ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/11059/19
категорія 113040000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гуріна Д.М.,
секретар судового засідання Шуляк О.Ю.,
за участю: представника позивача - Пилипенка О.С.,
представника відповідача - Горбовського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправним та скасування припису,
встановив:
16 жовтня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" із позовом до Управління Держпраці у Житомирській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ЖТ1841/84/АВ/П від 30 вересня 2019 року, що виданий Управлінням Держпраці у Житомирській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що порушень норм діючого законодавства про працю, які зазначені у Приписі відповідача за №ЖТ1841/84/АВ/П від 30 вересня 2019 року він не допускав, викладені в акті інспекційного відвідування №ЖТ1841/84/АВ від 20 вересня 2019 року факти порушень не відповідають дійсності, підприємство діяло в допустимих рамках діючого законодавства про працю. Підприємство працює за колективним договором. Так, стосовно порушення строків повідомлення працівників про зміну істотних умов праці позивачем зазначено, що внесення змін до графіку виробництва, яке було здійснено відповідно до наказів, не передбачало змін істотних умов праці таких як кількість робочих змін чи їхню тривалість, а відбулось лише перенесення робочих днів (робочого графіку). Стосовно неведення Товариством обліку надурочних годин кожного працівника представником позивача зазначено, що оплата понаднормових за підсумковим обліком робочого часу здійснюється підприємством наперед - щомісяця, про що на підприємстві видано відповідний наказ. Стосовно залучення працівників до роботи у вихідні дні представником позивача зазначено, що на підприємстві відбувалось перенесення робочих днів виключно на суботи та надавалось працівникам за роботу у такі дні (суботи) додаткові дні відпочинку. Позивач зазначає, що висновки відповідача, викладені в акті інспекційного відвідування, зроблені без урахування всіх істотних обставин, не відповідають дійсності та не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, а тому оскаржуваний припис є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи. Підготовче засідання призначено на 20 листопада 2019 року на 14:00.
20 листопада 2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.88-99), в якому останній проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що Управління Держпраці у Житомирській області діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а припис про усунення виявлених під час інспекційного відвідування порушень від 30 вересня 2019 року №ЖТ1841/84/АВ/П є законним та обґрунтованим, складеним на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, відтак, відсутні підстави для його скасування. В обґрунтування заперечень представником відповідача зазначено наступне: стосовно зміни істотних умов праці (систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад тощо) встановлено, що працівники не повідомлені не пізніше ніж за 2 місяці. Так, згідно з графіками змінності на 2019 рік по ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" 2 січня 2019 року для змін В на виробничих лініях був визначений робочим днем, а 6 січня 2019 року був визначений вихідним днем. Проте, наказом по Товариству від 19 грудня 2018 року №111 «Про внесення змін до графіку виробництва», для працівників виробничого відділу зазначених в наказі ліній (в т.ч. для змін В на виробничих лініях 11 TIGM, 13 TIGM та 14 TTGM) внесено зміни до графіку роботи виробництва, а саме: 2 січня 2019 року встановлено вихідним днем, а 6 січня 2019 року - робочим днем. Відповідно до табелів обліку та використання робочого часу за січень 2019 року для працівників Товариства гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 2 січня 2019 року визначений вихідним днем, а 6 січня 2019 року визначений робочим з позначкою у табелі «в/в» - відпрацювання вихідного дня. Порушення встановлено вибірково відносно двох працівників змін В на виробничих лініях 11 T1GM та 13 TIGM (гр. ОСОБА_1 , та гр. ОСОБА_2 ) та є триваючим на день проведення заходу державного контролю. Стосовно не ведення підприємством обліку надурочних годин кожного працівника, представником відповідача пояснено, що графіком змінності 3-х змінного графіку роботи зміни «В» на серпень 2019 року визначена норма відпрацьованих годин у кількості 175 годин. Проте, відповідно до табелів обліку використання робочого часу за серпень 2019 року працівниками Товариства гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 всього фактично відпрацьовано за серпень 2019 року по 200 годин кожним працівником, з них надурочними визначені лише по 1 годині кожному працівнику (а саме за відпрацьовану понад норму 1 год. за передсвятковий день 23 серпня 2019 року). Відповідно до наказу від 9 жовтня 2018 року №88/1, в Товаристві починаючи з 1 січня 2019 року для працівників категорії «Direkt» та «Indirekt» впроваджено підсумований облік робочого часу з обліковим періодом в один календарний рік. Згідно з пунктом 5 зазначеного наказу, підвідділу з нарахування заробітної плати та організації робочого часу відділу з управління персоналом необхідно здійснювати виплату понаднормових за підсумованим обліком робочого часу наперед - щомісяця. Порушення встановлено вибірково відносно двох працівників зміни Б на виробничих лініях 11 TIGM та 14 TIGM (гр. ОСОБА_1 , та гр. ОСОБА_3 ) та є триваючим на день проведення заходу державного контролю.
Стосовно залучення працівників до роботи у вихідні дні представником відповідача пояснено, що у порушення трудового законодавства позивачем допускається залучення до роботи не окремих працівників, а цілих ліній виробничого підрозділу у встановлені для них вихідні дні графіками змінності при підсумованому обліку робочого часу, а також не лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині 2 статті 71 Кодексу законів про працю України.
Так, вибірково встановлено, що робочий день, визначений графіком змінності для працівників зміни «В» на виробничих лініях 11 TІGM, 13 TIGM та 14 TIGM - 16 лютого 2019 року, наказом по Товариству від 24 грудня 2018 року №113/1, перенесено роботодавцем на вихідний день працівників (згідно графіків змінності) зазначених виробничих ліній - на 31 серпня 2019 року у зв`язку із виробничою необхідністю, зумовленою відсутністю систематики у замовленнях на виготовлення продукції з вини контрагента підприємства та з метою раціонального використання робочого часу. Наказом від 24 грудня 2018 року №113/1 не визначено окремих конкретних працівників для яких має проводитись робота у їх вихідний день, натомість зазначено зміни виробничих ліній. Перенесення робочих днів працівників ліній виробничого підрозділу носить в Товаристві системний характер. Так, наказом №110/1 від 17 грудня 2018 року перенесено робочий день для працівників зміни «В» на виробничих лініях 11 TIGM, 13 TIGM та 14 TIGM з 30 березня 2019 року на 17 серпня 2019 року - вихідний день працівників зазначених виробничих ліній.
Погодження вищезазначених наказів незалежною професійною спілкою "КРОМБЕРГ ЕНД ШУБЕРТ» здійснено в самих наказах Товариства. Протоколів погодження залучення працівників до роботи у вихідний день в ході інспекційного відвідування не надано. Відповідно до письмових пояснень уповноваженого представника Товариства, не значні та шкальні зміни у виробництві для певних ліній чи працівників погоджуються профспілковим представником одноосібно, безпосередньо у наказі дирекції підприємства, шляхом візування даного наказу. Порушення встановлено вибірково відносно всіх працівників зміни В на виробничих лініях 11 TIGM, 13 TIGM та 14 TIGM та є триваючим на день проведення заходу державного контролю.
У підготовчому засіданні суд ухвалою від 20 листопада 2019 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, відклав підготовче засідання на 6 грудня 2019 року на 14:30, задовольнивши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з поданим відзивом на позовну заяву, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 20 листопада 2019 року (а.с.180-181).
5 грудня 2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 4 грудня 2019 року №3756 (а.с.183-184).
6 грудня 2019 року на адресу суду електронною поштою від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з необхідністю підготувати заперечення на відповідь на відзив (а.с.188).
Відповідно до довідки у справі 6 грудня 2019 року підготовче засідання відкладено на 18 грудня 2019 року на 12:00, у зв`язку із неприбуттям представників сторін (а.с.191).
У підготовчому засіданні суд ухвалою від 18 грудня 2019 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 18 грудня 2019 року (а.с.194-195).
У судовому засіданні 18 грудня 2019 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив (а.с. 183-184).
Представник відповідача у судовому засіданні 18 грудня 2019 року проти заявлених вимог заперечував просив відмовити у їх задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на адміністративний позов (а.с.88-99).
Заслухавши пояснення та доводи представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що Управлінням Держпраці у Житомирській області відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року №823 (далі - Порядок), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю - юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю, з 10 вересня 2019 року до 23 вересня 2019 року було проведено позапланову перевірку ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» з питань додержання законодавства про працю в частині робочого часу та часу відпочинку у формі інспекційного відвідування, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи фізичної особи), яка використовує найману працю №ЖТ1841/84/АВ від 20 вересня 2019 року (а.с.14-21).
За висновками акта інспекційного відвідування відповідачем, вибірковим дослідженням документів встановлено порушення ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» трудового законодавства, а саме:
- порушення строків повідомлення працівників про зміну істотних умов праці (пункт 3.43 розділу І акта, пункт 1 Припису);
- не ведення ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» обліку надурочних годин кожного працівника (пункт 4.15 розділу І акта/пункт 2 Припису);
- залучення працівників до роботи у вихідні дні (пункт 5.6 розділу І акту/пункт 2 Припису).
Не погодившись з висновками, що зазначені в акті інспекційного відвідування ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» подало на нього заперечення від 25 вересня 2019 року №2874 (а.с.21-23).
27 вересня 2019 року відповідачем за наслідками розгляду поданих заперечень надіслано на ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» відповідь на зауваження (заперечення) №3998 (а.с.24-27).
30 вересня 2019 року на підставі зазначеного акту відповідачем винесено припис за №ЖТ1841/84/АВ/П, яким зобов`язано позивача усунути виявленні порушення (а.с.11-13).
Не погоджуючись з винесеним приписом, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи даний спір суд зазначає, що правовідносини у даній справі регулюються наступними нормами права.
Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11 лютого 2015 року (Положення №96) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Підпункт 6 пункту 4 Положення №96 встановлює, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Згідно з підпунктом 5 пункту 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
Пункт 7 Положення №96 вказує, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Стаття 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V): державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Стаття 2 Закону №877-V вказує, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Зазначені у цій частині органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Згідно з частиною 4 статті 4 Закону №877-V виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.
Частина 8 статті 4 Закону №877-V: органи державного нагляду (контролю) та суб`єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо - та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.
Частина 1 статті 6 Закону №877-V вказує, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Частина 2 статті 6 Закону №877-V встановлює, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
Частина 5 статті 7 Закону №877-V встановлює, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.
Згідно з частиною 6 статті 7 Закону №877-V в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 Кодексу законів про працю України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Абзацом другим частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
За змістом частин 3, 4 статті 265 Кодексу законів про працю України, штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, Кабінет Міністрів України постановою від 26 квітня 2017 року №295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.
Згідно з пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.
Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (пункт 3 Порядку №295).
Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі (пункт 8 Порядку №295).
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (пункт 9 Порядку №295).
Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів (пункт 10 Порядку №295).
За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку №295).
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (пункт 20 Порядку №295).
Пунктом 21 Порядку №295 визначено, що якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.
Згідно з пунктами 23, 24 Порядку №295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.
У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку №295).
У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються (пункт 28 Порядку №295).
Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 29 Порядку №295).
Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).
За суттю порушень законодавства про працю, викладених в акті від 20 вересня 2019 року №ЖТ1841/84/АВ, з яким не погодився позивач, суд встановив таке.
Щодо порушення строків повідомлення працівників про зміну істотних умов праці.
Відповідно до частини 3 статті 32 Кодексу законів про працю України істотними умовами праці серед іншого є режим роботи.
Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики №199/13/116-07 від 22 червня 2007 року режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинку встановлюються роботодавцем самостійно у правилах внутрішнього трудового розпорядку або у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, встановлених чинним законодавством.
Питання тривалості, складу, режиму і порядку обліку робочого часу регулюються Кодексом законів про працю України.
Так, робочим часом вважається встановлений законом або на його підставі угодою сторін час, протягом якого працівники згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку повні виконувати за трудовим договором свої трудові обов`язки. Особливим видом режиму робочі часу є режим роботи з поділом робочого дня на частини (робота по змінах). Запровадження такого режиму роботи вирішується сторонами колективного договору при врегулюванні виробничих відносини, які визначають підстави і порядок застосування режиму роботи, як передбачає поділ робочого дня на частини.
Також особливим різновидом режиму робочого часу є режим роботи, при якому ведеться підсумований облік робочого часу.
Режим роботи працівників ТОВ «Кромберг єнд Шуберт Україна ЖУ» визначається Колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства (а.с.39-51).
Так, відповідно до пункту 4.11. Колективного договору, робочий час починається і закінчується в час, встановлений Правилами внутрішнього трудового розпорядку. Тривалість роботи протягом зміни (доби) може відхилятися у певних межах від робочого дня нормальної тривалості таким чином щоб не перевищувати установлену законом норму робочого часу в середньому за повний обліковий період.
Відповідно до пункту 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Кромберг єнд Шуберт Україна ЖУ» робочий графік, що визначає початок та закінчення змін визначено даними правилами. У випадку необхідності внесення змін до робочого графіку, такі зміни затверджується наказами по підприємству за погодженням із Радою підприємства Первинною профспілковою організацією та зазначаються у відповідному наказі. А згідно із пунктом 3.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку Робочий графік встановлюється наступним чином: (Основне виробництво: дірект, індірект, стафф); І зміна: початок роботи 7:00, кінець роботи 15:00; ІІ зміна: початок роботи 15:00, кінець роботи 23:00; ІІІ зміна: початок роботи 23:00, кінець роботи 7:00.
У разі зниження/збільшення обсягів виробництва можуть бути введені нові графіки роботи із неповним робочим днем/тижнем або із робочим днем/тижнем подовженої тривалості, з оплатою пропорційно відпрацьованому часу та/або залежно від виробленої продукції.
При прийомі на роботу та в процесі роботи, кожен працівник ознайомлюється із наказами (індивідуальної дії), які можуть істотно впливати на умови праці, під підпис безпосередньо в самому наказі або в особовій картці.
З першого дня роботи на підприємстві працівники проходять 3-х тижневе теоретичне практичне навчання. Тобто, кожен без винятку працівник в перший же день роботи, ознайомлюється з усіма внутрішньо-нормативними документами підприємства (колективний договір, Правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про оплату праці, умови та норми праці, режим та графіки роботи, тощо), при цьому протягом усього періоду теоретичного навчання відбувається повторне ознайомлення із вказаними документами, а в кінці навчання здійснюється перевірка знань працівників, в т.ч. щодо знань внутрішніх нормативних документів підприємства.
Працівники які вибірково перевірялися інспектором також при прийнятті на роботу були ознайомленні з умовами Колективного договору та Правилами внутрішнього трудового розпорядку, підтвердженням чого є заяви про прийняття на роботу, накази про прийняття, які надавалися під час інспекційного відвідування.
Таким чином на підприємстві встановлено 3-х змінний режим роботи та чітко визначено час початку та закінчення робочих змін і з таким режимом роботи ознайомлені усі без виключення працівники підприємства. Більше того, усі працівники підприємства дотримуються означеного режиму, підтвердженням чого є табелі обліку входу на територію підприємства через пропускну систему Zeintnachwеis, які також були надані під час інспекційного відвідування.
Посилання відповідача в акті та відповіді на заперечення про те, що несення змін до графіку виробництва, що було здійснено на підприємстві відповідно до наказів №100/1 від 17 грудня 2018 року; №111 від 19 грудня 2018 року; №5/1 від 9 січня 2019 року, є зміною істотних мов праці, про які підприємство зобов`язано було попередити працівників за два місяці є помилковими, адже відповідно до даних наказів не змінювалася такі дійсно істотні умови праці як кількість робочих змін чи їх тривалість, а відбувалося лише перенесення робочих днів (робочого графіку), що не заборонено Кодексом законів про працю України, і при цьому жодним чином не порушились права та соціальні гарантії працівників, в т.ч. і право на відпочинок.
Крім того, дане твердження відповідача є хибним, оскільки інспекційне відвідування проводилось вибірковим дослідженням документів. Відповідно до пункту 3.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку, у зв`язку з виробничою необхідністю, для вчасного забезпечення клієнтів підприємства продукцією, Дирекція може робити зміни в графіку роботи шляхом перенесення робочих днів в межах одного облікового періоду, календарного місяця або іншого періоду в залежності від системи обліку робочого часу, що застосовуються на підприємстві.
З огляду на викладене, зважаючи на ознайомленість усіх без виключення працівників із режимом роботи підприємства та прийняття такого режиму роботи, шляхом приєднання до умов колективного договору та фактичного виходу на роботу, що повністю кореспондується із положеннями статті 43 Конституції України, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що ТОВ «Кромберг єнд Шуберт Україна ЖУ» жодним чином не порушено приписів частини 3 статті 32 Кодексу законів про працю України.
Щодо неведення товариством обліку надурочних годин кожного працівника, судом встановлено наступне.
Відповідно до пункту 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві може застосовуватись підсумований облік робочого часу, при цьому тривалість робочого часу працівників за обліковий період, як правило, не може перевищувати встановленої законодавством України норми тривалості робочого часу. Протягом облікового періоду допускається коливання щоденної або щотижневої тривалості робочого часу.
Відповідно до пункту 3.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку, у зв`язку з виробничою необхідністю, для вчасного забезпечення клієнтів підприємства продукцією, Дирекція може робити зміни в графіку роботи шляхом перенесення робочих днів в межах одного облікового періоду, календарного місяця або іншого періоду в залежності від системи обліку робочого часу, що застосовуються на підприємстві.
Згідно з наказом Дирекції Товариства №88/1 від 9 жовтня 2018 року з 1 вересня 2019 року на підприємстві запроваджено підсумковий облік робочого часу із обліковим періодом в один рік. Даним наказом передбачено, що оплата понаднормових за підсумованим обліком робочого часу може здійснюватися підприємством наперед - щомісяця. Така норма не суперечить вимогам чинного законодавства та вказана з тією метою, щоб підприємство могло рівномірно розподілити фінансове навантаження, яке має бути здійснено в кінці облікового періоду на весь річний період. В кінці річного облікового періоду підвідділом з нарахування заробітної плати та організації робочого часу відділу з управління персоналом буде проводитись остаточний облік та звірка за результатами року.
Чинним законодавством, не передбачено конкретної форми ведення обліку надурочних робіт. Крім того, порядку обліку надурочних робіт чинним законодавством також не передбачено, а тому підприємством облік надурочних робіт ведеться автоматично на місячній основі в електронному вигляді з використанням програмного забезпечення.
На підтвердження ведення обліку позивач надав до суду вибірковий витяг з програми обліку по одному з працівників (а.с. 187).
Інспектором в акті вказано про відсутність на підприємстві обліку надурочних годин кожного працівника, однак це не відповідає дійсності, що вбачається з наступного.
Так, згідно з графіків змінності 3-х змінного графіку роботи на 2019 рік, що затверджені наказом №89/3 від 26 жовтня 2018 року працівники, що працюють на графіку роботи зміна «В» за період серпень 2019 року мали 22 робочих дні. Відповідно до табелів обліку робочого часу працівники ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мали 25 робочих днів, з яких три робочі дні, а саме 10 серпня 2019 року, 17 серпня 2019 року та 31 серпня 2019 року) були оголошені робочими днями згідно наказів «Про перенесення робочих днів", що мали місце для графіку роботи зміни «В» та для ліній, на яких працюють ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а саме: наказ «Про перенесення робочих днів» №96/2 від 22 листопада 2018 року (а.с.66), а саме: «про перенесення робочих днів з 26 січня 2019 року на 10 серпня 2019 року»; наказ «Про перенесення робочих днів №108/1 від 14 грудня 2018 року та наказом «Про внесення змін до наказу №108/1 від 14 грудня 2018 року», а саме: «про перенесення робочих днів з 30 березня 2019 року на 17 серпня 2019 року»; наказ «Про перенесення робочих днів» №113/1 від 24 грудня 2018 року, а саме: «про перенесення робочих днів з 16 лютого 2019 року на 31 серпня 2019 року» (а.с.69, 71).
Згідно наказу «Про сплату авансу в рахунок заробітної плати» №7/1-зп/тр від 23 січня 2019 року робочий день, що припадав на 26 січня 2019 року для працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був оголошений для працівників днем відпочинку (або вихідним днем) з отриманням винагороди за 8 робочих годин цього дня за своєю індивідуальною погодинною ставкою (а.с.67). Також в табелі обліку робочого часу даних працівників на 26 січня 2019 року є відповідна позначка про це (табель програми Кронос FTW, табель програми 1-С «F») та згідно даних звіту «Zeitnachweis» за 26 січня 2019 року відмітка про вхід або вихід на роботу працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відсутня, що означає, що працівники дійсно не працювати в цей день, а мали перенесення робочих днів (а.с.170-173).
Згідно з наказом «Про сплату авансу в рахунок заробітної плати» №17/1-зп/тр від 13 лютого 2019 року робочий день, що припадав на 16 лютого 2019 року для працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був оголошений для працівників днем відпочинку (або вихідним днем) з отриманням винагороди за 8 роб. годин цього дня за своєю індивідуальною погодинною ставкою (а.с.177-178).
Також у табелі обліку робочого часу даних працівників на 16 лютого 2019 року є відповідна позначка про це (табель програми Кронос FTW, табель програми 1-С «F»), та згідно даного звіту «Zeitnachweis» за 16 лютого 2019 року відмітка про вхід або вихід на роботу працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відсутня, що означає, що працівники дійсно не працювали в цей день, а мали перенесення робочих днів (а.с.101-103).
Згідно наказу «Про сплату авансу в рахунок заробітної плати» №31-зп/тр від 20 березня 2019 року робочий день, що припадав на 30 березня 2019 року для працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був оголошений для працівників днем відпочинку (або вихідним днем) з отриманням винагороди за 8 роб. годин цього дня за своєю індивідуальною погодинною ставкою (а.с.68). Також в табелі обліку робочого часу даних працівників на 30 березня 2019 року є відповідна позначка про це (табель програми Кронос FTW, табель програми 1-С «F») та згідно даних звіту «Zeitnachweis» за 30 березня 2019 року відмітка про вхід або вихід на роботу працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відсутня, що означає, що працівники дійсно не працювали в цей день та мали перенесення робочих днів.
Крім того, законодавство не зобов9язує роботодавця оформлювати будь-яким наказом чи розпорядженням порядок та форму обліку надурочних робіт. На підприємстві облік надурочних робіт ведеться автоматично на місячній основі з використанням програмного забезпечення 1-С, а результати підсумкового обліку за рік, будуть сформовані лише після закінчення облікового періоду.
Як було пояснено представником позивача у судовому засіданні, при вході та виході з/на територію підприємства, через пропускну систему «Zeitnachweis», фіксація по кожному працівнику відбувається автоматично з відвантаженням цієї інформації в програмне забезпечення 1-С. Яка у свою чергу по закінченню облікового періоду підраховує всі надурочні роботи по кожному працівнику. І відповідно за результатами облікового періоду - календарний рік, буде проведено донарахування/перерахунок в системі оплати праці.
Щодо відсутності відображення надурочних в кількості 24 год., як різниці між фактично відпрацьованим часом та нормою, що встановлена графіками змінності для зміни «В», представником позивача пояснено, що дане твердження є хибним, оскільки ці години (10 серпня 2019 року - 8 год., 17 серпня 2019 року - 8 год. Та 31 серпня 2019 року - 8 год.) є відпрацюванням внаслідок перенесення робочих днів згідно з наказів №110/1 від 17 грудня 2018 року; №108/1 від 14 грудня 2018 року; №113/1 від 24 грудня 2018 року «Про перенесення робочих днів» (а.с.69-71), що не суперечить трудовому законодавству та узгоджується з пунктом 3.3. Правил внутрішнього трудового розпорядку. Відповідно до цих наказів працівники раніше уже мали один день відпочинку.
Отже, посилання відповідача в акті та приписі на відсутність обліку надурочних годин кожного працівника з боку роботодавця, які були виявлені вибірковим методом відносно двох працівників є безпідставними, оскільки зі змісту вибраних вибірковим методом табелів облікового часу працівників, не можна стверджувати про факт відсутності ведення підприємством табелю обліку надурочних робіт. Разом з тим усі вищезазначені документи підприємства в своїй сукупності підтверджують, що такий облік підприємством ведеться, а отже підприємство не порушує приписів частини 2 статті 65 Кодексу законів про працю України.
Щодо залучення працівників до роботи у вихідні дні, суд зазначає наступне.
Законодавством не визначено заборони, щодо залучення цілих змін та ліній (при цьому не всього виробництва) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт. Однак всупереч нормам трудового законодавства, яке допускає можливість залучення працівників до виконання робіт у вихідні та святкові дні, при дотримання певних вимог (погодження профспілки, оплата прані, збереження балансу робочого часу за рік, тривалість роботи в передсвяткові робочі дні, заборона залучення певних категорій працівників, робота відповідає умовам договору, тощо).
Залучення працівників до роботи у вихідні дні регулюється імперативними нормами, які виключають можливість такого залучення при відсутності підстав або з порушенням встановленого порядку.
Відповідно до пункту 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку, у випадку не ініціювання роботодавцем вихідного дня, такими днями за замовчування є субота та неділя, тобто згідно даної норми підприємство може самостійно визначати, який день має бути вихідним. При цьому, дана норма повністю відповідає вимогам частини 1 статті 67 Кодексу законів про працю України, згідно з якою у п`ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень. Також частиною 2 вказаної статті унормовано, що загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п`ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем. Як встановлено з наказу про встановлення графіку змінності виробництва №89/3 від 26 жовтня 2018 року (а.с.75), для усіх без виключення працівників підприємства неділя є вихідним днем, другий же вихідний день, як правило є субота або понеділок.
Разом з тим, відповідно до пункту 3.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку, у зв`язку з виробничою необхідністю, для вчасного забезпечення клієнтів підприємства продукцією, Дирекція може робити зміни в графіку роботи шляхом перенесення робочих днів в межах одного облікового періоду, календарного місяця або іншого періоду в залежності від системи обліку робочого часу, що застосовуються на підприємстві.
Як зазначалося вище, підприємством у відповідності до наказів №108/1 від 14 грудня 2018 року №113/1 від 24 грудня 2018 року, №62/2 від 25 червня 2019 року (а.с.69, 71) здійснювалося перенесення робочих днів на вихідні дні. Однак тут слід зауважити, що перенесення відбувалося лише на суботу, і за роботу в вихідні дні працівникам надавалися інші дні відпочинку, а отже їхні права на відпочинок не порушувалися.
Перенесення робочих днів на вихідні здійснюється у випадку виробничої необхідності, що пов`язано із періодичними змінами у планових замовленнях, які не залежать від підприємства. Залучення працівників до роботи у вихідні дні в обов`язковому порядку погоджується з профспілкою або профспілковим представником, а також підприємством здійснюється компенсація працівникам шляхом надання іншого дня відпочинку або оплатою у подвійному розмірі.
Можливість здійснення таких перенесень та компенсації за роботу у вихідні дні унормована внутрішніми нормативними документами підприємства. Зокрема, відповідно до пункту 9.7 Положення про оплату праці, згідно наказу Дирекції працівникам під час вихідного дня може оголошуватися робочий день з метою відпрацювання раніше наданого оплачуваного вихідного дня. Оплата за такий день буде здійснюватися як за звичайний робочий день за мінусом оплати за раніше наданий оплачуваний вихідний день. А відповідно до пункту 9.6 Положення про оплату праці, згідно наказу Дирекції працівникам може надаватися іншій вихідний день, який може оплачуватися на підставі відповідного наказу, при цьому оплата за такий буде здійснюватися на підставі індивідуальної погодинної тарифної ставки.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу законів про працю України, робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної Профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.
Стосовно тверджень відповідача про те, що накази про залучення працівників до роботи у вихідний день, не погоджені профспілкою і протоколами, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 247 Кодексу законів про працю України, виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання робочого часу і часу відпочинку, погоджує графіки змінності та надання відпусток, запровадження підсумованого обліку робочого часу і часу, дає дозвіл на проведення надурочних робіт, робіт у вихідні дні тощо.
Надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації (стаття 64 Кодексу законів про працю України).
Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п`ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем (частина 2 статті 67 Кодексу законів про працю України).
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу законів про працю України робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.
Запровадження, заміна і перегляд норм праці провадиться власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) (частина 1 статті 86 Кодексу законів про працю України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілковий представник - керівник профспілки, її організації, об`єднання профспілок, профспілкового органу, профорганізатор або інша особа, уповноважена на представництво статутом або відповідним рішенням профспілкового органу.
Представник позивача пояснив у судовому засіданні, що зміни умов праці, як запровадження підсумкового обліку робочого часу, погодження графіків змінності, погодження правил внутрішнього трудового розпорядку, зміна умов оплати праці, відбувається за погодженням з профспілковим комітетом НПС "Кромберг енд Шуберт" про що складається протокол засідання профкому або погоджується профспілковим працівником одноосібно, безпосередньо в наказі дирекції підприємства, шляхом візування даного наказу. У даному випадку головою профспілки НПС "Кромберг енд Шуберт", що за посадою є згідно статуту профспілки головою профкому. Про свої рішення або позиції НПС "Кромберг енд Шуберт" доводить Дирекції або наданням копії протоколу або листом. Протоколи засідання профспілкового комітету НПС "Кромберг енд Шуберт" містяться у матеріалах справи (а.с.185-186).
Таким чином, оскільки підприємство у відповідності до положень Правил внутрішнього трудового розпорядку та із дотриманням приписів частини 2 статті 67 Кодексу законів про працю України здійснювало перенесення робочих днів виключно на суботи та надавало працівникам за роботу у такі дні (суботи) додаткові дні відпочинку, то у діях підприємства не вбачається фактів порушення приписів частини 1 статті 71 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не спростував, а позивач підтвердив правомірність заявлених позовних вимог, а тому, наявні правові підстави для їх задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 1921,00 грн. У зв`язку з задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 1921,00 грн.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" (вул. Садова, 4, с. Оліївка, Житомирський район, Житомирська область, 12402, код ЄДРПОУ 39544054) до Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18-а, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 39790560).
Визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ЖТ1841/84/АВ/П від 30 вересня 2019 року, що виданий Управлінням Держпраці у Житомирській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" 1921 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складене 02 січня 2020 року.
Головуючий суддя Д.М. Гурін
