ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Провадження № 11-кп/818/2617/19 Головуючий 1 інстанції: Мельникова І.Д.,
Справа № 643/13126/19 Доповідач: Протасов В.І.
Категорія: запобіжний захід
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04жовтня 2019року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Протасова В.І.,
суддів: Савенка М.Є., Грошевої О.Ю.,
при секретарі Григорян І.І.,
прокурора Прокопенка А.С.,
захисника Ставрова С.Ю.,
обвинуваченого ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 21 червня 2019 року стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , -
В С Т А Н О В И Л А:
Вказаною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо скасування йому запобіжного заходу та продовжено дію запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вигляді тримання від вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 19 серпня 2019 року включно.
В обґрунтування прийнятого рішення районний суд вказав, що на розгляді Московського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і до них застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких суспільно-небезпечних злочинів.
Судова колегія вказала на існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачені перебуваючи на свободі можуть переховуватись від суду; можуть незаконно впливати на інших обвинувачених, свідків, потерпілих у даному кримінальному провадженні; можуть вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Оцінивши в сукупності обставини, які визначені ст.178 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у разі визнання їх винними у вчиненні інкримінованих злочинів, з метою забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків, суд першої інстанції на стадії судового провадження дійшов висновку про необхідність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 19 серпня 2019 року.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати ухвалу районного суду про продовження щодо нього строку запобіжного заходу; постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та задовольнити його клопотання, звільнивши з-під варти.
Мотивуючи скаргу вказав, що він був незаконно взятий під варту, рішення суду є незаконним, немотивованим та необґрунтованим, судовий розгляд проведено не об`єктивно, з обвинувальним ухилом, розгляд справи проведено за відсутності його захисника, чим порушено право на захист.
Крім того зазначив, що при розгляді питання про продовження запобіжного заходу суд не вказав докази, що підтверджують наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Звертає увагу на те, що він має двох неповнолітніх дітей, постійне місце проживання, що, на його думку, є стійкими соціальними зв`язками.
Заслухавши доповідь головуючого судді, з`ясувавши думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги; думку захисника адвоката Ставрова С.Ю. та обвинуваченого ОСОБА_1 , які підтримала апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 та просила її задовольнити, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів, дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим ОСОБА_1 переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.194, ч.2 ст.28, ч.2 ст.194, ч.2 ст.15, ч.3 ст.28, ч.2 ст.194, ч.3 ст.28, ч.2 ст.122, ч.1 ст.263 КК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до матеріалів провадження, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в силу ст. 89 КК України судимість погашена, розлучений, не зареєстрований на території України, не має постійного місця проживання та стійких соціальних зв`язків.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення злочинів, які інкримінуються ОСОБА_1 , їх особливої тяжкості та суспільної небезпечності, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Стосовно доводів обвинуваченого ОСОБА_1 про порушення його права на захист внаслідок розгляду питання про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності його захисника, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК України, участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.
Положеннями ч.1 ст. 53 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд залучають захисника для проведення окремої процесуальної дії в порядку, передбаченому ст. 49 цього Кодексу, виключно у невідкладних випадках, коли є потреба у проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі у проведенні процесуальної дії чи забезпечити участь іншого захисника або якщо підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе.
Тому, з метою забезпечення права особи на захист, з огляду на необхідність розгляду такої категорії справ у найкоротші строки, районним судом було залучено захисника КалюжнуЛ.А. для розгляду питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Відтак, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 щодо відсутності в нього захисника є неспроможними.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 21 червня 2019 року про продовження строку попереднього ув`язнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
Судді: