КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: [email protected]
Єдиний унікальний номер справи № 755/13805/16
Головуючий у першій інстанції - Савлук Т.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/1116/2019
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Владімірової О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 травня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2016 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось із вказаним позовом до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , відповідно до якого просило звернути стягнення на іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що 27 грудня 2006 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено кредитний договір № ML-009/920/2006, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 62 000 доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 13,99% річних.
27 грудня 2006 року з метою забезпечення виконання зобов`язання між Банком та відповідачем у вказаній справі ОСОБА_1 було укладеного договір іпотеки (майнової поруки) № PCL-009/920/2006 згідно до якого відповідачка з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором передала у заставу/іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , та належить їй на праві приватної власності.
Позивач зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 вересня 2014 року було задоволено частково позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг» як правонаступника банку та стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № ML-009/920/2006 у розмірі 828 744,60 грн.
Разом з тим, рішення суду про стягнення коштів із позичальника так і не виконано в примусовому порядку у зв`язку з відсутністю у позичальника ОСОБА_2 майна та коштів.
Виходячи із вище наведеного позивач - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило з метою погашення заборгованості за кредитним договором на підставі договору іпотеки № PCL-009/920/2006 від 27 грудня 2006 року звернути стягнення на іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Кошти, отримані від реалізації заставного майна направити на погашення заборгованості в сумі 7 540 737,65 грн. перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № ML-009/920/2006 від 27 грудня 2006 року. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору у розмірі 1 378,00 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 04 травня 2017 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «ОТП Факторинг України» подало апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що суд першої інстанції при вирішенні справи по суті посилається на те, що пред`явленню вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки повинна передувати вимога саме про стягнення суми боргу, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки може бути одним із способів виконання рішення суду про стягнення суми боргу, та вважає доведеним факт того, що позивач скористався своїм правом вимагати дострокового повернення кредиту через наявність судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.
Позивач не погоджуючись із вищевказаним твердженням та вважаючи його таким, що порушує його права, зазначає, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання суми заборгованості шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно.
В апеляційній скарзі також зазначається, що хибним є також твердження суду першої інстанції щодо ненадання стороною доказів для визначення ціни предмету іпотеки для зазначення її в резолютивній частині рішення, адже при розгляді справи представником позивача було вказано на можливість визначення вартості предмета іпотеки, оскільки остання була зазначена в самому договорі іпотеки, яка, крім того, не заперечувалась відповідачем, проте судом не було надано належної правової оцінки вказаному твердженню.
Позивач вважає, що дія ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може слугувати підставою для відмови в позові, адже вказаний закон визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться, проте оскільки вказаний закон не призупиняє дію будь-яких нормативних актів у сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення стягнення в судовому порядку на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року призначено у вказаній справі будівельно-технічну експертизу з питання визначення вартості предмета іпотеки, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (м. Київ, вул. Смоленська, 6). Провадження у вказаній справі було зупинено.
26 вересня 2019 року на адресу суду надійшли матеріали цивільної справи №755/13825/16 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз у зв`язку із проведенням оціночно-будівельної експертизи №21827/17-42.
Так, у висновку за підписом експерта №21827/17-42 від 12 вересня 2019 року, складеного експертом Колотюк Н.А., вказано, що ринкова вартість нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 60,20 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1 , в цінах станом на дату оцінки складає 1430138 грн.
Представник відповідача ОСОБА_1 , - ОСОБА_4 заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі ,та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін посилаючись на законність та обґрунтованість рішення місцевого суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позовних вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки є одним із способів виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості по кредитному договору, проте позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів дійсного розміру заборгованості, яка виникла у ОСОБА_2 , що унеможливила надати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна.
Окрім того, суд вказав, що визначена позивачем сума кредитної заборгованості є спірною, заперечується відповідачем, надані позивачем розрахунки заборгованості містять суперечливі дані. Крім того, посилання суду в резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки незалежним експертом суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку», в той же час представник позивача процесуальним правом подати заяву про зміну підстав та предмету позову до початку розгляду справи не скористався, а при вирішення спору суд не має право вийти за межі позовних вимог, що передбачено ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.
Так, згідно із частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
У разі невиконання чи неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (стаття 33 Закону України "Про іпотеку").
Положенням частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, у тому числі початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку", у розумінні норми статті 39 Закону "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.
За змістом частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 27 грудня 2006 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №МL-009/920/2006, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 62 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в сумі 13,99% річних, дата повернення кредиту - 27 грудня 2016 року (а.с.5-8, т.1).
Разом з тим, того ж дня, 27 грудня 2006 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки №РСL-009/920/2006 (а.с.9-11, т.1).
Відповідно до умов вказаного договору іпотеки, предметом іпотеки вступає нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до положень ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Матеріали справи також містять відомості, що 10 грудня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк», яке виступає правонаступником ЗАТ «ОТП Банк», та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено Договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до предмету договору Продавець продає (переуступає) Покупцю права на Кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься у Додатку 1 до цього Договору), а Покупець приймає такий кредитний портфель та зобов`язується сплатити на користь Продавця Винагороду.
10 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», яке виступає правонаступником Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено Договір відступлення права вимоги.
Відповідно до предмету договору, у зв`язку з укладанням Договору купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н від 10 грудня 2010 року між Фактором та Клієнтом, за яким Клієнт передав Фактору права вимоги за Кредитними договорами, перелік яких міститься у Додатку №1 до даного Договору, укладеними між Клієнтом та позичальниками Клієнта, перелік яких міститься в Додатку №1 до даного Договору, що забезпечений іпотекою /заставою за Договорами іпотеки/Договорами застави, перелік яких міститься в Додатку №1 до даного Договору, укладеними між Клієнтом та Боржниками/Третіми особами, сторони домовили про наступне: Клієнт передає та відступає Фактору сукупність прав, належних Клієнту за Договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звернути стягнення на заставлене майно.
Згідно Витягу з Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги від 10 грудня 2010 року, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги за Кредитний договір №МL-009/920/2006 від 27 грудня 2006 року, де позичальником виступає ОСОБА_2 , та Договором іпотеки №РСL-009/920/2006 від 27 грудня 2006 року, де майновим поручителем виступає ОСОБА_1 (а.с.17-35, т.1).
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 вересня 2014 року, в межах розгляду цивільної справи №755/27827/13-ц, позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за Кредитним договором №МL-009/920/2006 від 27 грудня 2006 року в сумі 55 673, 43 долари США, що за курсом НБУ станом на 17 червня 2014 року становить 654 056, 69 грн, відсотків за користування кредитними коштами в сумі 6046,42 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17 червня 2014 року становить 71033,91 грн, пеню за прострочення виконання зобов`язань в сумі 100 000 грн та судовий збір в сумі 3654 грн, а всього 828744,60 грн. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.13-16, т.1).
Матеріали справи також містять досудову вимогу банку до ОСОБА_2 про погашення заборгованості за кредитним договором №МL-009/920/2006 від 27 грудня 2006 року, відповідно до якої ОСОБА_2 мав протягом тридцяти календарних днів з дати отримання цієї вимоги сплатити наявну заборгованість (а.с.63, т.1).
В подальшому, 10 вересня 2015 року постановою головного державного виконавця Відділу державно виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві Макаренко С.В. було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №755/27827/13-ц, виданого 23 січня 2014 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОТП «Факторинг Україна» боргу в сумі 828 744,60 грн (а.с.85, т.1).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Із реєстру виконавчих проваджень вбачається, що 16 травня 2017 року головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу ДВС м.Києва ГТУ юстиції в м.Києві Макаренком С.В. виконавчий лист №755/27827/13-ц, що виданий 23 січня 2014 року на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 828744,60 грн. повернутий стягувачу без виконання у зв`язку з відсутністю у боржника майна та коштів.
З врахуванням викладених обставин колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг» щодо звернення стягнення на іпотечне майно, як спосіб виконання зобов`язань за кредитним договором, оскільки такі позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст. 546, 572, 589, 1054 ЦК України та ст. 7,33,38,39 Закону України «Про іпотеку» .
Щодо визначення суми заборгованості за невиконаним зобов`язанням ОСОБА_2 перед позивачем, як правонаступником Банку у кредитному договорі № № ML-009/920/2006 від 27 грудня 2006 року, то колегія суддів вважає, що зазначений розмір заборгованості встановлений рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 вересня 2014 року, а саме у розмірі 55 673,43 долари США, що за курсом НБУ станом на 01 квітня 2016 року становить 1 459 200,60 грн, відсотків за користування кредитними коштами в сумі 6 046,42 долари США, що за курсом НБУ станом на 01 квітня 2016 року становить 158 476,66 грн, пеню за прострочення виконання зобов`язань в сумі 100 000 грн, а всього 1 717 677,26 грн..
Визначаючи вказаний розмір заборгованості колегія суддів враховує правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.
Зокрема вказаний правовий висновок передбачає наступне.
Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки.
Позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так і до вимоги про стягнення процентів за кредитом.
Оскільки з матеріалів справи вказаної цивільної справи вбачається, що позивачем у справі - ТОВ «ОТП Факторинг» 30 червня 2011 року позичальнику направлено досудову вимоги згідно до якої позивач просив ОСОБА_2 достроково, протягом 30 днів, повернути всю суму кредитних коштів та нараховані відсотки, таким чином згідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України змінив термін дії договору та строк виконання зобов`язання.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позивач, змінивши термін виконання основного зобов`язання змінив, термін і виконання додаткового зобов`язання - неустойки визначеної п.4.1.1 кредитного договору.
З врахуванням викладеного, а також того, що Дніпровським районним судом м. Києва при постановлення рішення суду 11 вересня 2014 року у справі № 755/27827/13-ц визначено суму заборгованості в розмірі 55 673,43 доларів США, суму заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами в сумі 6 046,42 доларів США, та розмір пені за прострочення виконання зобов`язань в сумі 100 000 грн., і зазначене судове рішення набрало законної сили, тому вказана заборгованість з врахуванням положення ч.2 ст.533 ЦК України повинна складати всього 1 717 677,26 грн, виходячи з курсу долара США 26.2182 грн. за 1 долар США станом на 01 квітня 2016 року, що підтверджується відповідним розрахунком, наданим позивачем до позовної заяви, на яку місцевий суд не звернув увагу (а.с.12 т.1).
Доводи позивача у частині покладення на відповідачку обов`язку сплатити пеню в розмірі 5922554,28 грн. за несвоєчасне виконання зобов`язань позичальником ОСОБА_2 колегія суддів вважає безпідставним, а тому погоджується з висновком і вважає, що вказаний розмір пені повинен становити 100000 грн, що визначено рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 вересня 2014 року, тому в іншій частині позовні вимоги щодо погашення пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
З врахуванням того, що при апеляційному розгляді вказаної справи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз проведено судову оціночно-будівельну експертизу на виконання ухвали суду і визначено ринкову вартість іпотечної квартири АДРЕСА_1 , колегія суддів вважає за можливе визначити початкову ціну продажу вказаної квартири 1430138 грн.(а.с.80-108 т.2) .
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, то відповідно до положень ст. ст. 141, 382 ЦПК Українисудові витрати по даній справі підлягають новому розподілу.
Згідно з пунктом 13 частини 2 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду із позов ТОВ «ОТП Факторинг» сплатило судовий збір в розмірі 2893,80 грн. , із яких 1378 грн. за позов до суду першої інстанції та 1515,80 грн. за подачу апеляційної скарги (а.с. 4, 134 т.1).
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, визначивши суму заборгованості на рівні 1 717 677,26 грн., таким чином задовольнивши позов лише на 22 %, тому і розмір повернення судового збору повинен складати 636,64 грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у відповідній його частині, згідно ст.376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 546, 572, 589, 1054 ЦК України та ст. 7,33,38,39 Закону України «Про іпотеку», ст.374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 травня 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.
Звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ЄДРПОУ 36789421; 03680, місто Київ, вулиця Фізкультури, 28-Д) шляхом проведення прилюдних торгів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ML-009/920/2006 від 27 грудня 2006 року у розмірі 55 673,43 долари США, що за курсом НБУ станом на 01 квітня 2016 року становить 1 459 200,60 грн, відсотків за користування кредитними коштами в сумі 6 046,42 долари США, що за курсом НБУ станом на 01 квітня 2016 року становить 158 476,66 грн, пеню за прострочення виконання зобов`язань в сумі 100 000 грн, а всього 1 717 677,26 грн., визначивши початкову ціну продажу вказаної квартири 1430138 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір у розмірі 636,64 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Мотивований текст постанови виготовлено 8 листопада 2019 року.
Головуючий суддя: М.А.Яворський
Судді: Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв
