Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 391/566/16-ц
провадження № 61-16390св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.
(суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які також діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
третя особа - служба у справах дітей Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 червня 2017 року в складі колегії суддів: Письменного О. А., Єгорової С.М., Дьомич Л. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом з урахуванням уточненої позовної заяви до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які також діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - служба у справах дітей Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення.
Позовна заява мотивована тим, що 22 січня 2008 року він придбав житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований на
АДРЕСА_1 .
25 квітня 2008 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № KGK0GA01580015, який був забезпечений договором іпотеки від
25 квітня 2008 року, згідно з яким об`єктом обтяження є спірний житловий будинок, а також договором поруки № KGK0GA01580015 від 27 липня 2009 року, укладеним між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Цього ж дня він домовився із ОСОБА_2 щодо переоформлення на неї правовстановлюючих документів на вказаний будинок у разі сплати нею грошових коштів за кредитом згідно з укладеним договором поруки від 27 липня 2009 року.
На підтвердження ним своїх намірів він дозволив ОСОБА_2 та членам її сім`ї зареєструватися у спірному будинку та вселитися до нього.
Проте ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором, яку він був вимушений самостійно погасити.
Посилаючись на те, що відповідач та члени її сім`ї в добровільному порядку виселитися не бажають, просив усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом їх виселення без надання іншого житлового приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області
від 16 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто перешкоди у здійсненні права власності - користуванні житловим будинком з надвірними спорудами на АДРЕСА_1 шляхом виселення з нього без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами припинились юридичні правовідносини, які слугували підставою для вселення, проживання і реєстрації місця проживання відповідачів у спірному будинку, нових домовленостей сторони не дійшли. Отже, наявні підстави для усунення порушень права власності позивача шляхом виселення відповідачів та їх дітей з спірного житлового приміщення. При цьому суд послався на статті 317, 319, 321, 391 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 червня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 задоволено, рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову
в задоволенні позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки між сторонами була домовленість про безстроковий найм спірного житлового приміщення з правом викупу, то відсутні підстави вважати, що відповідачі самоправно зайняли це приміщення.
Виселення відповідачів без вирішення питання про розірвання договору найму та визнання їх такими, що втратили право користування спірним приміщенням,
є неможливим.
Аргументи учасників справи
У червні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що, оскільки зобов`язання за кредитом ОСОБА_2 не виконала, позивач був змушений особисто погасити борг за кредитом, відповідач та члени її родини підлягають виселенню.
Суд першої інстанції ухвалив правильне та справедливе рішення, керуючись нормами права у межах заявлених позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, зробив висновки на припущеннях та помилкових твердженнях, які суперечать нормам матеріального права.
Відповідачі подали заперечення на касаційну скаргу, в якому просять залишити касаційну скаргу без задоволення. Зазначають, що постанова суду апеляційної інстанціїє законною і обґрунтованою, підстав для її скасування немає.
Рух справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 04 липня 2017 року відкрито касаційне провадження
в цій справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 19 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 .
25 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № KGK0GA01580015, за умовами якого він отримав кредитні кошти в розмірі 32 312,50 дол. США зі строком повернення до
25 квітня 2028 року.
27 липня 2009 року між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір поруки № KGK0GA01580015, відповідно до якого поручитель відповідає за зобов`язаннями згідно з договором про іпотечний кредит перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків тощо.
Згідно з розпискою від 27 липня 2009 року ОСОБА_1 зобов`язався переоформити правовстановлюючі документи на спірний будинок на ОСОБА_2 після проведення оплати за кредитом згідно з договором поруки.
На виконання цієї домовленості ОСОБА_1 надав відповідачам дозвіл на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачі не сплатили кредит і ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовною заявою до суду з вимогами до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором від 25 квітня 2008 року.
У ОСОБА_1 станом на 13 жовтня 2015 року за кредитним договором від 25 квітня 2008 року заборгованість відсутня.
Позивач зазначав, що вимушений був погасили кредит з усіма відсотками і нарахуваннями достроково після звернення до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (справа
№ 391/321/15-ц).
Відповідно до відомостей будинкової книги відповідачі зареєстровані у спірному будинку.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України (в редакцій чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України (в редакцій чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Розписка ОСОБА_1 від 27 липня 2009 року та дії сторін згідно
з установленими судами обставинами справи свідчать про наявність між сторонами домовленостей щодо користування житлом ? за умови проведення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оплати за кредитом згідно
з договором поруки та оформлення правовстановлюючих документів на зазначений будинок ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження
№ 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право, ? обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язків (а не лише суб`єктивних прав), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін;
(2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору
в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом;
(4) припиненні зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України;
(5) недійсності договору (нікчемності договору або визнанні його недійсним на підставі рішення суду)».
Однією з підстав позову щодо припинення права проживання відповідачів
у будинку, що належить позивачу, є невиконання відповідачами своїх зобов?язань за договором поруки, у зв?язку з чим позивач вимушений був самостійно погасити кредитну заборгованість на вимогу банку. Спростування зазначеної обставини відповідачами суди не встановили.
З урахуванням викладеного та за встановлених судами обставин
обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що після дострокового погашення ОСОБА_1 зобов`язань перед банком у повному обсязі право користування відповідачів будинком позивача припинилося.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі
№ 653/1096/16-ц зроблено висновок, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод
у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема
і шляхом виселення. Негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
З огляду на викладене обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для усунення перешкод позивачу у користуванні своєю власністю і виселення відповідачів. Водночас апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
Враховуючи наведене та відповідно до статті 413 ЦПК України колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У підпункті в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки Верховний Суд задовольняє касаційну скаргу, то понесені
ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 661,44 грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Керуючись статтями 400, 402, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 червня 2017 року скасувати.
Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2017 року залишити в силі.
Стягнути зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, по 330,72 грн
з кожного.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
В. І. Журавель
Є. В. Краснощоков
