Справа № 344/14839/17
Провадження № 11-кп/4808/494/19
Категорія ст. 115 ч.1 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2019 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
перекладача ОСОБА_12 ,
розглянувши у кримінальному провадженні №12017090010002285 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 на ухвалу Богородчанського районного суду від 20.11.2019 року про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_8 ,
в с т а н о в и л а :
Вказаною ухвалою продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо обвинуваченого
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимого,
який обвинувачується в умисному вбивстві та незаконному зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, що кваліфіковано за ст.ст. 115 ч.1, 309 ч.1 КК України.
Строк дії ухвали 60 днів до 20.01.2020 року року.
Суд мотивував ухвалу тим, що при обґрунтованому обвинуваченні ОСОБА_8 не зникли й не зменшились ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник оспорює обґрунтованість ухвали суду, вважає, що судом не було обґрунтовано та невмотивовано ухвалу та не наведено нових підстав для обґрунтування застосування саме цілодобового домашнього арешту. Вказує, що обвинувачений не має жодного наміру переховуватись від суду, впливати на свідків чи вчиняти інші злочини. Водночас стверджує, що ризики, які передбачені ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_8 немає і в ухвалі суду не зазначено наявність доказів їх існування. Вважає, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 не відповідає вимогам ст. 291 КПК, оскільки не містить формулювання висунутого йому обвинувачення, а лише вказівку на те, що він саме підозрюється у вчиненні інкримінованих йому злочинах. Ставить під сумнів ухвалу суду про відмову у задоволенні відводу складу суду. А тому мотиви суду про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є простим констатуванням тяжкості злочину. Цілодобовий домашній арешт є перешкодою для поновлення ОСОБА_13 на навчанні в медакадемії. Просить ухвалу суду скасувати та обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з 22:00 год. до 6:00 год. з покладенням обов`язків на обвинуваченого.
В апеляційній інстанції:
- обвинувачений та його захисники підтримали всі доводи апеляційної скарги, вважають, що суд прийняв необгрунтоване рішення, просять змінити ухвалу і застосувати до обвинуваченого нічний домашній арешт;
- прокурор визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення.
З`ясувавши обставини даного кримінального провадження, заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового процесу, проаналізувавши дані матеріалів провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для продовження цілодобового домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_8 є обґрунтованим. Продовження щодо нього вказаного запобіжного заходу відповідає вимогам ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Всі апеляційні доводи апелянта не є переконливими й обґрунтованими.
Доводи в апеляційній скарзі захисника про те, що суд не обґрунтував свої висновки щодо незастосування більш м`якшого режиму домашнього арешту не ґрунтуються на матеріалах провадження та змісті ухвали суду. Судом наведені достатні мотиви для відмови у обранні йому нічного режиму домашнього арешту. Зокрема, це тяжкість обвинувачення, відсутність істотних змін ризиків та обставин провадження та даних про особу обвинуваченого.
Із змісту ухвали суду слідує, що по суті всі підстави, на які посилається апелянт для зміни запобіжного заходу, були підставою для попередньої зміни йому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт і ці зміни вже були предметом перевірки апеляційним судом.
Не можна погодитись із доводами апеляції про відсутність ризиків у цьому провадженні через те, що суворість можливого покарання при доведенні вини може бути підставою для ухилення обвинуваченого від суду чи іншого незаконного перешкоджання судовому процесу.
Щодо невідповідності обвинувального акту чинному закону та упередженості суддів першої інстанції, то ця обставини можуть бути предметом дослідження суду апеляційної інстанції після ухвалення остаточного судового рішення.
Вирішення питання про поновлення обвинуваченого на навчанні є можливим в умовах існуючого запобіжного заходу.
Згода сторони захисту на залишення обвинуваченому певної форми домашнього арешту підтверджує існування процесуальних ризиків у цьому провадженні.
Колегія суддів враховує, що судовий процес щодо ОСОБА_14 наближається до завершення.
Таким чином апеляційний суд не вбачає переконливих підстав для зміни обвинуваченому режиму домашнього арешту.
Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних процесуальних порушень у цьому провадженні не виявлено.
Таким чином апеляційну скаргу обвинуваченого, колегія суддів залишає без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 залишити без задоволення, ухвалу Богородчанського районного суду від 20.11.2019 року щодо обвинуваченого ОСОБА_8 без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5
Згідно з оригіналом
Суддя ОСОБА_3
