ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2020 року
Львів
Справа № 155/401/19 пров. № А/857/73/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 20 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області лейтенанта поліції Онищука Романа Леонідовича про визнання протиправною та скасування постанови, -
суддя (судді) в суді першої інстанції – ОСОБА_2 ,
час ухвалення рішення – не вказано,
місце ухвалення рішення – місто Горохів Волинської області,
дата складання повного тексту рішення – не вказано,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області лейтенанта поліції Онищука Р.Л., яким просив визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 03.04.2019 року серії НК № 320503 і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 20 листопада 2019 року позов задоволено.
Рішення мотивоване тим, що відповідно до норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вимозі працівника поліції щодо пред`явлення для перевірки поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов`язково має передувати порушення водієм Правил дорожнього руху (ПДР), скоєння дорожньо-транспортної пригоди або інші підстави, передбачені вищезазначеною ст. 21 вказаного Закону. Зі змісту оскарженої постанови вбачається, що в ній міститься лише посилання на порушення позивачем вимог п. 2.1 «ґ» ПДР, тобто безпосередньо відсутність та/чи не пред`явлення для перевірки поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яке його і було притягнуто до адміністративної відповідальності. Однак про вчинення позивачем будь-якого іншого правопорушення в даній постанові не зазначено. Також суд зазначив, що положення п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліцейському зупинити транспортний засіб у випадку наявності інформації, яка свідчить про причетність водія до вчинення адміністративного правопорушення. Проте вказана підстава для зупинки транспортного засобу передбачає те, що, по-перше, мало місце адміністративне правопорушення (як реальний факт, а не можливо вчинене), по-друге, у поліцейського наявна інформація про причетність водія до вчинення такого адміністративного правопорушення. В свою чергу, відповідачі всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не надали доказів про порушення позивачем ПДР та не кваліфікували його дії за відповідною статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що транспортний засіб під керуванням позивача був зупинений без достатніх правових підстав, у зв`язку з чим вимога поліцейського пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР, не могла бути правомірною, в зв`язку з чим оскаржена постанова від 03.04.2019 року є протиправною, оскільки винесена уповноваженою особою без дотримання вимог законодавства. Також суд послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17.
Рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач Департамент патрульної поліції, вважає, що воно є незаконним і необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а також суд неповно з`ясував обставини, що мали значення для вирішення клопотання. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивача було зупинено на законних підставах, а саме на підставі п. 19 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки він керував автомобілем, зареєстрованим в іншій країні. В ході перевірки наявних у позивача документів було встановлено відсутність документів, передбачених п. 2.1 ПДР, а саме поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль, яким він керував, що становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Такі дії патрульних також відповідають нормам ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», якою передбачено, зокрема, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як зупинення транспортного засобу і перевірка документів особи. При цьому, апелянт наголошує, що право органів Національної поліції перевіряти наявність страхового поліса кореспондується з обов`язком водія мати такий поліс та пред`являти на вимогу співробітників поліції. Посилання позивача, з якими погодився суд першої інстанції, на норми ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якими право витребування полісу підрозділом Національної поліції виникає лише за наявності двох виключних випадків, а саме при складанні протоколу щодо порушень правил дорожнього руху та при оформленні дорожньо-транспортної пригоди, апелянт вважає помилковим, оскільки, на його думку, визначений цією статтею перелік не є вичерпним, зважаючи на те, що даний Закон регулює правовідносини виключно у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, однак не спеціальним законом у сфері безпеки дорожнього руху та щодо встановлення повноважень органів і посадових осіб Національної поліції. В свою чергу, факт непред`явлення страхового полісу на вимогу співробітника поліції позивач не спростував. Також відповідач зазначає, що згідно з доданою позивачем до позовної заяви копією страхового полісу вбачається, що договір страхування на причіп укладений 07.08.2019 року, а поліс діє з 08.08.2019 року. Однак суд першої інстанції всупереч вимогам процесуального законодавства не врахував зазначених обставин і не надав їм належної оцінки.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановив суд, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 03.04.2019 року серії НК № 320503, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність цієї постанови, зважаючи на таке.
Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки, зокрема, поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Відповідно до пп. «ґ» п. 2.1 «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.20001 року № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний, зокрема, мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»:
21.1. З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Стосовно транспортних засобів, які не беруть участі в дорожньому русі, укладення договору страхування є необов`язковим. Транспортний засіб має відповідати вимогам, передбаченим пунктом 1.7 статті 1 цього Закону, з моменту взяття ним участі в дорожньому русі на території України. Положення цього пункту не поширюється на осіб, які звільнені від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону.
21.2. Контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.
21.3. При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
21.4. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Отже, наведеними вище нормами в імперативному порядку встановлено обов`язок водія механічного транспортного засобу мати при собі під час керування транспортним засобом та пред`являти для перевірки посадовим особам, визначеним законодавством, поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. При цьому, слід наголосити, що адміністративна відповідальність передбачена окремо як за відсутність страхового поліса, так і за його непред`явлення на вимогу уповноваженої особи.
Однак, як встановив суд зі змісту оскарженої постанови та наданих сторонами у справі пояснень і письмових доказів, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було те, що він о 14:50 год. 03.04.2019 року керував автомобілем марки Hyundai Santa Fe, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 в місті Луцьку по вулиці Європейській Волинської області, не маючи при собі та не пред`явивши для перевірки поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не надав доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, колегія суддів вважає помилковим і необґрунтованим з таких підстав.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, відповідно до змісту наведеної норми доказом в справі про адміністративне правопорушення є, серед іншого, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів враховує, що про факт відсутності у нього на час його зупинки патрульними і винесення оскарженої постанови зазначеного полісу ОСОБА_3 Р.А. не заперечив, про що вказав також у позовній заяві і не заперечив під час судового розгляду справи.
Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що належними та достатніми доказами підтверджено факт відсутності та непред`явлення позивачем на вимогу працівників патрульної поліції полісу (договору ) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб – автомобіль марки Hyundai Santa Fe, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Щодо доводів позивача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що у співробітників патрульної поліції у спірному випадку не було законних підстав зупиняти транспортний засіб, яким він керував, і, відповідно, перевіряти наявність документів, передбачених п. 2.1 Правил дорожнього руху, колегія суддів зазначає таке.
Як зазначено вище, суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що згідно з нормами ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право для витребування полісу відповідним підрозділом Національної поліції у водія транспортного засобу виникає за наявності двох виключних випадків, а саме при складанні протоколу щодо порушень правил дорожнього руху та при оформленні дорожньо-транспортної пригоди.
Водночас, слід врахувати, що відповідно до ч. 3 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 258 КУпАП під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, в тому числі передбаченого ст. 126 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов`язок складати протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень п. 4 розділу І, п. 2 розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.15 року № 1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ст. 126 КУпАП. Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ цієї Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
В свою чергу, зазначені вище положення п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на думку колегії суддів, не слід тлумачити буквально, а саме, що органи Національної поліції можуть перевіряти наявність відповідного полісу (договору), зокрема, лише при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху, оскільки вказаний Закон набув чинності 01.01.2005 року, коли у більшості справ про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху передбачалось складення протоколів, перелік яких пізніше був суттєво скорочений шляхом внесення відповідних змін до КУпАП, хоча суть самих правопорушень не була змінена.
Також колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що визначені вказаною нормою підстави контролю за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не є вичерпними, оскільки вказаний Закон не є спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері безпеки руху та визначає повноваження підрозділів Національної поліції в цих правовідносинах. На думку колегії суддів, оскільки даний Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то він визначає додаткові повноваження підрозділів Національної поліції щодо контролю за наявністю полісу обов`язкового страхування (складання протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод), пов`язані з правовідносинами, які є предметом регулювання цього Закону.
Тому колегія суддів вважає, що підрозділи Національної поліції мають повноваження перевіряти наявність страхового полісу (договору) не лише при складанні протоколів про адміністративні правопорушення чи оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод, але й у випадку виявлення факту порушення правил дорожнього руху чи інших випадках правомірної зупинки транспортного засобу.
При цьому, колегія суддів наголошує, що обов`язковою та, водночас, достатньою умовою для наявності у співробітника відповідного органу Національної поліції права вимагати у водія пред`явлення документів, передбачених п. 2.1 Правил дорожнього руху, в тому числі поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є наявність законних підстав зупинки транспортного засобу.
Також колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з положеннями ст. 31 Закону України «Про дорожній рух» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких перевірка документів, опитування особи, зупинення транспортного засобу.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Як встановив суд, на автомобілі марки Hyundai Santa Fe, яким керував ОСОБА_1 , був реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , що свідчило про його реєстрацію в іншій країні.
Зважаючи на вказану обставину, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що у спірному випадку у співробітників патрульної поліції були законні підстави для зупинки цього транспортного засобу та, відповідно, перевірки наявності документів, передбачених законодавством.
Також колегія суддів вважає, що право органів Національної поліції перевіряти наявність, зокрема, також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.
Доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що доказів вчинення ним будь-яких порушень, внаслідок яких у інспектора виникало право вимагати від позивача пред`явити документ на транспортний засіб, колегія суддів вважає помилковими і не бере до уваги, оскільки зазначені обставини не є підставою для визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 року у справі № 524/126/17.
В свою чергу, як описано вище, факт відсутності та непред`явлення позивачем на вимогу працівників патрульної поліції полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на зазначений вище автомобіль, підтверджений належними та достатніми доказами, а також не заперечується позивачем.
Водночас, зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано врахував висновок щодо застосування норм права, висловлений у постанові Верховного Суду від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17, оскільки, як вбачається із змісту даної постанови, в цій справі суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем правил дорожнього руху, на що відповідач посилався як на підставу зупинки транспортного засобу, тобто у цій справі відповідачем не доведено взагалі наявності законних підстав зупинки автомобіля, яким керував позивач.
Враховуючи наведені вище обставини і норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що під час встановлення адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної постанови є помилковим і необґрунтованим.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи і рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 272, 286, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 20 листопада 2019 року у справі № 155/401/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
О. М. Довгополов
судді
Л. Я. Гудим
В. В. Святецький
Повне судове рішення складено 07.02.2020 року
