Номер провадження: 22-ц/813/2865/19
Номер справи місцевого суду: 522/19969/16-ц
Головуючий у першій інстанції Тарасов А.В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.06.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г.,
за участю секретаря - Чепрас А.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.09.2017 у складі судді Тарасова А.В.
в с т а н о в и в:
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про вселення позивача у квартиру АДРЕСА_1 , визнання недійсним свідоцтва про право власності на ј частини вказаної квартири.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з 2010 року проживала разом з ОСОБА_3 та згодом зареєстрували шлюб. До реєстрації шлюбу з позивачем ОСОБА_3 в 2001 році зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 та в період шлюбу подружжя придбало за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 , яка належала їм на праві спільної сумісної власності. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої увійшла частина зазначеної квартири, яку прийняли чоловік покійної ОСОБА_3 та син від першого шлюбу - відповідач по справі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер та після його смерті відкрилась спадщина на частину квартири, яку позивач як дружина померлого прийняла та після смерті чоловіка продовжувала проживати у зазначеній квартирі. Однак, 25.06.2016 позивач повернулась додому та не змогла потрапити до квартири, оскільки відповідач змінив замки в квартирі та до цього часу не пускає її до помешкання. В уточненій позовній заяві від 09.03.2017 позивач зазначає, що свідоцтво про право на спадщину відповідачем отримано незаконно, з пропущенням строку на прийняття спадщини, на час смерті своєї матері в квартирі не проживав, із заявою про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини не звертався, в квартирі прописаний незаконно.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27.09.2017 позов задоволено частково; вселено ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 ; в задоволенні вимог в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Також, апелянт просив вирішити клопотання про зупинення провадження з цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням зі справи №522/12852/16 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним (фіктивним), що перебуває в провадженні Приморського районного суду м. Одеси.У випадку задоволення позову з цієї справи, у ОСОБА_1 не виникне права на спадкування спірної квартири.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, не взяв до уваги вищенаведене. В матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_1 приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Місік О.В. про прийняття спадщини, з якої вбачається, що спадкоємцями першої черги щодо майна померлого є також доньки померлого: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 Таким чином, доньки є особами, яких стосується або буде стосуватися в майбутньому це рішення суду, тому суд мав залучити цих спадкоємців до участі у справі в якості третіх осіб, чого зроблено не було. З поданих доказів неможливо було встановити законність позовних вимог. Вселивши позивача у спірну квартиру, суд фактично надав йому у володіння та користування квартиру в цілому, хоча він може мати право на володіння та користування лише 3/16 частками цієї квартири.
Також, не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині відмови у визнанні недійсним свідоцтва про право на спадщину відповідача. Апелянт також просив викликати наступних свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не з`ясовано, на які кошти придбано житло. ОСОБА_2 заяву до нотаріальної контори подав через чотири роки після смерті матері. Шлюб з ОСОБА_3 був укладений 22.09.2000, а квартира придбана 15.02.2001. Всі документи на придбання квартири та розрахунки з продавцем були здійснені за підписом ОСОБА_3 Відповідно до довідки 11 дільниці ЖЕО від 07.02.2011, у спірній квартирі мешкають дві особи - ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , що не відповідає дійсності, оскільки відповідач там не проживав, про що зазначав сам у поясненні 15.08.2017. Наведене також підтвердила сусідка. Судом не були допитані свідки, зазначені у позовній заяві. Реєстрація відповідача у спірній квартирі була здійснена незаконно, тільки за згодою його матері, але за відсутністю згоди на це ОСОБА_3
16.02.2018 ОСОБА_2 надав відзив на скаргу ОСОБА_1 , в якому просив її відхилити, а рішення в частині відмови у позові про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом - залишити без змін.
У судовому засіданні 04.06.2019 ОСОБА_2 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а ОСОБА_1 просила суд задовольнити свою апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників процесу, дослідивши доводи, наведенні в апеляційних скаргах, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
22.09.2000 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис №031, місце реєстрації шлюбу Генеральне Консульство Грузії , після шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_4 .
15.02.2001 ОСОБА_3 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_4 на підставі довіреності, укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_15 , ОСОБА_16 продали, а ОСОБА_4 придбала квартиру АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 15.02.2001 та зареєстровано в реєстрі за №1619.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Другим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 20.10.2010. Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 .
З витребуваних матеріалів спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_4 встановлено, що із заявами про прийняття спадщини 25.02.2011 звернувся ОСОБА_3 та 14.09.2011 ОСОБА_2 , син ОСОБА_4
На момент смерті ОСОБА_4 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки від 07.02.2011 року, виданою КП ЖКС «Фонтанський».
Згідно з довідкою від 07.02.2011 про склад сім`ї та прописку, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_2
24.02.2015 державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на майно подружжя, набуте за час шлюбу, а саме на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , та видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 . Таким чином, ОСОБА_3 на праві власності належали 3/4 частини квартири.
21.06.2016 державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на спадщину за законом на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися розпоряджатися своєю власністю.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно з ч.1 ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановленим законом.
Згідно з п.27 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення, у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину, прав інших осіб тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , як дружина померлого ОСОБА_3 , є спадкоємцем першої черги разом з його дітьми: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та 14.07.2016 звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Місік О.В. із заявою про прийняття спадщини та фактично набула права на спадщину у вигляді частки квартири АДРЕСА_1 .
Однак, апеляційний суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що незалучення дітей ОСОБА_3 до участі у справі, впливає на висновки суду, оскільки предметом спору у цій справі є вселення ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 , та визнання недійсним свідоцтва про право власності на ј частини вказаної квартири, яку успадкував ОСОБА_2 від своєї матері ОСОБА_4
Таким чином, у даній справі розглядається спір щодо спадкових прав ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 , а не спір між спадкоємцями ОСОБА_3 , тобто ухвалене рішення з цієї справи ніяким чином не стосується спадкових прав ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8
В свою чергу, право на вселення ОСОБА_1 ґрунтується на правилах ч.5ст.1268 ЦК України, які свідчать про те, що незалежно від розміру частки у спадщині, яка буде визначена в подальшому, з часу відкриття спадщини спадкоємець має право користуватися майном.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що, вселивши позивача у спірну квартиру, суд фактично надав йому у володіння та користування квартиру в цілому, хоча він може мати право на володіння та користування лише 3/16 частками цієї квартири, не може бути взято до уваги апеляційним судом, оскільки судом першої інстанції не ухвалювалося рішення щодо користування позивачем квартирою в цілому, але здійснено лише його вселення як спадкоємця.
З часу отримання правовстановлюючих документів всіма співвласниками, вони не позбавлені права визначення порядку користування квартирою.
При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус перевіряє відповідність наданих документів і факт прийняття спадщини підтверджується зареєстрованим місцем проживання спадкоємця за адресою проживання спадкодавця в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що право на звернення до суду з вимогою про визнання свідоцтва недійсним має лише особа, право якої порушено, у зв`язку з його видачею, зокрема, такою особою є інший із спадкоємців.
ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 , але ОСОБА_1 не належала до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4 та жодного права на спадкування зазначеного майна не мала, ОСОБА_3 за життя прав ОСОБА_2 не оспорював, а тому суд першої інстанції правомірно встановив про відсутність ознак порушення її прав у зв`язку з видачею свідоцтва, що і стало підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.
Також, суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги твердження ОСОБА_1 щодо того, що ОСОБА_2 заяву до нотаріальної контори подав через чотири роки після смерті матері, оскільки ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час її смерті він був зареєстрований за адресою спірної квартири, а строк для звернення за отриманням свідоцтва про право на спадщину не обмежений часом. Більш того, як вірно встановлено судом першої інстанції, не звернення спадкоємця за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно не передбачає втрату права на спадщину.
Посилання ОСОБА_1 на не з`ясування судом того, на які кошти придбано житло, на суть висновків не впливає, оскільки право вимоги ОСОБА_1 не належить.
Не приймається судом апеляційної інстанції і посилання ОСОБА_1 у скарзі на те, що реєстрація ОСОБА_2 у спірній квартирі була здійснена незаконно, тільки за згодою його матері, за відсутністю згоди на це ОСОБА_3 , оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 надав 20.06.2002 згоду на реєстрацію ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 і за життя прав останнього не оспорював.
Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.09.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 14.06.2019.
Головуючий :
Судді:
