ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/223/19
Головуючийпо 1 інстанції
Категорія:
МарцішевськаО.М.
Доповідачв апеляційній інстанції
БондаренкоС. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2019 року Черкаський апеляційний суд в складі:
суддів Бондаренка С. І., Храпка В.Д., Новікова О.М.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Черкаська міська рада про виділення частини житлового будинку в натурі та припинення права спільної часткової власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Черкаська міська рада, КП «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації» про зміну ідеальних часток у праві спільної часткової власності, повний текст рішення складений 05 липня 2019 року, -
в с т а н о в и в :
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Черкаська міська рада про виділення частини житлового будинку в натурі та припинення права спільної часткової власності, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач відповідно до договору дарування № 10740 від 09 жовтня 2018 року є власником 9/25 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана частина домоволодіння розташована на земельній ділянці розміром 224 кв.м. яка перебуває у власності територіальної громади.
У вказаній частині будинку позивач здійснює ремонт з метою подальшого проживання зі своєю сім`єю, іншу частину будинку (з визначеною часткою у власності) з надвірними спорудами займає відповідач.
Позивач в натурі свою частку із майна, яке перебуває у спільній частковій власності не виділяла.
Сторони мають неприязні відносини, не можуть порозумітися по різним питанням, які стосуються користування їх частками в домоволодінні, тому позивач не може зареєструвати у свою частину домоволодіння свого сина та себе без згоди відповідача, розпочати здійснювати забудову прибудови.
Відповідно до розрахунку часток домоволодіння АДРЕСА_1 розмір зайнятої площі будинку відповідачем складає 39,5 кв.м, а розмір зайнятої площі будинку позивачем складає 31,6 кв.м, тобто частки у домоволодінні співвласників є майже рівними.
Відповідно до висновку, який здійснено КП ЧООБТІ від 08 листопада 2018 року № 6607в щодо технічної можливості виділу в натурі частки об`єкта нерухомого майна позивачу можливо виділити в натурі ? реальну частку в будинку, а саме кухню № 2-1 площею 9,3 кв.м, кімнату № 2-2 площею 22,3 кв.м, огорожу №1 62%,№ НОМЕР_1 %, №4 33%, №6 100%.
На підставі викладеного позивач просила суд виділити їй в натурі 9/25 частин житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 224,0 кв.м. із спільної часткової власності та припинити право у спільній частковій власності на 9/25 частин вказаного житлового будинку з надвірними спорудами.
У січні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 , треті особи: Черкаська міська рада, КП «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації» про зміну ідеальних часток у праві спільної часткової власності, обґрунтовуючи вимоги тим, що вона є співвласником будинку АДРЕСА_2 з часткою у праві спірної часткової власності 16/25, іншим співвласником будинку з часткою 9/25 у праві спільної часткової власності є ОСОБА_1 .
Рішенням Соснівського райвиконкому №401 від 19 серпня 1987 року гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 житлова площа 15,7кв.м, загальна 35.0 дозволено добудову веранди-кладової розмірами 3,0*6,0 м, знищення перегородки між приміщеннями літ.1-7, 1-8 з переобладнанням в житлове, будівництво гаража-сарая розмірами 3,5*9м, переобладнання сарая літ. Б в літню кухню без права обладнання в житлове приміщення (а.с.22)
Рішенням Соснівського райвиконкому №25 від 18 січня 1989 року гр. ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 житлова площа 15,7кв.м , загальна 35,0кв.м дозволено добудову санвузла розмірами 3,0*3,0 приймаючи до уваги згоду співвласника.
Згідно розрахунку часток співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 від 15 січня 2019 року частка позивача за зустрічним позовом становить 79/100, а частка відповідача за зустрічним позовом становить 21/100.
ОСОБА_1 відмовляється погодити новий розмір часток у праві спільної часткової власності, тому ОСОБА_2 просила суд змінити ідеальні частки сторін та визначити, що частка ОСОБА_2 у домоволодінні АДРЕСА_2 складає АДРЕСА_3 , а частка ОСОБА_1 у цьому домоволодінні складає 21/100.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2019 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Не погоджуючись з рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що їй має бути виділено частину житлового будинку з відступом від частки права власності в бік збільшення без сплати відповідної грошової компенсації відповідачу.
У відзиві на подану апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечила проти задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що позиція позивача за первісним позовом сформована в результаті невірного тлумачення норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_2 також подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом невірно було оцінено докази по справі, помилково витлумачено норми матеріального права та порушено норми процесуального права, просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову. Зазначала, що Цивільний кодекс УРСР 1963 року не допускав добудову перебудову будинку за дозволом виконавчого комітету без згоди інших співвласників будинку, а тому рішення райвиконкому не могли прийматись без згоди інших співвласників. Із аналізу норм ст. 119 ЦК УРСР від 1963 року та ст. 357 ЦК України від 2003 року, що регламентують зміну часток у спільній частковій власності не зрозуміло, чому і на підставі якої норми права суд першої інстанції прийшов до висновку, що для зміни частки потрібно збільшення саме житлової площі. Також, суд першої інстанції аргументує обов`язок позивача за зустрічним позовом ввести будівлі в експлуатацію, не надаючи оцінку технічному паспорту домоволодіння, де в характеристиці будинку, господарських будівель та споруд зазначено, що житлова прибудова літ. А1-1, до якої входять переобладнана житлова кімната літ. 1-2, коридор літ. 1-1, санвузол літ. 1-9 побудовані в 1991 році. Відповідно до пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються зокрема: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки. При цьому документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 року не подається, виходячи з положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що площа будинку, відповідно до частки позивача, яка підлягає виділу складає 25.6 кв.м., а тому не може бути виділена в натурі, оскільки це буде порушенням державних будівельних норм, а питання про сплату компенсації за збільшення частки позивача, за рахунок частки відповідача, позивач не ставить.
Частиною 1 статті 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 відповідно до договору дарування від 09 жовтня 2018 року є власником 9/25 частин житлового будинку загальною площею 71,1 кв.м з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , іншим співвласником будинку є ОСОБА_2 (а.с.89-90)
Відповідно до розрахунку часток співвласників домоволодіння КП "ЧООБТІ" від 07 листопада 2018 року розмір зайнятої площі будинку ОСОБА_2 складає 39,5 кв.м., а розмір зайнятої площі будинку ОСОБА_1 по складає 31,6 кв.м, всього 71,1 кв.м (а.с.10).
Відповідно до висновку КП "ЧООБТІ" від 08 листопада 2018 року №6607о щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 можливо виділити в натурі 1/4 частку у будинку, складової якої є кухня 9,3 кв.м. за №2-1, кімната 22,3 кв.м. за №2-2, №1 огорожа 62%, №2 огорожа 58%, №4 огорожа 33%, №6 хвіртка 100%. (а.с.11).
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Виходячи з положень статей 183, 364 ЦК України та роз`яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній зі сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.
Частка ОСОБА_1 у праві власності на житловий будинок площею 71,1 кв.м складає 9/25, а тому розмір площі пропорційно до частки позивачки складає 25,6 кв.м, що не може бути виділено у натурі, оскільки згідно з державними будівельним нормами ДБН В.2.2.-15-2005 мінімальна площа однокімнатної квартири має становити не менше 30 м2.
Коваленко ОСОБА_5 заявляє вимогу про виділ у натурі в рахунок належної їй частки 31,6 кв.м, що перевищує розмір площі 25,6 кв.м.
Відповідно до статті 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності
інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених
законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Згідно частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Таким чином право власності захищене як міжнародними нормами так і нормами національного права.
З вказаних норм права слідує, що набуття права власності як і його позбавлення відбувається у спосіб визначений законом.
Виділ частки із майна , що є у спільній частковій власності передбачений законом, однак у тому випадку коли при виділі збільшується частка майна в одного співвласника, а в другого співвласника зазначена частка зменшується, перший зобов`язаний сплатити другому відповідну компенсацію, оскільки в іншому випадку набуття права власності одним та позбавлення права власності другого відбуватиметься з порушенням закону, а відтак матиме місце порушення норм які захищають право власності.
Таким чином, суд першої інстанції, прийшов до вірного висновку відмовивши в задоволенні первісних позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 суд виходив з того, що нею не було доведено в ході судового розгляду, що здійснення житлової прибудови згідно з рішенням Соснівського райвиконкому № 401 від 19 серпня 1987 року нею здійснено за згодою співвласника, оскільки зі змісту вказаного рішення наявність такої згоди не вбачається. Зі змісту рішення Соснівського райвиконкому № 25 від 18 січня 1989 року вбачається, що ОСОБА_2 дозволено добудову по АДРЕСА_2 за згодою співвласника, однак вказане рішення не стосувалось збільшення жилої площі будинку, а спорудження господарських будівель не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок. Крім того, суд першої інстанції, зазначив, що позивачем не доведено дотримання передбаченої законом правової процедури закінчення будівництва при здійсненні добудови житлового будинку , а тому таке новостворене майно не перейшло з категорії будівництва до категорії майна як об`єкта цивільного права.
Відповідно до статті 119 ЦК УРСР Коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом
прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти
учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній
власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому
підлягають відповідній зміні.
Згідно вимог ч. 3 ст. 357 ЦК України, співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення, які неможливо відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
Таким чином одною із підстав для збільшення частки у праві спільної часткової власності є наявність згоди всіх співвласників на відповідне поліпшення.
Вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції, вірно вказав, що ОСОБА_2 не довела, що здійснення житлової прибудови згідно з рішенням Соснівського райвиконкому № 401 від 19 серпня 1987 року відбулось за згодою співвласника, оскільки зі змісту вказаного рішення наявність такої згоди не вбачається.
Зі змісту рішення Соснівського райвиконкому № 25 від 18 січня 1989 року вбачається, що ОСОБА_2 дозволено добудову по АДРЕСА_2 за згодою співвласника.
Разом з тим матеріали справи містять два технічних паспорта, відомості в яких суттєво відрізняються.
Так на аркуші справи (7-9) міститься технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 станом на 16.10.2018 року , тобто фактично станом на час набуття права власності ОСОБА_1 на 9/25 частин зазначеного будинку.
З вказаного технічного паспорта та договору дарування, на підставі якого ОСОБА_1 набула право власності, вбачається, що загальна площа будинку складає 71.1 кв.м. і в ньому відсутня житлова прибудова А?-1.
На аркуші справи (25-27) міститься технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 станом на 11.12.2018 року виготовлений на замовлення ОСОБА_2 в якому зазначена житлова прибудова А?-1, а загальна площа будинку складає 96.2 кв.м.
Вказані суттєві зміни відбулись за 2 місяці, при цьому, будь-яка згода, на такі зміни, ОСОБА_1 не надавалась, не дивлячись на, що проведені вони були коли остання вже стала співвласником будинку.
Вказані обставини свідчать про те, що на момент набуття права власності на частину будинку ОСОБА_1 , частина нерухомого майна не була зареєстрована.
Відповідно до частини 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
ОСОБА_1 набувала право власності на 9/25 частин житлового будинку загальною площею 71.1 кв.м. з відповідною частиною надвірних споруд на підставі договору дарування житлового будинку від 9 жовтня 2018 року (а.с.5), тобто у передбачений законом спосіб, а саме на підставі договору.
9/25 частин складає 36/100 частин.
Натомість ОСОБА_2 в зустрічних позовних вимогах ставлячи таку вимогу як зміну частки у праві власності, просить визначити частку ОСОБА_1 21/100 тобто значно менше, ніж остання набула право власності у визначений законом спосіб, при цьому договір, на підставі якого остання набула право власності, недійсним не визнавався, згоди на будь-які поліпшення часткової власності вона не надавала, тому суд, приходить до висновку, що задоволення зустрічних позовних вимог, приведе до незаконного позбавлення права власності ОСОБА_1 , а відтак до порушення статті 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод згідно якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, рішення суду про зміну розміру зазначеної частки ОСОБА_1 у такий спосіб, не відповідатиме критерію справедливості зазначеному в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки при набутті права власності на підставі договору, особа розраховує на отримання у власність саме предмету зазначеного в договорі і дає свою згоду на його прийняття, в даному випадку дарунку (ст..722 ЦК України), саме на вказаний предмет, тому зміна такого дарунку, є нічим іншим як суттєвої зміною умов укладеного договору, у спосіб, що не передбачений законом.
Окрім цього порядок набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва встановлений статтею 331 ЦК України відповідно до якої право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації і виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону.(ст..182, ч.4 ст.334 ЦК України)
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.90) вбачається, що предметом права власності яке зареєстроване є житловий будинок А-1 за адресою АДРЕСА_1 площею 71.1 кв.м.
Доказів того, що частина будинку, поза площею 71.1 кв.м, яку ОСОБА_2 просить врахувати при зміні ідеальних часток і житлова прибудова А?-1, зареєстровані не надано, а відтак висновок суду першої інстанції, що новостворене майно з категорії побудови не перейшло до категорії майна як об`єкта цивільного права, відповідає дійсності.
Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_2 на технічний паспорт, є безпідставним, оскільки зазначений документ не є тим доказом який підтверджує реєстрацію права власності.
З вказаних підстав та мотивів, не підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги.
Оскільки суд першої інстанції по суті вірно ухвалив рішення, лише частково з інших мотивів, апеляційний суд не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Черкаська міська рада про виділення частини житлового будинку в натурі та припинення права спільної часткової власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Черкаська міська рада, КП «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації» про зміну ідеальних часток у праві спільної часткової власності – залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складений 31 жовтня 2019 року.
Судді :
