УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №292/389/17 Головуючий у 1-й інст. Мельник М. Л.
Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Коломієць О.С.
суддів : Шевчук А.М., Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання: Добровольської Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №292/389/18 за позовом ОСОБА_1 до Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області та ОСОБА_2 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання права власності на Ѕ спадкового майна за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області, ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язання видати свідоцтва про право на спадщину
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 на рішення Володарсько-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 червня 2019 року,яке ухвалено суддею Мельник М.Л. в смт Хорошів Житомирської області
встановив:
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила суд визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом №1168, №1169, №1170 від 16.12.2016 року видані на її ім`я державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області Іващенко Н.О. та скасувати записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно, а саме на ј частки земельної ділянки площею 1,7910 га., кадастровий №1825481800:03:000:0380; на ј частки земельної ділянки площею 1,8858 га., кадастровий №1825481800:03:000:0379; на ј частки земельної ділянки площею 1,9824 га., кадастровий №1825481800:03:000:0374, які розташовані на території Івановицької сільської ради Пулинського району Житомирської області
Також просила зобов`язати державного нотаріуса Пулинської державної нотаріальної контори видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності за законом на спадкове майно, яке належало її батьку ОСОБА_4 , на 1/2 частку вказаних земельних ділянок та стягнути понесені судові витрати.
На обґрунтування підстав позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати її батька - ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько – ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_5 залишила заповіт на все своє майно на ім`я ОСОБА_2 .
08 червня 2016 року позивач звернулася до державного нотаріуса Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області Іващенко Н.О. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку в спадщині на спадкове майно, яке належало ОСОБА_5 , матері померлого ОСОБА_4 , який на момент смерті своєї матері був повнолітнім непрацездатним сином та своєчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після її смерті. Разом з тим, позивач отримала відмову через те, що нотаріус 13.02.2016 року вже видав свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2 .
Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2016 року вказані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2 були скасовані та зобов`язано державного нотаріуса Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області видати позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку в спадщині, яка належала її батьку – ОСОБА_4 . На підставі даного рішення нотаріус видала їй три свідоцтва № НОМЕР_1 , №1169 та №1170 від 16.12.2016 року про право на спадщину за законом на ј частину спадщини до майна, яке належало її батьку – ОСОБА_4 , з чим вона не згідна і вважає, що нотаріус повинен видати їй свідоцтва про право на спадщину за законом, яке складає обов`язкову частку в розмірі Ѕ частин земельних ділянок.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом в якому просив визнати недійсною постанову державного нотаріуса Пулинської державної нотаріальної контори № 3/01-16 від 06.01.2018 р. про відмову у видачі йому свідоцтв про право на спадщину за заповітом та скасувати її; визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом № 1168, 1169, 1170 від 16 грудня 2016 року, видані державним нотаріусом Червоноармійської державної нотаріальної контори спадкоємцю - ОСОБА_1 ; зобов`язати державного нотаріуса Пулинської державної нотаріальної контори видати ОСОБА_6 Олександровичу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на: 5/6 частки земельної ділянки площею 1,8858 га, що знаходиться на території Івановицької сільської ради Пулинського району Житомирської області, кадастровий номер № 1825481800:03:000:0379; 5/6 частки земельної ділянки площею 1,7910 га, що знаходиться на території Івановицької сільської ради Пулинського району Житомирської області, кадастровий номер № 1825481800:03:000:0380; 5/6 частки земельної ділянки площею 1,9824 га, що знаходиться на території Івановицької сільської ради Пулинського району Житомирської області, кадастровий номер № 1825481800:03:000:0374 та вирішити питання про розподіл судових витрат.
При цьому зазначає, що 19.12.2017 р. він звернувся до державного нотаріуса Пулинської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом на 5/6 часток вказаних земельних ділянок, які належали ОСОБА_5 . Проте 06.01.2018 р. державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори винесено постанову №3/01-16 про відмову у видачі йому свідоцтв про право на спадщину за заповітом у зв`язку з тим, що державною нотаріальною контрою вже видані свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку на ім`я ОСОБА_1 . Відповідач вважає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та незаконною, підлягає скасуванню, а видані на ім`я позивача свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частки земельних ділянок підлягають визнанню недійсними через неправильне визначення нотаріусом розміру обов`язкової частки батька позивача ОСОБА_1 у спадщини після смерті матері ОСОБА_5 .
Рішенням Володарсько-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 червня 2019 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено повністю.
Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом №1168 від 16.12.2016 року, №1169 від 16.12.2016 року та №1170 від 16.12.2016 року видані державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області Іващенко Наталією Олександрівною спадкоємцю ОСОБА_1 та скасовані записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно: ј частки земельної ділянки площею 1,7910 га., кадастровий №1825481800:03:000:0380, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 848134218254 від 16.12.2016 року; ј частки земельної ділянки площею 1,8858 га., кадастровий №1825481800:03:000:0379, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 848116518254 від 16.12.2016 року; ј частки земельної ділянки площею 1,9824 га., кадастровий №1825481800:03:000:0374, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 848134218254 від 16.12.2016 року.
Визнано незаконною та скасовано постанову державного нотаріуса Пулинської державної нотаріальної контори №3/01-16 від 06.01.2018 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії - відмову ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом.
Зобов`язано державного нотаріуса Пулинської державної нотаріальної контори видати ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке належало її батьку ОСОБА_4 , а саме: на 1/6 частку земельної ділянки площею 1,7911 га., кадастровий №1825481800:03:000:0380, (державний акт серії ЯД 153332); на 1/6 частку земельної ділянки площею 1,9824 га., кадастровий №1825481800:03:000:0374, (державний акт серії ЯД 153605); на 1/6 частку земельної ділянки площею 1,8858 га., кадастровий №1825481800:03:000:0379, (державний акт серії ЯД 153333).
Зобов`язано державного нотаріуса Пулинської державної нотаріальної контори видати ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на: 5/6 частки земельної ділянки площею 1,8858 га, що знаходиться на території Івановицької сільської ради Пулинського району Житомирської області, кадастровий номер № 1825481800:03:000:0379 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 153333); 5/6 частки земельної ділянки площею 1,7910 га, що знаходиться на території Івановицької сільської ради Пулинського району Житомирської області, кадастровий номер № 1825481800:03:000:0380 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 153332); 5/6 частки земельної ділянки площею 1,9824 га, що знаходиться на території Івановицької сільської ради Пулинського району Житомирської області, кадастровий номер № 1825481800:03:000:0374 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 153605). Вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 звернулася із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов в повному обсязі, а у задоволенні зустрічних вимог - відмовити.
В обґрунтування скарги зазначила, що судом першої інстанції не правильно визначена обов`язкова частка спадкоємця ОСОБА_4 у спадщині. При цьому судом не враховано, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , єдиним живим спадкоємцем за законом першої черги був її син – ОСОБА_4 , батько позивача ОСОБА_1 , який за відсутності заповіту, мав би право успадкувати все спадкове майно, а тому розмір обов`язкової частки спадкоємця складає Ѕ усього майна, а не 1/6, як визначено судом. При цьому суд незаконно та безпідставно відніс ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , синів ОСОБА_5 , які померли до викриття спадщини, до кола спадкоємців, які могли бути закликані до спадкування. Вважає, що районний суд незаконно визнав, що діти вказаних померлих осіб – ОСОБА_9 та ОСОБА_2 за правом представлення спадкують частину спадщини ОСОБА_5 , при тому, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом, а ОСОБА_10 взагалі не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті бабці, тобто не прийняла спадщину у встановлений законом строк. Крім того, спадкування за правом представлення відбувається лише за умови, якби спадкоємець не залишив заповіту, або було б наявне спадкове майно, що заповітом не охоплене, тому положення ст.1266 ЦК України у даному випадку не підлягають застосуванню.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідачі не скористалися.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу позивача відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства.
Представник Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської областів судове засідання не з`явився, з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 23 квітня 2012 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем Івановицької сільської ради Червоноармійського району, яким заповідала все своє майно ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на три земельні ділянки, які розташовані на території Івановицької сільської ради Червоноармійського району, Житомирської області
ІНФОРМАЦІЯ_3 син померлої ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , 1951 р.н., який на момент її смерті був повнолітнім непрацездатним сином, подав заяву про прийняття спадщини після смерті матері на обов`язкову частку в спадщині в порядку ст. 1241 ЦК України, яка була зареєстрована секретарем Мартинівської сільської ради Червоноармійського району 11.11.2014 року в реєстрі №45.
24 листопада 2014 року відповідач ОСОБА_2 також подав заяву про прийняття спадщини як спадкоємець за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_5 , яку зареєстровано секретарем Іваницької сільської ради 24.11.2014 року в реєстрі №79.
22 грудня 2014 року Червоноармійською державною нотаріальною конторою 22.12.2014 року заведено спадкову справу №299/2014 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , у якій зареєстровані заяви спадкоємців - ОСОБА_4 за № 569 та ОСОБА_2 за № 570.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер, не встигнувши отримати свідоцтво про право на обов`язкову частку у спадщині.
ІНФОРМАЦІЯ_5 дочка померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини після смерті батька, на підставі якої Червоноармійською державною нотаріальною конторою 06.05.2016 року заведено спадкову справу № 182/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 .
В подальшому, з урахуванням рішень судів, державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області позивачу ОСОБА_1 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову ј частку в спадщині, яка належала її батьку – ОСОБА_4 .
При цьому 06.01.2018 р. державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори винесено постанову №3/01-16 про відмову у видачі ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину за заповітом на 5/6 часток спадкового майна у зв`язку з тим, що нотаріусом вже видані свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частки на ім`я ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Частиною першою статті 1241 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).
Перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує. При визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу. За згодою особи, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.
Під час розгляду справи було встановлено, що на день відкриття спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_1 , сину спадкодавця ОСОБА_5 - ОСОБА_4 виповнилось 63 роки, який з 12.04.2011 року отримував пенсію за віком, що підтверджується довідкою № 1322 виданою Управлінням Пенсійного фонду України в Пулинському районі Житомирської області від 06.10.2015 року.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_4 відноситься до осіб, які в силу вимог частини першої статті 1241 ЦК України мають право на обов`язкову частку у спадщині.
При визначені розміру обов`язкової частки у спадщині, суд правильно врахував, що на час відкриття спадщини був живий син померлої ОСОБА_5 – ОСОБА_4 та двоє онуків померлої - ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , які спадкували б частку спадщини за правом представлення, яка б належала їх померлим батькам - ОСОБА_7 (помер ІНФОРМАЦІЯ_6 ) та ОСОБА_8 (помер ІНФОРМАЦІЯ_7 ), якби вони були живими на час відкриття спадщини після смерті матері, тому розмір обов`язкової частки у спадщині становить 1/6 частини її частки, а саме 1/2 частини від тієї частки (від 1/3 частки), яку мав успадкувати батько позивача ОСОБА_1 за законом за відсутності заповіту, а розмір частки відповідача за заповітом складає 5/6 частки.
Доводи апеляційної скарги проте, що на день смерті спадкодавця, її син ОСОБА_4 був єдиним спадкоємцем за законом першої черги, а тому за відсутності заповіту мав би право на успадкування всього спадкового є необґрунтованими, оскільки апелянтом не враховано, що за відсутності заповіту, право на спадкування мали б спадкоємці за правом представлення на ту частку спадщини, яка належала б за законом їх рідним, якби вони були живими на час відкриття спадщини (ст.1266 ЦК України). При цьому наступне «відпадіння» таких спадкоємців зі складу спадкових відносин (смерть, відмова від прийняття спадщини – якщо не уся спадщина була охоплена заповітом, усунення від права на спадкування, неможливість прийняття спадщини у зв`язку з позбавленням їх права на спадкування) жодним чином не впливає на порядок вирахування обов`язкової частки. Головне, щоб на час відкриття спадщини ці особи були живими і вони входили до відповідної черги спадкоємців за законом, в тому числі мали право на спадкування за правом спадкового представлення. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо визначення розміру обов`язкової частки у спадщині.
Також є безпідставним посилання апелянта на незастосування судом першої інстанції постанови Верховного Суду України від 22.06.2016р. у справі № 6-2946цс15, оскільки спір у вказаній справі не стосувався визначення розміру обов`язкової частки у спадщині.
Інші доводи наведені в обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_3 , не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального права й зводяться до переоцінки судом доказів.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Володарсько-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 червня 2019 року – без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 жовтня 2019 року.
Головуючий Судді
