У Х В А Л А
8 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 695/2632/17
Провадження № 14-401 цс 19
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом керівника Золотоніської місцевої прокуратури (далі - прокурор) до Головного управління (далі - ГУ) Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Фермерське господарство (далі - ФГ) Минця Михайла Яковича, Приватне підприємство «Голден Спайк», про скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди
за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 29 травня 2018 року і
в с т а н о в и л а:
21 вересня 2017 року прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати недійсним і скасувати наказ ГУ Держземагентства у Черкаській області від 2 вересня 2014 року № 23-3060/14-14-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду», а саме земельної ділянки з кадастровим номером 7121584300:05:003:0060 і площею 24,9302 га;
- визнати недійсним і скасувати наказ ГУ Держземагентства у Черкаській області від 2 вересня 2014 року № 23-3059/14-14-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду», а саме земельної ділянки з кадастровим номером 7121584300:05:003:0501 і площею 4,5698 га;
- визнати недійсним договір оренди землі від 22 вересня 2014 року, предметом якого є земельна ділянка площею 24,9302 га з кадастровим номером 7121584300:05:003:0060 , що знаходиться в адміністративних межах Драбівецької сільської ради Золотоніського району Черкаської області, та скасувати державну реєстрацію вказаного договору;
- визнати недійсним договір оренди землі від 22 вересня 2014 року, предметом якого є земельна ділянка площею 4,5698 га з кадастровим номером 7121584300:05:003:0501 , що знаходиться в адміністративних межах Драбівецької сільської ради Золотоніського району Черкаської області, та скасувати державну реєстрацію вказаного договору.
Мотивував позов так:
- 27 червня 2014 року ГУ Держземагентства у Черкаській області видало накази № 1818/14-14-СГ і № 1817/14-14-СГ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 24,9302 га та 4,5698 га відповідно (далі разом - земельні ділянки) для ведення фермерського господарства, які розташовані в адміністративних межах Драбівецької сільської ради Золотоніського району Черкаської області;
- 2 вересня 2014 року ГУ Держземагентства у Черкаській області видало накази № 23-3060/14-14-СГ і № 23-3059/14-14-СГ, якими затвердило проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
- 22 вересня 2014 року ГУ Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 уклали договори оренди землі про передання останньому земельних ділянок;
- заяви ОСОБА_1 про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства не відповідають установленим законом вимогам, оскільки у них немає обґрунтування розмірів цих ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, зокрема наявності трудових і матеріальних ресурсів;
- у ОСОБА_1 відсутні досвід роботи у сільському господарстві та необхідна освіта, а також сільськогосподарська техніка й інші засоби, необхідні для обробітку землі;
- ГУ Держземагентства у Черкаській області не пересвідчилося у дійсності волевиявлення ОСОБА_1 , не перевірило наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках;
- на час набуття права оренди на земельні ділянки ОСОБА_1 вже був засновником і керівником ФГ Минця Михайла Яковича , зареєстрованого 4 грудня 2002 року;
- фермерське господарство після його державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа (а не як громадянин для створення фермерського господарства), що підтверджують висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 4 грудня 2014 року у справі № 3-157гс14;
- земельні ділянки можна передавати в оренду для ведення фермерського господарства без проведення торгів лише громадянам; а тому передання у такий спосіб земельних ділянок в оренду юридичній особі є незаконним, що підтверджують висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 3 лютого 2016 року у справі № 6-2902цс15 та від 7 грудня 2016 року у справі № 585/1948/15-ц;
- оскільки оскаржені накази є незаконними, договори оренди земель, укладені на їх підставі, слід визнати недійсними;
- відповідачі, укладаючи договори оренди, порушили вимоги статей 13 і 23 Закону України «Про оцінку земель», оскільки не розробили та не затвердили технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок;
- внаслідок надання ОСОБА_1 земельних ділянок на пільгових умовах поза процедурою проведення земельних торгів, без проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, місцевий бюджет недоотримав кошти від продажу права користування земельними ділянками, а також суми орендної плати, чим порушені інтереси держави;
- наявність підстав для визнання договорів оренди недійсними підтверджують висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 22 травня 2014 року у справі № 6-11цс13 і від 18 вересня 2013 року у справі № 6-92цс13;
- оскільки ГУ Держгеокадастру в Черкаській області, яке є правонаступником ГУ Держземагентства у Черкаській області, допустило порушення вимог земельного законодавства, надаючи земельні ділянки у користування, воно є відповідачем у цій справі, а прокуратура - позивачем;
- справу треба розглядати за правилами цивільного судочинства через те, що спір виник з договірних відносин з фізичною особою, що підтверджують висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 9 грудня 2014 року у справі № 21-308а14 і від 11 листопада 2014 року у справі № 21-493а14.
17 квітня 2018 року Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження у справі.
Мотивував ухвалу так:
- можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана із наданням (переданням) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства;
- після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому передана земельна ділянка;
- оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, підвідомчі господарським судам;
- у правовідносинах користування спірними земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря, й обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації; тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи, а спір має розглядати господарський суд.
29 травня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області прийняв постанову, якою залишив без змін ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 квітня 2018 року.
Мотивував постанову так:
- згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань 8 грудня 2017 року зареєстроване ФГ «Минця Михайла Яковича-2»;
- відповідно до пункту 1.1 статуту вказаного фермерського господарства підставою для його створення стало отримання його засновником ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок на підставі договорів оренди земель, укладених з ГУ Держземагентства у Черкаській області;
- з моменту державної реєстрації фермерського господарства фактично відбулася заміна орендаря фізичної особи на фермерське господарство, й обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, спори щодо землекористування з іншими юридичними особами чи прокурором, що діє в інтересах держави, є спорами, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності;
- за змістом Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян та підлягає державній реєстрації як юридична особа. Оскільки у цій справі фермерське господарство як юридична особа зареєстроване в установленому законом порядку після отримання відповідачем прав на земельні ділянки, надані йому для ведення фермерського господарства, спір підвідомчий господарському суду, що підтверджують висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц.
22 червня 2018 року заступник прокурора Черкаської області звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 29 травня 2018 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивує так:
- спірні правовідносини виникли в органу державної влади та ОСОБА_1 як фізичної особи, а тому справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства;
- стороною оспорених правочинів є фізична особа, а не фермерське господарство; тому у разі визнання їх недійсними у ФГ Минця Михайла Яковича не виникне обов`язку повернути земельні ділянки (згідно з актами приймання-передачі останні отримав громадянин ОСОБА_1 );
- фізичні та юридичні особи є самостійними учасниками цивільних відносин, які не відповідають за зобов`язаннями один одного та самостійно здійснюють і реалізовують свої права;
- навіть у разі припинення юридичної особи - ФГ Минця Михайла Яковича - ОСОБА_1 не позбавляється раніше набутих цивільних прав і обов`язків фізичної особи, зокрема, права оренди земельних ділянок;
- майнові права оренди земельних ділянок не ввійшли до статутного капіталу ФГ Минця Михайла Яковича , а відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди на земельні ділянки зареєстроване саме за ОСОБА_1 ;
- у справі № 348/992/16-ц були інші обставини, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 березня 2018 року, до спірних правовідносин не застосовуються. На відміну від вказаної справи у справі № 695/2632/17 предметом спору є законність рішень органу державної влади та дійсність договорів оренди, тобто спірні правовідносини виникли у момент надання ОСОБА_1 як фізичній особі земельних ділянок;
- при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, судам слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту юридичної природи обставин у справі. Вказане підтверджують висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц.
3 вересня 2018 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду ухвалою відкрив касаційне провадження у справі.
1 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, який мотивував так:
- у касаційній скарзі відсутні доводи щодо помилковості висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, а тому ці висновки треба застосувати у цій справі;
- доводи касаційної скарги щодо необхідності застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц є необґрунтованими, оскільки у ній касаційний суд не робив висновків щодо застосування норм Закону України «Про фермерське господарство» у поєднанні з процесуальними нормами, що регулюють питання юрисдикції суду.
5 червня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
12 червня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Згідно з довідкою відділу забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду управління забезпечення автоматизованого документообігу Великої Палати Верховного Суду з 15 липня до 2 серпня 2019 року визначення колегії суддів Великої Палати для розгляду справи (вирішення питання про прийняття її до розгляду) не здійснювалося через недостатню кількість суддів (відсутність кворуму).
Відповідно до частини шостої статті 403 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
З огляду на те, що заступник прокурора Черкаської області оскаржив ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 29 травня 2018 року з підстав порушення правил суб`єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
У касаційній скарзі заступник прокурора Черкаської області також просить розглядати її у судовому засіданні та повідомити про дату, час і місце судового розгляду Прокуратуру Черкаської області та Генеральну прокуратуру України.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Таким чином, розгляд цивільної справи у суді касаційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України. І лише у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Велика Палата Верховного Суду перевіряє в межах касаційної скарги у цій справі аргументи про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не може встановлювати обставини справи, збирати та перевіряти докази і надавати їм оцінку.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Зазначав, що «публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 [Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод] (статті 6-1), захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок. Публічність через прозорість, яку вона надає правосуддю, сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме справедливому судовому розгляду, гарантія якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у сенсі Конвенції» (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини» («Axen v. Germany», заява № 8273/78, § 25)).
Проте публічний розгляд справи може бути виправданий не у кожному випадку, зокрема і в суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій. Зокрема, тому ЄСПЛ не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права (рішення у справі «Аксен проти Німеччини», § 28).
Крім того, ЄСПЛ визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Варела Ассаліно проти Португалії» («Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду (рішення від 25 квітня 2002 року). У тій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права - тлумачення норм Цивільного кодексу.
ЄСПЛ вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не представив в ЄСПЛ переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.
Зрештою, як вказав ЄСПЛ, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції щодо проведення публічного розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду створила учасникам процесу у справі № 695/2632/17 належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
З огляду на вказане, а також беручи до уваги те, що касаційна скарга розглядатиметься без повідомлення та виклику учасників справи, Велика Палата Верховного Суду відмовляє у задоволенні клопотання заступника прокурора Черкаської області про розгляд справи у судовому засіданні.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
у х в а л и л а :
1. Прийняти до розгляду справу за позовом керівника Золотоніської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Фермерське господарство Минця Михайла Яковича, Приватне підприємство «Голден Спайк», про скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 29 травня 2018 року.
2. Відмовити заступнику прокурора Черкаської області у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні.
3. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на 4 вересня 2019 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
4. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкВ. С. Князєв Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаО. Б. Прокопенко В. В. БританчукВ. В. Пророк Ю. Л. ВласовЛ. І. Рогач М. І. ГрицівО. М. Ситнік В. І. ДанішевськаО. С. Ткачук Ж. М. ЄленінаВ. Ю. Уркевич О. Р. КібенкоО. Г. Яновська
