ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" вересня 2019 р. Справа№ 910/6380/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Тарасенко К.В.
Іоннікової І.А.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 у справі №910/6380/19 (суддя Кирилюк Т.Ю., м. Київ)
за позовом публічного акціонерного товариства "Українська Інноваційна Компанія", м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.
до ОСОБА_1 , м. Київ
про звернення стягнення на предмет іпотеки
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Українська Інноваційна Компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 у справі № 910/6380/19 (суддя Кирилюк Т.Ю., м. Київ) позовну заяву публічного акціонерного товариства "Українська Інноваційна Компанія" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки прийнято направити за виключною підсудністю до Господарського суду Київської області.
Ухвала мотивована тим, що позивачем заявлено вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки (земельні ділянки), що належить ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Кіровська сільська рада, а тому в силу приписів ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до правил виключної підсудності, даний спір повинен розглядатися за місцезнаходженням нерухомого майна, а саме Господарським судом Київської області.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у даній справі, з посиланням на порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції помилково не враховані приписи ч.2 ст. 4, ч. 1 ст. 20 ГПК України. Скаржник вказує, що оскільки позивачем в якості відповідача зазначено - ОСОБА_1 , а саме фізичну особу без статусу суб`єкта підприємницької діяльності, то позовна заява публічного акціонерного товариства "Українська Інноваційна Компанія" не підлягає розгляду в господарських судах України. За позицією скаржника, позов до ОСОБА_1 має пред`являтись до суду загальної юрисдикції за місцем її проживання, натомість у відкритті провадження у даній справі слід відмовити відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 175 ГПК України, оскільки заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 у справі №910/6380/19 задоволено клопотання ОСОБА_1 та поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 у справі № 910/6380/19; відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частиною 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи із зазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що перегляд оскаржуваної ухвали підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Публічне акціонерне товариство «Українська Інноваційна Компанія» не скористалося своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надало суду письмового відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 скасувати, провадження у справі закрити, виходячи із наступного.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
У статтях 25, 26 цьогож Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Водночас, за приписами п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п.6 ч.1 ст.20 ГПК України).
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч. 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається з до наявної у матеріалах справи копії Іпотечного договору від 11.10.2013 (а/с 54), між публічним акціонерним товариством "Українська Інноваційна Компанія" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець), яка виступає майновим поручителем за зобов`язаннями Фізичної особи-підприємця Білоуса Сергія Миколайовича, укладено договір, зокрема в іпотеку передано земельні ділянки, які є предметом позову про звернення стягнення у даній справі.
Тож, в даному випадку, позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки до ОСОБА_1 , як фізичної особи, яка не є підприємцем.
Доказів іншого, зокрема про те, що спірні правовідносини виникли з ОСОБА_1 , яка має статус суб`єкта підприємницької діяльності, до матеріалів справи не представлено, а тому такий приватноправовий спір за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Отже, суд першої інстанції помилково застосував ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, неправильно визначився із суб`єктною юрисдикцією цього спору, прийнявши судове рішення розглядати спір за правилами господарського судочинства та направити за виключною підсудністю до Господарського суду Київської області позовну заяву публічного акціонерного товариства "Українська Інноваційна Компанія" про звернення стягнення на предмет іпотеки до ОСОБА_1 , як фізичної особи, яка не є підприємцем.
За змістом п.1 ч.1 ст. 175 та п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначенихстаттями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 належить скасувати, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 пункту 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
На момент прийняття ухвали суду апеляційної інстанції такого клопотання від апелянта не надходило. Питання про повернення судового збору може бути вирішене в установленому законом порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 129, 175, 231, 269, 270, 275, 278, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 у справі № 910/6380/19 скасувати.
3. Провадження у справі № 910/6380/19 закрити.
4. Матеріали справи № 910/6380/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді К.В. Тарасенко
І.А. Іоннікова
