Справа № 456/4324/18 Головуючий у 1 інстанції: Гула Л.В.
Провадження № 22-ц/811/2572/19 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Курій Н.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цапа П.М.
з участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 квітня 2019 року,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 звернулась з позовом до Станківської сільської ради Стрийського району Львівської області, третя особа ОСОБА_3 про визнання незаконним (недійсним) рішення Станківської сільської ради Стрийського району Львівської області № 568 від 14.12.2017 року.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 заявив клопотання про об`єднання в одне провадження даної справи та цивільної справи №456/48/19 за позовом ОСОБА_1 до Станківської сільської ради Стрийського району Львівської області, третя особа ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення, яка перебуває в провадженні судді Шрамка Р.Т.
Оскаржуваною ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 квітня 2019 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про об`єднання позовів відмовлено.
Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 , вважаю таку незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права. В апеляційній скарзі вказує, що подане ним клопотання про об`єднання в одне провадження кількох цивільних справ мотивоване тим, що в обох цивільних справах наявний однаковий суб`єктний склад учасників справи, а спір стосується однієї і тієї самої земельної ділянки, а рішення, яке є предметом оскарження, щодо неї прийнято відповідачем в один день, тобто, позовні вимоги є однорідним, випливають з однієї і тієї самої підстави та обґрунтовуються однаковими доказами. Відтак вважає висновок суду про відмову в об`єднанні цих справ в одне провадження з мотивів недоцільності невірним та необґрунтованим. Крім того зазначає, що постановлення оскаржуваної ухвали також має своїм наслідком обмеження заявника у праві на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду. Також звертає увагу на те, що оскільки приписи ст. 188 ЦПК України не містять положень про неможливість поновлення строку на подання клопотання учасником справи про об`єднання в одне провадження декількох справ, з огляду на те, що провадження у іншій справі відкрито після постановлення судом ухвали про закриття підготовчого провадження в даній справі, однак розгляд справи по суті судом не розпочато, висновки суду про не наведення представником позивача поважних причин пропуску процесуального строку також на думку апелянта є необгрунтованими. Оскільки ч.8 ст. 127 ЦПК України передбачена можливість оскарження ухвали про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення клопотання.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4 щодо її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Здійснення судочинства на засадах, визначених Конституцією України, є конституційною гарантією права на судовий захист. Однією із таких гарантій є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, що передбачено у пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України.
Слід вказати, що зі зміною ЦПК України та викладенням його у новій редакції не змінилися підходи до забезпечення права на апеляційне оскарження судових рішень та є чинною конституційна норма щодо забезпечення такого права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині другій зазначеної статті вказано, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З матеріалів справи вбачається, що 31.10.2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Станківської сільської ради Стрийського району Львівської області, третя особа ОСОБА_3 про визнання незаконним (недійсним) рішення Станківської сільської ради Стрийського району Львівської області №568 від 14.12.2017 року.
16.04.2019 року представник позивачки ОСОБА_1 ., 16 квітня 2019 року в судовому засіданні заявив клопотання про об`єднання в одне провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Станківської сільської ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання незаконним (недійсним) рішення Станківської сільської ради № 568 від 14.12.2017 року та цивільної справи №456/48/19 за позовом ОСОБА_1 до Станківської сільської ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення, яка перебуває в провадженні судді Шрамка Р.Т.
Відмовляючи в задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_1 про об`єднання позовів, суд першої інстанції виходив з того, що об`єднання позовних вимог в одне провадження є правом, а не обов`язком суду та допускається лише до початку підготовчого засідання. При цьому, представником позивачки не наведено поважних причин пропуску строку подання клопотання про об`єднання справ до початку підготовчого судового засідання, як це передбачено ч. 3 ст. 188 ЦПК України, а тому суд не вбачав підстав для поновлення пропущеного процесуального строку.
Конституційний Суд України аналізував можливість оскарження судових рішень в апеляційному порядку (рішення від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010, від 08 липня 2010 року № 18-рп/2010, від 22 квітня 2014 року № 4-рп/2014 та інші).
У вказаних рішеннях Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України (у редакції Конституції України від 02 червня 2016 року частина друга) стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, необхідно розуміти так, що у цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають ухвали за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом ( абзац сьомий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010, абзац четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010, абзац четвертий під підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 08 липня 2010 року № 18-рп/2010); перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, наведений у статті 293 Кодексу, не є вичерпним (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).
В даному випадку, аналізуючи можливість оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції, необхідно керуватися висновками Конституційного Суду України про невичерпність переліку ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. І єдиною такою підставою, що унеможливлює апеляційне оскарження, є пряма заборона у ЦПК України на апеляційне оскарження відповідних ухвал.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
У частині першій статті 353 ЦПК України передбачено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про об`єднання позові у наведеній вище статті 353 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право апеляційного оскарження ухвал місцевого суду окремо від рішення суду, не передбачено.
Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про об`єднання позовів не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на судове рішення (частина друга статті 353 ЦПК України).
Тобто, будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або при перегляді оскаржуваного рішення суду (абзац п`ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).
Стверджуючи про незаконність оскаржуваної ухвали і на можливість її оскарження окремо від судового рішення, яким закінчено розгляд справи, апелянт посилається на те, що ним оскаржується ухвала не з підстав відмови суду в об`єднанні позовів, а з підстав не вирішення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали питання щодо поновлення процесуального строку на заявлення такого клопотання, відмови у його поновленні, а відтак така ухвала, з врахуванням положень п.10 ч.1 ст. 353 ЦПК України, підлягає оскарженню.
Пункт 10 частини 1 ст. 353 ЦПК України передбачає, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.
Аналізуючи зміст клопотання представника ОСОБА_1 , зміст резолютивної частини оскаржуваної ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу за результатами розгляду клопотання щодо об`єднання позовів, а не щодо поновлення процесуального строку
Ухвала суду щодо поновлення процесуального строку для подання клопотання про об`єднання позовів чи відмови в його поновленні, судом першої інстанції не постановлялась, а відтак апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 квітня 2019 року підлягає закриттю.
Європейський суд з прав людини вказав, що неможливо припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов`язків цивільного характеру буде остаточно вирішено (справа «Балатський проти України» (BALATSKYYv. UKRAINE), рішення від 25 жовтня 2007 року). Також Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (справа «Шульга проти України» (SHULGA v. UKRAINE), рішення від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (справа «Мусієнко проти України» (MUSIYENKO v. UKRAINE), рішення від 20 січня 2011 року).
Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 61-19138сво18 дійшов висновку, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.
Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц.
З огляду на зазначене, ухвала про відмову в задоволенні заяви про об`єднання позовів від 16 квітня 2019 року підлягає оскарженню в апеляційному порядку одночасно з оскарженням рішення суду першої інстанції, ухваленого по суті спору.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження відкрито помилково, отже таке підлягає закриттю.
Керуючись ст. 353 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 квітня 2019 року - закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали.
Повний текст ухвали складено 31.10.2019 року.
Головуючий : Шеремета Н.О.
Судді : Курій Н.М.
Цяцяк Р.П.
