ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
_______________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
Іменем України
18 червня 2019 року
м . Харків
справа № 626/601/19
провадження № 22-ц/818/2917/19
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого : Маміної О.В.
суддів : Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря - Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне аграрно-орендне підприємство «Промінь»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну за позовом ОСОБА_1 до Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» про розірвання договору оренди землі в зв`язку зі зміною власника за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 03 квітня 2019 року, постановлене під головуванням судді Дудченко В.О. в залі суду в м. Краснограді Харківської області, -
в с т а н о в и в :
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» про розірвання договору оренди землі в зв`язку зі зміною власника.
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 03 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що він, як новий власник земельної ділянки загальною площею 5,19 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області, має право на власний розсуд розпоряджатися своїм майном. Проте наявність договору оренди землі від 01.11.2006 року за №555, який укладений між ОСОБА_3 та ПАОП «Промінь» і зареєстрований 23.03.2007 року за №040769800196, строком на 25 років, порушує його права як власника. Вважає, що строки позовної давності ним не пропущені, оскільки початок перебігу строку давності обчислюється не з моменту реєстрації права власності, а з моменту непогодження відповідача розірвати договір оренди в добровільному порядку. Позивач зазначає, що наявні підстави для розірвання договору оренди землі в зв`язку зі зміною власника.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, щоправо позивача було порушено та наявні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки №555 від 01.11.2006 року, який був укладений між ОСОБА_3 та ПАОП "Промінь", у зв`язку з переходом права власності на земельну ділянку до другої особи. Проте позивачем пропущений строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що 01 листопада 2006 року між ОСОБА_3 та ПАОП "Промінь" був укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , загальною площею 5,19 га, що розташована на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області (а.с.7-10).
Згідно з п.1.1 договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне користування вищевказану земельну ділянку.
Відповідно до п.3.1 договір укладено сторонами на 25 років, починаючи з дня його державної реєстрації.
Пунктом 14.5 Договору оренди земельної ділянки передбачено, що підставою для зміни або розірвання договору є перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 серпня 2010 року, спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є її син ОСОБА_1 та чоловік ОСОБА_4 . Спадщина, на яке видане свідоцтво складається з земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , загальною площею 5,19 га, що розташована на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області. Свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частину вказаної земельної ділянки видано позивачу (а.с.5).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно своє право власності на земельну ділянку позивач зареєстрував 23.10.2015 року (а.с.6).
16 січня 2019 року ОСОБА_1 на адресу Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» направив заяву, в якій вказував, що він, як новий власник земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 , загальною площею 5,19 га, що розташована на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області, не має намір продовжувати дію договору оренди землі від 01.11.2006 року. Просив розірвати вказаний договір у добровільному порядку на підставі пункту 14.5. Договору оренди (а.с.11).
Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що в добровільному порядку відповідач відмовляється розірвати договір оренди землі від 01.11.2006 року, укладеного відповідачем з ОСОБА_3 , перебуває в оренді ПАОП "Промінь". Тоді як вказаний договір порушує його права, як власника земельної ділянки. Тому позивач просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ПАОП "Промінь".
Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі», з відповідними змінами та доповненнями, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 6 вказаного Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 1 ст. 32 вищевказаного Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
За правилами ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі передбачені у ст. 34. Закону України «Про оренду землі», згідно якої у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Матеріали справи свідчать про те, що, укладаючи договір оренди землі від 01.11.2006 року, ОСОБА_3 та ПАОП "Промінь" погодили у пункті 14.5 Договору оренди земельної ділянки, що підставою для зміни або розірвання договору є перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря.
Висновок суду першої інстанції про те, що наявні підстави для розірвання договору оренди землі від 01.11.2006 року, - відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, оскільки перехід права власності на вказану земельну ділянку до позивача є підставою для розірвання спірного договору.
При цьому представником Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» заявлене клопотання про застосування строків позовної давності у спірних правовідносинах (а.с.16). Відповідач вважає, що свідоцтво про право на спадщину за законом позивач отримав 02.08.2010 року, увесь цей час погоджувався з умовами спірного договору, отримував орендну плату і лише 05 березня 2019 року звернувся до суду за захистом свого права, як нового власника земельної ділянки, що свідчить про пропуск позивачем строків давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач своїм правом на розірвання договору оренди скористався 16 січня 2019 року, звернувшись із відповідною заявою до ПАОП "Промінь" (а.с.11). Між тим, відповідач продовжив користуватися спірною земельною ділянкою, чим порушив права позивача.
Початком перебігу позовної давності у спірних правовідносинах є саме січень 2019 року, що в розумінні ч. 1 ст. 261 ЦК України, є моментом початку перебігу строку позовної давності.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову через сплив позовної давності.
Колегія суддів вважає, що перебіг позовної давності щодо вимог про розірвання договору оренди землі обчислюється з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права або особу, що його порушила.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доводи апеляційної скарги в частині застосування позовної давності спростовують висновки суду першої інстанції.
З урахуванням вказаного, наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріали справи свідчать про те, що позовні вимоги та апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягають задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 921 грн., з яких: 768,40 грн. - сплачених при подачі позовної заяви (а.с.1) та 1152,60 грн. - сплачених при подачі апеляційної скарги (а.с.36).
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 03 квітня 2019 року - скасувати та ухвалити нове.
Позовом ОСОБА_1 - задовольнити.
Розірвати договір оренди земельної ділянки №555 від 01.11.2006 року, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 5,19 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області, укладений між ОСОБА_3 та Приватним аграрно-орендним підприємством «Промінь», який зареєстровано 23 березня 2007 року за №040769800196 Красноградським районним відділом Харківської регіональної філії Державного підприємства «Центр ДЗК при державному комітеті України по земельних ресурсах».
Стягнути з Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 921 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий : О.В. Маміна
Судді: С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук
Повне судове рішення виготовлено 19.06.2019 року.
