Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 539/2869/16-ц
провадження № 61-18580свп18
Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Бурлакова С. Ю., Дундар І. О., Жданової В. С.,
Журавель В. І., Зайцева А. Ю., Ігнатенко В. М., Коротенко Є. В., Коротуна В. М., Крата В. І., Кузнєцова В. О., Курило В. П., Русинчука М. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Лубнитеплоенерго»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 листопада
2016 року в складі судді Жаги Е. Г. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 січня 2017 року в складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О., Чумак О. В.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Лубнитеплоенерго» (далі - ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення місць загального користування.
Позовна заява мотивована тим, що відповідачі зареєстровані та є власниками квартири АДРЕСА_1 .
У вказаному будинку є внутрішньобудинкова система централізованого опалення, оскільки при проектуванні багатоквартирного будинку закладався спосіб теплопостачання - централізоване теплопостачання.
26 серпня 2008 року міжвідомча комісія з розгляду питань, пов`язаних
з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання, при виконавчому комітеті Лубенської міської ради надала дозвіл на відключення квартири відповідачів від вказаних мереж і влаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання за умови отримання
у теплопостачальній організації технічних умов на відключення від мережі. Такі технічні умови були виготовлені 04 вересня 2008 року.
Також проектна організація при виготовленні проекту влаштування індивідуального опалення виконала розрахунок кількості теплової енергії, яка витрачається стояками і нагрівальними приладами приміщень загального користування та розподільчими трубопроводами при відключенні окремих приміщень від системи централізованого опалення у зв`язку з улаштуванням автоматичного джерела теплопостачання.
Між сторонами немає письмового договору про надання послуг з опалення місць загального користування, проте позивач такі послуги надає,
а відповідачі ними користуються, від них не відмовляються і тому зобов`язані їх оплачувати.
На вимоги позивача оплатити спожиту теплову енергію відповідачі не реагують, заборгованість не погашають.
Уточнивши позовні вимоги, ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» просило суд стягнути
з відповідачів заборгованість за опалення місць загального користування будинку в сумі 1 003,75 грн за період із жовтня 2012 року до квітня 2015 року та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від
29 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12 січня 2017 року, позов ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь
ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» 1 003,75 грн боргу за спожиту теплову енергію за опалення місць загального користування за період із жовтня 2012 року до квітня 2015 року.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що нарахування ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» оплати за опалення місць загального користування здійснюється відповідно до законодавства та існуючих нормативних документів. Відповідачі послугу фактично отримують,
а тому зобов`язані її оплачувати.
Аргументи учасників справи
У січні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували пункт 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної
і гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), та статті 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Крім того, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист» відповідач має 50 % знижки на оплату за користування комунальними послугами.
Скаржник також посилався на те, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, тому всі співвласники повинні бути залучені до участі
у справі як співвідповідачі, оскільки оскаржувані рішення судів безпосередньо впливають на їх майнові права і обов`язки. Син і донька відповідачів також зареєстровані в указаній квартирі.
Інші учасники справи відзив на касаційну скаргу не подали.
Рух справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 08 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження
в цій справі та зупинено виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 листопада 2016 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року справу передано на розгляд Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Підставою цього стало виявлення застосування колегіями суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду різного підходу до розуміння та тлумачення статей 352 ЦПК, статей 16, 714 ЦК України
у наведеній категорії справ.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані та є власниками квартири
АДРЕСА_1 .
Квартира відключена від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання у зв`язку з облаштуванням автономного джерела теплозабезпечення.
Позивач провів розрахунок кількості теплової енергії, яка витрачається розподільчими трубопроводами приміщень загального користування багатоквартирного житлового будинку при відключенні окремих квартир від системи централізованого опалення.
Згідно з актом обстеження місць загального користування житлового будинку на АДРЕСА_1 від 08 травня 2012 року встановлено наявність у під`їзді № 4 , де знаходиться квартира відповідачів, на сходовій клітині двох конвекторів «Комфорт 20» довжиною по
1 000 мм кожний.
Згідно з довідкою від 07 липня 2016 року Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління, яке є балансоутримувачем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , у будинку
є внутрішньобудинкова система централізованого опалення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії та гарячої води споживачу, є видом договору купівлі-продажу.
Тлумачення частини першої статті 714 ЦК України дозволяє зробити висновок, що постачання теплової енергії та гарячої води здійснюється не квартирі, як об`єкту права власності, а певному суб`єкту (власнику, співвласнику, наймачу, суб`єкту сервітуту тощо), який проживає в квартирі. З урахуванням цього постачальник самостійно визначає особу або осіб, які є споживачами за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу і мають відповідати за позовом про стягнення відповідної заборгованості.
Відповідно до статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило
є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так
і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
У пункті 28 Правил передбачено, щоспоживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Враховуючи фактичні обставини, суд першої інстанції, з яким погодився
й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що нарахування оплати за опалення місць загального користування позивачем здійснюється відповідно до законодавства та існуючих нормативних документів, відповідачі цю послугу фактично отримують, а тому повинні її оплачувати.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі
№ 6-2951цс15 зроблено висновок, що «споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
Верховний Суд також погоджується і з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що є необґрунтованими доводи відповідачів про те, що на оплату опалення місць загального користування поширюється пільга, передбачена Законом України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист». З урахуванням пункту 5 частини другої статті 6 цього Закону пільги за користування житлом (квартирна плата) та за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія) в житлових будинках всіх форм власності надаються в межах норм, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1996 року № 879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати» (була чинною до 01 жовтня 2014 року) та постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» (чинна
з 01 жовтня 2014 року). Пунктом 2 цієї постанови установлено громадянам, які мають пільги на оплату житлово-комунальних послуг, соціальну норму житла для централізованого та індивідуального опалення (теплопостачання) незалежно від джерела та виду енергії ? 21 кв. метр опалюваної площі на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю.
Верховний Суд враховує, що обставини на які посилається ОСОБА_2
в касаційній скарги стосовно того, що оскаржувані рішення судів безпосередньо впливають на майнові права і обов`язки інших співвласників квартири, не були предметом розгляду та перевірки в судах першої та апеляційної інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційноїскарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Враховуючи наведене, відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
У зв?язку з цим, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 листопада 2016 року, зупинене ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
08 лютого 2017 року до закінчення касаційного провадження.
На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норм права.
Постачання теплової енергії та гарячої води здійснюється не квартирі як об`єкту права власності, а певному суб`єкту (власнику, співвласнику, наймачу, суб`єкту сервітуту тощо), який проживає в квартирі. З урахуванням цього постачальник самостійно визначає особу або осіб, які є споживачами за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу
і мають відповідати за позовом про стягнення відповідної заборгованості.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 листопада
2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 січня
2017 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 листопада 2016 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Краснощоков
Судді: Н. О. Антоненко
С. Ю. Бурлаков
І. О. Дундар
В. С. Жданова
В. І. Журавель
А. Ю. Зайцев
В. М. Ігнатенко
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
В. І. Крат
В. О. Кузнєцов
В. П. Курило
М. М. Русинчук
В. А. Стрільчук
М. Ю. Тітов
М. Є. Червинська
