Рівненський апеляційний суд
_______________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
09 липня 2019 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянула увідкритому судовомузасіданні вм.Рівне кримінальнепровадженнявідомості про яке внесено до ЄРДР за № 42016180000000198 від 02 листопада 2016 року, за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Рівненської області ОСОБА_5 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2019 року
стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Майдан Дубенського району Рівненської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого зач.2 ст. 358 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Рівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від12березня 2019року ОСОБА_6 визнано невинуватим в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 358 Кримінального кодексу України та його виправдано за відсутністю в діях складу злочину.
Процесуальні витрати віднесено на рахунок держави.
Запобіжний захід не застосовувався.
Вирішено питання щодо речових доказів по кримінальному провадженні.
Згідно пред`явленого ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачення, він, будучи переведеним наказом начальника Рівненської митниці Державної фіскальної служби України від 03 листопада 2014 року № 10-К на посаду водія легкового автомобіля відділу матеріально-технічного забезпечення, утримання нерухомого майна та зв`язку управління інфраструктури Рівненської митниці Державної фіскальної служби України, діючи умисно, вчинив складання завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують факти, що мають юридичне значення, за наступних обставин.
Так, 16 січня 2015 року та 03 червня 2015 року, на виконання вказівки начальника Рівненської митниці ДФС ОСОБА_8 , ОСОБА_6 здійснив рух службовим автомобілем «Шкода Октавія А5», державний номерний знак НОМЕР_1 (далі, службовий автомобіль), який був за ним закріплений згідно наказу начальника Рівненської митниці ДФС від 19 січня 2015 року за № 25, разом із начальником Рівненської митниці ДФС ОСОБА_8 , із м. Рівного до м. Києва та з м. Києва до м. Рівного.
Однак, ОСОБА_6 було складено завідомо неправдиві офіційні документи, на підставі яких відбувався рух службового легкового автомобіля, а саме: подорожні листи СЛА № 0008 від 16 січня 2015 року і СЛА № 0200 від 03 червня 2015 року, до яких було внесено завідомо недостовірні відомості про рух службового автомобіля за маршрутом: Рівне Кузнецовськ Удрицьк Рівне, Рівне по місту та Рівне по місту, Рівне Сарни Кузнецовськ Удрицьк Рівне, відповідно. Точний час та місце складання вказаного офіційного документу досудовим слідством не встановлено.
Після цього, ОСОБА_6 , у період часу з січня 2015 року по червень 2015 року, діючи умисно, достовірно знаючи, що складені ним офіційні документи вказані подорожні листи, містять недостовірні відомості про рух службового автомобіля, надав їх для посвідчення начальнику Рівненської митниці ДФС України ОСОБА_8 , який їх посвідчив на предмет правильності записів у вказаних документах, шляхом накладення штампу (факсиміле) власного підпису, надавши їм статусу офіційних документів. Точний час та місце передачі зазначених документів, їх посвідчення досудовим слідством не встановлено.
У подальшому, на підставі складених ОСОБА_6 завідомо підроблених офіційних документів зазначених подорожніх листів, бухгалтерією Рівненської митниці ДФС у відповідності до відомості списання пального на транспортний засіб «Шкода Октавія А5», державний номерний знак НОМЕР_1 , за січень 2015 року та червень 2015 року проведено списання паливно-мастильних матеріалів у кількості 44,6 л. на загальну вартість 610,57 гривень та у кількості 42,6 л., загальною вартістю 905,25 гривень, відповідно.
В поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_5 покликається на незаконність, необгрунтованість вироку суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вказує, що ОСОБА_6 умисно здійснив складання працівником юридичної особи, який не є службовою особою, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують факти, що мають юридичне значення. Однак суд однобічно, в інтересах сторони захисту оцінив показання обвинуваченого та свідків.
Зазначає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується і іншими доказами, наданими стороною обвинувачення і дослідженими при судовому розгляді, які не були спростовані стороною захисту, натомість вони не лише не спростовуються, а, навпаки, узгоджуються з фактичними обставинами справи. Судом безпідставно не враховано, що ОСОБА_6 усвідомлював свої незаконні дії, що свідчить про наявність умислу на вчинення злочину, і спростовує доводи обвинуваченого та позицію захисту в цій частині. У судовому рішенні не зазначено, чому суд не взяв до уваги і відкинув докази обвинувачення, які у вироку нічим не спростовуються.
Покликаючись на ч.3 ст. 404 КПК України, вказує, що судом першої інстанції з порушеннями досліджено обставини, встановлені під час кримінального провадження, і дано їм неправильну оцінку та не застосовано судом закон, який підлягає застосуванню.
Вказує, що висновки суду спростовуються доказами дослідженими під час судового розгляду, тому дослідження цих доказів підлягає під час апеляційного провадження. З метою перевірки зазначених доводів, відповідно до ч.3 ст. 404 КПК України за клопотанням сторони обвинувачення суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження.
Просить вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2019 року стосовно ОСОБА_6 скасувати. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 виним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 358 КК України та призначити покарання у виді арешту на строк 3 місяці. На підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України звілнити ОСОБА_6 від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 вказує на її необгрунтованість, а доводи, викладені в ній вважає безпідставними.
Зазначає, що жодних належних та допустимих доказів щодо підтвердження в чому полягає невідповідність висновків суду фактичним обставинам, істостність порушення вимог кримінального процессуального закону, в тому числі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність прокурор не надає.
Вказує, що у діях ОСОБА_6 відсутні ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 358 КК України, оскільки подорожні листи не можуть вважатися ані первинними обліковими документами, ані офіційними документами, а внесення будь-яких записів, в тому числі ніби то маршруту, в рядок подорожнього листа «Особливі відмітки» не має жодної офіційної юридичної сили, оскільки в такий рядок можна вносити лише дані про порушення водієм Правил дорожнього руху або зміни маршруту.
На думку захисника, судом першої інстанції було досліджено всі обставини кримінального правопорушення, оцінено кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, суд прийшов до правильного висновку, що всі вищенаведені докази підтверджують невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 358 КК України.
Просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2019 року без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, захисника та обвинуваченого, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши вирок суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідност. 404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження в порядку ч.3 ст. 404 КПК України, колегією суддів відмовлено за безпідставністю і необґрунтованістю.
Згідно з положеннями ст.2 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта та на підставі доказів, наданих суду сторонами кримінального провадження.
Стаття 17 КПК Українивстановлює, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Згідно правового змісту норм ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Стаття 62 Конституції Українигарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на його користь, саме у цьому полягає основоположний принцип презумпції невинуватості.
Відповідно до ч.1ст.92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора.
Положення ст.ст.370,373 КПК Українирегламентують, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 цього кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.373 КПК Українивиправдувальний вирок ухвалюється, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 3 ст.374 КПК Україниу разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
Виправдовуючи ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.358 КК України, суд першої інстанції з достатньою повнотою мотивував своє рішення та прийшов до вірного висновку, з яким погоджується і колегія суддів апеляційного суду, що дії обвинуваченого не утворюють склад інкриміновано останньому злочину.
Зокрема, дослідивши в повному обсязі та давши оцінку всім доказам, які були надані суду стороною обвинувачення, суд на законних підставах прийшов до вірного висновку про те, що внесення на вимогу посадових осіб установи, в супереч вимог Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 26 липня 2013 року № 306, іншої інформації, яка не спричиняє наслідки правового характеру, виключає об`єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст. 358 КК України, а саме, складання працівником юридичної особи, який не є службовою особою, завідомо підроблених офіційних документів.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що на Рівненській митниці ДФС використовувалась форма подорожнього листа, у якій, як офіційному документі, що є предметом злочину, передбаченого ч.2 ст. 358 КК України, відображались відомості відповідно до Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 26 липня 2013 № 306.
Суд виходив з того, що подорожній лист є офіційним документом, тому що він видавався відповідно до вище вказаної Інструкції, за визначеною Інструкцією формою, з належними реквізитами; зафіксована в ньому інформація має юридично значущий характер контролює пробіг автомобіля і цей факт спричиняє наслідки правового характеру у вигляді (пункти 2.6, 2.7 Інструкції) списання пального, розрахунків транспортної роботи, вартості послуг, заробітної плати водієві. Згідно п.2.5 Інструкції № 306, у рядку «Особливі відмітки» робиться відповідний запис представником органів Державтоінспекції та іншими уповноваженими на це органами у випадку порушення водієм Правил дорожнього руху або зміни маршруту руху з непередбачених причин для виконання спеціального завдання. Зауваження щодо якості обслуговування записуються також відповідальною особою, у чиє розпорядження було надано автомобіль. Бланк подорожнього листа та вимоги вище вказаної Інструкції не передбачають внесення інформації про маршрут руху автомобіля. Для показників роботи автомобіля береться інформація передбачена п.2.7 Інструкції № 306, а саме, у графах 12 - 15, щодо витрат пального, загального пробігу та використаного часу. Інструкцією № 306 не передбачено, що для показників роботи автомобіля необхідно брати інформацію про маршрут руху автомобіля, внесену в рядок «Особливі відмітки».
Вказані обставини спростовують доводи апеляційної скарги прокурора про необґрунтованість та невмотивованість підстав для виправдання ОСОБА_6 .
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд однобічно, в інтересах сторони захисту оцінив показання обвинуваченого та свідків є безпідставними, оскільки їх показання узгоджуються з вимогами зазначеної Інструкції та законодавства України про відсутність обов`язку внесення записів щодо здійсненого маршруту в рядок подорожнього листа «Особливі відмітки», оскільки в такий рядок можна вносити лише дані про порушення водієм Правил дорожнього руху або зміни маршруту.
Так, допитаний у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 з приводу встановлених фактичних обставин кримінального провадження, винним себе в інкримінованому злочині не визнав та пояснив, що подорожній листок не містив відомостей про маршрут руху. Заповнення у подорожніх листках реквізиту «Особливі відмітки» - це вимога головного бухгалтера установи. Не заперечив, що відомості про маршрут руху у графі «Особливі відмітки» подорожнього листа за 16 січня 2015 року (а саме: Рівне-Кузнецовськ-Удрицьк-Рівне, Рівне по місту) та за 03 червня 2015 року (Рівне по місту Рівне-Сарни-Кузнецовськ-Удрицьк-Рівне) вносив особисто, які не відповідали дійсності, оскільки він у вказані дні їздив у м. Київ.
Аналогічні пояснення надав ОСОБА_6 і в судовому засідання апеляційної інстанції.
Допитані судом першої інстанції в якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 показали, що головний бухгалтер Рівненської митниці ОСОБА_11 вимагала, якщо пробіг автомобіля понад 100 км., то необхідно було розписувати у шляхових листах маршрут руху.
Свідок ОСОБА_11 показала, що в реквізиті «Особливі відмітки» подорожніх листів вона вимагала, щоб зазначався маршрут руху для того, щоб правильно списувати пальне, тому що норми витрат по місту одні, а на далекі відстані інші. У даному реквізиті це писалось для зручності перевірки і контролю руху транспортного засобу.
Свідок ОСОБА_12 показав, що йому відомо, про те, що відомості у подорожніх листах службового легкового автомобіля від 16 січня 2015 та 03 червня 2015 не відповідали дійсності. Порядок заповнення подорожніх листів службового легкового автомобіля на Рівненській митниці визначався наказом Міністерства доходів і зборів України від 26 липня 2013 № 306 "Про затвердження форми подорожнього листа для обліку роботи службових легкових автомобілів та Інструкції про порядок їх застосування".
Судом першої інстанції було надано оцінку і іншим показам свідків ( ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 ), які не вказують на процедуру заповнення подорожніх листів.
Інші докази, які були надані стороною обвинувачення та досліджені судом, також не підтверджують наявність у діях ОСОБА_6 складу злочину, в якому він обвинувачується.
Сам прокурор при апеляційному перегляді оскаржуваного вироку ствердив, що станом на 2015 рік нормативного акта, який передбачав би обов`язок внесення інформації у подорожні листи про маршрут руху службового легкового автомобіля, немає.
Захисник в підтвердження заперечень доводів апеляційної скарги прокурора в судовому засіданні апеляційної інстанції послався на відповідь Рівненської митниці ДФС, наданої на запит слідчого, що відображення маршруту руху службового легкового автомобіля (поза межами міста) в графі «Особливі відмітки» подорожніх листів службового легкового автомобіля водіями митниці здійснювались на підставі усної вимоги бухгалтера митниці ОСОБА_11 з метою раціонального використання службового автотранспорту та підтвердження пройденого автомобілем кілометражу для подальшого списання пального (Т.№ 1, а.м.п.197, 198). Зазначив, що шляхові листи виключені з бухгалтерського обліку, а внесення записів, які вчинялися ОСОБА_6 через значний проміжок часу після поїздки, коли вертались з бухгалтерії митниці, не мають значення для будь-яких правових наслідків.
Доводи прокурора щодо порушення судом першої інстанції загальних засад кримінального провадження, зокрема, змагальності та диспозитивності, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, що відбувалось судове засідання 21 грудня 2017 року, до якого 20 листопада 2017 року оголошено перерву, а 23 січня 2018 року в судовому засідання суддею зазначено, що «на минулому судовому засіданні змінювали порядок дослідження доказів, стало питання допитати свідка сторони захисту» та змінено порядок їх дослідження (проти чого не заперечував прокурор) допитано свідка сторони захисту ОСОБА_8 . Крім того, прокурор зазначив, що судом першої інстанції не розглянуто заявлене клопотання сторони обвинувачення про допит свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , поряд з цим ствердивши, що в подальшому він не наполягав на допиті цих свідків у наступних судових засіданнях.
Захисник ОСОБА_7 з приводу доводів прокурора щодо порушення судом змагальності та диспозитивності зазначив, що клопотання про виклик для допиту в якості свідка ОСОБА_8 він подав до суду 21 грудня 2017 року і цього дня брав участь у судовому засіданні у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 , яке розглядалось одночасно з кримінальним провадженням стосовно ОСОБА_6 . Вказав, що суд не відкривав стороні захисту докази щодо пояснень свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції під час розгляду провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч.2ст.22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив всі без виключення представлені стороною обвинувачення докази, навів їх детальний аналіз і дав належну оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості та достовірності.
А тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад інкримінованого злочину, передбаченого ч.2 ст.358 КК України, а саме: складання працівником юридичної особи, який не є службовою особою, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують факти, що мають юридичне значення, оскільки дії ОСОБА_6 щодо внесення на вимогу посадової особи установи, всупереч Інструкції, записів щодо маршруту руху автомобіля у рядку подорожнього листа «Особливі відмітки», які не мають юридичної сили, не спричиняють наслідків правового характеру, виключають об`єктивну сторону даного злочину, тим самим і склад злочину в силу того, що лише у своїй єдності об`єктивні і суб`єктивні ознаки складу злочину утворюють склад злочину.
Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, при апеляційному розгляді кримінального провадження не встановлено.
Таким чином, перевіривши апеляційні доводи прокурора, апеляційний суд дійшов висновку, що кримінальне провадження судом першої інстанції розглянуто повно, всебічно та об`єктивно, наданим сторонами доказам дана належна правова оцінка та постановлено законне й обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги прокурора не спростовують висновки, що були покладені в основу виправдувального вироку.
Доводи апеляційної скарги прокурора не вказують на наявність правових підстав для скасування виправдувального вироку.
З огляду на викладене колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора про скасування виправдувального вироку стосовно ОСОБА_6 необґрунтованою.
Вирок суду стосовно ОСОБА_6 , на думку колегії суддів, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2019 року стосовно ОСОБА_6 за ч.2 ст. 358 КК України залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
