ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2019 року
м. Харків
справа № 619/4033/18
провадження № 22-ц/818/3176/19
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: судді Тичкової О.Ю.,
суддів: Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
інші учасники справи:
треті особи: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк»,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області, ухвалене 12 квітня 2019 року об 11 годині 10 хвилин у складі судді Калиновської Л.В. (повний текст рішення складено 19 квітня 2019 року), -
установив:
04.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом, у якому просив усунути перешкоди у праві розпорядження майном, що належить йому на праві приватної власності, а саме: припинити приватне обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, зареєстроване 24.03.2008 року за №6851436, зі змінами від 05.03.2013 Державним підприємством Інформаційний центр Міністерства юстиції України, обтяжувач - ЗАТ «Альфа-Банк», боржник - ОСОБА_2 , в частині обтяження транспортного засобу Mitsubishi Outlander 3.0 AT, 2008 року випуску, колір-зелений, універсал-В, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис №6851436 від 24.03.2008 про його обтяження; стягнути з ОСОБА_2 понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 04.05.2016 за договором купівлі-продажу транспортного засобу №ТСЦ6341/1/2879 ОСОБА_1 придбав автомобіль легковий, Mitsubishi Outlander 3.0 AT, 2008 року випуску, колір-зелений, універсал-В, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі Автомобіль), який належав на праві власності ОСОБА_3 . Продавцем за договором купівлі-продажу була ОСОБА_4 , яка діяла на підставі довіреності від 22.04.2016, виданої на підставі довіреності від 09.04.2016 у порядку передоручення ОСОБА_5 , які діяли від імені ОСОБА_3 . Під час укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу у Територіальному сервісному центрі № 6341 04.05.2016 та під час реєстрації транспортного засобу 13.05.2016 не виникло будь-яких перешкод. Реєстрація Автомобіля на позивача була здійснена належним чином у сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ України. Також жодних проблем не виникло під час заміни у Територіальному сервісному центрі № 6341 свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу від 19.01.2018, у зв`язку з установленням на Автомобіль газобалонного обладнання. Проте коли позивач вирішив продати транспортний засіб та перереєструвати його у встановленому порядку, здійснити це виявилось неможливим, оскільки згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №56580950 від 10.08.2018 на Автомобіль зареєстроване приватне обтяження реєстратором Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі договору застави від 19.03.2008. Згідно відповіді Шевченківського відділу державної виконавчої служби від 10.07.2018 № 28646/14 на запит адвоката Смородського О.Г. від 03.06.2018, позивачу стало відомо, що на виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження №53994517 на підставі виконавчого листа №2011/12968/12 від 23.12.2016, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Альфабанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 287 772 грн 18 коп., який був укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Альфа-банк» 19.03.2008. Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.11.2012 позов ПАТ «Альфа-банк» про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 заборгованості за Кредитним договором задоволено. З метою забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_2 , ПАТ «Альфа-банк» та ОСОБА_6 уклали договір поруки. Таким чином, ОСОБА_2 уклала кредитний договір з метою придбання транспортного засобу, який відповідно до кредитного договору переданий у заставу та перебуває під обтяженням за №6851436 від 24.03.2008 відповідно до договору застави. Згідно відповіді Шевченківського відділу державної виконавчої служби позивачу стало відомо, що за результатами вчинених виконавчих дій 23.01.2018 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві. Згідно витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна №54530477 від 06.01.2018 об`єктом обтяження на підставі договору застави від 19.03.2008, яке зареєстровано 24.03.2008 за №6851436, є Автомобіль, власником якого є позивач починаючи з 04.05.2016. Автомобіль був обтяжений договором застави, укладеним між ОСОБА_2 , яка не була його власником, та ПАТ «Альфа-банк» з метою забезпечення виконання зобов`язання перед ПАТ «Альфа-банк». Позивач вказав, що власником транспортного засобу на час укладання договору купівлі-продажу була не ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 , яка і уповноважила ОСОБА_5 на укладання ОСОБА_4 договору купівлі-продажу з позивачем. Таким чином, єдиним власником, починаючи з дати укладання договору від 04.05.2016, був ОСОБА_1 . Позивач також зазначив, що Автомобіль, що перебував у заставі відповідно до договору застави, укладеним ОСОБА_2 із ПАТ «Альфабанк» був переданий у приватну власність ОСОБА_3 , яка є добросовісним набувачем. Оскільки позивач придбав Автомобіль у добросовісного набувача, ОСОБА_3 , то запис про приватне обтяження автомобілю від 24.03.2008 за №6851436 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна порушує законні права позивача та інтереси власника транспортного засобу.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що оспорюване позивачем приватне обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, зареєстроване 24.03.2008 року за №6851436, здійснено на підставі договору застави від 19.03.2008, яке продовжує діяти на теперішній час, позовних вимог про звільнення майна з-під застави не заявлено. Тому позовні вимоги про припинення приватного обтяження на майно не є належним та ефективним способом захисту цивільних прав.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, є незаконним та необґрунтованим у зв`язку з неповнотою встановлення обставин, які мають значення для справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не з`ясовано чи є ОСОБА_1 добросовісним набувачем. Вказує, що позовна заява має містити лише відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, а не докази вичерпання позивачем всіх заходів позасудового врегулювання спору. Також зазначає, що позиція суду про те, що позовні вимоги про припинення приватного обтяження на майно не є належним та ефективним способом захисту цивільних прав суперечить судовій практиці. В обґрунтування вимог апеляційної скарги наголошує на тому, що він є добросовісним набувачем, при переході права власності на автомобіль від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 застава силу не зберігає.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як установлено судовим розглядом та вбачається із матеріалів справи, 04.05.2016 за договором купівлі-продажу транспортного засобу № ТСЦ6341/1/2879 ОСОБА_1 придбав Автомобіль, що належав на праві власності ОСОБА_3 (а.с. 11).
Продавцем за договором купівлі-продажу від імені ОСОБА_3 виступила ОСОБА_4 . ОСОБА_4 діяла на підставі довіреності у порядку передоручення НАІ959331 від 22.04.2016 (а.с. 12). Вказана довіреність від 22.04.2016 була видана ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ОСОБА_5 . Останній у свою чергу діяв від імені власника Автомобіля ОСОБА_3 на підставі довіреності від 9.04.2016 (а.с. 14).
19.01.2018 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу у Територіальному сервісному центрі № 6341 (а.с. 13).
Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 56580950 від 10.08.2018 на Автомобіль зареєстроване приватне обтяження реєстратором Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі договору застави від 19.03.2008 (а.с. 8-9).
Згідно відповіді Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (надалі Шевченківський ВДВС) від 10.07.2018 № 28646/14 на виконанні Шевченківського ВДВС перебуває виконавче провадження № 53994517 на підставі виконавчого листа №2011/12968/12 від 23.12.2016, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Альфабанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 287 772 грн 18 коп. (а.с. 15)
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.11.2012 у справі № 2011/12968/12 було задоволено позов ПАТ «Альфа-банк» про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором у розмірі 287 772 грн 18 коп. (а.с. 17-18).
Відповідно до вказаного вище судового рішення так копії договору кредиту (а.с. 59-63), 19.03.2008 між ЗАТ «Альфа - Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №700004778. Цільове використання кредиту: придбання транспортного засобу згідно з договором купівлі-продажу, укладеним між позичальником та ТОВ «Техно-Арт» №0803-14003 від 14.03.2008 - Mitsubishi Outlander 3.0 AT, 2008 року випуску. Відповідач отримала кошти на купівлю Автомобіля та для підтвердження належного виконання зобов`язання з повернення кредитних коштів надала кредитору Автомобіль в заставу, взявши на себе зобов`язання утримувати предмет застави в належному стані та без дозволу банку не відчужувати заставне майно.
Дані про перебування Автомобіля в заставі банку 24.03.2008 було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна: реєстраційний запис за № 6851436 від 24.03.2008 (а.с. 8-9).
Таким чином, ОСОБА_2 уклала кредитний договір з метою придбання транспортного засобу, який відповідно до кредитного договору переданий у заставу та перебуває під обтяженням за №6851436 від 24.03.2008 відповідно до договору застави. 5 березня 2013 року до реєстру були внесені відомості про зміну номера та типу документа-підстави застави, 20.02.2018 термін дії застави встановлено до 20.02.2023 (а.с. 8-9).
Згідно зі ст.1 Закону України № 2654-ХІІ від 02.10.1992 «Про заставу» та ст. 572 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною 4 ст.577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідно до ч.2 ст.586 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України № 1255-IV від 18.11.2003 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Статтею 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні. Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.
Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є нечинним у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.
За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постановах № 6-7цс13 від 03 квітня 2013 року, №6-64цс12 від 06 червня 2011 року, №6-168цс14 від 19 листопада 2014 року.
У відзиві на позовну заяву Василяко Роман Олександрович , який діяв в інтерсах Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (а.с. 57-58), зазначив, що Автомобіль знаходиться в заставі в банку, ОСОБА_2 відчужила заставне майно ОСОБА_3 без згоди банку, в супереч взятих на себе зобов`язань. ОСОБА_3 також без згоди банку без законних на те підстав нотаріально посвідченою довіреністю від 09.04.2016 уповноважила ОСОБА_9 та ОСОБА_5 розпоряджатися Автомобілем. ОСОБА_5 у порядку передоручення за довіреністю від 09.04.2016 довіреністю від 22.04.2016 року уповноважив ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розпоряджатися та відчужувати спірний транспортний засіб. Тому ОСОБА_4 не мала законних підстав відчужувати Автомобіль ОСОБА_1 4 травня 2016 року.
Таким чином, суд вважає доведеним, що відчуження Автомобіля відбулося всупереч положенням ч. 2 ст. 586 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу». ОСОБА_2 відчужила майно, яке перебувало в заставі ПАТ Альфа-Банк» й обтяження якого на час відчуження було зареєстровано відповідно до закону, не повідомивши про це заставодержателя та не отримавши його згоди, що виключає добросовісність набуття майна позивачем. Тому на ОСОБА_1 розповсюджується запис про обтяження Автомобіля.
Оспорюване позивачем приватне обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, зареєстроване 24.03.2008 року за №6851436, здійснено на підставі договору застави від 19.03.2008, яке продовжує діяти на теперішній час.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість вимоги ОСОБА_1 про припинення приватного обтяження на майно. Доводи апеляційної скарги вказаного висновку не спростовують, тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 квітня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 29 липня 2019 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді А.В. Котелевець
Р.М. Піддубний
