Справа № 761/40699/19
Провадження № 1-кс/761/27921/2019
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2019 року м.Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника потерпілої адвоката ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва скаргу ОСОБА_6 на постанову слідчого третього слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 від 25.09.2019 року про закриття кримінального провадження №42019000000000750 від 04.04.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.365, ч.2 ст.373, ч.1 ст.374, ч.2 ст.397 КК України,
ВСТАНОВИЛА :
В провадження Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_6 на постанову слідчого третього слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 від 25.09.2019 року про закриття кримінального провадження №42019000000000750 від 04.04.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.365, ч.2 ст.373, ч.1 ст.374, ч.2 ст.397 КК України, в якій заявниця просить скасувати зазначену постанову про закриття кримінального провадження №42019000000000750 від 04.04.2019, матеріали кримінального провадження направити до СВ Другого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань на додаткову перевірку всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи та прийняття законного та обґрунтованого рішення, а також зобов`язати слідчого СВ Другого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань провести повну перевірку обставин, викладених у заяві про злочин і у протоколі допиту свідка та прийняти рішення за результатами розгляду її заяви від 06.11.2018 року про вчинення кримінальних правопорушень.
В обґрунтування скарги заявниця ОСОБА_6 зазначає про те, що постановою слідчого третього слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 від 25.09.2019 року закрито кримінальне провадження №42019000000000750 від 04.04.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.365, ч.2 ст.373, ч.1 ст.374, ч.2 ст.397 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень.
10.10.2019 року заявницею було отримано вказану постанову про закриття кримінального провадження.
Однак, таку постанову ОСОБА_6 вважає незаконною та необґрунтованою, а висновки, викладені в постанові такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Так, свій висновок щодо не підтвердження доводів заявниці, викладених у заяві про вчинення злочину, слідчий мотивував лише показаннями прокурора ГПУ ОСОБА_7 , який заперечував факт порушення ним права на захист ОСОБА_6 .
Проте, вказаний висновок слідчого не відповідає фактичним обставинам справи і спростовується даними протоколу допиту ОСОБА_6 в якості свідка від 11 травня 2019 року, в якому підтверджується факт застосування до ОСОБА_6 як до свідка психологічного насильства, погроз, залякування, застосування насильства, що ображають її особисту людську гідність, зловживання та перевищення службового становища службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, позбавлення її права на захист, позбавлення її права на надання правової допомоги адвокатом, з яким нею укладено договір, здійснення перешкод до надання правової допомоги адвокатом, втручання у діяльність адвоката, порушення таємниці адвокатської діяльності та які спростовують висновки слідчого ДБР, викладені у постанові про те, що ОСОБА_6 було надано можливість спілкування з адвокатом, а також про те, що вона спілкувалася з адвокатом у телефонному режимі під час допиту, що саме є складом кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.365, ч.2 ст.397 КК України.
Вказані обставини стали причиною підпису ОСОБА_6 протоколу допиту в ГПУ та надання нею показань прокурору ОСОБА_8 , саме під застосуванням з його ОСОБА_7 сторони психологічного тиску та ненадання позбавлення ОСОБА_6 права користуватися послугами адвоката її представника стали причиною, за якої вона почала давати показання та відповідати на запитання, які їй надавалися неодноразово та у присутності сторонніх осіб.
При цьому, вказаним обставинам слідчий ДБР належної оцінки не надав, до уваги їх не прийняв, а своє рішення обгрунтував лише показаннями прокурора ОСОБА_7 та протоколом допиту ОСОБА_6 в ГПУ, чим порушив, на її думку, принцип всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим всіх у сукупності обставин, що у свою чергу привело до рішення, яке, на думку заявниці, є неправильним та до висновків, які є невірними.
Крім того, під час проведення перевірки заяви ОСОБА_6 про вчинення злочину слідчий ДБР жодних додаткових документів, договорів чи інших обставин не запитував та про наявність їх у заявниці не з`ясовував, а прийняв поспішне рішення лише за матеріалами, наданими йому прокурором ГПУ ОСОБА_9 .
Разом з тим, жодних доказів, крім показань прокурора ОСОБА_7 , яким слідчий ДБР надав перевагу, порушивши принцип рівності і об`єктивності, про те, що ОСОБА_6 спілкувалася і користувалася послугами адвоката у вказаній справі не здобуто, що свідчить про не об`єктивність, неповноту та неправильність прийнятого рішення та є порушенням вимог ст.ст. 91, 92, 284 КПК України.
У зв`язку з наведеним, ОСОБА_6 вважає, що приведені нею доводи вказують про те, що перевірку обставин за фактами неправомірних протиправних дії, вчинених прокурором і слідчим ГПУ України ОСОБА_8 і ОСОБА_10 за попередньою змовою з іншими особами, які приймали участь в ході її затримання і незаконного допиту, які виразилися у перевищенні службового становища працівниками правоохоронного органу, які супроводжувалися психологічним насильством, яке принижувало її особисту гідність; незаконне позбавлення її волі; порушення права на захист; примушування давати покази; втручання в діяльність захисника, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, слідчий ДБР провів поверхнево, віддав перевагу лише показанням працівника ГПУ прокурора ОСОБА_7 , не взявши до уваги її доводи, як заявника та виніс передчасно постанову від 25.09.2019 року про закриття кримінального провадження, чим порушив вимоги ст.ст.91, 92, 284 КПК України та не вжив всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи, прийняття законного та обґрунтованого рішення.
В судовому засіданні представник заявниці адвокат ОСОБА_4 скаргу підтримала з підстав у ній наведених та просила задовольнити. Крім того, подала додаткові письмові пояснення до скарги, в яких зазначила про те, що слідчим не повно та не об`єктивно проведено досудове розслідування кримінального провадження №42019000000000750. Просила скасувати постанову слідчого третього слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 від 25.09.2019 року про закриття кримінального провадження №42019000000000750 від 04.04.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.365, ч.2 ст.373, ч.1 ст.374, ч.2 ст.397 КК України.
Слідчий третього слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення скарги. Крім того, пояснив, що ОСОБА_6 не є підозрюваною, а тому складу злочину за ст.374 КК України не має, оскільки потерпілою особою за вказаним складом злочину може бути лише особа, яка має статус підозрюваного чи обвинуваченого. Також, відсутній склад кримінального правопорушення і за ст.373 КК України, оскільки перед початком допиту ОСОБА_6 було роз?яснено право не відповідати на запитання на підставі ст.63 Конститяуції України, а тому жодного примушування не вбачається. Водночас кваліфікація злочину саме за частиною другою не підтверджена жодними відомостями. Що стосується складу злочину за ст.146 КК України, то слід зазначити про те, що привід ОСОБА_6 здійснено на підставі ухвали суду та доручення прокурора. Спеціальні засоби при цьому не застосовувалися. Крім того, ОСОБА_6 постійно перебувала на зв`язку зі своїм адвокатом, що свідчить про відсутність складу злочину за вказаною статтею. Також відсутній і склад злочину за ст.365 КК України, оскільки спеціальні засоби та заходи фізичного впливу до ОСОБА_6 не застосовувалися. Всі дії, які були вчинені при доставленні ОСОБА_6 до прокурора входять до повноважень правоохоронних органів, зокрема привід та допит. Разом з тим, ОСОБА_6 не висловлювала жодних зауважень до протоколу допиту, була постійно на зв`язку зі своїм адвокатом, однак вона не хотіла його чекати. Також слідчий зазначив про те, що у допиті інших свідків в рамках даного кримінального провадження не має потреби, оскільки факт здійснення приводу ОСОБА_6 не заперечує. При цьому слідчий звертає увагу на те, що допит ОСОБА_6 проводився 22.10.2019 року, а з заявою про вчинення злочину вона звернулася лише 06.11.2019 року, тобто не відразу, а за минуванням тривалого часу. Зазначив про те, що постанова про закриття кримінального провадження є об`єктивною та обґрунтованою, в ній наведені мотиви прийняття такого рішення, а досудове розслідування проведено повно та об`єктивно.
Слідчий суддя, вислухавши доводи представника заявниці адвоката ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , вивчивши матеріали скарги та долучені до неї документи, а також дослідивши матеріали кримінального провадження №42019000000000750 від 04.04.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.365, ч.2 ст.373, ч.1 ст.374, ч.2 ст.397 КК України в 1-му томі, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалів, Центральним апаратом Державного бюро розслідувань здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019000000000750 від 04.04.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.365, ч.2 ст.373, ч.1 ст.374, ч.2 ст.397 КК України.
25.09.2019 року слідчий третього слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань Центрального апарату Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 розглянувши матеріали кримінального провадження №42019000000000750, постановив закрити вказане кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.365, ч.2 ст.373, ч.1 ст.374, ч.2 ст.397 КК України.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що слідчий третього слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань Центрального апарату Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 , викладаючи мотиви прийнятого рішення про закриття кримінального провадження проаналізував зміст заяви ОСОБА_6 про кримінальні правопорушення та її показання, надані нею як свідком у цьому кримінальному провадженні, проаналізував показання допитаних в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , дослідив копії документів із кримінального провадження №12017100100008734, оцінив кожен доказ, а також співставив їх з іншими здобутими в ході досудового розслідування доказами, повно та всебічно дослідив обставини, про які зазначала у своїй заяві ОСОБА_6 , та навів мотиви прийнятого рішення та їх детальне обґрунтування з посиланням на положення КК та КПК України.
При цьому, проаналізувавши зміст постанови від 25.09.2019 про закриття кримінального провадження №42019000000000750, слідчий суддя приходить до висновку про те, що вона відповідає вимогам КПК України виходячи з наступного.
Так, у відповідності до вимог ст. 110 КПК України постанова про закриття кримінального провадження повинна містити зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу. Тобто таке процесуальне рішення повинно відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Аналіз наявних у слідчого судді матеріалів скарги та матеріалів кримінального провадження свідчать про те, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону повністю були дотримані слідчим при прийнятті рішення про закриття кримінального провадження.
З матеріалів скарги та матеріалів кримінального провадження №42019000000000750 від 04.04.2019 вбачається, що слідчий при винесенні оскаржуваної постанови встановив усіх необхідні фактичні обставини, здійснив належну перевірку та оцінку таких обставин.
При цьому, як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, у ній детально викладені мотиви прийняття такої постанови, їх обґрунтування, міститься посилання на проведення усього необхідного та достатнього обсягу слідчих та процесуальних дій для встановлення фактичних обставин у кримінальному провадженні.
За результатами аналізу усіх здобутих в результаті здійснення кримінального провадження доказів слідчим прийнято обґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження у зв?язку із відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.365, ч.2 ст.373, ч.1 ст.374, ч.2 ст.397 КК України, з яким погоджується і слідчий суддя.
Тобто, як вбачається зі змісту постанови слідчого від 25.09.2019 року про закриття кримінального провадження №42019000000000750, у ній наведені відповіді на усі ініційовані заявницею ОСОБА_6 питання, які виключають провадження у справі та обумовлюють її закриття.
Отже, наведене приводить слідчого суддю до висновку про те, що слідчий провів увесь необхідний обсяг слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні, з`ясував в повному обсязі усі фактичні обставини, та дійшов правильно висновку про закриття кримінального провадження №42019000000000750 від 04.04.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.365, ч.2 ст.373, ч.1 ст.374, ч.2 ст.397 КК України.
При цьому посилання заявниці про те, що діями старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №12017100100008734 ОСОБА_7 було порушено її право на захист, відповідальність за що передбачена ч.2 ст. 374 КК України, є необґрунтованими з огляду на статус заявниці у кримінальному провадженні №12017100100008734. Так, ОСОБА_6 22.10.2018 була допитана як свідок у кримінальному провадженні №12017100100008734 і в подальшому такий статус не зазнав змін. Разом з тим положеннями ст. 374 КК України захищаються суспільні відносини, пов?язані із забезпеченням права на захист підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному провадженні. Свідок відповідно до вимог кримінального закону не може бути потерпілим у кримінальному правопорушенні, яке передбачено ст. 374 КК України, а отже очевидно відсутній і склад злочину у цьому випадку.
Щодо тверджень заявниці ОСОБА_6 про вчинення щодо неї 22.10.2018 злочину, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України у зв?язку із її примусовим доставленням до приміщення Генеральної прокуратури України для допиту в якості свідка у кримінальному провадженні №12017100100008734, то слід зазначити, що і ці обставини були перевірені слідчим і свого підтвердження в результаті здійснення досудового розслідування не знайшли. Так, слідчим було встановлено, що 22.10.2018 співробітники Служби безпеки України, на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16.10.2018 та доручення старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12017100100008734 ОСОБА_7 здійснили привід свідка ОСОБА_6 у вказаному кримінальному провадженні до приміщення Генеральної прокуратури України за адресою: м. Київ, вул. Різницька, 13/15 для допиту. За таких обставин відсутні підстави для висновку про незаконне позбавлення волі заявниці.
При аналізі доводів заявниці щодо вчинення відносно неї кримінальних правопорушень за ч.2 ст. 365, ч.2 ст. 373 КК України, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_6 в заяві та у своїх показаннях не наведене, а в ході досудового розслідування не встановлено наявності обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_7 , ОСОБА_11 або іншими особами було допущено перевищення влади, а так само і примушування до дачі показані.
Більше того, слідчим суддею враховується, що ОСОБА_6 після ознайомлення зі змістом протоколу свого допиту від 22.10.2018 у кримінальному провадженні №12017100100008734 жодний претензій бо скарг не висловила, зазначила що змін, доповнень або зауважень не має, про що поставила свій власноручний підпис у протоколі допиту.
Далі слід наголосити, що із завою про вчинення 22 жовтня 2018 року неправомірних дій під час доставляння до приміщення Генеральної прокуратури України та допиту, заявниця звернулась лише 06 листопада 2018 року, тобто через 14 днів після подій, які вона описує, що ставить під сумнів правдивість таких тверджень.
При цьому слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_6 мала можливість одразу після виходу з приміщення Генеральної прокуратури України викликати поліцію для фіксації вчинених кримінальних правопорушень, як і в подальші дні мала можливість вільно повідомити про вчинені, на її думку, щодо неї кримінальні правопорушення, однак із такою заявою вперше звернулась лише через два тижні.
Розглядаючи скаргу заявниці щодо неправомірного закриття кримінального провадження в частині злочину, передбаченого ч.2 ст. 397 КК України, варто зазначити, що будь-які фактичні дані, які б давали підстави для висновку про вчинення такого злочину відсутні.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно з положеннями ч.2 ст.9 КПК України під час кримінального провадження слідчий зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст.9 КПК України.
За правилами до ч.4 ст.94 КПК України слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Закриття кримінального провадження є одним із способів її остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст. 2, ст. 284 КПК України), при цьому слідчим суддею з урахуванням вищевикладеного встановлено, що слідчий, приймаючи рішення, зробив правильні висновки щодо обставин, що обумовлюють закриття провадження у справі, всебічно, повно та об`єктивно дослідив усі обставини справи, та надав їм оцінку.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя розглянувши скаргу, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, прийшов до висновку, що скарга ОСОБА_6 на постанову слідчого третього слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 від 25.09.2019 року про закриття кримінального провадження №42019000000000750 від 04.04.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.365, ч.2 ст.373, ч.1 ст.374, ч.2 ст.397 КК України, задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.9, 22, 25, 26, 91, 92, 110 284, 303, 306, 307, 369-372 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИЛА :
Скаргу ОСОБА_6 на постанову слідчого третього слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 від 25.09.2019 року про закриття кримінального провадження №42019000000000750 від 04.04.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.365, ч.2 ст.373, ч.1 ст.374, ч.2 ст.397 КК України залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали оголосити 03 грудня 2019 року о 08 год. 20 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1
