурого кольору, упакована в спец пакет № 0284920; фрагмент бетону (шифер) з плямою речовини бурого кольору, упакований в паперовий пакет; мобільний телефон Nokia ІМЕІ НОМЕР_1 з сім-карткою № НОМЕР_2 , упакований в спец пакет № 0364865; зішкріб речовини бурого кольору з холодильника в коридорі, упакований в паперовий пакет; зішкріб речовини бурого кольору з підлоги в спальній кімнаті, упакований в паперовий пакет; зразки папілярних ліній рук ОСОБА_2 , наклеєні на аркуш паперу; паспорт громадянина України НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 (а.п. 4-31);
- висновком експерта № 42 від 16.02.2014 року, згідно якого при проведенні експертизи трупа ОСОБА_2 були виявлені наступні ушкодження: - колото - різана рана шиї в потиличній області зліва, колото-різана рана в області нижнього щелепу зліва, наскрізне колото - різане поранення м`яких тканин лівого стегна. При внутрішньому дослідженні виявлено поранення спинного мозку в області рани шиї, інші рани без ушкодження органів крупних кровоносних судин. Утворилися тілесні ушкодження незадовго о смерті від взаємодії з предметом (предметами), що володіє колото - різаними властивостями. Встановити послідовність нанесення тілесних ушкоджень не надається можливим. Вищевказані тілесні ушкодження могли виникнути від нанесення удару ножем, чи предметом йому подібним. Встановити взаємнорозташування потерпілого та нападаючого в момент спричинення тілесних ушкоджень не надалося можливим. Тілесних ушкоджень, характерних для самооборони, на тілі потерпілої не встановлено. Після отримання усіх тілесних ушкоджень ОСОБА_2 не могла здійснювати будь - які ціленаправлені дії. Колото-різані поранення шиї з пошкодженням спинного мозку відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя, Інші ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, як по окремості так і взагалі. Малоймовірно, щоб своєчасне надання медичної допомоги вплинуло на результат травми. Враховуючи ступінь вираженості трупних явищ, слідує рахувати, що смерть потерпілої ОСОБА_2 могла настати за 3-5 годин до огляду трупу на місці пригоди. Смерть ОСОБА_2 настала від проникаючого колото-різаного поранення шиї з пошкодженням спинного мозку. Смерть потерпілої перебуває в прямому причино - наслідковому зв`язку з отриманим ушкодженням (а.п.49-52);
- протоколом огляду місця події від 21.02.2014 р. та фототаблицею до нього, згідно якого встановлено, що огляд проводиться в ІТТ Лисичанського МВ ГУМВС. При проведенні огляду присутній підозрюваний ОСОБА_1 , який пояснив, що при скоєнні злочину, 15.02.2014 р. від був одягнутий у светр та спортивні штани, під час огляду встановлено, що ОСОБА_1 у светр сірого кольору з горизонтальними смугами білого кольору. Під час огляду плям речовини бурого кольору не виявлено. Також на ньому одягнуто спортивні штани чорного кольору з білими смугами по боках. Спереду на штанах є дві вертикальні кишені, які застібаються на замки типу блискавка. На лівій штанині є напис «adidas». При огляді слідів прання та речовини бурого кольору не виявлено (а.п. 111-112).
- висновком судово-медичної експертизи речових доказів № 29 від 26.02.2014 року, згідно якого було встановлено, що кров трупа ОСОБА_2 відноситься до групи В з ізогемаглютинином анти-А; кров ОСОБА_1 відноситься до групи А з ізогемаглютининами анти-В; на пучку волосся об №1 знайдена кров людини, при встановленні групової належності якої були виявлені антигени А і В та ізогемаглютинини анти-А і анти-В. Результат дослідження виключає можливість походження крові від однієї особи. Сліди могли утворитися від змішування крові 2-х або декількох осіб з групою А з ізогемаглютинином анти-В та В з ізогемаглютинином анти-А. Наприклад: крові ОСОБА_1 та крові ОСОБА_2 (а.п. 138-139).
- висновком судово-медичної експертизи речових доказів № 37 від 26.03.2014 року, згідно підсумків якого встановлено, що часточки з об. № 1, 2, кусочки зі зразка крові на марлі ОСОБА_13 об. № 4 розмішували на предметних склах під покривні і додавали по 2-3 краплі 0,25% зависі стандартних еритроцитів груп А , В і О. Препарати утримували у вологих камерах і періодично вивчали під мікроскопом на протязі 24 годин. Одержані данні викладені у зведеній таблиці до висновку експерта (а.п. 159-160, 161).
- висновком експерта № 38 ( дата початку експертизи 21.03.2014 р. дата закінчення експертизи 28.03.2014 р.), згідно якого було встановлено, що кров трупа ОСОБА_2 відноситься до групи В з ізогемаглютинином анти-А, виявлений супутній антиген Н. Кров ОСОБА_3 відноситься до групи О з ізогемаглютининами анти-А і анти-В. Кров ОСОБА_1 відноситься до групи А з ізогемаглютининами анти-В, виявлений супутній антиген Н. на футболці об№1-3, спортивних штанах об№4-14, трусах об№15-17, парі шкарпеток об№18,20, капцях об№22-25, мобільному телефоні об№26, що належать ОСОБА_3 знайдена кров людини групи О з ізогемаглютинином анти-А і анти-В. Єю міг бути ОСОБА_3 Походження крові від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виключається. На парі шкарпеток об№19,21 знайдена кров людини та піт, при встановленні групової належності яких був виявлений антиген Н . ОСОБА_16 міг походити за рахунок крові та поту особи з групою крові з ізогемаглютинином анти-А і анти-В. Цією особою міг бути ОСОБА_3 Походження крові від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 виключається (а.п.170-173);
- висновком судово-медичної експертизи речових доказів № 39 від 28.03.2014 року, згідно якої встановлено, що кров трупа ОСОБА_2 відноситься до групи В з ізогемаглютинином анти-А, виявлений супутній антиген Н; кров ОСОБА_3 відноситься до групи О з ізогемаглютинином анти-А і анти-В; кров ОСОБА_1 відноситься до групи А з ізогемаглютинином анти-В, виявлений супутній антиген Н; на фрагменті шиферу об. № 2, соскобах с місця події об. № 3, 4 знайдена кров людини групи О з ізогемаглютинином анти-А і анти-В. Єю міг бути ОСОБА_3 Походження крові від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 виключається. На наволочці об. № 1 знайдена кров люини, де були виявлені антиген- В та Н. Кров могла походити від людини з групою В з ізогемаглютинином анти-А та супутнім антигеном Н. Єю могла бути ОСОБА_2 Присутність крові ОСОБА_3 можлива у якості домішки до крові ОСОБА_2 Походження крові від ОСОБА_1 виключається (а.п. 182-183, 184);
- висновком експерта № 58 (дата початку експертизи 24.03.2014 р. дата закінчення експертизи 02.04.2014 р.), згідно якого було встановлено , що кров вбитої ОСОБА_2 відноситься до групи В з ізогемаглютинином анти-А, виявлений супутній антиген Н (висновок Лисичанського відділення судово-медичної імунології Луганського бюро судово-медичної експертизи № 29 від 26.02.2014 року СМЕ ОСОБА_18 ). Кров потерпілого ОСОБА_3 відноситься до групи О з ізогемаглютининами анти-А і анти-В, антиген Н не входить до її складу як основний (висновок Лисичанського відділення судово-медичної імунології Луганського бюро судово-медичної експертизи № 37 від 26.03.2014 року СМЕ ОСОБА_18 ). Група крові підозрюваного ОСОБА_1 відноситься до групи А з ізогемаглютининами анти-В, виявлений супутній антиген Н (висновок Лисичанського відділення судово-медичної імунології Луганського бюро судово-медичної експертизи № 29 від 26.02.2014 року СМЕ ОСОБА_18 ). В піднігтевому змісті пальців рук ОСОБА_2 (об`єкти № 1,2) кров не виявлена. Виявлені клітини плоского епітелію людини, статева належність яких не встановлена внаслідок відсутності ядер придатних для обліку в препаратах. У клітинах виявлені антигени В и Н, отже вони могли утворитися від самої ОСОБА_2 , походження яких від ОСОБА_1 виключається за груповою ознакою. Можливо припустити домішок клітин ОСОБА_3 . Волокна не виявлені. У піднігтевому вмісту пальців рук ОСОБА_1 (об`єкти № 3,4) кров не виявлена. Виявлені клітини плоского епітелію людини, статева належність не встановлена внаслідок відсутності ядер придатних для обліку в препаратах. В клітинах виявлено антигени А и Н, отже, вони могли утворитися від самого ОСОБА_1 , утворення їх від ОСОБА_2 виключається за груповою ознакою. Можливо припустити домішок клітин ОСОБА_3 Волокна не виявлені (а.п. 189-190).
- висновком експерта № 76 (дата початку експертизи 05.03.2014 р. дата закінчення експертизи 02.04.2014 р.), згідно якого було встановлено, що на підставі судово-медичної експертизи ОСОБА_3 , враховуючи обставини справи, у відповідь на поставлені питання зроблені наступні висновки: - по прибутті в хірургічне відділення 15.02.2014 р. у ОСОБА_3 була виявлена колото-різана рана шиї зліва, різана рана підборідочної області зліва, різана рана лівого надпліччя. 24.02.2014 р. виписаний з відділення, поставлений заключний клінічний діагноз: колото-різане поранення шиї зліва, колото-різана рана підборідочної області, різана рана в області лівого надпліччя. При експертизі ОСОБА_3 05.03.2014 р. були виявлені рубці бокової поверхні шиї зліва, підборіддя зліва, лівого плечового суглобу. Утворилися ушкодження від взаємодії з твердим предметом, що володіє колото ріжучими властивостями можливо в строк, що указаний оглянутий, 15.02.2014 року. В момент отримання ушкоджень ОСОБА_3 був звернений передньої та лівої бокової поверхні тіла по відношенню до травмую чого предмету. Тілесні ушкодження виявлені при експертизі ОСОБА_3 як окремо так і в сукупності відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасне погіршення здоров`я. Не виключена можливість виникнення ушкоджень, що були виявлені в ході проведення експертизи ОСОБА_3 , внаслідок ударів нанесених ножем, наданим на експертизу чи предметом йому подобним. Локалізація тілесних ушкоджень ви виключає можливість того, що вказані пошкодження потерпілий міг нанести собі сам (а.п. 194-196);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.04.2014 р. та фототаблицею до нього, в ході якого потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що приблизно о 17-30 годині 15.02.2014 року ОСОБА_3 він перебував у себе вдома. Його мати разом із співмешканцем перебували на кухні та сварилися між собою. Потів він почув крик матері. Одягнув спортивні штани, відкрив двері спальні, які були двухстулкові. Коли відкрив двері , то перед собою побачив ОСОБА_1 , який одразу наніс ОСОБА_3 удар ножем по шиї. Останній став закривати двері, але ОСОБА_1 не давав цього зробити та намагався відчинити двері. В той момент хтось стукав у вхідні двері. ОСОБА_3 впустив ОСОБА_1 в спальню та між ними розпочалася боротьба, оскільки ОСОБА_1 був з ножем та намагався на нього напасти. В ході боротьби вони впали на підлогу в спальні. Він відібрав ніж у ОСОБА_1 та вибіг з квартири. При виході зустрів ОСОБА_19 , з яким вони вибігли на вулицю, де біля під`їзду викинув ножа. В ході боротьби ОСОБА_1 наніс йому ще один удар ножем в область лівого плеча. На уточнююче питання слідчого ОСОБА_3 пояснив, що він точно не може сказати, в який момент ОСОБА_1 наніс йому удар в область лівого плеча - до падіння чи після. Після чого усі учасники пройшли в квартиру АДРЕСА_4 . Діючи згідно пояснень ОСОБА_3 статист зайняв його положення в той момент коли ОСОБА_3 відчинив двері спальні. За пропозицією слідчого ОСОБА_20 продемонстрував дії ОСОБА_1 За пропозицією слідчого ОСОБА_3 взяв макет ножа в праву руку та на статисті продемонстрував нанесення удару ножем. При цьому показав нанесення удару по шиї зліва. На уточнююче питання ОСОБА_3 пояснив, що удар був ковзний, нанесений зверху до низу. Надалі ОСОБА_3 пояснив, що він став зачиняти двері, а ОСОБА_1 не давав йому цього зробити. При цьому він продемонстрував дії ОСОБА_1 Потім усі учасники пройшли в спальню., де ОСОБА_3 указав місце, де між ним та ОСОБА_1 сталася бійка. На статисті він показав місце, де йому був спричинений другий удар. На питання слідчого ОСОБА_3 пояснив, що не може точно показати, коли саме був нанесений другий удар - в область лівого плеча. Далі, ОСОБА_3 пояснив, що після цього він вихвати ніж у ОСОБА_1 та показав місце, де він викинув ножа справа від входу до під`їзду № 2 будинку № 17. На питання адвоката ОСОБА_3 . відповів, що не пам`ятає в що був одягнутий ОСОБА_1 . Після чого ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_1 вибіг за ним з ОСОБА_21 слідом в одних шкарпетках та пішов в сторону вулиці Маяковського м. Новодружеськ Луганської області. На питання адвоката ОСОБА_3 пояснив, що був одягнутий в спортивні штани (а.п. 214-221);
- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 115 від 09.04.2014 р., згідно якого на підставі судово-медичної експертизи ОСОБА_3 , враховуючи обставини справи, у відповідь на поставлені питання експертом зроблено висновки про наступне: - не виключається можливість утворення, що виникли в ході проведення експертизи ОСОБА_3 в строк та при обставинах, зазначених ним при проведенні слідчого експерименту 09.04.2014 року (а.п. 224).
Згідно ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, адже ні підозра, ні обвинувачення не можуть відповідно до ч.3 ст.17 КПК України ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а сукупність зібраних доказів, суд оцінює з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вирішуючи питання про допустимість на належність доказів, наданих стороною обвинувачення на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.115, ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст.84,85,91 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення …
Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 року, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом, оскільки це суперечить вимогам ст. 62 Конституції України, яка визначає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Докази повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами. Для визнання доказів такими, що отримані незаконним шляхом, достатньо будь-якого одного із зазначених порушень їх отримання.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 7 "Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина" (пункт 4) звертається увага судів на те, що "згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У зв`язку з цим судам при розгляді кожної справи необхідно перевірити, чи були докази, якими органи попереднього слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК України. Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувачення у вироку.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №12/рп/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Суд критично оцінює показання обвинуваченого у частини того, що він ОСОБА_22 не вбивав і не мав наміру вбивати ОСОБА_4 , який вигнав його з квартири і вбив свою матір, оскільки вони спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_9 , письмовими доказами, які суд визнає належними та допустимими. Пояснення обвинуваченого самі по собі є плутаними і не послідовними, що викликає сумніви в їх достовірності та вказує на бажання обвинуваченого скоріше виправдатися, ніж послідовно вказувати на дійсні обставини.
Із показань потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що дійсно в ході вживання спиртного з матерю ОСОБА_22 та ОСОБА_1 , який був співмешканцем матері. В ході сваркі, обвинувачений зарізав його мати і намагався вбити і його, причинив йому ножем тілесні ушкодження. Він бачив, що мати лежала в кухні біля кухонного стола. Ніж він забрав у ОСОБА_24 і викинув з переляку біля під`їзду, цей ніж був кухонний. ОСОБА_3 наполягає, що ОСОБА_1 вбив його мати і намагався вбити його, а обвинуваченого не обмовляє.
Суд визнає протокол огляду місця події від 15.02.2015 року належним та допустимим доказом, оскільки він був проведений згідно КПК України, потерпілий не мав претензій, про те, що огляд проводився за участю його сестри, оскільки він знаходився в цей час в лікарні, про ще ОСОБА_3 пояснив в судовому засіданні. Крім того в судовому засіданні було установлено, що ОСОБА_3 не є власником квартири АДРЕСА_4 оскільки вона не приватизована.
У судовому засіданні було встановлено, що завдаючи ударів потерпілої ОСОБА_2 ножем в життєво важливі органи, ОСОБА_1 усвідомлював, що в результаті його злочинних дій може наступити смерть потерпілої ОСОБА_2 , і бажав настання таких наслідків. Також ОСОБА_1 усвідомлював, що в результаті його злочинних дій може наступити смерть потерпілого ОСОБА_3 і бажав настання таких наслідків оскільки завдав удар ножем в життєво важливий орган потерпілого ОСОБА_3 .. В процесі боротьби ОСОБА_3 вирвався від ОСОБА_1 та вибіг з квартири на вулицю, в результаті чого ОСОБА_1 не довів злочин до кінця.
Висновки експертів, проведені компетентними спеціалістами, які відповідно до Закону України «Про судову експертизу» мають право на проведення експертиз, а також узгоджуються з іншими об`єктивними доказами по справі. Вищевказані протоколи слідчих дій, складені і оформлені у порядку, передбаченому КПК України, є джерелом доказів, оскільки у них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення справи.
Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальних прав сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Правова позиція ЄСПЛ щодо цього відображена, зокрема, у п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», де Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом».
Оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України при встановлених судом фактичних обставинах встановлена згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом» (ст.17 КПК України).
Невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні злочинів та його показання, суд розцінює як вибрану обвинуваченим позицію свого захисту, побудовану на повній непричетності останнього до вчинених злочинів. Проте така позиція обвинуваченого повністю спростовується показаннями потерпілого, свідків, допитаних безпосередньо під час судового провадження, сумнівів у правдивості яких суд не має, оскільки вони послідовні, логічні та узгоджуються між собою та з іншими письмовими доказами у справі, дослідженими судом. У суду немає підстав сумніватися в їх достовірності, бо мотивів для обмови обвинуваченого не встановлено, всі свідчення надавалися під присягою.
Аналіз показань обвинуваченого, потерпілого та свідків, а так само сукупність всіх встановлених під час судового розгляду обставин вчинених кримінальних правопорушень, зібраних та оцінених судом доказів, враховуючи знаряддя вчинення злочину, яким є ніж, спосіб вчинення злочину, характер і локалізацію тілесних ушкоджень: відносно ОСОБА_2 - удари нанесені в життєво важливий орган людини згідно висновків судово-медичних експертиз, встановлені у ОСОБА_2 пошкодження, які утворились від дії колючо-ріжучого предмета або знаряддя, а також враховуючи дані медичного огляду; відносно ОСОБА_3 - колото-різане поранення шиї зліва, колото-різана рана підборідочної області, різана рана в області лівого надпліччя, згідно висновку судово-медичної експертизи, встановленні у ОСОБА_3 пошкодження, які утворилися від взаємодії з твердим предметом, що володіє колото ріжучими властивостями, не виключена можливість виникнення ушкоджень внаслідок ударів нанесених ножем, наданим на експертизу чи предметом йому подібним, а локалізація тілесних ушкоджень виключає можливість того, що вказані пошкодження потерпілий ОСОБА_3 міг нанести собі сам, отже суд вважає, що саме ці обставини, локалізація нанесених тілесних ушкоджень, та знаряддя, яким його нанесено - ніж, свідчать про наявність у обвинуваченого прямого умислу на скоєння вбивства ОСОБА_2 , та закінченого замаху на вбивство ОСОБА_3 на ґрунті виниклої безпосередньо перед скоєнням кримінального правопорушення конфліктної ситуації, через перебування у стані алкогольного сп`яніння.
Суд бере до уваги і стан, в якому було вчинено злочин, а саме пояснення потерпілого про виникнення неприязних відносин обвинуваченого, обставин, які вказують на їх можливий на той час прояв, враховуючи, що причини та підстави виникнення цих обставин обвинувачений змінював через свій стан алкогольного сп`яніння, який у даному випадку є непрямою кримінально-правовою презумпцією, яка породжує кримінально-правові наслідки і не звільняє обвинуваченого від відповідальності за вчинення ним в цьому стані кримінального правопорушення, оскільки просте алкогольне сп`яніння, незалежно від його тяжкості, не позбавляє особу здатності розуміти значення своїх дій і керувати ними.
Вказані обставини у своїй сукупності з очевидністю вказують на те, що ОСОБА_1 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав їх небезпечні наслідки і бажав їх настання.
Крім того, вчинення ОСОБА_1 умисних, цілеспрямованих дій підтверджує і висновок амбулаторної судове психіатричної експертизи № 141 від 06.03.2014 р., згідно якого ОСОБА_1 хронічними, психічними захворюваннями не страждає в даний час і не страждав на період часу, що відноситься до скоєння кримінального правопорушення. У якому він підозрюється. На той період часу у ОСОБА_1 виявилися, та на даний час виявляються ознаки: Психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю з синдромом залежності. Однак, ступінь наявних психічних розладів така, що не позбавляє ОСОБА_1 здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними в даний час, та не позбавляла такої на період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння. У разі обвинувачення ОСОБА_1 за своїм психічним станом застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.п. 210-212).
Таким чином, на переконання суду, пояснення обвинуваченого не породжують «розумний сумнів», достатній для визнання його невинуватим чи спростування пред`явленого йому обвинувачення, а навпаки, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності доводять «поза розумним сумнівом» наявність у обвинуваченого прямого умислу, спрямованого на вчинення злочинів.
Судом в межах повноважень, визначених ч. 3 ст. 26 КПК України, були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною захисту її процесуальних прав, в тому числі права обстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об`єктивного з`ясування обставин на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У судовому засіданні стороною захисту не надано суду жодного доказу у частині її заперечень щодо вчинення обвинуваченим інкримінованих йому органом досудового розслідування злочину.
Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.
Суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з яким, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків,
безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, в їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені умисного вбивства ОСОБА_2 , тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 115 КК України, а також про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені закінченого замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті двох осіб, оскільки дії ОСОБА_1 охоплювалися єдиним умислом, але смерть ОСОБА_4 не настала з причин, що не залежали від волі ОСОБА_1 , знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, а його дії суд кваліфікує за ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Суд, призначаючи обвинуваченим покарання, також враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.115, ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України, які відповідно до ст.12 КК Кодексу України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого який раніше не судимий, пенсіонер, згідно висновку амбулаторної судове психіатричної експертизи ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням не страждає в даний час і не страждав на період часу, що відноситься до скоєння кримінального правопорушення, згідно довідки у лікарів - нарколога та психіатра на обліку не перебуває, за місцем проживання характеризується в побуті негативно з причин відсутності роботи, зловживання спиртними напоями, вступу до конфліктних ситуації та неодноразових скарг сусідів, групи інвалідності та хронічних захворювань не має, вину не визнав, у вчиненому не розкаявся.
Обставин , що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст.66 КК України, судом не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.
З урахуванням викладених вище обставин у кримінальному провадженні, характеру вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідків, особи обвинуваченого, враховуючи ступінь тяжкості вчинених правопорушень, обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованих йому злочинів, який свою провину не визнав, але вперше притягується до кримінальної відповідальності, пенсійного віку, а також враховуючи думку потерпілого, який просив призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду, суд вважає, що відповідно до вимог ст.50 КК України, виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши мінімальну міру покарання передбачену ч.2 ст.115 КК України у вигляді позбавлення волі, так як тільки таке покарання зможе попередити вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчинених злочинів та являлись передумовою для застосування ст. 69, ст.75 КК України судом не встановлено.
Прокурором заявлено позов про стягнення з ОСОБА_1 на користь управління охорони здоров`я Лисичанської міської ради витрат державних грошових коштів у сумі 1068, 12 грн. за лікування потерпілого ОСОБА_3 , які підлягають стягненню з обвинуваченого.
По справі потерпілим ОСОБА_3 заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в розмірі 2992,39 грн., вказавши що ця сума складається з витрат на придбання лікарських засобів, препаратів та матеріалів медичного призначення на його лікування в сумі 782,39 грн. а також витрат пов`язаних з похованням матери у сумі 2210 грн. Та стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., зазначивши, що він утратив близьку людину, мати, отже для нього це непоправна втрата, також він страждав в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 скоїв замах на його життя.
Обвинувачений ОСОБА_1 цивільний позов, заявлений потерпілим не визнав.
При розв`язанні зазначеного цивільного позову суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Цивільним судочинством закріплено принцип змагальності сторін.
Крім того, за загальними принципами цивільного судочинства (ст.81 ЦПК) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи...
Розмір матеріальної шкоди 2992,39грн. підтверджений документально. Потерпілий вказував та надав документи, що ця сума складається з витрат на придбання лікарських засобів, препаратів та матеріалів медичного призначення на його лікування в сумі 782,39 грн. а також витрат пов`язаних з похованням матери у сумі 2210 грн., а тому цивільний позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Завдану моральну шкоду потерпілий мотивує тим, що він зазнав душевних страждань, внаслідок що він утратив близьку людину, мати, отже для нього це непоправна втрата, також він страждав в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 скоїв замах на його життя.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в заявах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.95 р., суд визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.
Як роз`яснено в п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами від 25.05.2001 та від 27.02.2009), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Суд погоджується з тим, що потерпілому дійсно спричинено моральну шкоду в результаті протиправної дії обвинуваченого, потерпілий зазнав значних больових та душевних страждань, пов`язаних зі смертю матері та посягання на його життя, що призвело до істотних змін в його житті.
Тому, виходячи з вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України, засад розумності, виваженості та справедливості, характеру немайнових витрат і їх тривалості, вважає, що розмір заявленої моральної шкоди необхідно задовольнити частково в розмірі 70 000,00 гривень, зважаючи, що відшкодування шкоди в такому розмірі відповідає суті позовних вимог та характеру діяння обвинуваченого, кримінального правопорушення, конкретних обставин справи. Визначаючи розмір цього відшкодування, суд виходить, засад справедливості та розумності.
Отже, що стосується позовних вимог про стягнення з обвинуваченого на користь цивільного позивача моральної шкоди у розмір 100 000 грн., суд зазначає наступне.
Суд вважає, що позов Зубрицького в частини моральної шкоди необхідно задовольнити часткове. При цьому суд враховує обставини справи, характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, який втратив мати , і пережив стрес в зв`язку з посяганням на його життя, а також інші обставини: особу обвинуваченого, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, його матеріальний стан, не працює, отримує пенсію.
Тому суд вважає, що з обвинуваченого необхідно стягнути на користь потерпілого моральну шкоду в сумі 70000 грн..
Запобіжний захід - у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого обраний, відповідно до ухвали слідчого судді, слід залишити без змін.
Початок строку відбування покарання обвинуваченому слід обчислювати з моменту ухвалення вироку, тобто з 01 листопада 2018 року, оскільки згідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту винесення судом обвинувального вироку.
Згідно зі змінами, внесеними у ч. 5 ст. 72 КК України Законом № 838-VIII, зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Вищевказаний Закон застосовувався до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 КК України законодавство про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
Положення, передбачені ч. 5 ст. 72 КК України, регулюються саме Кримінальним кодексом України, у зв`язку з чим охоплюються поняттям «закон про кримінальну відповідальність».
Відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення» від 18 травня 2017 року №2046-VIII (далі - Закон №2046-VIII), що набрав чинності 21 червня 2017 року, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими в ч. 1 ст. 72 КК України.
Відповідно до частин 2, 4 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався декілька разів, зворотну дію у часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
За таких обставин застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 з 17 лютого 2014 року положень ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону №2046-VIII), а саме зарахування у строк покарання строку попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, є недопустимим, оскільки закон у вказаній редакції не має зворотної сили як такий, що іншим чином погіршує становище особи.
Така позиція Суду узгоджується і з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17 (провадження № 13-31 ксі 8).
Отже оскільки обвинувачений з 17.02.2014 року перебуває під вартою, а відповідно до ч.5 ст.72 КК України одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі, тому при призначенні покарання даний строк перебування під вартою обвинуваченого повинен бути зарахований у загальний строк покарання, а саме рахувати за період тримання під вартою з 17.02.2014 року до набрання вироком законної сили.
Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України. Долю процесуальних витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України, які підлягають стягненню з обвинуваченого, оскільки витрачені на доведення його вини.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
ОСОБА _1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.115 КК України, ч.2 ст. 15 п.1 ч.2 ст.115 КК України, і призначити покарання:
-за ч.1 ст.115 КК України у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі;
-за ч.2 ст. 15 п.1 ч.2 ст.115 КК України у виді 10 (десяти) років позбавленням волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 10 (десяти) років.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 01 листопада 2018 року.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за даним вироком покарання строк попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження з 17.02.2014 року, виходячи з того, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування: - матеріальної шкоди суму у розмірі 2992 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) 39 копійок; - моральної шкоди у розмірі 70 000,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь управління охорони здоров`я Лисичанської міської ради 1068 гривень 12 копійок.
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: ніж зі слідами крові,наволок зі слідами крові, шифер зі слідами крові, зішкріб крові з поверхні холодильника зішкріб крові з поверхні полу спальні квартири,контрольний зразок матеріалу, на який відбирались зразки крові ОСОБА_1 , зразки крові ОСОБА_1 , зразки крові ОСОБА_3 , контрольний зразок матеріалу, на який відбирались зразки крові ОСОБА_3 , нігтьові зрізи пальців рук ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області - знищити; - шльопанці, футболка «аdіdаs», штани чоловічі «СРY», шкарпетки, чоловічі плавки, мобільний телефон « СИМЕНС АХ75», які належать ОСОБА_3 і знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганської області повернуті потерпілому ОСОБА_3 ; - волосся ОСОБА_1 зі слідами крові, які знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганської області знищити; - спортивні штани та светр, які знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганської області та належать ОСОБА_1 , повернути ОСОБА_1 .
Процесуальні витрати за проведення: товарознавчої експертизи №19/113/9-3/641-119е від 29.11.2016 року в розмірі 442,26 грн.; експертизи холодної зброї № 154 від 09.04.2014 у розмірі 294,84грн., стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.
Вирок може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченим та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Головуючий суддя В.М.Олійник
Судді Т.О.Комплєктова
В .І.Луганський
