ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" червня 2019 р. Справа№ 925/1196/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Смірнової Л.Г.
Пономаренка Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,
за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 26.06.2019
за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України в Черкаській області
на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2019 (повне рішення складено 20.02.2019)
у справі № 925/1196/18 (суддя Чевгуз О.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича
до Головного управління Державної фіскальної служби України в Черкаській області,
Державної казначейської служби України
про стягнення збитків у розмірі 364 681, 68 грн,
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи
У листопаді 2018 року Фізична особа-підприємець Понуровський Юрій Олексійович (далі - ФОП Понуровський Ю.О.) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Черкаській області (далі - ГУ ДФС у Черкаській області), Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - ДПІ у м. Черкасах) та Державної казначейської служби України про стягнення коштів на відшкодування шкоди в розмірі 364 681, 68 грн, з яких 215 792, 00 грн - матеріальної шкоди (збитків), 48 889, 68 грн - упущена вигода, 100 000, 00 грн - моральна шкода.
Позовні вимоги про стягнення збитків обґрунтовані тим, що внаслідок протиправних дій службових осіб ДПІ у м. Черкасах, позивачем, як суб`єктом підприємницької діяльності, були понесені втрати майнового характеру (збитки). Також як наслідок завданих вказаними діями службових осіб збитків, позивач просить суд стягнути з відповідача неодержаний прибуток (втрачена вигода) та матеріальну компенсацію моральної шкоди.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.02.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з ДПІ у м. Черкасах 203 992, 00 грн збитків, 50 000, 00 грн відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ДПІ у м. Черкасах в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 3 809, 88 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення обґрунтовано тим, що адміністративний суд встановив протиправність дій та вину ДПІ у м. Черкасах. Унаслідок протиправних дій службових осіб ДПІ у м. Черкасах позивач поніс витрати у вигляді збитків, пов`язані із відновленням свого порушеного права, на суму 203 992, 00 грн.
Щодо заявленої моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки внаслідок протиправних дій відповідача 2, позивач поніс реальні збитки, був певний час незаконно позбавлений права на ведення своєї підприємницької діяльності, що за твердженням позивача негативно вплинуло на стан його здоров`я (що підтверджується листами непрацездатності, які містяться в матеріалах справи), а також негативно вплинуло на його ділову репутацію, позивач має право на відшкодування моральної шкоди. Проте, керуючись засадами розумності та виваженості, Господарський суд Черкаської області дійшов висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення моральної шкоди до 50 000, 00 грн.
Водночас, в частині заявлених до стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем здійснено розрахунок суми такої шкоди, виходячи з його доходів, отриманих за четвертий квартал 2016 року, тобто вказана сума розрахована виключно на припущеннях позивача про можливість отримання такого ж доходу за перший та другий квартали 2017 року. Жодних доказів на підтвердження вказаного розміру шкоди не подано. Суд вказав, що наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення, тому дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення шкоди у вигляді упущеної вигоди відсутні.
Щодо відшкодування витрат позивача на правову допомогу, суд першої інстанції зазначив, що заявлені позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення, виходячи з того, що витрати на правничу допомогу позивачем були здійснені в рамках кримінального провадження. Питання відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених потерпілою стороною у кримінальному провадженні, вирішується при ухваленні вироку, що жодним чином не стосується розгляду даної справи.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
У березні 2019 року ДПІ у м. Черкасах звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2019, а справу направити на розгляд за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2019. Призначено справу до розгляду на 22.05.2019.
Розгляд справи здійснювався різними складами суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 задоволено клопотання ГУ ДФС України в Черкаській області про заміну учасника справи. Замінено відповідача 2 у даній справі - Державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на його правонаступника - Головне управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області (далі - відповідач 1). Також оголошено перерву в судовому засіданні до 26.06.2019.
У судове засідання 26.06.2019 з`явилися представник скаржника та позивач. Представник відповідача 2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином у порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України, що підтверджується повідомленнями про вручення потового відправлення 03.06.2019.
Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів,
ДПІ у м. Черкасах в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Скаржник вважає, що Господарським судом Черкаської області не дотримано норм ч. 5 ст. 30 ГПК України та прийнято рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), тобто справа № 925/1196/18 повинна була бути передана до Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю, оскільки одним з відповідачів є орган центральної виконавчої влади.
Щодо порушення норм матеріального права скаржник зазначає, що у рішенні Господарського суду Черкаської області від 24.11.2017 у справі № 925/1308/17 про стягнення пені за договором поставки за позовом ПАТ «Управління Механізації будівництва - 23» до ФОП Понуровського Ю.О. зазначено, що предметом спору є вимога позивача до відповідача у зв`язку з прострочкою поставки товару. Тобто вимоги позивача ґрунтуються на правах і зобов`язаннях сторін договору. Так, скаржник стверджує, що сторони договору поставки, зважаючи на положення Цивільного кодексу України, могли б або змінити або розірвати даний договір. Але будь-яких дій з реальними наслідками які б вказували, що стан обставин не влаштовує сторони та дій для зміни договору не було вчинено.
Крім того, скаржник зазначає, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 у справі №823/139/17 визнано протиправними дії службових осіб ДПІ у м. Черкасах щодо зупинення реєстрації електронних документів ФОП Понуровського Ю.О. та зобов`язано ДПІ у м. Черкасах зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: № 12 від 21.12.2016, № 13 від 29.12.2016 та № 14 від 29.12.2016 та визнати такими, що подані 03.01.2017; а також зобов`язано ДПІ у м. Черкасах поновити для поданих в електронному вигляді із застосуванням ЕЦП до органів ДФС як оригіналу. Скаржник вважає, що ані цим, ані жодним іншим рішенням не встановлено, що внаслідок протиправних дій ДПІ у м. Черкасах позивач поніс витрати у вигляді збитків, пов`язані з відновленням свого порушеного права на суму 203 992, 00 грн та не встановлено відповідальності контролюючого органу за не оформлення податкових накладних платником та невиконання умов договору поставки.
Також скаржник зазначає, що Господарським судом Черкаської області не з`ясовано та не обґрунтовано, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
22.03.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ФОП Понуровський Ю.О. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.
Позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції (справа №823/139/17) було чинним з 24.04.2017 по 24.05.2017 та з 07.06.2017. ДПІ у м. Черкасах умисно затягував виконання даного рішення. В наслідок чого прокуратурою Черкаської області було відкрито кримінальне провадження за № 42017250000000078 за ст. 382 Кримінального кодексу України - невиконання судового рішення. Отже, вищенаведене свідчить про недоброчесність ДПІ у м. Черкасах.
Щодо посилань скаржника на порушення норм процесуального права, позивач зазначає, що повторення тих же самих доводів в апеляційній скарзі, які були наведені відповідачем 1 у відзиві на позовну заяву, свідчить, що скаржнику нема що заперечити проти аргументів і фактів, викладених позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив від 20.12.2018 та цим тільки підтверджується намагання відповідача 1 затягнути справу якнайдовше.
Також позивач стверджує, що своєю мотивацією з посиланням на ст. 652 Цивільного кодексу України щодо «істотної зміни обставин» скаржник визнає те, що ним були створені певні «істотні обставини», через які не могли бути виконані умови договору від 17.10.2016 № 17/10 та додаткової угоди від 01.12.2016 між ФОП Понуровським Ю.О. та ПАТ «Управління механізації будівництва-23».
Крім того, позивач зазначає, що ним з 03.01.2017 по 11.06.2017 на реєстрацію до ЄРПН було направлено 41 податкову накладну та 4 податкові декларації, але жодна з них не була прийнята, про що складено 45 відповідних квитанції № 1 контролюючого органу, в яких підставами для неприйняття вказаних документів було зазначено: «документ доставлено до ДФС України, документ не прийнято».
Таким чином, на думку позивача, прослідковується причино-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідача 1 та зривом виконання умов договору поставки між ФОП Понуровськнм Ю .О. та ПАТ «Управління механізації булівннцтва-23».
Щодо понесеної моральної шкоди, позивач зазначає, що відповідне обґрунтування такої шкоди викладено в позові та відповіді на відзив.
6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
Як правильно з`ясовано судом першої інстанції, 03.10.2016 позивачем та ДПІ у м. Черкасах укладено договір № 031020161 про визнання електронних документів. Предметом вказаного договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях як оригіналу.
Суд першої інстанції встановив, що позивач подав ДПІ у м. Черкасах податкові накладні: № 12 від 21.12.2016, №13 від 29.12.2016, №14 від 29.12.2016, проте вказані податкові накладні не були прийняті, у зв`язку з чим підприємець звернувся до адміністративного суду.
Так, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 у справі №823/139/17 за позовом ФОП Понуровського Ю.О. до ДПІ у м. Черкасах про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії службових осіб ДПІ у м. Черкасах щодо зупинення реєстрації електронних документів ФОП Понуровського Ю.О. Зобов`язано ДПІ у м. Черкасах зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, виписані ФОП Понуровським Ю. О.: №12 від 21.12.2016, №13 від 29.12.2016, №14 від 29.12.2016 та визнати такими, що подані датою (операційним днем) та часом фактичного отримання податковим органом засобами електронного зв`язку для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних 03.01.2017. Зобов`язано ДПІ у м. Черкасах поновити для ФОП Понуровського Ю .О. визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС як оригіналу.
Звертаючись до суду, позивач зазначив, що ДПІ у м. Черкасах поновила для нього визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС, як оригіналу, лише 19.06.2017. Тому з 03.01.2017 по 18.06.2017 через протиправні дії службових осіб ДПІ у м. Черкасах позивач не мав можливості подавати для реєстрації електронні документи, зокрема податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних. Наведене скаржником не заперечувалося.
Вчинення таких протиправних дій службовими особами ДПІ у м. Черкасах, за доводами позивача, призвело до понесення останнім прямих збитків у розмірі 215 792, 00 грн, які полягають у наступному.
17.10.2016 Публічним акціонерним товариством «Управління Механізації Будівництва-23» (далі - ПАТ «Управління Механізації Будівництва-23») та позивачем було укладено договір поставки №17/10. Відповідно до умов вказаного договору на кожну партію поставленого товару продавець (позивач у даній справі) зобов`язаний оформити та зареєструвати у строки та порядку, встановленими чинним законодавством, податкову накладну. Товар вважається належним чином поставленим продавцем і прийнятий покупцем за кількістю та якістю у випадку підписання документів, зазначених в п. 2.1.1 вказаного договору та реєстрації продавцем у строки та порядку, встановленому чинним законодавством, податкової накладної щодо поставленого товару. Право власності на товар переходить від покупця до продавця в момент отримання товару по видатковій накладній. Копія вказаного договору міститься в матеріалах справи.
Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору поставки позивач поставляв товар покупцю. Проте, в період з 03.01.2017 по 18.06.2017 позивач умови договору поставки в частині оформлення та реєстрації належним чином податкових накладних виконувати не зміг, оскільки ДПІ у м. Черкасах ГУ заблокувала прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданих позивачем.
Так, у договорі поставки сторони передбачили відповідальність за таке порушення, а саме п. 7.3 вказаного договору сторони узгодили, що в разі порушення строків поставки продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за непоставлений товар за кожен день прострочення поставки. У зв`язку з викладеним ПАТ «Управління Механізації Будівництва-23» звернулося до господарського суду з позовом до ФОП Понуровського Ю.О. про стягнення пені за поставку товару без реєстрації податкових накладних.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.11.2017 у справі №925/1308/17 позов було задоволено частково. Стягнуто з ФОП Понуровського Ю.О. на користь ПАТ «Управління Механізації Будівництва-23» 200 000, 00 грн пені та 3 992,00 грн судового збору.
На виконання вказаного рішення суду позивач перерахував на користь ПАТ «Управління Механізації Будівництва-23» 200 000, 00 грн пені та 3 992, 00 грн судового збору, що підтверджується копіями платіжних доручень: №316 від 06.12.2017 на суму 100 000, 00 грн та №317 від 09.12.2017 на суму 103 992, 00 грн.
Тому позивач вважає, що оскільки вказані штрафні санкції та судовий збір за рішенням господарського суду з нього стягнуті внаслідок неправомірних дій службових осіб ДПІ у м. Черкасах, прямі збитки в сумі 203 992, 00 грн мають бути відшкодовані за рахунок коштів державного бюджету.
Також позивачем було заявлено до стягнення 11 800, 00 грн витрат на юридичні послуги, якими позивач користувався для захисту своїх прав на захист честі та гідності, а також ділової репутації у кримінальному провадженні за №42017250000000078, внесеного 24.05.2017 до ЄДРДР за ст. 28 ч. 2, ст. 364 ч. 1 Кримінального кодексу України.
Крім того, позивач заявив до стягнення 48 889, 68 грн недотриманого доходу (упущеної вигоди) та 100 000, 00 грн в якості компенсації моральної шкоди. Заявлену суму недотриманого доходу позивач розраховував отримати за здійснення своєї підприємницької діяльності у першому та другому кварталі 2017 року, яка була призупинена в результаті протиправних дій службових осіб ДПІ у м. Черкасах.
ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У справі склалися правовідносини у сфері регулювання державою підприємницької діяльності. Спір стосується наявності (або ж відсутності) збитків, понесених підприємцем під час здійснення державою (органами фіскальної служби) регулювання (контролю) підприємницької діяльності та, відповідно, наявністю обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.
Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник стверджував про порушення процесуальних норм права, що полягала в порушені судом першої інстанції територіальної підсудності. Скаржник зазначає, що Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади. А тому, у відповідності до ст. 30 ГПК України (за правилами виключної підсудності), дана справи підлягала до розгляду місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ (Господарський суд міста Києва).
Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення закріплені у ч. 3 ст. 277 ГПК України. Порушення правил територіальної підсудності не відноситься до вказаного переліку.
Водночас ч. 1 ст. 279 ГПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Однак, ч. 2 наведеної статті містить виняток з наведеної норми а саме - не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
З матеріалів справи вбачається, що скаржник під час розгляду справи судом першої інстанції взагалі не заявляв про непідсудність даної справи Господарському суду Черкаської області (у відзиві на позову відсутні посилання на непідсудність справи суду). Наведене також підтвердив представник скаржника в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.
За таких обставин, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції правил територіальної інстанції, без наведення поважних причин незаявлення про таку непідсудність справи в суді першої інстанції, не можуть визнаватися обґрунтованими, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.
Що стосується доводів скаржника про порушення норм матеріального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про їх необґрунтованість з огляду на таке.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Пунктом 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди (деліктної відповідальності за шкоду) викладено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Правила щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади встановлені ст. 1173 Цивільного кодексу України, згідно з якою завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Крім того, згідно зі ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Отже, на відміну від загальної норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
За таких обставин необхідною підставою для притягнення державного органу до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 910/16931/17.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до п. 21.3 ст. 23 Податкового кодексу України шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.
Так, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 у справі №823/139/17 за позовом ФОП Понуровського Ю.О. до ДПІ у м. Черкасах про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії службових осіб ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області щодо зупинення реєстрації електронних документів ФОП Понуровського Ю.О.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).
Постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 є чинною, а отже обставини, встановлені вказаним рішенням, не підлягають доказуванню.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.11.2017 у справі №925/1308/17 позов ПАТ «Управління Механізації Будівництва-23» до ФОП Понуровського Ю.О . задоволено частково, стягнуто на користь ПАТ «Управління Механізації Будівництва-23» 200 000, 00 грн пені та 3 992, 00 грн судового збору.
На виконання рішення господарського суду позивач перерахував на користь ПАТ «Управління Механізації Будівництва-23» 200 000, 00 грн пені та 3 992, 00 грн судового збору.
Задовольняючи адміністративний позов ФОП Понуровського Ю.О. до суб`єкта владних повноважень про визнання протиправними дій службових осіб ДПІ у м. Черкасах, адміністративний суд встановив протиправність дій та вину заподіювача шкоди (яка презюмується).
Отже, суд першої інстанції, пославшись на неправомірність дій службових осіб ДПІ у м. Черкасах, які полягали у зупинення реєстрації електронних документів ФОП Понуровського Ю.О., внаслідок чого позивач не зміг виконати свої зобов`язання за господарським договором (поставки), у зв`язку з чим йому довелося сплатити штрафні санкції контрагенту (правомірність яких встановлена рішенням господарського суду) на загальну суму 200 000, 00 грн та 3992, 00 грн судових витрат, відтак, встановивши причинно-наслідковий зв`язок між діями службових осіб ДПІ у м. Черкасах та сплатою позивачем зазначених коштів, правомірно дійшов висновку про задоволення вказаних позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу в порядку ч. 1 ст. 269 ГПК України.
Водночас, позивачем було заявлено до стягнення 11 800,00 грн витрат на правову допомогу. Суд першої інстанції вірно встановив, що витрати на правничу допомогу позивачем були здійснені в рамках кримінального провадження. Питання відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених потерпілою стороною у кримінальному провадженні, вирішується при ухваленні вироку, що жодним чином не стосується розгляду даної справи. А тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині витрат на правничу допомогу в розмірі 11 800, 00 грн.
Також суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок Господарського суду Черкаської області щодо необґрунтованості заявленої позивачем до стягнення упущеної вигоди з огляду на таке.
Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей).
Позивач просив суд стягнути з ДПІ у м. Черкасах 48 899, 68 грн шкоди у вигляді упущеної вигоди, тобто доходів, які позивач міг би одержати, якщо б його право не було порушене. Позивачем здійснено розрахунок суми такої шкоди, виходячи з його доходів, отриманих за четвертий квартал 2016 року. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказана сума розрахована виключно на припущеннях позивача про можливість отримання такого ж доходу за перший та другий квартали 2017 року. Жодних доказів на підтвердження вказаного розміру матеріали справи не містять. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не може бути підставою для його стягнення.
Позивач не подавав апеляційну скаргу. А судом апеляційної інстанції, під час перегляду рішення суду, не встановлено в цій частині неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України).
Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з ДПІ у м. Черкасах 100 000, 00 грн в якості матеріальної компенсації моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок протиправних дій службових осіб ДПІ у м. Черкасах.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Виходячи із загальних засад доказування, позивач повинен довести, що йому заподіяно шкоду і визначити її розмір. Це означає, що він повинен зазначити, які саме виникли обставини, що спричинили страждання чи приниження честі, гідності, ділової репутації, яку саме шкоду вони спричинили і який її розмір.
Так, позивач вказував, що внаслідок протиправних дій службових осіб ДПІ у м. Черкасах, він був тимчасово позбавлений права здійснювати підприємницьку діяльність, тобто фактично це завдало йому моральних переживань, негативно вплинуло як на його здоров`я, так і на його ділову репутацію як суб`єкта підприємницької діяльності.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з врахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Оскільки внаслідок протиправних дій службових осіб ДПІ у м. Черкасах, позивач поніс реальні збитки, був певний час незаконно позбавлений права на ведення своєї підприємницької діяльності, що за твердженням позивача негативно вплинуло на стан його здоров`я (що підтверджується листами непрацездатності, які містяться в матеріалах справи), а також негативно вплинуло на його ділову репутацію, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди. При цьому, керуючись засадами розумності та виваженості, Господарський суд Черкаської області дійшов правомірного висновку про необхідність зменшення розміру заявленої до стягнення моральної шкоди до 50 000, 00 грн.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем безпідставно заявлений позов до Державної казначейської служби України (з урахуванням здійсненого правонаступництва), оскільки збитки йому були завдані тільки неправомірними діями службових осіб ДПІ у м. Черкасах.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позову (до відповідача 1) і примусового стягнення збитків у розмірі 203 992, 00 грн та 50 000, 00 грн компенсації моральної шкоди.
Таким чином, керуючись ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої
інстанції - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Черкаській області на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2019 у справі № 925/1196/18 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2019 у справі № 925/1196/18 - залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти скаржника.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 01.07.2019
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді Л.Г. Смірнова
Є.Ю. Пономаренко
