ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" жовтня 2019 р. Справа №914/412/19
м .Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Матущака О.І.
суддів: Бойко С.М.
Бонк Т.Б.
За участю секретаря судового засідання: Черватюк С.О.
За участю представників учасників у справі:
від АТ "Укрексімбанк" – Ряба В.В. (адвокат);
розпорядника майна Білоусової Т.Д.
розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Вікторія”, смт.Вільшанка Кіровоградської області б/н від 20.06.2018
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.05.2019, суддя Л.З. Чорній
у справі №914/412/19
за заявою ініціюючого кредитора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Вікторія”, смт. Вільшанка Кіровоградської області
про банкрутство Іноземного підприємства “Ліга”, м. Львів
ВСТАНОВИВ:
Суть спору та фактичні обставини справи.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.03.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство Іноземного підприємства «Ліга», розмір безспірних вимог ініціюючого кредитора визначено в сумі 2 019 427,00 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ІП «Ліга»; введено процедуру розпорядження майном боржника і призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Білоусову Тамілу Дмитрівну.
21.03.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення про порушення провадження у справі №914/412/19 про банкрутство Іноземного підприємства «Ліга».
22.04.2019 на адресу Господарського суду Львівської області від Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» надійшла заява №010-0/174 від 19.04.2019, в якій просить визнати поточні грошові вимоги у сумі 143 129 011, 30 доларів США (гривневий еквівалент 3 841 247 025, 76 грн.) та 683 132 160, 84 грн., що разом становить 4 524 379 186, 60 грн., з яких 3 842, 00 грн. судового збору; 127 192 635, 39 грн. – пеня.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.05.2019 (з урахуванням ухвали Господарського суду Львівської області від 08.07.2019 про виправлення описки) заяву ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання кредиторських вимог задоволено частково; ухвалено включити грошові вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на загальну суму 4 251 938 532, 56 грн. до реєстру вимог кредиторів, з яких: грошові вимоги на суму 4 251 934 690, 56 грн. – забезпечені заставою, 3 842, 00 грн. – судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами; в задоволенні решти заявлених вимог – відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ухвалами Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 та від 11.03.2019 у справі №910/9131/16 про банкрутство ПрАТ «Креатив» визнано ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» кредитором по заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання генеральної кредитної угоди від 17.11.2008, як основного зобов`язання. Відповідно до зазначених ухвал, загальна сума кредиторських вимог ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» склала 4 251 934 690, 56 грн. Всі заявлені грошові вимоги останнього є забезпеченими.
Суд зазначив, що ІП «Ліга» є майновим поручителем відповідно до іпотечного договору №1512142Z31 від 30.07.2014 та договору застави №1512142Z32 від 30.07.2014, укладених на виконання генеральної кредитної угоди від 17.11.2008, укладеної між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ЗАТ «Креатив», а тому розмір зобов`язань майнового поручителя визначається виходячи з дійсних зобов`язань боржника, які існують за основним зобов`язанням.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
СТОВ “Вікторія” подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про визнання кредиторських вимог ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на суму 4 251 439 690, 84 грн. У своїй апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що ухвала місцевого господарського суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки вимоги АТ «Укрексімбанк» підлягають лише частковому задоволенню, з огляду на те, що ІП «Ліга» як майновий поручитель несе відповідальність перед АТ «Укрексімбанк» за невиконання ПрАТ «Креатив» основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета застави, тобто в межах суми 227 786 000, 00 грн. Апелянт зазначає, що пред`явлення вимог у розмірі 4 251 934 690, 56 грн. є безпідставним, зважаючи на те, що постановою Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 у справі №910/9131/16 визнано банкрутом ПрАТ «Креатив» та відкрито ліквідаційну процедуру, а також посилається на ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка передбачає наслідки визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
АТ «Укрексімбанк» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги з огляду на її безпідставність та необґрунтованість. Зазначає, що між АТ «Укрексімбанк» та ІП «Ліга були укладені іпотечний договір №1512142Z31 від 30.07.2014 та договір застави №1512142Z32 від 30.07.2014, з метою забезпечення виконання зобов`язань ПрАТ «Креатив» за генеральною кредитною угодою №151308142 від 17.11.2008 та укладеними в її рамках кредитними договорами. Так, в договорі застави та іпотечному договорі погоджено, що за рахунок предмета іпотеки/предмета застави АТ «Укрексімбанк» як іпотекодержатель/заставодержатель має право задовольнити свої вимоги, що випливають з кредитних договорів, у повному обсязі на момент фактичного задоволення, а відтак грошові вимоги АТ «Укрексімбанк» у даній справі підлягають окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів, що забезпечені заставою/іпотекою в реальному обсязі, а не в розмірі вартості предмета застави (іпотеки), що зазначена в договорі іпотеки та в договорі застави на момент їх укладення.
Іншими учасниками процесу відзивів на апеляційну скаргу не подано.
10.10.2019 в судове засідання з`явилися представник АТ «Укрексімбанк» та арбітражний керуючий Білоусова Т.Д., які надали пояснення по суті апеляційної скарги. Просили залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, а у задоволенні апеляційної скарги – відмовити.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відсутні у судовому засіданні учасники у справі повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, однак не скористалися правом взяти участь у судовому засіданні.
Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.
Оцінка суду.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( далі – Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Згідно вимог ч.1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Відповідно до ч. 5, 6, 8 ст. 23 Закону про банкрутство розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
При цьому суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Вимоги конкурсних кредиторів визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
В обґрунтування заявлених грошових вимог АТ «Укрексімбанк» зазначає, що у боржника – ІП «Ліга» наявна заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання кредитних договорів, які укладені в рамках генеральної кредитної угоди від 17.11.2008.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, між АТ «Укрексімбанк», ПрАТ «Креатив», ТОВ «Завод Модифікованих Жирів», ПП «Еллада», ПрАТ «Яготинське ХПП» (правонаступником якого є ТДВ «Яготинське хлібоприймальне підприємство»), ТДВ «Протеїн-Продакшн», ТОВ «Креатив Постач», ТОВ «Креатив Трейд», ТОВ «Регіонпродукт-Україна» укладено генеральну кредитну угоду №151308N2 від 17.11.2008 із змінами і доповненнями.
В рамках генеральної угоди між АТ «Укрексімбанк» та ПрАТ «Креатив» (позичальник) було укладено, зокрема: кредитний договір №151213К17 від 21.08.2013 (із змінами і доповненнями), кредитний договір №151214К12 від 10.06.2014 (із змінами і доповненнями), кредитний договір №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014 (із змінами і доповненнями).
Відкриття АТ «Укрексімбанк» позичальнику кредитних ліній (надання кредитів) відображено на відповідних рахунках позичальника, відкритих на виконання умов кредитних договорів.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, АТ «Укрексімбанк» виконав взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами, укладеними в рамках генеральної угоди та надав позичальнику грошові кошти, що відображено на відповідних рахунках позичальника відповідно до умов кредитних договорів. Кредитними договорами та генеральною угодою не передбачається одностороння відмова або одностороння зміна позичальником своїх зобов`язань, вони мають бути виконані у встановлений строк. Разом з тим, позичальник не виконав у встановлений строк свої зобов`язання за кредитними договорами.
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до змісту умов Кредитних договорів вбачається, що у разі невиконання грошових зобов`язань за цим договором, Позичальник сплачує Банку за кожен день прострочення, включаючи день платежу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, що діяла у періоді, за який сплачується пеня.
У зв`язку з тим, що позичальником порушено зобов`язання за кредитними договорами цілком правомірним є висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для нарахування пені на суму прострочених платежів: по кредиту, по процентах за користування кредитом, комісії за кредитними договорами.
З огляду на викладене, заборгованість ПрАТ «Креатив» перед АТ «Укрексімбанк», яка виникла у зв`язку з невиконанням зобов`язань за генеральною угодою та укладеними в її рамках кредитними договорами станом на 19.03.2019, згідно з розрахунком заборгованості (розрахунок додається), становить: 143 129 011,30 (сто сорок три мільйони сто двадцять дев`ять тисяч одинадцять, 30) доларів США та 683 128 318,84 (шістсот вісімдесят три мільйони сто двадцять вісім тисяч триста вісімнадцять,84) гривень, і яка складається із простроченої заборгованості за кредитним договором №151213К17 від 21.08.2013, кредитним договором №151214К12 від 10.06.2014 та кредитним договором №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014.
Необхідно зазначити, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.06.2017 у справі № 910/9131/16, зокрема, визнано вимоги АТ «Укрексімбанк» до ПрАТ «Креатив» на суму 3 413 064 596,13 грн., затверджено реєстр вимог кредиторів, в тому числі вимоги АТ «Укрексімбанк» у наступних розмірах: вимоги першої черги на суму 2 756,00 грн. (витрати по сплаті судового збору у справі про банкрутство), вимоги четвертої черги на суму 3 286 033 566,93 грн., вимоги шостої черги на суму 127 028 273,20 грн., окремо внесені до реєстру вимог кредиторів вимоги на суму 91 332 300,00 грн., як вимоги, що забезпечені заставою майна ПрАТ «Креатив» та підлягають погашенню за рахунок майна, що є предметом забезпечення у першочерговому порядку.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.03.2019 р. у справі № 910/9131/16, зокрема, визнано поточні вимоги АТ «Укрексімбанк» до ПрАТ «Креатив» на суму 747 537 794,43 грн., які підлягають внесенню до четвертої черги реєстру вимог кредиторів, та витрати по сплаті судового збору на суму 3 524,00 грн. підлягають внесенню до першої черги реєстру вимог кредиторів.
Відтак Господарським судом м. Києва визнано грошові вимоги АТ «Укрексімбанк» до ПрАТ «Креатив» на суму 4 251 934 690, 56 грн.
З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за генеральною угодою та укладеними в її рамках кредитними договорами, зокрема, між АТ «Укрексімбанк» та ІП «Ліга» укладено: іпотечний договір №1512142Z31 від 30.07.2014, предметом якого є нерухоме майно – комплекс, розташований за адресою: Кіровоградська область, Компаніївський район, смт. Компаніївка, вул. Калініна, буд. 1б; та договір застави №1512142Z32 від 30.07.2014, предметом якого є виробниче обладнання.
Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування, збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Положеннями ст. 19 Закону України «Про заставу» встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, шо визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
18.10.2016 у зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань за генеральною угодою та укладеними в її рамках кредитними договорами, АТ «Укрексімбанк» направлено на адресу ІП «Ліга» вимогу від 13.10.2016 за вих. № 195-00/4436 про погашення заборгованості за кредитними договорами, укладеними в рамках генеральної угоди. Вказана вимога залишена ІП «Ліга» без задоволення.
Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції встановлено, що відповідно до повідомлення розпорядника майна та боржника щодо розгляду кредиторських вимог ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», вимоги заявника визнано частково, а саме зазначено, що окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів підлягають вимоги, забезпечені заставою майна боржника, в розмірі 227 786 000,00 грн. На думку ІП «Ліга», оскільки боржник є майновим поручителем за основним зобов`язанням, то останній несе відповідальність перед АТ «Укрексімбанк» за невиконання ПрАТ «Креатив» (боржником) основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета застави, тобто в межах суми 227 786 000,00 грн., оскільки у відповідності до вимог ст. 583 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про заставу», ст. 1 та ст. 11 Закону України «Про іпотеку» заставодавцем (іпотекодавцем) може виступати як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Суд апеляційної інстанції підтримує посилання місцевого господарського суду на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15.05.2018 у справі № 902/492/17, що забезпеченими зобов`язаннями в розумінні ст. 1 Закону про банкрутство та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства. Господарські суди, визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати положення ст. 19 Закону України «Про заставу» та ст. 7 Закону України «Про іпотеку» та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог.
За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
З огляду на зазначене, забезпеченими зобов`язаннями в розумінні ст. 1 Закону про банкрутство та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства.
Відтак, суд апеляційної інстанції підтримує позицію суду першої інстанції, що внесенню до реєстру вимог кредиторів підлягають всі вимоги заявлені АТ «Укрексімбанк», а не лише в межах вартості предмета застави.
За викладених обставин, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення заяви ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання кредиторських вимог на суму 4 251 938 532, 56 грн.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі не спростовують імперативних норм чинного законодавства про банкрутство, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що заявником доведено та належним чином обґрунтовано заявлені грошові вимоги до боржника, у зв`язку з чим вони підлягають визнанню.
З огляду на вищевикладене, ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.05.2019 у справі №914/412/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Вікторія” - без задоволення.
2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).
Справу повернути до місцевого господарського суду.
Враховуючи перебування у відпустці судді-члена колегії Бойко С.М. з 15.10.2019 по 24.10.2019, повний текст постанови виготовлено та підписано 25.10.2019.
Головуючий суддя О.І. Матущак
Судді С .М. Бойко
Т .Б. Бонк
