ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 липня 2019 року м. Чернівці
Справа № 726/938/18
Провадження № 22-ц/822/670/19
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Литвинюк І. М.
суддів: Владичана А.І.,Перепелюк І.Б.
секретар - Ковальчук Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 11 квітня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, головуючий у І-й інстанції - Байцар Л.В.,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _2 у травні 2018 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що постановою Садгірського районного суду м. Чернівці від 20 квітня 2018 року у адміністративній справі №726/417/18 за фактом порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків давності накладення адміністративного стягнення.
Зазначала, що під час судового розгляду адміністративного провадження встановлено, що 23 грудня 2017 року біля 09:30 в м. Чернівці на перехресті вул. Я. Мудрого та вул. Енергетична зіткнулись автомобілі марки «Volkswagen» під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіль марки «Ford» під керуванням водія ОСОБА_3 , в результаті чого пасажирка автомобіля марки «Ford» ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, а її автомобілю завдані значні технічні ушкодження.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Ford», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно звіту №2017-1070 від 05 січня 2018 року складала 208 536,74 грн, що більше ринкової вартості автомобіля, яка становила на момент пошкодження 52 668,25 грн.
Вказувала на те, що внаслідок неправомірних дій з боку відповідача, які призвели до ДТП, вона отримала тілесні ушкодження, в результаті чого вона вимушена була звернутись за наданням медичної допомоги до лікарів і знаходилась на амбулаторному лікуванні в ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги» в м. Чернівці в період з 23 грудня 2017 року по 25 грудня 2017 року та в КМУ Чернівецька міська лікарня №4 в період з 26 грудня 2017 року по 19 січня 2018 року з діагнозом: забійна рана скроневої ділянки зліва, закритий перелом спинки носа, струс головного мозку За період лікування вона за власний кошт вимушено сплачувала вартість призначених та придбаних нею ліків, оплачувала дороговартісну процедуру комп`ютерної томографії голови тощо. За власний кошт вона вимушена була придбати ліки, оплачувати медичні процедури у відповідності до доданих квитанцій та фіскальних чеків на загальну суму 4 241,07 грн.
Також посилалася на те, що завдана їй матеріальна шкода від протиправних дій відповідача становить 58 409,32 грн, яка складається з наступного : ринкова вартість автомобіля на суму 52 668,25 грн; оплата за звіт про оцінку автомобіля на суму 1 500 грн; придбання ліків та оплата медичних процедур відповідно до призначень на суму 4 241,07 грн. Невикористання свого автомобіля в робочих питаннях тривалий час вкрай негативно відобразилось на заробітках, які значно зменшились, що призвело не тільки до різкого зниження рівня життя в родині, а й до значного приниження авторитету в сім`ї, на роботі та по місцю проживання в цілому.
З урахуванням уточнених позовних вимоги, просила стягнути з ОСОБА_1 загальну суму грошової компенсації 48 629 грн, а саме: матеріальну шкоду у розмірі 29 839, 47 грн; моральну шкоду у розмірі 5 000 грн, судовий збір у розмірі 2 819,20 грн, а також вартість надання правової допомоги в розмірі 11 033, 33 грн.
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 11 квітня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 29 839,47 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість надання правової допомоги в розмірі 10 040,33 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
На зазначене рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене із значним порушенням норм матеріального та процесуального права. При ухваленні рішення суд не з`ясував всі факти, що входять до предмета доказування; не встановив в повному обсязі чи доведені вони належними й допустимими доказами.
В апеляційній скарзі зазначає, що вона є неналежним відповідачем. ЇЇ цивільно-правова відповідальність була застрахована полісом «Зелена карта» серії АА №770911, який станом на 23 грудня 2017 року був діючим. ОСОБА_2 може звернутись до відповідача ОСОБА_1 лише у випадку, передбаченому ст. 1194 ЦК України, якою встановлено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Вважає, що відповідачем в межах страхового ліміту в розмірі 100 000 грн за шкоду, заподіяну майну потерпілого, та 200 000 грн за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілого є в першу чергу страховик - МСТБУ.
Вважає звіт про оцінку автомобіля позивача неналежним та недопустимим доказом.
За заявою ОСОБА_2 їй МСТБУ було здійснено страхове відшкодування завданих збитків внаслідок автопригоди за пошкодження транспортного засобу в сумі близько 28 569, 85 грн.
На апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4 подав відзив, у якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частин 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав обґрунтованими заявлені позивачем вимоги про відшкодування матеріальної шкоди та частково моральної шкоди, спричинені джерелом підвищеної небезпеки.
Однак погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що відповідно до постанови Садгірського районного суду м. Чернівці від 20 квітня 2018 року ОСОБА_1 визнано винною за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справу закрито у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальністю.
Відповідно до постанови Апеляційного суду Чернівецької області від 11 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Садгірського районного суду від 20 квітня 2018 року залишено без змін.
Відповідно до звіту № 2017-1070 про оцінку автомобіля «Ford Sierra» номерний знак НОМЕР_1 від 05 січня 2018 року ринкова вартість автомобіля «Ford Sierra» номерний знак НОМЕР_1 складає - 52 668, 25 грн. Вартість відновленого ремонту автомобіля «Ford Sierra», номерний знак НОМЕР_1 , складає 208 536, 74 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Ford Sierra», номерний знак НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 52 668, 25 грн.
Відповідно до копії листків непрацездатності серії АГЩ №441493 та серії АГФ №125190, довідки КМУ Міська лікарня №4 за вих.№153 від 28 лютого 2018 року, позивачка ОСОБА_2 звернулась за наданням медичної допомоги до лікарів і знаходилась на амбулаторному лікуванні в ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги» в м. Чернівці в період з 23 грудня 2017 по 25 грудня 2017 року та в КМУ Чернівецька міська лікарня №4 в період з 26 грудня 2017 по 19 січня 2018 року з діагнозом забійна рана скроневої ділянки зліва, закритий перелом спинки носа, струс головного мозку.
Відповідно до копії фіскальних чеків та квитанцій позивачка ОСОБА_2 за власний кошт придбавала ліки та інші медичні принади, оплачувала медичні процедури на загальну суму 4 241,07 грн.
Відповідно до міжнародної карти страхування автомобілю «Зелена карта» серії НОМЕР_3 , строк дії з 05 грудня 2017 року по 04 березня 2018 року, якою застраховано відповідальність транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN NEW BEETLE», реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 .
Згідно з інформаційним листом МТСБУ за вих. №9-09/35495 від 14 листопада 2018 року позивачці ОСОБА_2 19 вересня 2018 року здійснена виплата відшкодування у розмірі 28 569,85 грн.
Так, відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язання сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням.
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Така правова позиція викладена у Постанові Великої палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц .
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, який заперечував проти задоволення відшкодування потерпілому страхового відшкодування, оскільки вважав, що саме на страхову компанію покладений відповідний обов`язок у межах суми страхового відшкодування.
Аналізуючи вищезазначені правові норми та встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 23 грудня 2017 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як користувача транспортного засобу, була застрахована на підставі страхового полісу, серії АА 770911, строк дії з 05 грудня 2017 року по 04 березня 2018 року.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача був пошкоджений, вартість матеріального збитку складає 52 668, 25 грн, проте МСТБУ було виплачено позивачу лише 28 569, 85 грн.
ОСОБА_2 не зверталася до страховика із заявою про відшкодування різниці між розміром заподіяної шкоди та розміром виплаченого страхового відшкодування в сумі 24 098, 40 грн та не отримувала відмову у виплаті страхового відшкодування, а тому відсутні правові підстави для стягнення майнової шкоди з ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 23 травня 2018 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Згідно з частиною 9 статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, заходи забезпечення позову слід скасувати.
Відповідно до правил статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат слід змінити.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 3 368 грн.
Отже, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги слід стягнути 3 368 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 11 квітня 2019 року скасувати.
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, які було вжито ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 23 травня 2018 року, у вигляді арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 368 гривень в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді: А.І. Владичан
І.Б. Перепелюк
